Рішення

від 20.03.2022 по справі 320/7514/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2022 року справа №320/7514/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому позивач просить суд:

- поновити позивачу строк на оскарження вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату недоїмки, штрафів, пені №Ф-141451-51 від 06.11.2020, у зв`язку з тим, що пошта не доставила цей документ позивачу та повернула його "за закінченням терміну зберігання", і позивач ознайомився з даним документом тільки 07.06.2021;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату недоїмки, штрафів, пені №Ф-141451-51 від 06.11.2020, а також зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області списати нараховані позивачу за даною вимогою суми недоїмки, штрафів, пені.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51. Відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У позовній заяві позивач зазначає, що про порушення своїх прав він дізнався у березні 2021 року, після того, як отримав поштою від Яготинського районного відділу ДВС постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64712026 про примусове виконання вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 06.11.2020 №Ф-141451-51 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 14557,84 грн. Вказана сума сплачена позивачем добровільно, а виконавче провадження ВП №64712026 закрито. Проте, після сплати боргу в сумі 14557,84 грн. у травні 2021 року, позивач 07.06.2021 звернувся до відповідача із усним проханням надати довідку про відсутність у нього податкового боргу, у відповідь на що отримав усне повідомлення про те, що у позивача наявний податковий борг та на його адресу було направлено вимогу про сплату боргу. В Згурівці 07.06.2021 позивачу була надана завірена працівником ДПІ копія вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 06.11.2020 №Ф-141451-51 про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ у розмірі 35588,74 грн. і копія конверту та повідомлення про повернення листа "за закінченням терміну зберігання".

Позивач вказує, що не здійснює діяльність як фізична особа-підприємець з 2013 року, рішення про припинення діяльності за власною ініціативою було прийнято позивачем в березні 2021 року.

Позивачу не відома кількість винесених відносно нього вимог про сплату боргу, оскільки жодних з них він не отримував.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в період, за який нараховано ЄСВ згідно оскаржуваної вимоги позивач був найманим працівником, відтак ЄСВ у повному обсязі за позивача нараховував та сплачував роботодавець, що звільняє позивача від повторної сплати ЄСВ як фізичної особи-підприємця.

Позивач зазначає, що оскаржувана вимога винесена відповідачем без врахування суттєвих обставин справи (як-то вжиті позивачем як найманим працівником заходи щодо сплати ЄСВ у 2017-2020 р.р., про що було відомо відповідачу) та з грубими порушеннями принципів «виправданості втручання» і «пропорційності», а також «якості закону» і «належного урядування».

Відтак, на думку позивача, зазначена вимога є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01.10.2008 та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області як платник єдиного внеску з 01.10.2008 по 04.03.2021 (дата проведення державної реєстрації припинення ФОП ОСОБА_1 ) на загальній системі оподаткування.

Також вказує, що починаючи з 01.01.2017 фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці року, зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального страхового внеску за місяць: у 2017 році не менше 704,00 грн. за місяць, у 2018 році - не менше 819,06 грн., у 2019 році - не менше 918,06 грн. При цьому, відповідач вказує, що з 01.01.2018 впроваджено автоматичні щоквартальні нарахування єдиного внеску, тобто ФОП зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідач також зазначає, що згідно з даними інтегрованої картки платника податків у позивача по єдиному соціальному внеску здійснені нарахування за 2017 рік; I, II, III та IV квартали 2018 року; I, II, III та IV квартали 2019 року, І, ІІ та ІІІ квартали 2020 року.

У зв`язку з наявністю в ІКПП позивача за кодом бюджетної класифікації 71040000 заборгованості зі сплати ЄСВ та відповідно до ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51. Підстав для звільнення від сплати єдиного соціального внеску позивач не має, відтак твердження позивача щодо відсутності недоїмки є необґрунтованими та не можуть розглядатися судом як підстава для скасування спірної вимоги.

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16, відповідно до якої обчислення єдиного внеску та формування вимоги про сплату боргу здійснюється не лише на підставі актів перевірки, але й на підставі облікових даних з інформаційної системи фіскального органу. Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця борг з єдиного внеску.

Також відповідач вважає, що доводи позивача про незаконність винесеної вимоги з огляду на сплату ЄСВ роботодавцем, що звільняє позивача від обов`язку сплачувати ЄСВ, є помилковими, оскільки вказана обставина не звільняє від сплати єдиного внеску.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 замінено відповідача у даній справі - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 17.12.2018, орган видачі - 3248, адреса реєстрації з 17.12.1991 - АДРЕСА_1 (а.с.5-8).

Позивач 01.10.2008 зареєстрований фізичною особою-підприємцем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №23510000000001777, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.06.2021 (а.с.17-18).

02.10.2008 позивача взято на облік як платника податків Головним управлінням ДПС у Київській області (Яготинська ДПІ), що слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що позивач з 2017 по 2020 роки перебував на загальній системі оподаткування.

04.03.2021 позивачем припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, про що свідчить відповідний реєстраційний запис від 04.03.2021 №20035100600050017771 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06.11.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-141451-51, якою повідомлено, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 складає 35588,74 грн. (з них 35588,74 грн. - недоїмка; 0 грн. - штраф; 0 грн. - пеня) (а.с. 10).

Вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 направлено на податкову адресу позивача рекомендованою поштовою кореспонденцією із штрихкодовим ідентифікатором №0760102090661. Проте рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання" 08.12.2020.

Згідно розрахунку суми боргу згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на загальну суму 35588,74 грн., наведеного у відзиві на позовну заяву, до складу сум ЄСВ, включених до спірної вимоги, входить:

- єдиний внесок за 2017 рік на суму 8448,00 грн.;

- єдиний внесок за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2018 року на суму 9828,72 грн. (2457,18 х 4);

- єдиний внесок за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року на суму 11016,72 грн. (2754,18 х 4);

- єдиний внесок за І квартал 2020 року на суму 2078,12 грн.;

- єдиний внесок за ІІ квартал 2020 року на суму 1039,06 грн.;

- єдиний внесок за ІІІ квартал 2020 року на суму 3178,12 грн.

Позивач, у свою чергу, заперечує обставини того, що він є платником єдиного внеску, оскільки не веде підприємницьку діяльність з 2013 року, натомість у періоді, за який нараховано ЄСВ, був найманим працівником, а отже єдиний внесок за позивача нараховував та сплачував роботодавець.

Не погоджуючись із вимогою Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на загальну суму 35588,74 грн., позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності включення до спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 недоїмки з єдиного внеску за 2017 рік на суму 8448,00 грн., єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2018 року на суму 9828,72 грн., єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року на суму 11016,72 грн., єдиного внеску за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року на суму 6295,30 грн. на загальну суму 35588,74 грн., суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , позивач в період з 28.03.2016 по 14.09.2020 працював водієм-експедитором в ТОВ «КМТК» (код 42755458).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться такі відомості про страхувальника та суму фактичного заробітку/доходу:

- за звітний 2017 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988), склала 39700,00 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2017 році страхових внесків;

- за звітний 2018 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988), склала 29200,00 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2018 році страхових внесків;

- за звітний 2019 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальників ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988) та ТОВ «КМТК» (код 42755458), склала 27840,00 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальниками в 2019 році страхових внесків;

- за звітний 2020 рік (з січня по вересень включно) сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника ТОВ «КМТК» (код 42755458), склала 19212,730 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2020 році страхових внесків.

Позивач у позовній заяві стверджує, що з 2013 року жодною підприємницькою діяльністю не займався, підприємницького доходу не отримував, бухгалтерського та податкового обліку результатів господарської діяльності не вів, про таку діяльність до контролюючих органів не звітував, податків та інших обов`язкових платежів у якості ФОП протягом 2017-2020 р.р. не сплачував. Доказів зворотного контролюючим органом у відзиві на позовну заяву не наведено.

Отже, предметом спору у цій справі є правомірність визначення позивачеві як фізичній особі-підприємцю, що перебуває на загальній системі оподаткування, обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відсутності здійснення ним підприємницької діяльності та з огляду на те, що позивач, починаючи з 2013 року, є найманим працівником та його роботодавці сплачують за нього ЄСВ у сумі, що не була меншою за мінімальний страховий внесок.

Законом № 2464-VI визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Вимогами п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до вимог ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 8 Закону № 2464-VI встановлено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів Державною фіскальною службою України та її територіальними органами встановлена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (надалі по тексту - Інструкція №449).

Згідно з вимогами Закону № 2464-VI та Інструкції № 449 на платника покладено обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Законом України від 06.12.2016 № 1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, що діють з 1 січня 2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування нараховують єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200,00 грн.

Частиною п`ятою статті 8 Закону № 2464-VI для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДПС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.02.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448,00 грн. (3200,00 грн. х 12 х 22% = 8448,00 грн.).

Крім того, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 1 січня 2018 року, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування.

Так, з 1 січня 2018 року всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону №2464-VI категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 №2246-VIII, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2018 року - 3723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.), поквартально:

до 19.04.2018 за звітний І квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.07.2018 за ІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 19.10.2018 за ІІІ квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.);

до 21.01.2019 за ІV квартал 2018 року, щонайменше 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22% = 2457,18 грн.).

Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2019 - 4173,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754 грн. 18 коп.), поквартально:

до 19.04.2019 за І квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.07.2019 за ІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 19.10.2019 за ІІІ квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.);

до 21.01.2020 за ІV квартал 2019 року, щонайменше 2754,18 грн. (4173,00 грн. х 3 х 22% = 2754,18 грн.).

Законом України від 14.11.2019 №294-IХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2020 року - 4723,00 грн.

Відповідно, щоквартальний платіж складає 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117 грн. 18 коп.), поквартально:

до 19.04.2020 за І квартал 2020 року, щонайменше 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117,18 грн.);

до 19.07.2020 за ІІ квартал 2020 року, щонайменше 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117,18 грн.);

до 19.10.2020 за ІІІ квартал 2020 року, щонайменше 3117,18 грн. (4723,00 грн. х 3 х 22% = 3117,18 грн.).

Статтею 6 Закону № 2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464-VI та розділу VI Інструкції №449, органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Приписами статті 25 Закону № 2464-VI та пункту 3 Розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п. 3 Розділу VI Інструкції).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Враховуючи наведене, на підставі Закону №2464-VI та Інструкції №449, контролюючим органом нараховано позивачу зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску за 2017 рік на суму 8448,00 грн., за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2018 року на суму 9828,72 грн., за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2019 року на суму 11016,72 грн., за І, ІІ, ІІІ квартали 2020 року на суму 6295,30 грн. на загальну суму 35588,74 грн., яка включена у вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51.

У позовній заяві позивач посилається на те, що протягом зазначеного періоду (2017-ІІІ квартал 2020 року) позивач безперервно працював в ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988) та ТОВ «КМТК» (код 42755458), відповідно страхувальниками нараховувався та сплачувався за позивача єдиний внесок не нижче мінімального страхового внеску за місяць. Починаючи з моменту працевлаштування до припинення підприємницької діяльності позивач як фізична особа-підприємець діяльність не здійснював і не отримував доходу від такої діяльності, а його роботодавцями виконувались всі вимоги щодо нарахування та своєчасності сплати за нього ЄСВ за вказаний період.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву вказує на те, що фізичні особи-підприємці, які одночасно є найманими працівниками, не звільняються від сплати єдиного внеску та подання обов`язкової звітності за себе як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, сплата ЄСВ у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу-підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, сплачує роботодавець (утримань ЄСВ із заробітної плати немає), з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Враховуючи правовий висновок, викладений у постанові від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, суд при вирішенні спору повинен зокрема перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення нею підприємницької діяльності та отримання нею доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

За встановленими судом обставинами, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , позивач в період з 28.03.2016 по 14.09.2020 працював водієм-експедитором в ТОВ «КМТК» (код 42755458).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування містяться такі відомості про страхувальника та суму фактичного заробітку/доходу:

- за звітний 2017 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988), склала 39700,00 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2017 році страхових внесків;

- за звітний 2018 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988), склала 29200,00 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2018 році страхових внесків;

- за звітний 2019 рік сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальників ТОВ "М`ясосервісні технології" (код 39120988) та ТОВ «КМТК» (код 42755458), склала 27840,00 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальниками в 2019 році страхових внесків;

- за звітний 2020 рік (з січня по вересень включно) сума фактичного заробітку/доходу позивача, отриманого від страхувальника ТОВ «КМТК» (код 42755458), склала 19212,730 грн., в Реєстрі міститься позначка про щомісячну сплату страхувальником в 2020 році страхових внесків.

Отже, вказані вище юридичні особи як роботодавці, нараховуючи позивачу заробітну плату, зокрема за спірний період 2017 - 2020 роки, сплачували за нього як страхувальники єдиний соціальний внесок у розмірі не нижчому, ніж мінімальний страховий внесок за відповідний рік.

Доказів отримання позивачем, зокрема, у період з 2017 року по 2020 рік, доходів від провадження господарської діяльності судом не встановлено.

Контролюючий орган, при надісланні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки позивач був фізичною особою-підприємцем (з 01.10.2008 до 04.03.2021).

Факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього, зокрема, за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, нараховували та сплачували роботодавці в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, яка має право провадити господарську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Отже, встановлені у цій справі обставини свідчать, що у період з 01.01.2017 по 30.09.2020, за який контролюючим органом позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 35588,74 грн., останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у зазначеному періоді, суд вважає, що оскаржувану вимогу на суму 35588,74 грн. складено неправомірно, у зв`язку з чим дана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Верховний Суд у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 сформулював висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону № 2464 був викладений Верховним Судом в постановах від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на наявні у справі докази та позицію Верховного Суду в аналогічних справах, досягнення мети збору єдиного внеску у випадку із позивачем за період 2017-2020 р.р. досягається шляхом сплати такого внеску роботодавцем.

При цьому, Законом № 2464 та жодним іншим нормативно-правовим актом не визначено підстав та порядку нарахування єдиного внеску, а також проведення додаткових нарахувань на суму зобов`язання (недоїмки) застрахованої особи при одночасному перебуванні особи на обліку в якості фізичної особи-підприємця та виконанні ним трудових обов`язків, як найманого працівника.

Таким чином, в розумінні Закону №2464, позивач з моменту прийняття на роботу був застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховувався та сплачувався роботодавцем в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем, як фізичною особою-підприємцем, за відсутності доказів отримання ним доходу внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на суму 35588,74 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області списати нараховані позивачу за даною вимогою суми недоїмки, штрафів, пені, суд зазначає таке.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5 (що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.

Пунктом 2 підрозділу 13 розділу ІV Порядку №5 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Суд вважає, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування в інтегрованій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17) та від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а).

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області списати нараховані позивачу за спірною вимогою суми недоїмки, оскільки відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку відповідача після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на суму 35588,74 грн. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Отже в спірних правовідносинах достатнім для захисту прав позивача є визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на суму 35588,74 грн., оскільки саме таке рішення суду, в разі набрання ним законної сили, є підставою для вчинення податковим органом дій по виключенню з обліку сум єдиного соціального внеску, які визначали наявність недоїмки в інтегрованій картці платника.

Суд вважає, що позивачем передчасно заявлена вимога про зобов`язання відповідача списати нараховані позивачу за спірною вимогою суми недоїмки, оскільки ще не настали обставини, які зумовлюють виключення з обліку спірних сум, а відтак, платник передчасно звернувся з такими вимогами до суду.

З цих підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача списати нараховані позивачу за спірною вимогою суми недоїмки, зокрема, за вимогою від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на суму 35588,74 грн., яка визнана судом протиправною та скасована.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування законних підстав для нарахування позивачу боргу з ЄСВ, а тому, на думку суду, відповідачем не доведено належним чином факт наявності у позивача боргу з єдиного соціального внеску.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на суму 35588,74 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. згідно квитанції №0.0.2153527139.1 від 08.06.2021 на суму 908,00 грн. (а.с.29). Витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз відсутні. Отже сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області на користь позивача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.11.2020 №Ф-141451-51 на суму 35588,74 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44096797; місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.03.2022.

Суддя Кушнова А.О.