Рішення

від 20.02.2022 по справі 509/4910/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4910/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_8 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_8 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною власністю подружжя, розподіл майна та визнання права власності на нерухоме майно, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8 про визнання права власності на нерухоме майна

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 р., ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом та просить:

- визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м., який складається з житлового будинку, А, а, а1, а2, Б, літньої кухні з верандою, Г, г, сараю, Д, господарського блоку з гаражем, Ж, та споруди 1-5, І спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ;

- визнати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0867, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м., який складається з житлового будинку, А, а, а1, а2, Б, літньої кухні з верандою, Г, г, сараю, Д, господарського блоку з гаражем, Ж, та споруди 1-5, І;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м., який складається з житлового будинку, А, а, а1, а2, Б, літньої кухні з верандою, Г, г, сараю, Д, господарського блоку з гаражем, Ж, та споруди 1-5, І;

- визнати за ОСОБА_8 право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0867, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0867, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_8 зазначив, що 30.10.2010 р. між ним та відповідачем укладено шлюб. За період шлюбу подружжям придбаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3 кв.м., який складається з житлового будинку, А, а, а1, а2, Б, літньої кухні з верандою, Г, г, сараю, Д, господарського блоку з гаражем, Ж, та споруди 1-5, І та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0867, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730.

Позивач ОСОБА_8 вважає, що спірні об`єкти є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу за правилами ст.70 СК України, так як придбані на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом у якому просила суд:

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0867га (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_1

- визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 79,3м.кв., житловою площею 22,6м.кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право власності на даний житловий будинок ОСОБА_1 .

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просили відмовити у повному обсязі.

Відповідач та її представник позовні вимоги не визнали, наполягали на задоволенні зустрічного позову.

Суд, заслухавши думку сторін, допитавши свідків, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, у т.ч. самостійно обирати спосіб захисту свого права.

Між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 30.10.2010 р. було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, наявного у матеріалах справи.

Від шлюбу вони мають двох спільних малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області за позовом ОСОБА_1 по справі № 509/4493/20 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 був розірваний.

Дітей залишено на виховання матері ОСОБА_1 , які проживають разом за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено наявність житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,3м.кв., житловою площею 22,6м.кв., власницею якого з 11.06.2015р. була вказана ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф.) та земельної ділянки загальною площею 0,0867га (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власницею якої з 11.06.2015р. була вказана ОСОБА_1 (на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Куркан Н.Ф.).

При вирішенні даного спору за цим позовом доказуванню підлягають обставини щодо правового режиму майна, відносно якого виник спір, а також підстави (джерела) набуття у власність спірного майна.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 321 Цивільного кодексу України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності на підставах, що не заборонені законом.

Нормами частин першої та третьої статті 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених Сімейним кодексом України.

Так, статтями 60, 61 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту

Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

З аналізу зазначених норм слідує, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно.

За змістом статей 69, 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 23, 24 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами тощо.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб.

При цьому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Так, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:

1) час набуття майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Тобто, в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц.

Разом з тим, презумпція спільності права власності подружжя на майно (стаття 60 Сімейного кодексу України) може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року по справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Поділ майна подружжя здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності - присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 Сімейного кодексу України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (стаття 368 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 372 Цивільного кодексу України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Разом з тим, неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, друга статті 71 СК України) або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У випадку, коли один із співвласників погодився отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, а інша сторона не погодилася її добровільно виплачувати з будь-якої причини, зацікавлений в одержанні замість своєї частки у майні грошової компенсації співвласник звертається до суду із позовом на підставі статті 364 Цивільного кодексу України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року у справі за конституційним зверненням приватного підприємства "ІКІО" щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 СК України № 1-8/2012 (№17-рп/2012), яким встановлено, зокрема, що основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.

Відповідно до ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 ст. 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 70 СК України, при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

З матеріалів розписки, складеної та підписаної продавцем спірного житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , від 29.05.2015р., вбачається, що кошти за майно у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) доларів США він отримував від мати відповідачки - ОСОБА_6 , допитаної в судовому засіданні у якості свідка.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 79,3м.кв.,та земельна ділянка загальною площею 0,0867га, кадастровий номер 5123755100:02:003:0730, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , хоча і зареєстровані на відповідачку під час шлюбу, але вони не є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 , оскільки були придбані у 2015 році за кошти батьків ОСОБА_1 .

На підставі вказаних вище доказів, що відповідають правилам належності, допустимості, достовірності і достатності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безідставними та необгрунтованими, зустрічний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд стягує з позивача ОСОБА_1 на користь відповідачки ОСОБА_1 3470 судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,258,259,265 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на земельну ділянку площею 0,0867 га (цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд) кадастровий номер 5123755100:02:003:0730 розташована за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право власності на дану земельну ділянку ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 79,3 кв.м., житловою площею 22,6 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , припинити право власності на даний житловий будинок ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 3470 (три тисячі чотириста сімдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя В.К.Кочко