Постанова

від 22.03.2022 по справі 120/8898/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8898/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

23 березня 2022 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Демченко" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Демченко" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2021 року Приватне підприємство "Демченко" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, як відокремленого підрозділу ДПС, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що позивач, згідно із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрований юридичною особою - 03.12.2010. Основний вид економічної діяльності є КВЕД 49.31 "Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (основний)".

02.03.2021 заступником начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області Домерат Оксаною, з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово - відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" та інших нормативно - правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись ст. 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, прийнято наказ № 633к "Про проведення фактичної перевірки ПП "Демченко", яким вирішено провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Приміська, 6М, з 03.03.2021 терміном 10 діб за період з 01.04.2020.

На підставі п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 та на виконання п. 82.3 ст. 82 ПК України, наказу № 633к від 02.03.2021 відповідачем оформлено направлення від 02.03.2021 № 748 та № 747 на проведення фактичної перевірки ПП "Демченко" з 03.03.2021 тривалістю 10 діб.

У межах строків встановлених наказом № 633к від 02.03.2021, та зазначених у направленнях на перевірку, у період із 03.03.2021 по 12.03.2021 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.03.2021 № 2452/02-32-09/37261979 "Про результати фактичної перевірки ПП "Демченко" за період з 01.04.2020 по 12.03.2021", яким задокументовано порушення п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України та ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 № 481/95-ВР, а саме не обладнання акцизного складу рівнеміром - лічильником та не реєстрації його в Єдиному державному реєстрі витратомілір - лічильників та рівномірів - лічильників рівня пального у резервуарі; відсутність реєстрації паливнороздавальної колонки, яка виконує функцію витратоміра - лічильника та рівноміра - лічильника рівня пального в резервуарі.

Від підписання та отримання акта бухгалтер ПП " Демченко" - Журавель М.П. відмовилась, про що було складено акт відмову від підписання матеріалів фактичної перевірки від 15.03.2021 № 146.

У зв`язку із відмовою від отримання акта фактичної перевірки від 15.03.2021 № 2452/02-32-09/37261979, вказаний акт було надіслано позивачу рекомендованим повідомленням, яке останнім отримано 16.03.2021, копія якого долучена до матеріалів справи.

На підставі акта перевірки від 15.03.2021 № 2452/02-32-09/37261979 ГУ ДПС у Вінницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення № 2816/09-03 від 02.04.2021, яким застосовано штрафні за платежем адмін. штрафи та інші санкції на суму 40000,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПС України.

За результатами розгляду скарги, 02.07.2021 ДПС України прийнято рішення №14908/6/99-00-06-03-01-06, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи податкове повідомлення - рішення від 02.04.2021 № 2816/09-03 про застосування штрафних санкцій за платежем адмін. штрафи та інші санкції на суму 40000,00 грн та рішення Державної податкової служби України від 02.07.2021 №14908/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Згідно з п.п 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п.п.75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Фактична перевірка має деякі спільні ознаки із документальною виїзною перевіркою, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Зокрема спільним є те, що у процесі як фактичної так і виїзної документальної перевірки існує етап допуску до її проведення.

Порядок проведення фактичної перевірки встановлений ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI).

Як вбачається з доданого до матеріалів справи наказу від 02.03.2021 № 633к підставою для проведення фактичної перевірки вказано п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Відтак, прийнявши рішення у формі наказу від 02.03.2021 № 633к "Про проведення фактичної перевірки ПП "Демченко" та зазначивши у ньому нормативні підстави, відповідач діяв у спосіб, що визначений нормами ПК України.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Як свідчать матеріали справи, фактична перевірка за місцем провадження позивачем його господарської діяльності ( Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Приміська, 6М ) проведена відповідно до наказу 02.03.2021 № 633к, який відповідає вимогам п. 81.1 ст. 81 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

На підставі наказу 02.03.2021 № 633к посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області Станіславу В.І. та Нагорній І.Ф. видані направлення від 02.03.2021 № 748 та № 747 на проведення фактичної перевірки ПП " Демченко " за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Приміська, 6М .

Головному бухгалтеру ПП " Демченко" Журавель М.П. , у присутності якої проводилась перевірка, були пред`явлені службові посвідчення, направлення на проведення перевірки та вручена копія наказу про проведення фактичної перевірки, як того вимагає п. 81.1 ст. 81 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, що засвідчено її підписом у направленнях на перевірку.

Беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи, що посадові особи контролюючого органу були допущені позивачем та особою, яка фактично здійснювала розрахункові операції (гол. бухгалтер Журавель М.П. ) до проведення перевірки, відсутність у акті перевірки зауважень у цій частині до процедури її проведення, суд не ставить під сумнів дотримання відповідачем п. 81.1 ст. 81 ПК України при фактичній перевірці позивача.

В силу п. 80.10. ст. 80 ПК України, порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Як зазначено у п. 86.1 ст. 86 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.5 ст. 86 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

Встановлено, що за результатами перевірки відповідачем було складено акт від 15.03.2021 № 2452/02-32-09/ 37261979 "Про результати фактичної перевірки ПП "Демченко" за період з 01.04.2020 по 12.03.2021".

02.04.2021 на підставі акта перевірки від 15.03.2021 № 2452/02-32-09/37261979 відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 2816/09-03 про застосування штрафних санкцій за платежем адмін штрафи та інші санкції на суму 40000,00 грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення - рішення став висновок контролюючого органу про порушення позивачем норм п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, а підставою для нарахування штрафних санкцій зазначено норму п. 128-1.1 ст. 128 ПК України.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню суб`єкта владних повноважень, суд враховує наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 № 2628-VIII внесено зміни та доповнення, зокрема до ст. 14, 212, 230, 232 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Зазначеними змінами, які набули чинності 01.07.2019, ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI доповнено поняттями акцизного складу пересувного і розпорядника акцизного складу пересувного, викладено у новій редакції поняття акцизного складу і розпорядника акцизного складу, розширено визначення платника акцизного податку, змінено порядок реєстрації та роботи акцизних складів, встановлено, що ведення обліку обсягу пального або спирту етилового здійснюється у Системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI особи, які здійснюватимуть реалізацію пального або спирту етилового, підлягають обов`язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, постійних представництв, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового.

Судом встановлено, а сторонами по справі не заперечується, що ПП "Демченко" був розпорядником акцизного складу до 12.03.2021, у зв`язку із поданням заяви про анулювання реєстрації акцизного складу 05.03.2021, що підтверджується заявою про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів.

Згідно із заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів судом встановлено, що за ПП "Демченко" станом на день перевірки був зареєстрований акцизний склад "резервуар" за адресою вул. Приміська, 6М, смт. Стрижавка, Вінницька область .

Відповідно до п. 14.1.6 ст. 14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Згідно з п.п 230.1.1 п. 230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах витратоміри-лічильники спирту етилового у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового; б) усі акцизні склади - у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI передбачено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно п. 12 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Колегія суддів вважає, що ПП "Демченко" необхідно було обладнати акцизний склад витратоміром-лічильником та рівнеміром-лічильником та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі в строк не пізніше січня 2020 року.

Згідно п. 18 підрозділу 5 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються з 1 квітня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу).

Аналізуючи наведені положення норм ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд дійшов висновку, що законодавець чітко встановив для розпорядників акцизного складу до категорії яких належить позивач обов`язок придбати, встановити та зареєструвати витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники на своєму акцизному складі та встановив відповідальність за їх не встановлення.

Суд не встановив обставин за яких у позивача були непереборні обставини, за яких він не зміг виконати до 01.04.2020 обов`язок щодо належного облаштування акцизного складу. При цьому факт реалізації ним пального з 01.04.2020 не заперечується позивачем, виходячи зі змісту позовної заяви.

Щодо твердження позивача про те, що у ПП "Демченко" відсутній обов`язок реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, оскільки 05.03.2021 ним було подано заяву про анулювання акцизного складу, суд оцінює критично, оскільки на момент початку перевірки вказаний акцизний склад за адресою: Вінницька область, Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Приміська, 6М. працював.

За змістом Акту перевірки зазначено, що в присутності працівника ГУ ДПС оператором ПП "Демченко" Очеретним М.І. 05.03.2021 здійснено зняття залишків пального в резервуарі, за результатами яких встановлено різницю між даними бухгалтерського обліку та фактично наявного пального в резервуарі.

До того ж, як зазначено в Акті перевірки, для відпуску пального використовується паливнороздавальна колонка. Відповідні документи, що засвідчують позитивний результат повірки або оцінки відповідності на витратомір-лічильник відсутні.

Вказані порушення позивачем не спростовано ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив, ані в апеляційній скарзі.

Щодо тверджень позивача на те, що в податковому повідомленні - рішенні від 02.04.2021 № 2816/09-03 зазначено лише посилання на статті без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців, що не дає можливості чітко встановити норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем, судом також оцінюється критично, оскільки з оскаржуваного податкового повідомлення - рішення вбачається посилання на п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, з якої можливо чітко встановити норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем.

Стосовно тверджень позивача, що акт про результати фактичної перевірки від 15.03.2021 містить номер - 2452/02-32-09/37261979, тоді як у податковому повідомленні рішенні від 02.04.2021 №2816/09-03 зазначений номер - 2452802-32-09/37261979, суд зазначає таке.

Посилання позивача на окремі недоліки оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд не бере до уваги, оскільки формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року по справі № 813/1885/16.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

А тому, судом першої інстанції правильно зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 2816/09-03 від 02.04.2021, яким застосовано до позивача штрафні санкції за здійснення роздрібної торгівлі пальним без реєстрації витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників, є правомірним, підстав для його скасування судом не встановлено.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 2816/09-03 від 02.04.2021 задоволенню не підлягають.

Стосовно іншої позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 02.07.2021 №14908/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги, у зв`язку із порушенням строку її розгляду суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів п. п. 56.1, 56.2 та 56.10 ст. 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковим законодавством передбачено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги до суду. Аналогічний припис про можливість оскарження в судовому порядку міститься і в тексті рішення про результат розгляду скарги.

Разом з тим, за правилами п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 56.9 ст. 56 ПК України передбачено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Відповідно до п. 56.13 ст. 56 ПК України у разі коли останній день строків, зазначених у цій статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Підпунктом 56.17.2 пункту 56.17 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу, (пп. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 ПК України).

Підрозділ 10 розділу XX ПК України доповнено пунктом 52-8 згідно із Законом № 540-ІХ від 30.03.2020 (в редакції Закону № 591-ІХ від 13.05.2020), відповідно до якого, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.

З першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 № 641" Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено карантин на усій території України з 1 серпня до 19 грудня 2020 року, який неодноразово продовжувався.

Так, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 2816/09-03 від 02.04.2021 позивач оскаржив його в адміністративному порядку, шляхом подання скарги до Державної фіскальної служби, яка зареєстрована за вх. №11830/6 від 23.04.2021.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 02.07.2021 №14908/6/99-00-06-03-01-06, розглянуто подану скаргу позивача. Вказане рішення направлено рекомендованим повідомленням на адресу позивача та вручено останньому 06.07.2021.

Враховуючи наведені приписи п.52-8 підрозділу 10 розділу XX ПК України, суд не вбачає порушення контролюючим органом строку розгляду скарги позивача, оскільки у даному випадку, правові наслідки, передбачені статтею 56 ПК України, не можуть бути застосовані.

Щодо невірного зазначення акта перевірки у вказаному рішенні Державної податкової служби України, то суд вважає такі підстави формальними та такими, що не можуть бути самостійною підставою для його скасування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості.

Вказаний принцип також закріплений в ч. 1 ст. 5 КАС України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорювані рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Згідно п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Суд зазначає, що платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Оскаржуване рішення Державної податкової служби України від 02.07.2021 №14908/6/99-00-06-03-01-06, саме по собі не є юридично значимим для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.06.2019 по справі № 826/24656/15, від 18.06.2019 по справі № 826/7961/16, від 24.06.2019 по справі № 826/11001/15, від 06.02.2020 по справі № 810/101/16, від 07.02.2020 по справі №826/11086/18.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання задоволеною скарги та визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 02.07.2021 №14908/6/99-00-06-03-01-06, оскільки останнє не створює жодних правових наслідків для позивача.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час ії розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного підприємства "Демченко" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.