Рішення

від 23.03.2022 по справі 147/152/22

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/152/22

Провадження № 2/147/154/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Івасюк А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Тростянецького районного суду Вінницької області із позовною заявою до відповідача Тростянецького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), відповідно до якої просить скасувати арешт та заборону на відчуження майна, накладені на підставі постанови Тростянецького ДВС АА№948584 від 02 липня 2003 року та зареєстровані Другою Тростянецькою нотаріальною конторою за №5311-59 від 17 липня 2007 року, на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилається на те, що накладений арешт та заборона відчуження нерухомого майна накладено за вироком Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.01.2003, справа №1-94, яким було вирішено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно, матеріальну шкоду в розмірі 162 грн. 75 коп., моральну шкоду 1500 грн. та судові витрати за надання юридичної допомоги 150 грн. 23.04.2004 державним виконавцем Тарнавським В. було направлено у АКПП «Україна» смт Тростянець для виконання три виконавчі листи та постанову. Відповідно до довідки ТОВ «Україна-Т» за №132 від 04.12.2018, яке стало правонаступником АКПП «Україна» смт Тростянець, куди направлялись виконавчі листи для виконання з ОСОБА_2 (одного з солідарних боржників) були утримані повністю і перераховані кошти на підставі виконавчих листів на користь ОСОБА_3 (стягувача). Таким чином, стягнення були повністю виконані, однак державним виконавцем не було знято арешт з майна, а тому у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна значиться запис про заборону відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 за архівним номером документа НОМЕР_2 , архівна дата 07.03.2003. На заяву позивача від 19.11.2018 до Тростянецького відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, отримала відповідь №9435 від 26.11.2018 згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та Автоматизованої системи виконавчих проваджень на виконанні у Тростянецькому райвідділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області не перебували та не перебувають виконавчі документи, де боржником виступає ОСОБА_1 25.01.2022 позивач звернулась до Другої Тростянецької державної нотаріальної контори про те, щоб розглянули її заяву про зняття арешту та заборони на відчуження, накладені на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , однак 11.02.2022 отримала відмову за №66-01-16 про зняття арешту та заборони на відчуження нерухомого майна, через що позивач змушена звернутися до суду.

Враховуючи, що арешт накладений на майно порушує її право власності, вважає за необхідне скасувати арешт та заборону на відчуження зазначеного майна, оскільки іншого механізму захисту своїх цивільних прав крім судового захисту ОСОБА_1 не вбачає.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 15 лютого 2022 року цивільну справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено дату підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 03 березня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася. У своїй заяві від 03.03.2022 про розгляд справи за відсутності позивача, зазначила, що просить проводити подальші засідання у справі за її відсутності, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте 22.02.2022 подав заяву про розгляд справи за відсутності представника Тростянецького відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький). Крім того зазначив, що згідно даних АСВП на виконанні у Тростянецькому відділі ДВС відсутні виконавчі документи де боржником є ОСОБА_1 , 1969 року народження. Також, на даний час в архіві Тростянецького відділу ДВС відсутні завершені виконавчі провадження де боржником виступає ОСОБА_1 , 1969 року народження. Відповідно до норм діючого законодавства, завершені виконавчі провадження зберігаються в архіві три роки, після чого підлягають знищенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд, вивчивши подані сторонами заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є спадкоємцем зазначеного у цьму свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуванням 1/2 частки від якої відмовився син померлої ОСОБА_2 . Спадщина на яку видано це свідоцтво, складається з: земельної ділянки площею 2,5081 га в межах, згідно з планом, розташованої на території Тростянецької селищної ради, Тростянецького району Вінницької області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки - 0524155100:01:002:0118, належної спадкодавцю, на підставі Державного акту на право власностіна земельну ділянку серії ЯЕ №687190, виданого Тростянецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 27 лютогго 2008 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010855100102 (а. с.34).

Крім того, ОСОБА_1 є власницею житлового будинку загальною площею 99,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено інформаційною довідкою №145499233 від 15.11.2018 (а. с. 6-8).

Постановою державного виконавця Тарнавського В. Г. від 22.07.2003 у примусовому виконанні виконавчого листа №1-94 виданого 17.03.2003 Тростянецьким місцевим судом, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 жительці АДРЕСА_1 (а. с. 18).

Відповідно до довідки №82/01-14 від 19.01.2022 вбачається, що в справах Державного нотаріального архіву Вінницької області зберігаються справи фонду Другої Тростянецької державної нотаріальної контори. На підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження Відділу державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області від 02 липня 2003 року, серії АА №948584 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 1500 грн., 07.08.2003 Другою Тростянецькою державною нотаріальною конторою накладено заборону відчуження на все майно, яке належить ОСОБА_1 . Відмітки про зняття заборони по фонду Другої Тростянецької державної нотаріальної контори - не виявлено (а.с. 30).

З листа Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області від 26.11.2018 №9435 вбачається, що станом на 26.11.2018 згідно з даними ЄДРВП та АСВП на виконанні у Тростянецькому районному відділі ДВС ГТУЮ у Вінницькій області не перебували та не перебувають виконавчі документи де боржником виступає ОСОБА_1 (а. с. 10).

Відповідно до ст.41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для суду.

Згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якогоє нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження відповідно до закону.

Приписами ст.182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майнота їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно із ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» державний, приватний виконавець є реєстратором у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону, у всіх інших випадках реєстрацію здійснюють державні реєстратори.

Наведе свідчить про те, що на сьогодні позивач позбавлений можливості реалізувати право власності в частині реєстрації нерухомого майна на своє ім`я через наявність арешту. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача, як власника майна.

Крім того суд враховує інформацію, що згідно даних АСВП на виконанні у Тростянецькому відділі ДВС відсутні виконавчі документи де боржником є ОСОБА_1 , 1969 року народження. Також, на даний час в архіві Тростянецького відділу ДВС відсутні завершені виконавчі провадження де боржником виступає ОСОБА_1 , 1969 року народження.

Відповідач не надав жодні належні і допустимі докази на спростування позову, наявності факту накладення арешту на законних для того підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд постановляє рішення в межах заявлених стороною вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Виходячи з наведеного вище, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого остання позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, згідно з даними в межах АСВП щодо Позивача відсутні невиконані виконавчі провадження, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сторони у справі не заявляли вимоги щодо відшкодування понесених ними будь-яких судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 82, 89, 141, 211, 223, 247, 259, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про зняття арешту з майна - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону на відчуження майна, накладені на підставі постанови Тростянецького ДВС АА№948584 від 02 липня 2003 року та зареєстровані Другою Тростянецькою нотаріальною конторою за №5311-59 від 17 липня 2007 року, на житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відомості про учасників справи згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Тростянецький відділ державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 34928025, адреса місцезнаходження: вул.Соборна, 90, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300.

Суддя О. Г. Борейко