Рішення

від 19.01.2022 по справі 439/1876/21

БРОДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/1876/21

Провадження № 2/439/100/22

20 січня 2022 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого-судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бродівська міська рада Львівської області,

розглянувши у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бродівська міська рада Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно, ухвалив таке рішення.

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася до Бродівського районного суду Львівської області із заявою до відповідачів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бродівська міська рада Львівської області, у якій просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, загальною площею 2.6229 га, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка зазначає, що вона - ОСОБА_1 , її чоловік - ОСОБА_4 та її свекор - ОСОБА_5 були членами колгоспного двору, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Головою колгоспного двору був ОСОБА_5 .

Позивачка вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її свекор - ОСОБА_5 . Після смерті останнього залишилось спадкове майно, а саме: частка у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка акцентує, що за час свого життя свекор спадковим майном не розпорядився. Відтак спадкову масу після смерті останнього успадкував його син та чоловік позивачки - ОСОБА_4 , шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном свого батька.

Позивачка мотивує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 . Після смерті останнього залишилось спадкове майно, а саме: частка у житловому будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім цього, земельні ділянки загальною площею 2.6229 га відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ № 131397. За життя її чоловік спадковим майном не розпорядився.

Позивачка стверджує, що вона є єдиним спадкоємцем після смерті свого чоловіка. Позаяк діти спадкодавця відмовилися від прийняття спадщини та відповідно не прийняли спадщину протягом шестимісячного строку.

Позивачка наголошує, що вона, як єдиний спадкоємець за законом, звернулася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини. Проте видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки їй було усно відмовлено, у зв`язку із втратою на них правовстановлюючих документів. Також позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на об`єкт нерухомості - житловий будинок у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

23 листопада 2021 року - відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Від представника позивачки - адвоката Сидора Володимира Андрійовича надійшла заява про збільшення позовних вимог, у якій представник позивачки також просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, загальною площею 2.6229 га, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка у підготовче засідання не з`явилася. Від представника позивачки - адвоката Сидора Володимира Андрійовича надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідачка - ОСОБА_3 у підготовче засідання не з`явилася. Подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнає повністю та просить суд їх задовольнити.

Третя особа участь свого представника у підготовчому засідання не забезпечив. Від представника третьої особи - Данильчука Андрія Романовича надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

За змістом нормативних положень частини 3 статті 211 ЦПК України, підготовче засідання проведено у відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням частини 2 статті 247 ЦПК України.

За правилами частини 3 статті 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05 грудня 1995 року (а.с. 10).

ОСОБА_5 був головою колгоспного двору житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи із 14 серпня 1983 року членом вищевказаного колгоспного двору була ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою за № 670 від 13 серпня 2019 року, яка видана Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»; свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 11 березня 1991 року, яке записано в реєстрову книгу за № 30; паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2009 року, який виданий Бродівським РВ ГУ МВС України у Львівській області (а.с. 8-9, 15, 20).

ОСОБА_5 був батьком ОСОБА_4 . ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06 жовтня 1983 року; свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 16 січня 1984 року (а.с. 12-13).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня своєї смерті останній проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із ним були зареєстровані: дружина - ОСОБА_1 ; дочка - ОСОБА_3 ; син - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 84 від 30 січня 2019 року, яка видана Виконавчим комітетом Шнирівської сільської ради Бродівського району Львівської області; Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 20 травня 2019 року (а.с. 14, 16-18).

ОСОБА_4 належало право власності на земельну ділянку, загальною площею 2.6229 га, на території Шнирівської сільської ради Бродівського району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із: земельної дільники площею 0.6311 га, кадастровий номер: 4620388400:08:006:0035; земельної ділянки площею 1.9917, кадастровий номер: 4620388400:08:011:0007, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 131397 від 31 грудня 2004 року; Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-4600094712022 та за № НВ-4600094642022 від 19 січня 2022 року (а.с. 34-40).

Щодо прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

За нормативними правилами статті 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття спадкодавцем права власності на спірне майно), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

За змістом статті 123 ЦК УРСР, частка члена колгоспного двору в майні двору визначається:

-при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ);

-при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ);

-при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору.

Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Виходячи із імперативним вимог норми статті 124 ЦК УРСР, при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

Нормою статті 125 ЦК УРСР визначено, що при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

Водночас доцільно врахувати, що за правилами статті 563 ЦК УРСР закріплено, що у разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло нормами статтей 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Імперативним приписом статті 524 ЦК УРСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (стаття 525 ЦК УРСР).

За правилами статті 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Виходячи зі змісту норми статті 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (стаття 548 ЦК УРСР та частина 1 статті 549 ЦК УРСР).

Із доказів по справі вбачається, що членами колгоспного двору, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , були ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Виходячи із презумпції рівності часток усіх членів колгоспного двору, розмір часток останніх становив - одну третю від майна колгоспного двору.

У подальшому ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 після його смерті як голови (члена) колгоспного двору спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається з моменту смерті останнього.

Єдиним спадкоємцем першої черги за законом спадкової маси, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 був його син - ОСОБА_4 . Останній прийняв спадщину відповідно до вимог частини 1 статті 549 ЦК УРСР шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном.

Як наслідок після смерті ОСОБА_5 , його син ОСОБА_4 , шляхом реалізації права на спадкування, збільшив власну часту як члена колгоспного двору до розмірі двох третин від загальної маси майна колгоспного двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом.

За правилами статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Нормативними приписами статті 1218 ЦК України визначено, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Нормою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ДБН А.3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126 зазначається, що оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними; по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року.

Аналізуючи дану норму суд приходить до висновку, що виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок.

У сільській місцевості у період чинності Інструкції «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу» Української РСР. що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, реєстрація нерухомого майна не проводилася. Проте право власності може підтверджуватися витягом із погосподарської книги або довідкою відповідної сільської ради.

Вирішуючи питання визнання права власності в порядку спадкування, суд виходить з того, що позивачка є членом колгоспного двору, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відтак мала законодавчо передбачену частку у майні колгоспного двору, що становила одну третю.

У свою чергу ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом, після смерті чоловіка - ОСОБА_4 . Діти спадкодавця, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від прийняття спадщини після смерті батька відмовилися. Інші спадкоємці - відсутні.

Водночас спадкодавцю - ОСОБА_4 належала частка у майні вищевказаного колгоспного двору в розмірі двох третин від загальної кількості майна. Тому будучи єдиним спадкоємцем після смерті чоловіка, позивачка - ОСОБА_1 фактично стала одноосібним власником майна колгоспного двору, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Та як наслідок одноосібним власником житлового будинку разом із господарськими будівлями та побутовими спорудами, які розташовані на його території.

Окрім цього, доцільно враховувати, що діти спадкодавця (відповідачі) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги визнали повністю та визнали одноосібне право власності їх матері - ОСОБА_1 на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи обставини справи, позовні вимоги у частині визнання права власності на житловий будинок підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом.

За правилами до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до підпунктів 9-10 статті 28-1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», до 1 січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передаються у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснюється з видачою державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснюється у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

За змістом підпунктів в, г частини 1 статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки зокрема на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини.

Імперативними приписами статті 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із нормою статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до статті 328 ЦК України передбачається, що право власності набувається на підставах, що не заборонено законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі змістом статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Вирішуючи питання визнання права власності в порядку спадкування, суд виходить з того, що позивачка є спадкоємцем є спадкоємцем першої черги за законом, після смерті чоловіка - ОСОБА_4 . Діти спадкодавця, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від прийняття спадщини після смерті батька відмовилися. Інші спадкоємці - відсутні.

Право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва дійсно належало ОСОБА_4 , що було встановлено судом на основі достатніх, достовірних, допустимих та належних доказів.

Суд наголошує на тому, що за обставин втрати правовстановлюючих документів, які належали спадкодавці, позивачка об`єктивно позбавлена можливості прийняти належну їй частину спадщини в позасудовому (нотаріальному порядку). Відтак визнання права власності фактично є винятковим способом захисту прав позивачки.

За вказаних вище обставин, беручи до уваги: те, що спадкодавець з підстав, що не заборонені законом, а отже правомірно набув право на спадкове майно; те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку; те, що сторони не заперечують проти ухвалення рішення на користь позивачки; те, що ухвалення рішення на користь позивачки не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів третіх осіб, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачкою підставні та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Як вбачається із Висновку про вартість об`єкта незалежної оцінки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна вартість нерухомого майна становить 157 774 гривні 00 копійок (а.с. 19).

За змістом частини 1 статті 142 ЦПК України, частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Факт сплати позивачкою суми судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 577 гривен 74 копійки підтверджується квитанцією від 28 жовтня 2021 року (а.с. 1).

Отже, враховуючи визнання позову відповідачами на стадії підготовчого провадження, суд вважає за доцільне відшкодувати позивачці за рахунок Державного бюджету п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору при поданні позовної заяви, що становить 778 гривень 87 копійок.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок разом із господарськими будівлями та побутовими спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок від 11 березня 1991 року, яке записано в реєстрову книгу за № 30.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 2.6229 га, на території Шнирівської сільської ради Бродівського району Львівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка складається із: земельної дільники площею 0.6311 га, кадастровий номер: 4620388400:08:006:0035; земельної ділянки площею 1.9917, кадастровий номер: 4620388400:08:011:0007, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повернути ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору, що становить 778 (сімсот сімдесят вісім) гривень 87 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20 січня 2022 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бродівська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26525941, місцезнаходження: Львівська область, м. Броди, площа Ринок, 20.

Суддя Б.М. Петейчук