Ухвала

від 16.03.2022 по справі 444/1823/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/1823/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1056/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження № 444/1823/21 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Могиляни Жовківського району Львівської області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

за апеляційною скаргою процесуального прокурора ОСОБА_9 на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він що 20 квітня 2021 року, приблизно 21 год. 55 хв., перебуваючи на прилеглій території до автодороги сполученням м.Жовква - м.Кам`янка-Бузька, на віддалі 150 м. від будинку АДРЕСА_1 , маючи умисел на крадіжку чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, умисно, вчинив замах на крадіжку зрізаного (фрезерованого) асфальтобетонного покриття, вагою 8,26 тон, вартістю 4508,47 (чотири тисячі п`ятсот вісім) гривень 47 (сорок сім) копійок, балансоутримувачем якого є ТОВ «ОНУР Конструкціон Інтернешнл» (ЄРДПОУ №32851616), яке завантажив на власний автомобіль марки «КАМАЗ», моделі 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого, хотів поїхати з місця події, однак не довів кримінальне правопорушення до кінця з причин, шо не залежали від його волі, оскільки був виявлений працівниками поліції.

У судовому засіданні 13 квітня 2017 року представник потерпілого та захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заявили клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з його примиренням з потерпілими та закриття кримінального провадження щодо нього.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 46 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142240000063, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, закрито на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України. Документи вирішено залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 22.04.2021 року, а саме арешт, накладений на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль марки КАМАЗ, моделі 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно з яким власником даного транспортного засобу є ОСОБА_5 , автомобіль марки КАМАЗ, моделі 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із ключами до даного транспортного засобу, лопату, власником яких є ОСОБА_5 , а також на зрізане асфальтне покриття, яке перебувало в розпорядженні Представництва «ОНУР ТААХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ». Вирішено питання щодо речових доказів, а саме: автомобіль марки «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію на даний транспортний засіб, ключі до даного транспортного засобу, лопату повернуто ОСОБА_5 ; зрізане асфальтобетонне покриття повернуто ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл».

На ухвалу суду процесуальний прокурор ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду щодо ОСОБА_5 скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання щодо долі речових доказів, та ухвалити в цій частині нову ухвалу, якою речові докази у кримінальному провадженні: автомобіль марки «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію на даний транспортний засіб, ключі до даного транспортного засобу, лопату конфіскувати в дохід держави.

В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що суду першої інстанції при ухваленні рішення від 21.10.2021 щодо ОСОБА_5 , враховуючи вимоги ч. 9 ст. 100 КПК України, необхідно було прийняти рішення про конфіскацію автомобіля та лопати, оскільки такі є знаряддями та засобами вчинення злочину та законодавство передбачає їх конфіскацію та можливість подальшої реалізації, як це передбачено Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 985 від 11.07.2002 та Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 (в редакції 17.12.2016).

На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 подав заперечення. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а вирок суду щодо ОСОБА_5 без змін.

Під час апеляційного розгляду прокурор апеляційну скаргу підтримав, покликаючись на викладені в ній мотиви, просить ухвалу суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо долі речових доказів скасувати, а речові докази у кримінальному провадженні конфіскувати.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 апеляційну скаргу заперечили, просять вирок суду першої інстанції залишити беззміни, аапеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, сторону захисту та сторону обвинувачення, обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Апеляційний суд переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги на підставі ч. 1 ст. 404 КПК України.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України учасниками судового провадження не оспорюються.

Доводи апеляційної скарги про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в частині вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.

Частиною 1 ст. 98 КПК передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, які були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Водночас, згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції з прав людини і основоположних свобод, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини застосування конфіскації майна в конкретному випадку буде відповідати вимогам ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції не просто за умови, якщо така конфіскація формально ґрунтується на вимогах закону, але й за умови, що така законна конфіскація у даній конкретній ситуації не порушує «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб».

Зокрема, порушення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції через застосування конфіскації, яка формально ґрунтувалася на положеннях національного закону, але за обставин конкретної справи була визнана «неспівмірною», оскільки покладала на заявника «надмірний індивідуальний тягар», було встановлено у справі «Ісмайлов (Ismayilov) проти Російської Федерації» від 06 листопада 2008 року.

Відповідно до ч. 1ст. 15 Закону України «Про міжнародні договори України»чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 19 цього Закону, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У статті 8 КПКзазначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до положень частин 1, 5 ст. 3 КК законодавство України про кримінальну відповідальність становитьКримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Закони України про кримінальну відповідальність повинні відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Отже, при застосуванні конфіскації майна в кожному конкретному випадку суд має не тільки послатися на наявність для цього формальних підстав, але й переконатися, що таке застосування не порушуватиме «справедливу рівновагу між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав осіб», покладаючи на особу «надмірний індивідуальний тягар».

У цьому кримінальному провадженні ухвалою суду першої інстанціїОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України на підставі ст. 46 КК України. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142240000063, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, закрито на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Вирішуючи долю речових доказів у кримінальному провадженні - автомобіля марки «Камаз» 55102, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію на даний транспортний засіб, ключів до даного транспортного засобу, лопати, суд першої інстанції у повній мірі врахував вищевикладені положення національного права та практики тлумачення й застосування положень міжнародного законодавства, належним чином врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, конкретні обставини кримінального провадження, те, що обвинувачений примирився з потерпілим, обвинуваченим у повному розмірі відшкодовано заподіяну ним шкоду потерпілому, а також вартість транспортного засобу, яка значно перевищує розмір такої шкоди, тобто є неспівмірною.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду першої інстанції про повернення автомобіля марки «Камаз»55102,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,свідоцтва прореєстрацію наданий транспортнийзасіб,ключів доданого транспортногозасобу,лопати, є правильним, оскільки застосування конфіскації в даному випадку становитиме непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, допущено не було.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою.

Судове рішення постановлене з дотриманням вимог глави 29 КПК України, і підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4