Рішення

від 22.03.2022 по справі 902/1024/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2022 р. Cправа № 902/1024/21

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.,

за відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (вул. С. Петлюри, б. 30, м. Київ, 01032)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" (вул. Миколи Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050)

до: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 314667,52 грн.,

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 314667,52 грн кредитної заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" Заяви-договору №ID7030533 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів від 24.09.2019, зобов`язання за яким забезпечені договором поруки № Т 09.07.2019 І 7715 від 24.09.2019, укладеного між Акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" та Фізичною особою ОСОБА_1 .

У відповідності до вимог ч.ч. 6, 7 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання та перебування особи відповідного звернення суду.

18.10.2021 судом було направлено запит №902/1024/21/2019/21 на адресу Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 .

26.10.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради №04-00-011-70636 від 22.10.2021, відповідно до якої 11.06.2021 ОСОБА_1 знято з реєстрації у зв`язку із вибуттям до нового місця проживання у місті Вінниця.

01.11.2021 судом було направлено запит №902/1024/21/2089/21 на адресу Адресно-довідкового Бюро м. Вінниця щодо встановлення місця проживання ОСОБА_1 .

12.11.2021 на адресу суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь Адресно-довідкового Бюро м. Вінниця, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 16.11.2021 суд постановив відкрити провадження у справі № 902/1024/21, розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 14 грудня 2021 року о 14:30 год. та розмістити оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, у якій одним з відповідачів є ОСОБА_1 .

13.12.2021 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшла заява позивача про розгляд справи у відсутність його представника.

На визначену судом дату (14.12.2021) представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку. Суд постановив задовольнити заяву позивача про розгляд справи у відсутність його представника та долучити її до матеріалів справи.

Ухвалою від 14.12.2021 суд постановив продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкласти підготовче засідання у справі на 18.01.2022 о 14:30 год.

17.01.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшла заява позивача про розгляд справи у відсутність його представника.

На визначену судом дату (18.01.2022) представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку. Суд постановив задовольнити заяву позивача про розгляд справи у відсутність його представника та долучити її до матеріалів справи.

Ухвалою від 18.01.2022 суд постановив відкласти підготовче засідання на 07.02.2022 о 12:00 год.

07.02.2022 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без участі його представника.

На визначену судом дату (07.02.2022) представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку. Суд постановив задовольнити заяву позивача про розгляд справи у відсутність його представника та долучити її до матеріалів справи.

Ухвалою від 07.02.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу для судового розгляду по суті на 02 березня 2022 р. о 11:00.

28.02.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

На визначену судом дату (02.03.2022) представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлені належним чином та у встановленому законом порядку. Суд постановив задовольнити заяву позивача про розгляд справи у відсутність його представника та долучити її до матеріалів справи.

Ухвалою від 02.03.2022 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 23.03.2022 о 14:30 год. та розмістити оголошення на веб-порталі судової влади (сайт Господарського суду Вінницької області) про розгляд зазначеної справи, у якій одним з відповідачів є ОСОБА_1 .

На визначену судом дату (23.03.2022) представники сторін не з`явились.

Позивач про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у справі доказами.

Щодо повідомлення відповідачів суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача1 зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Миколи Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050. Конверти з ухвалами повернуті до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну збрігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача2, встановлену судом та зазначену позивачем в позовній заяві: АДРЕСА_1. Конверти з ухвалами повернуті до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну збрігання».

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзивів відповідачів на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідачі не скористались своїм правом на подання відзивів, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 23.03.2022 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення, в зв`язку з не явкою представників сторін.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24.09.2019 між Акціонерним товариством "Таскомбанк" (позивач, в договорі Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" (відповідач1, в договорі Позичальник) підписано заяву-договір № ID7030533 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів.

24.09.2019 ОСОБА_1 , як директором ТОВ "ЮНІМАКС ГРУП" електронним цифровим підписом підписано заяву - договір № ID7030533 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу").

Відповідно до п. 1.1 договору за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов цього договору.

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника, відкритий у АТ "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення обігових коштів; придбання основних засобів; рефінансування кредиту іншого банку (п. 1.2 договору).

Розмір кредиту, згідно п. 2.1. Договору, 240000,00 грн.

Відповідно до п. п. 2.3.1 та 2.3.2 Договору сторони погодили розмір процентної ставки за користування кредитом (далі - проценти): 0,0001 % річних та комісійної винагороди: 1,99 % від суми виданого кредиту (щомісячно).

Тип процентної ставки: фіксована (п.2.4. Договору). Терміни і порядок погашення Кредиту: погашення основного боргу за кредитом, сплата процентів - щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем укладення Договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів які передують календарному числу місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом; сплата комісійної винагороди за кредитом - щомісяця, починаючи з другого місяця, наступного за місяцем укладення Договору , до календарного числа місяця, в яке було укладено Договір, включно із цим числом. Сума комісійної винагороди за перший місяць кредитування сплачується у день надання кредитних коштів; сплата комісійної винагороди за видачу кредиту - одноразово і сплачується у день надання кредитних коштів; сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цього Договору та доступний Клієнту у системі «ТАС24 Бізнес» (п. 2.5. Договору). Строк кредиту: 36 місяців з дати укладення Договору (п. 2.6. Договору).

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що у випадку порушення будь-якого із грошових зобов`язань відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Відповідно до розділу 4 договору цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та цінові параметри продукту є Кредитним договором. Цей договір є договором приєднання у визначенні ст. 634 ЦК України, в зв`язку із чим умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.taskombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Згідно з п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК" - при укладенні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до цих Правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк «ТАС24/Бізнес», або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через веріфікований номер телефону, який належить уповноваженій осіб Клієнта з правом «першого» підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладення договорів та угод у письмовій формі.

Таким чином відповідач1 - ТОВ "ЮНІМАКС ГРУП", в особі директора ОСОБА_1., 24.09.2019 скористався своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинив правочин, підписавши Заяву-договір № ID7030533 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК" (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на ресурсі https://paperless.com.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі.

Крім того, 24.09.2019 між AT "ТАСКОМБАНК" та фізичною особою - резидентом України ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №Т 09.07.2019 І 7715, у відповідності до умов якого Поручитель - ОСОБА_1 (відповідач2) зобов`язався відповідати перед Кредитором - AT "ТАСКОМБАНК" на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі ТОВ "ЮНІМАКС ГРУП" зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі Заяви-договору N ID7030533 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в AT "ТАСКОМБАНК" від 24.09.2019, що укладений між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Отже, поручитель ОСОБА_1 (відповідач2) 24.09.2019 скористався своїм правом, на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис", вчинивши правочин та підписавши договір поруки електронним цифровим підписом, що підтверджується копією відповідного електронного сертифікату, сформованого на ресурсі https://paperless.com.ua/ та відображенням ЕЦП на самому Договорі.

На виконання досягнутих домовленостей позивач перерахував 240000,00грн. кредитних коштів на поточний рахунок відповідача1, який відкритий у АТ "Таскомбанк" та забезпечив відповідачеві1 користування цими кредитними коштами, що підтверджується матеріалами справи.

Проте відповідач1, в порушення умов договору свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків та комісії за кредитом належним чином не виконав.

Відповідно до п. 18.2.2.3.8. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" банк, незалежно від настання строків виконання зобов`язання клієнтом за цим договором, має право достроково вимагати повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, право банку на отримання яких передбачено цим договором, при настанні умов, передбачених п. 18.2.2.2.5 цього договору, або порушення клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів.

Відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, Клієнт доручає Банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті Кредиту для виконання зобов`язань з погашення Кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті Банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Заявою (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках Клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за Кредитом, Клієнт доручає Банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані Банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1 цих Правил.

Тобто наявність очевидних ознак неспроможності Позичальника належним чином обслуговувати кредитне зобов`язання та/або порушення умов Договору має наслідком виникнення у Банку права вимагати дострокового повернення суми Кредиту, що також передбачено нормами ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Таким чином, у зв`язку із порушенням клієнтом графіку повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з п. 3.1 Договору поруки, у випадку невиконання боржником (ТОВ "ЮНІМАКС ГРУП") будь-яких зобов`язань за кредитним договором, або невиконання зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу поручителя, зазначену в розділі 7 цього договору та копію надсилає боржнику.

Поручитель не пізніше 5-ти робочих днів з дня відправлення вимоги кредитора зобов`язаний погасити суму в розмірі, визначеному у вимозі. Неотримання поручителем вимоги кредитора не звільняє останнього від обов`язку виконати умови цього договору (п. 3.3 Договору поруки).

27.01.2021 позивач звернувся до боржника - ТОВ "ЮНІМАКС ГРУП" та поручителя ОСОБА_1 із повідомленнями-вимогами про дострокове повернення кредиту, що підтверджується наявними в справі доказами.

Вимоги позивача залишені відповідачами без відповіді та виконання. Доказів погашення заборгованості відповідачами матеріали справи не містять.

У зв`язку з порушенням відповідачем-1 умов кредитного договору, позивачем нараховано 314667,52 грн. заборгованості, в тому числі по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 219999,00 грн.; по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,27 грн., по комісії (в т.ч. простроченій) - 85752,01 грн.; сума нарахованого штрафу - 3006,57 грн та пені (нарахованої на суму простроченої заборгованості) - 5909,67 грн.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує таке.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу ст. ст. 11, 509, 526 ЦК України зобов`язання виникають з договору і повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Наведені правові норми кореспондуються зі ст. 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статті 180 Господарського Кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1. ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Обов`язок позичальника щодо повернення ним суми боргу визначений ст. 1054 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредит та сплатити винагороду за його користування. Частиною другою ст. 1054 Цивільного кодексу України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає з суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, відповідачі у справі є солідарно зобов`язаними.

На день розгляду спору заборгованість, в тому числі по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 219999,00 грн.; по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0,27 грн., по комісії (в т.ч. простроченій) - 85752,01 грн. Вказані нарахування не погашені та не оспорені відповідачами, підтверджені матеріалами справи та підлягають до стягнення.

Крім того, за порушення виконання кредитного договору на суму простроченої заборгованості позивачем було нараховано за період з 15.07.2020 по 15.01.2021 штраф - 3006,57 грн та пеню - 5909,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за ч. 1 та ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (за ч. 4 цієї статті), а штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (за ч. 6 цієї статті). Відповідно ж до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, нарахування позивачем 5909,67 грн. пені за період з 15.07.2020 по 15.01.2021 погоджене сторонами п.3.3 Договору, є обґрунтованим та підлягає до стягнення з відповідачів в повному обсязі.

Такий вид відповідальності позичальника, як штраф, передбачений п. 18.2.5.2. Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", в якому зазначено, що у випадку порушення зобов`язань, вказаних у п. 18.2.2.2.7 та 18.2.2.2.9 цього розділу правил, клієнт сплачує штраф у розмірі 2 % (два відсотки) від розміру кредиту, діючого на момент застосування штрафу.

Відповідно до п. 18.2.2.2.7 клієнт зобов`язується надавати банку не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал, декларацію платника єдиного податку, примітки до звітів в обсязі, передбаченому законодавством для відповідних звітних періодів для відповідних суб`єктів/об`єктів господарювання, а також іншу інформацію на вимогу банку, в т. ч. про майно, що належить клієнту на праві власності або повного господарського відання.

Згідно з п. 18.2.2.2.9 клієнт зобов`язується, забезпечити умови для проведення банком перевірок за даними бухгалтерського, оперативного і складського обліку, цільового використання кредиту, його забезпеченості та своєчасності погашення.

Водночас, проаналізувавши вищезазначене та дослідивши матеріали справи суд зазначає, що позовна вимога про стягнення штрафу є необґрунтованою, оскільки згідно Правил штраф застосовується до позичальника лише у випадках, вказаних у п. 18.2.2.2.7 та 18.2.2.2.9., на підтвердження яких позивач доказів не надав.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафу за період з 15.07.2020 по 15.01.2021 у розмірі 3006,57 грн. не обґрунтовано нормами закону та/або положеннями кредитного договору, за якими для відповідача1 встановлена відповідальність у вигляді штрафу за порушення саме грошових зобов`язань за кредитним договором. Натомість згідно Правил штраф застосовується до позичальника лише у випадках, вказаних у п. 18.2.2.2.7 та 18.2.2.2.9., на підтвердження яких позивач доказів не надав.

Крім того відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання і не може бути нарахований за період як пеня.

А тому в позові в частині стягнення 3006,57 грн. штрафу слід відмовити.

Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч. 1 ст. 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Натомість відповідачами не надано суду належних доказів на спростовування заявлених позовних вимог.

За вказаних обставин у своїй сукупності, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-80, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІМАКС ГРУП" (вул. Миколи Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 36365031) та фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницької області 27.10.1999 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "ТАСКОМБАНК" (вул. С.Петлюри, б.30, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 09806443) 219999,00 грн - по тілу кредиту, 0,27 грн - по відсоткам, 85752,01 грн по комісії, 5909,67 грн - пені, за кредитним договором № ID7030533 від 24.09.2019, забезпеченим договором поруки № Т 09.07.2019 І 7715 від 24.09.2019 та 4674,92 грн - витрат по сплаті судового збору.

3. В позові в частині стягнення 3006,57 грн. - штрафу відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - info@tascombank.com.ua, v.banias@tascombank.com.ua, відповідачів - info@unimax.vn.ua.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24 березня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. С. Петлюри, б. 30, м. Київ, 01032)

3 - відповідачу 1 (вул. Миколи Оводова, буд. 60, м. Вінниця, 21050)

4 - відповідачу 2 ( АДРЕСА_1)