Рішення

від 23.03.2022 по справі 904/9899/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2022м. ДніпроСправа № 904/9899/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Алба Центр", с. Степове, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення штрафу за відхилення прогнозованого (заявленого) обсягу споживання електричної енергії від фактичного споживання у сумі 56763,16грн.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 56 763,16 грн., що складають суму штрафу за перевищення фактичних обсягів споживання електричної енергії над прогнозованим (заявленим) за договором №266 від 01.12.2019.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №266 від 01.12.2019 про постачання електричної енергії споживачу, що полягає в перевищенні останнім фактичних обсягів споживання електричної енергії над прогнозованим (заявленим).

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог, з огляду на те, що відповідно до приписів п. 8.2 Комерційної пропозиції штраф може бути застосований виключно за підсумками розрахункового періоду. Після підведення цих підсумків можливість застосування штрафу умовами спірного договору не передбачена.

Відповідач зазначає, що на момент підведення підсумків позивач мав інформацію і про прогнозований (заявлений) обсяг споживання електричної енергії відповідачем і про фактичний обсяг її споживання, але при підведенні цих підсумків останнім штраф нарахований не був, тим самим позивачем була втрачена можливість нараховувати ці штрафи в подальшому.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що виставлення позивачем рахунків на оплату штрафів за спірним договором суперечить умовам договору та вимогам п/п 34 п.2.2 Ліцензійних умов, оскільки строк у який останній мав можливість виставити будь-які рахунки за спірним договором закінчився 14.12.2020.

Також відповідач вказує про те, що позивач є відповідальним за небаланс останнього. Це є його природним комерційним ризиком, перекладання якого на відповідача суперечить вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що позивач зловживає своїми процесуальними правами, шляхом подання завідомо безпідставного позову, в якому відсутній предмет спору, що за нормами ст. 43 ГПК України є підставою для застосування господарським судом заходів спрямованих на запобігання зловживанню процесуальними правами.

У відповіді на відзив позивач з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов не погоджується, з огляду на таке.

Укладання між сторонами спірного договору на умовах Індивідуальної комерційної пропозиції «Періодична-266» здійснювалося саме за ініціативою споживача на підставі поданої заяви-приєднання, що свідчить про його згоду з умовами, передбаченими спірним договором та КП, а тому встановлені положення договору мають виконуватися сторонами.

Посилаючись на п. 1.1.2 ПРРЕЕ позивач зазначає, що остаточний розрахунок за спожиту електроенергію як в розрахунковому періоді, так і загалом при розірванні договору та зміні постачальника здійснюється за основним предметом договору, в той час, як нарахування штрафних санкцій до нього не входить.

Таким чином, не можливо погодитися з висновком відповідача про те, що виставлення штрафних санкцій можливе лише у строк не пізніше шести тижнів після зміни електропостачальника.

Крім того, позивач вказує про те, що п. 14.9 Комерційної пропозиції, яку обрав споживач, передбачено його право проводити коригування заявленого обсягу споживання, проте зазначені коригування споживачем у відповідні періоди не проводились, що є свідченням про неналежне виконання своїх обов`язків саме відповідачем, на підставі чого і було нараховано штрафні санкції.

Також позивачем заявлено клопотання про поновлення встановленого строку на подання відповіді на відзив.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладені позивачем обставини, що зумовили пропуск строку на подачу відповіді на відзив, господарський суд визнає поважною причину пропуску строку на подачу відповіді на відзив.

У запереченнях відповідач підтримує свою позицію, викладену у відзиві на позов та посилаючись на статтю 258 ЦК України наголошує, що строк позовної давності до вимог про стягнення штрафу складає один рік.

Таким чином, строк, у який позивач мав подати позов щодо стягнення штрафів за розрахункові періоди грудень 2019 року - жовтень 2020 року сплинув у відповідні періоди січень 2021 року - листопад 2021 року.

Також відповідачем заявлено клопотання про поновлення встановленого строку на подання заперечень.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладені відповідачем обставини, що зумовили пропуск строку на подачу заперечень, господарський суд визнає поважною причину пропуску строку на подачу заперечень.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши подані клопотання, господарський суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (56 763,16 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заявлених клопотань.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2022 відкрито провадження у справі № 904/9899/21, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За результатом дослідження матеріалів справи, оцінки доказів у їх сукупності господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо наявності підстав для відшкодування позивачеві штрафу за перевищення фактичних обсягів споживання електричної енергії над прогнозованим (заявленим) за договором №266 від 01.12.2019.

11 червня 2017 року набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017р. №2019-VІІІ (надалі за текстом - Закон).

Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам.

Відповідно до ст. 56 Закону, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками. які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

14.06.2018 року Постановою № 429 Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (надалі за текстом - НКРЕКП) прийнято рішення про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п.2 та п.4 розділу XVII Закону, датою початку дії нового ринку електричної енергії визначено 1 липня 2019 року.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року (надалі за текстом - ПРРЕЕ). постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником. який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії". Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3.1.8 ПРРЕЕ визначено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" (далі - Постачальник) та Приватного підприємства "Алба Центр" ( далі - Споживач) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу від 01.12.2019 №266 (далі - Договір) на умовах Індивідуальної комерційної пропозиції «Періодична-266», яка є додатком 2 до даного Договору (далі - Комерційна пропозиція).

Згідно з п. 1.1 Договору цей Договір про постачання електричної енергії Споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником.

Відповідно до положень п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Згідно з пп.1 п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Згідно п.1.1.2 ПРРЕЕ. договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між електропостачальником і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Згідно з пп. 10 п. 6.2. Договору Споживач зобов`язується при укладанні Договору надавати Постачальнику відомості про обсяги прогнозованого споживання електричної енергії протягом терміну дії Договору з помісячним розподілом за формою, наведеною в Додатку 4 до цього Договору.

Також, згідно п. 2.4.3 ПРРЕЕ, відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються всіма споживачами (крім побутових) оператору системи у термін, обумовлений договором, у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу.

Обсяги очікуваного споживання повинні об`єктивно відображати прогнозоване споживання електроенергії або бути максимально наближеними до фактичних обсягів споживання у відповідних періодах поточного року, що минули, та у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.

Так, на виконання умов спірного Договору, Приватне підприємство "Алба Центр" надало дані щодо обсягів очікуваного споживання електричної енергії з помісячною розбивкою на 2020 рік.

Крім того позивач зазначає, що Споживачем надано АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі», яке виконує функції Оператора системи розподілу, до електричних мереж якого приєднано електроустановки Споживача, дані стосовно обсягів очікуваного споживання електричної енергії на 2019 рік, що підтверджується листом №46316/1001 від 29.10.2021 року, наданим ОСР на запит позивача, відповідно до п. 14.7 Комерційної пропозиції, оскільки вищевказану інформацію відповідач, відповідно до п. 2.4.3 ПРРЕЕ, надавав ОСР.

Отже, заявлені відповідачем обсяги споживання електричної енергії у грудні 2019 року, а також у січні-грудні 2020 року становлять: грудень 2019 - 95 000.00 кВт*год; січень 2020 - 95 000.00 кВт*год; лютий 2020 - 95 000.00 кВт*год; березень 2020 - 85 000.00 кВт*год; квітень 2020 - 85 000.00 кВт*год; травень 2020 - 82 000.00 кВт*год; червень 2020 - 82 000.00 кВт*год; липень 2020 - 82 000.00 кВт*год; серпень 2020 - 80 000.00 кВт*год; вересень 2020 - 85 000.00 кВт*год; жовтень 2020 - 85 000.00 кВт*год; листопад 2020 - 95 000.00 кВт*год; грудень 2020 - 95 000.00 кВт*год.

Відповідно до п. 14.9 Комерційної пропозиції передбачено право Споживача проводити коригування заявленого обсягу споживання коригування у бік збільшення на відповідний розрахунковий період, за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів, не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку періоду споживання.

В позовній заяві позивач вказує про те, що Споживачем коригування заявлених обсягів споживання не проводились.

Пунктом 8.2. Комерційної пропозиції сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду до Споживача може бути застосований штраф у розмірі вартості величини обсягу, що перевищує 15% відхилення прогнозованого (заявленого) обсягу споживання електричної енергії від фактичного споживання.

З огляду на викладене, позивач зазначає про те, що за періоди січень 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року та жовтень 2020 року відповідач споживав більше електричної енергії, ніж ним було заявлено, про що свідчать рахунки, рахунки-розшифровки за спожиту електричну енергії, інформаційні повідомлення, а також акти прийняття-передавання товарної продукції за відповідні періоди, копії яких долучено до матеріалів справи, а обсяги спожитої електричної енергії ПП «АБЛА ЦЕНТР» за грудень 2019-жовтень 2020 року підтверджуються відповіддю АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» № 43436/1001 від 12.10.2021.

Зокрема, фактичне споживання електричної енергії відповідачем за вищевказані періоди становить:

- січень 2020 року - 117 741.00 кВт*год: (допустиме відхилення обсягів споживання 80 750,00-109250.00 кВт*год), що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 8491,00 кВт*год за тарифом, що діяв у згаданому періоді - 2,16561 грн. / кВт-год, таким чином сума штрафу складає - 18 388,19 грн.;

- березень 2020 року - 108 302.00 кВт*год: (допустиме відхилення обсягів споживання 72 250,00-97750.00 кВт*год), що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 10 552,00 кВт-год за тарифом, що діяв у згаданому періоді - 2,11430 грн. / кВт-год, таким чином сума штрафу складає - 22 310,09 грн.;

- квітень 2020 року - 102 259.00 кВт*год: (допустиме відхилення обсягів споживання 72 250,00-97750.00 кВт*год), що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 4 509,00 кВт-год за тарифом, що діяв у згаданому періоді - 2,22909 грн. / кВт*год, таким чином сума штрафу складає - 10 050,97 грн.;

- травень 2020 року - 96 813.00 кВт*год: (допустиме відхилення обсягів споживання 69 700,00-94300.00 кВт*год), що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 2 513,00 кВт-год за тарифом, що діяв у згаданому періоді - 2,07441 грн. / кВт-год, таким чином сума штрафу складає - 5 212,99 грн.;

- жовтень 2020 року - 98 080.00 кВт*год; (допустиме відхилення обсягів споживання 72 250,00-97750.00 кВт*год). що призвело до перевищення договірної величини у розмірі 330,00 кВт-год за тарифом, що діяв у згаданому періоді - 2,42704 грн. / кВт*год, таким чином сума штрафу складає - 800,92 грн.

Таким чином, позивач зазначає, що загальний розмір штрафу за перевищення фактичних обсягів споживання електричної енергії над прогнозованими складає 56 763,16 грн.

Позивач вважає, що несплата штрафу згідно умов спірного Договору та вимог законодавства України зі сторони відповідача стало підставою звернення останнього до суду з позовною заявою про стягнення штрафу в сумі 56 763,16 грн. за порушення умов Договору в частині перевищення договірної величини в січні, березні, квітні травні та жовтні 2020 року від заявленого.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язком для виконання сторонами.

Положеннями ст. 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать наявні матеріали справи, відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, а виконав з порушенням умов договору та перевищив прогнозований (заявлений) обсяг споживання електричної енергії від фактичного споживання.

Докази зворотного у справі відсутні.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідачем у цій справі не надано жодного доказу на підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Пунктом 8.2. Комерційної пропозиції сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду до Споживача може бути застосований штраф у розмірі вартості величини обсягу, що перевищує 15% відхилення прогнозованого (заявленого) обсягу споживання електричної енергії від фактичного споживання.

Господарським судом встановлено, що за періоди січень 2020 року, березень 2020 року, квітень 2020 року, травень 2020 року та жовтень 2020 року відповідач споживав більше електричної енергії, ніж ним було заявлено, про що свідчать рахунки, рахунки-розшифровки за спожиту електричну енергії, інформаційні повідомлення, а також акти прийняття-передавання товарної продукції за відповідні періоди, копії яких долучено до матеріалів справи, а обсяги спожитої електричної енергії ПП «АБЛА ЦЕНТР» за грудень 2019-жовтень 2020 року підтверджуються відповіддю АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» № 43436/1001 від 12.10.2021.

У зв`язку з чим, позивачем заявлено до стягнення штраф за перевищення фактичних обсягів споживання електричної енергії над прогнозованими, що складає 56 763,16 грн.

В свою чергу, відповідачем заявлено про застосування до нарахованого позивачем штрафу наслідків спливу строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується штраф за прострочення виконання зобов`язання, не може перевищувати одного року.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з даним позовом до суду звернувся 31.12.2021, отже вимоги про стягнення штрафу у сумі 56 763,16 грн., що нарахований за січень, березень, квітень, травень та жовтень 2020 року останнім заявлено із пропуском позовної давності, у зв`язку із чим вимога щодо його стягнення задоволенню не підлягає.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровські енергетичні послуги" до Приватного підприємства "Алба Центр" про стягнення штрафу за відхилення прогнозованого (заявленого) обсягу споживання електричної енергії від фактичного споживання у сумі 56 763,16грн. - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 24.03.2022.

Суддя І.Ф. Мельниченко