Рішення

від 22.03.2022 по справі 907/1009/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/1009/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС ТРАНС», с. Бедевля, Закарпатська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаТрансЛьвів», м. Мукачево

про стягнення 406 855,42 грн

секретар судового засідання - Соханич В.М.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаТрансЛьвів» заборгованості в розмірі 401 376,10 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 4 948.47 грн, та відсотків за користування грошовими коштами за період з 23.11.2021 по 07.12.2021 - 494.85 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 526, 530, 612, 663 Цивільного кодексу України та ст. 193, 230, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 15.12.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 30.12.2021 надійшла заява вх. №02.3.1-02/9397/21, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить суму 6 102,83 грн сплаченого судового збору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не поставив позивачу оплачений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 401 376,10 грн, яка є предметом спору. Крім того, позивач заявив про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у сумі 4 948.47 грн, та відсотків за користування грошовими коштами за період з 23.11.2021 по 07.12.2021 - 494.85 грн.

Заперечення відповідача

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

30 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРТРАНС», в особі директора Костевича Петра Васильовича, що діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «МегаТрансЛьвів», в особі директора

Тараненка Михайла Володимировича, що діє на підставі Статуту, було, укладено договір поставки № ДР 22-10/2018-27 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передавати у власність (поставляти), а Покупець приймати та оплачувати Товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена у Додатках та/або видаткових накладних що підтверджують реалізацію Товару.

Згідно з п. 3.1. Розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальника (у разі транспортування Товару за paxyнок Постачальника) здійснюються в безготівковому порядку по 100% попередньої оплаті, у термін 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку, якщо інше не передбачено Додатками даного Договору.

На виконання умов Договору, Позивачем згідно з рахунком на оплату № 331 від 29 вересня 2020 р. платіжним дорученням № 1741 від 29.09.2020 було здійснено попередню оплату за товар (Дизельне паливо євро 5-ВО (2710.19.43.00) в кількості 77 250 л на загальну суму 1 244 034,00 грн у т.ч. ПДВ 207 339,00 грн.

Після отриманої попередньої оплати Товару, Відповідачем згідно видаткової накладної № 78 від 01 жовтня 2020 р. було поставлено товар в кількості 27 355 л на загальну суму 440 524,92 грн та згідно з видатковою накладною № 383 від 02.10.2020 в кількості 7 850 л на суму 126 416,40 грн в т.ч. ПДВ 21 069,40 грн.

Після цього постачання товару припинилось і Відповідач заборгував Позивачеві не отоварені кошти в сумі 677 092,68 грн та пеню в розмірі 12 799,73 грн.

Згодом Відповідач з різницями у часі здійснив ще декілька поставок, що підтверджується наступними документами:

Згідно видаткової накладної № 418 від 18 листопада 2020 р. було поставлено товар в кількості 4 690,00 л на загальну суму 15 527,76 грн в т.ч. ПДВ 12 587,96 грн; Згідно видаткової накладної № 429 від 04 грудня 2020 р. було поставлено товар в кількості 7 011,00 л на загальну суму 112 905,14 грн в т.ч. ПДВ 18 817,52 грн; Згідно видаткової накладної № 16 від 08 лютого 2021 р. було поставлено товар в кількості 5 420,00 л на загальну суму 87 283,68 грн в т.ч. ПДВ 14 547,28 грн.

Таким чином зі сплаченого Позивачем товару на суму 1 244 034, 00 грн Відповідачем поставлено Товар на суму 842 657,90 грн, відтак у Відповідача залишилась заборгованість на користь Позивача в розмірі 401 376, 10 грн, що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків наданим Відповідачем та підписаним двома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 листопада 2021 року Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензію щодо поставки оплаченого товару за вих. № 243 від "04" листопада 2021 року в якій вимагалося поставити попередньо оплачений товар (Дизельне паливо Євро 5-ВО) в кількості 24 924 л. на загальну суму 401 376, 10 грн до 22 листопада 2021 року, за місцем поставки - склад Постачальника або склад Покупця, який знаходиться за адресою: 90561, Закарпатська область Тячівський район, с. Бедевля, вул. Вайнагія, 30 А. Позивач стверджує, що станом на момент подачі позову вимоги претензії залишились невиконані, а також відсутня відповідь на вищевказану претензію.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, факт відпуску товару позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи накладними. Фактом визнання відповідачем боргу свідчать підписані ним Акти звірки взаєморозрахунків.

Однак, доказів повної оплати відповідачем отриманого товару матеріали справи не містять.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Оскільки в ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 494,85 грн за період з 23.11.2021 по 07.12.2021. Відтак, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявленої до стягнення загальної суми за договором поставки та 3 % річних в розмірі 494,85 грн.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення встановлених договором строків поставки (відвантаження) товару постачальник сплачує покупцю пеню в 30% річних від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

З огляду на наведене, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягає пеня в межах суми 4 948,47 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 6 102,83 грн витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МегаТрансЛьвів» (88000, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Зріні Ілони, 24/4, код ЄДРПОУ 399444497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОРЕСУРС ТРАНС», (90561, Закарпатська обл., Тячівський р-н, с. Бедевля, вул. Річна, 13, код ЄДРПОУ 42344852) 406 855,42 грн (чотириста шість тисяч вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 83 коп.), в т. ч. 401 376,10 грн основного боргу за непоставлений товар, 4 948,47 грн пені, та 494,85 грн трьох відсотків річних, а також 6 102,83 грн (шість тисяч сто дві гривні 83 коп.) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається- http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua

Суддя Л.В. Андрейчук