Ухвала

від 23.03.2022 по справі 914/571/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.03.2022 Справа№ 914/571/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська автобаза №1»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОМТРАНС»

про стягнення 37 832,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська автобаза №1» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОМТРАНС» про стягнення 37 832,00 грн.

Згідно ч.1, ч.2 ст.27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно долучених позивачем до позовної заяви документів, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 33016, Рівненська область, місто Рівне, вул.ФАБРИЧНА, будинок 4Б, офіс 3.

Оскільки місцезнаходження відповідача є м. Рівне, то дана справа не підсудна Господарському суду Львівської області.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

На підставі викладеного, матеріали справи №914/571/22 підлягають передачі за підсудністю до Господарського суду Рівненської області.

З приводу підсудності позовної вимоги про стягнення вказаних коштів з покликанням позивача на ч. 5 ст. 29 ГПК України судом враховується, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Так, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України).

Правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

При цьому, правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 ГПК України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцем знаходження відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Відтак, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов обирати між господарськими судами, яким підсудна справа.

Обґрунтовуючи підсудність даної позовної заяви Господарському суду Львівської області на підставі ч. 5 ст. 29 ГПК України, позивач вказав, що сплата боргу, тобто по суті виконання грошового зобов`язання слід за місцемзнаходження позивача.

Однак, суд вважає, що таке виконання зобов`язання повинне оцінюватися у комплексі прав та обов`язків обох сторін, а сам предмет спору повинен бути пов`язаним із відповідним виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці.

Як слідує із змісту позовної заяви, спір про стягнення грошових коштів безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про фактичне виконання зобов`язань за адресою на підставі договору.

Тобто, зобов`язання про порушення яких стверджує позивач, не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України.

Позиція суду відповідає усталеній в Україні судовій практиці з питань застосування положення ч. 5 ст. 29 ГПК України.

З урахуванням визначеного позивачем предмету та підстав позову, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

А тому, суд дійшов висновку, що спір має розглядатися Господарським судом Рівненської області.

Як було зазначено, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною 3 ст. 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Суд звертає увагу також на те, що ст. 279 ГПК України передбачено скасування судового рішення, яким закінчено розгляд справи у випадку прийняття такого рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, передання справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції, лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.

Окрім того, суд зазначає, що згідно із ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява №32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 року (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Керуючись ст. ст. 27, 31, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Передати матеріали справи №914/571/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська автобаза №1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОМТРАНС» про стягнення 37 832,00 грн. за територіальною підсудністю до Господарського суду Рівненської області (33013, Набережна вулиця, 26-А, м. Рівне, Рівненська область).

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.