Рішення

від 23.03.2022 по справі 924/43/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" березня 2022 р. Справа № 924/43/22

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Ойл Груп Компані", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРОЛД ТРАНС", м. Хмельницький

про стягнення грошей

за правилами спрощеного позовного провадження

без виклику сторін

встановив:

Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору № 67 від 11.01.21 у розмірі 15 430, 26 грн., з яких: 9 000 грн. основний борг, 4 500 грн. штраф, 692, 33 грн. інфляційні, 1 053, 65 грн. пеня, 184, 28 грн. річні.

Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає, що він, поставивши відповідачу обумовлений договором товар, виконав свої зобов`язання належним чином. Відповідач, оплативши лише частину поставленого товару, при настанні договірного терміну оплати всієї його вартості, допустив прострочення виконання свого зобов`язання. Нарахування пені і штрафу обумовлено наявністю відповідних умов договору щодо їх застосування. Стягнення річних і інфляційних заявлено з посиланням на ст. 625 ЦКУ

Позивач будь-яких клопотань чи заяв з приводу розгляду справи не направив. Належність повідомлення позивача про відкриття провадження у даній справі підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.01.22.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, будь-яких клопотань чи заяв з приводу розгляду справи не направив. При цьому, ухвалою суду від 18.01.22 відповідачу надано строк для подання відзиву на позов до 08.02.22. Належність повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про отримання ним ухвали суду про відкриття провадження у справі від 18.01.22.

Таким чином, суд, в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України, розглядає справу за наявними матеріалами.

Матеріалами справи встановлено.

11.01.21 між ТОВ „Євро Ойл Груп Компані" (постачальник/позивач) та ТОВ „Воролд Транс" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 67, згідно якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід`ємною частиною договору.

За п. 2.1. договору ціна за одиницю товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у накладній, яка є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними.

Оплата за товар здійснюється покупцем за погодженням із сторонами договору або шляхом передоплати, на протязі 3 календарних днів з дати виставлення рахунку, або з відстрочкою платежу на 10 календарних днів з дати поставки товару за накладною (п. 2.2.).

Згідно п. 4.2. договору за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості.

За п. 4.3. договору у випадку прострочення платежу на строк понад 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 60 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості. У випадку прострочення платежу на строк понад 90 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 11 січня 2022 року, але у будь - якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов`язань (п. 6.1.).

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

Як вбачається з видаткових накладних № 813 від 26.08.21 на суму 2 803, 15 грн. та № 855 від 03.09.21 на суму 19 000 грн. постачальник - ТОВ „Євро Ойл Груп Компані" поставив, а покупець - ТОВ „Воролд Транс" прийняв товар згідно договору № 67 від 11.01.21 на загальну суму 21 803, 15 грн. Накладні підписані обома сторонами та скріплені їх печатками. Зокрема, у графі „від постачальника" накладні засвідчені позивачем, у графі „Отримав" - відповідачем.

03.12.21 позивач направив відповідачу лист № 03/12-21, де просить ліквідувати заборгованість, що існує в зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № 67 від 11.01.21. Докази направлення листа: опис кореспонденції з штампом пошти, де адресат - відповідач; поштова накладна від 03.12.21 № 2901304729680, де відправник - представник позивача, одержувач - відповідач; фіскальний чек від 03.12.21.

Згідно платіжних доручень № 150 від 03.12.21 на суму 2 803, 15 грн. та від 10.12.21 № 156 на суму 10 000 грн. платник - ТОВ „Воролд Транс" перерахував на користь отримувача - позивача 12 803, 15 грн.

Також до справи подано акт звірки розрахунків, який, однак, підписаний лише позивачем.

Дослідивши додані докази, давши їм оцінку в сукупності, здійснивши аналіз чинного законодавства, що регулює відносини сторін суд врахував таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір поставки, визначивши умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно ст. 712 ЦКУ за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 692 ЦКУ покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар згідно накладних № 813 від 26.08.21 та від 03.09.21 № 855 на суму 21 803, 15 грн. Прийняття вказаного товару відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього на накладних у графі „отримав". При цьому, дані накладні відповідають всім ознакам первинних бухгалтерських документів, передбаченим Законом „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які підтверджують проведення господарської операції.

Обов`язок оплати товару (остаточний розрахунок), відповідно до договору, виникає у відповідача з відстрочкою платежу на 10 календарних днів з дати поставки товару за накладною. Отже, оплата мала бути здійснена: за накладною від 26.08.21 - 06.09.21, за накладною від 03.09.21 - 14.09.21. Станом на 14.09.21 весь обсяг товару мав бути оплачений. Однак, як вбачається з матеріалів справи, станом на час її розгляду, відповідач оплатив часину товару в розмірі 12 803, 15 грн. за платіжними дорученнями від 03.12.21 № 150 та від 10.12.21 № 156. Докази оплати в повному обсязі, в зазначені у договорі строки у справі відсутні.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що строк оплати повної вартості товару пропущено (докази оплати всієї вартості відсутні), у відповідача виникла заборгованість, розмір якої підтверджується документально та становить (21 803, 15 грн. повна вартість товару мінус 12 803, 15 грн. часткова оплата) 9 000 грн. За таких обставин, позов, в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи встановлений судом факт виникнення прострочення оплати товару, вимоги в частині стягнення інфляційних і річних відповідають чинному законодавству, та підлягають задоволенню в заявленому розмірі, який підтверджується розрахунком (з урахуванням часткових оплат та суми боргу у періоди між оплатами).

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Враховуючи вказані законодавчі положення, неустойка (штраф та пеня) є договірними способами забезпечення зобов`язання, а тому наявність у договорі п.п. 4.2, 4.3., що передбачають застосування пені та штрафу (при наявності прострочення) є підставою для задоволення позову, в частині стягнення останніх. Розмір цих нарахувань підтверджується поданим розрахунком. Розрахунок передбачає пеню з урахуванням часткових оплат та відповідні розміри боргу в періоди, між частковими оплатами. Розмір штрафу 50% від суми боргу (9 000 поділено на 2 = 4 500 грн.) також обґрунтований і нарахований в силу п. 4.3. договору, який передбачає штраф 50% від суми боргу у разі прострочення платежу понад 90 днів, що має місце у даному випадку.

Отже, позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 248, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Воролд Транс" (29000, м. Хмельницький, пров. Уборевича, буд. № 4, ЄДРПОУ 37602109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Ойл Груп Компані" (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2, ЄДРПОУ 43924157) 9 000 грн. (дев`ять тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 4 500 грн. (чотири тисячі п`ятсот грн. 00 коп.) штрафу, 1 053, 65 грн. (одна тисяча п`ятдесят три грн. 65 коп.) пені, 692, 33 грн. (шістсот дев`яносто дві грн. 33 коп.) інфляційних, 184, 28 грн. (сто вісімдесят чотири грн. 28 коп.) 3% річних, а також 2 481 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.) судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ст. 256 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК).

Повний текст рішення складено 24.03.22.

Суддя Ю.В. Гладюк

Віддруковано/надіслано 4 прим.: 1- до справи

2- позивачу (29000, м. Хмельницький, вул. Чорновола, 41/2) рек. з пов.

3 - відповідачу (29000, м. Хмельницький, пров. Уборевича, буд. 4) рек. з пов.

4 - Ксьондзику Юрію Юрійовичу ( ІНФОРМАЦІЯ_1