Рішення

від 23.03.2022 по справі 138/3668/21

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/3668/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в особі судді Коломійцевої В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування Наказу №40 Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області про відсторонення від роботи та зобов`язання до вчинення дій.

Позов мотивовано тим, що позивач з 25.09.2009 року і по даний час працює вихователем Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області. 13.10.2021 року відповідачем позивачу було вручено повідомлення №11 про обов`язкове щеплення проти COVID-19, в якому зазначено, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників та зазначено прохання до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19. Також у вказаному повідомленні, серед іншого, було зазначене таке «якщо до 05.11.2021 ви не надасте одного із зазначених документів, 08.11.2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП та ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб». Від 05.11.2021 року відповідачем було винесено наказ №40 «Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 », яким вирішено ОСОБА_1 , вихователя ЗДО, відсторонити від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати.

Позивач вважає, оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Так, незважаючи на те, що у повідомленні про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 13.10.2021 №11 було встановлено надати документ про вакцинацію чи про звільнення від вакцинації до 05.11.2021, відповідач, одночасно цієї ж дати 05.11.2021 року, виніс спірний наказ про відсторонення її від роботи. Крім того, зазначила, що саме по собі повідомлення про можливе відсторонення не являється правовою підставою для відсторонення працівника, передбаченою ст. 46 КЗпП України. Підставою для видачі оскаржуваного Наказу мав би слугувати факт ненадання позивачем відповідного документу. Перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений вищезазначеною статтею не є вичерпним, проте його розширення здійснюється виключно лише актами законодавства України. Спірний Наказ на переконання позивача винесено з недотриманням вимог законодавства, зокрема ст. 46 КЗпП України, а саме за відсутності передбачених законом правових підстав для відсторонення та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» за відсутності підтвердженої у встановленому законом порядку відмови чи ухилення від проведення щеплення. Також, спірний наказ суперечить положенням ст.43 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на працю та кожному гарантований захист від незаконного звільнення.

Ухвалою від 16.02.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Відповідач ЗДО (ясла-садочок) «Білочка» с.Вищеольчедаїв копію ухвали суду від 16.02.2022 та доданих до неї матеріалів отримав 18.02.2022, 21.02.2022 до суду надійшов відзив, відповідно якого останній позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.31-50). Зазначив, що 13.10.2021 року позивачу було вручено повідомлення про те, що з 08.11.2021 року щеплення від COVID-19 є обов`язкове для працівників закладу освіти. Проте, до 05.11.2021 позивачем не було надано ні документа, якій підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19, ні довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних показань та застережень до профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ від 16.09.2021 №595. Наказом №40 Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області від 05.11.2021 вихователя ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19. Вважає, що дії відповідача відповідають вимогам ч.1 ст. 46 КЗпП України, ст.12 ЗУ Про захист населення від інфекційних захворювань, Постанові КМУ від 09.12.2020 року №1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2 та Наказу МОЗ України №2153 від 04.10.2021.

Відповідь на відзив від позивача не надійшла.

Дослідивши, наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд, керуючись принципом верховенства права, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 25.09.2009 року працює вихователем у Закладі дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області, що підтверджується даними трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.10-12).

13.10.2021 року позивачу було вручено повідомлення № 11 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та необхідність надати до 05.11.2021 року один із таких документів:

- документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводобової вакцини від COVID-19, включеної Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводобової вакцини (жовтий сертифікат) або двома дозами дводобової вакцини (зелений сертифікат), які включені Всесвітньою організацією охорони здоров`я до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях.

Окрім того, запропоновано надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16 вересня 2011 року №595.

ОСОБА_2 також була попереджена, що наслідком невиконання вищевказаних умов буде відсторонення її від роботи без збереження заробітної плати (а.с.16)

Наказом директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області №40 від 05.11.2021 року «Про відсторонення від роботи вихователя ОСОБА_1 », відсторонено від роботи ОСОБА_1 , вихователя ЗДО, з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати (а.с.18)

Підставою винесення наказу стало повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 ОСОБА_1 від 13.10.2021 №11.

Згідно вимог ч.1 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується верховенством права.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 1 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 43 Конституції кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Трудові відносини в Україні врегульовані КЗпП України /ст.1/.

Статтею 21 КЗпП України проголошена рівність трудових прав громадян та заборонена будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема обмеження прав працівників залежно від стану їхнього здоров`я.

Статтею 46 КЗпП України встановлено, що відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на яку відповідач посилається в наказі як на підставу відсторонення позивачки від роботи, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та /або/ поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Отже, статтею 12 Закону до обов`язкових віднесено щеплення лише проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця та туберкульозу; щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 за статтею 12 Закону не є обов`язковим. Нормами цієї статті також передбачено запровадження інших обов`язкових щеплень, проте виключно в порядку, встановленому законом.

Частинами третьою, четвертою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об`єктах можуть проводитися обов`язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об`єктах приймають головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України.

Аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку, що ухвалення рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень на відповідних територіях віднесено до виключної компетенції головного державного санітарного лікаря України, головного державного санітарного лікаря Автономної Республіки Крим, а також головних державних санітарних лікарів областей, міст Києва та Севастополя та за умови наявності відповідних епідемічних показань.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного наказу (далі Постанова КМУ), передбачено відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153. Пунктом 3 зазначеного Наказу до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 віднесено працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Право на працю та право заробляти працею на життя, яке гарантоване статтею 43 Конституції України, включено до розділу ІІ Конституції і належить до основних прав і свобод людини та громадянина.

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Суд констатує, що відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції України, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова Кабінету Міністрів України і Наказ Міністерства охорони здоров`я України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент Верховна Рада України (ст. 76 Конституції).

Відповідно до пункту 2 статті 116 Конституції Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянами, втім цей орган не наділений повноваженнями ухвалювати нормативно-правові акти, спрямовані на звуження або обмеження цих прав.

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови КМУ та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд доходить висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.

Підставою для відсторонення від виконання своїх посадових обов`язків позивача ОСОБА_1 у наказі № 40 від 05 листопада 2021 року стало посилання на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 13 жовтня 2021 року №11, складене директором ЗДО с.Вищеольчедаїв ОСОБА_3 , яка у своїх діях при відстороненні позивачки керувалась статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року №1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пунктом 416 постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236.

При цьому у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III чітко визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом. Тобто відмова цих працівників від обов`язкових профілактичних щеплень має відбутись саме у такому порядку, який встановлений законом.

Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у тій же самій статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III у частині шостій, де зазначено, якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Іншого порядку відмови від обов`язкових профілактичних щеплень ані цей, ані будь-який інший закон не містять. Не містить цей закон і іншої підстави для встановлення юридичного факту відмови особи від обов`язкових профілактичних щеплень, аніж відібране лікарем письмове підтвердження особи від вакцинації або акт, складений лікарем у присутності свідків, про відмову скласти особою таке письмове підтвердження.

Враховуючи це, посилання відповідача у наказі № 40 від 05 листопада 2021 року як на підставу для відсторонення позивачки від роботи на повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 13 жовтня 2021 року, є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року N 1645-III.

Варто відмітити, що оскаржуваний наказ №40 не містить вказівки на конкретну підставу відсторонення від роботи, тобто відмовилася чи ухилилася відсторонена особа від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

Крім того, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 від 13 жовтня 2021 року по суті містить вимогу працівнику до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.

Разом з тим, основи законодавства України про охорону здоров`я (Закон України від 19.11.1992 (статті 391, 40, 78 ( г ) стверджують, що пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За визначенням у ст. 11 Закону України Про інформацію не допускаються збирання, зберігання використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Враховуючи приведені нормативно-правові акти, визначення терміну профілактичні щеплення, приведеного у ст. 1 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, суд вважає, що під дію статті 11 Закону україни "Про інформацію" підпадають будь-якій медичні відомості (втручання) маніпуляції) діагнози тощо.

Враховуючи всі встановлені обставини, порушення порядку відсторонення від виконання посадових обов`язків, прав позивача на працю, приватне життя, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування Наказу №40 від 05 листопада 2021 про відсторонення її від роботи правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи, суд виходить з наступного.

Трудовим законодавством України не передбачено можливість відновлення права працівника, незаконно відстороненого від роботи, на компенсацію втраченої частини заробітної плати, проте суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку аналогію права та вирішити питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відстороненням без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок, передбачений в ст.235 КЗпП України.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Позивачка заявила вимогу про зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи до Закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області.

Разом з тим, з дослідженого судом Статуту закладу дошкільної освіти (ясла-садочок) «Білочка» с.Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області, затвердженого рішенням 5 сесії Мурованокуриловецької селищної ради 8 скликання від 12 березня 2021 року №96 та погодженого начальником відділу освіти Мурованокуриловецької селищної ради Богацьким В.В., слідує, що фінансово-господарська діяльність дошкільної освіти проводиться на підставі кошторису, який складається і затверджується відділом освіти Мурованокуриловецької селищної ради відповідно до законодавства. Бухгалтерський облік здійснюється відділом освіти Мурованокуриловецької селищної ради (п.10 зазначеного Статуту).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачки заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, а також роз`яснює позивачці, що вона не позбавлена права вимоги в цій частині заявлених вимог до належного відповідача в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 908.00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с9).

Враховуючи, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 3,19,43,92, Конституції України, ст. 286 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 3, 12, 141, 258, 259, 265, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ директора Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області №40 від 05.11.2021 «Про відсторонення ОСОБА_1 від роботи».

Стягнути з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 26285276) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмір 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Білочка» село Вищеольчедаїв Могилів-Подільського району Вінницької області (код ЄДРПОУ 26285276), місцезнаходження: Вінницька область, Могилів-Подільський район, с.Вищеольчедаїв, вул. Соборна, 54.

Рішення складено 24.03.2022 року.

Суддя: