Рішення

від 21.03.2022 по справі 725/6599/21

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/6599/21

Номер провадження 2/725/1140/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2022 року Першотравневий районний суд м.Чернівців

в складі:

головуючої судді Піхало Н. В.

за участю секретаря судового засідання Соник А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернівці цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення безпідставно збережених коштів-орендної плати, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві власності нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 374 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,0926 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0055., яка є комунальною власністю. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 22 січня 2007 року.Однак, договір оренди земельної ділянки між ЧМР та відповідачами не укладався й відповідно орендна плата не вносилася.

При цьому, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 22 лютого 2021 року №288, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136600:08:004:0055 становить 2 351 095 грн.

На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 22 лютого 2021 року №288, виданого відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, працівниками департаменту проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав у періоді з 16 листопада 2018 року по 24 вересня 2021 року вищевказаною земельною ділянкою, на якій розміщене належне відповідачам нерухоме майно.

Також вказував, що Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради було направлено лист від 16 березня 2021 року №04/01-08/3-07/1032 на адресу відповідачів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, однак відповідей не отримано, а листом від 12 травня 2021 року №04/01-08/3-07/1874 було направлено розрахунок на адреси відповідачів та запропоновано впродовж одного місяця з дня отримання листа сплатити відповідні кошти.

На підставі вище викладеного, посилаючись на норми матеріального права, ЧМР просила стягнути з відповідачів по 48 894,15 грн. з кожного безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю на користь Чернівецької міської ради, а також стягнути з відповідачів на користь позивача в рівних частках судовий збір, а саме по 634 грн. 86 коп. з кожного.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, та просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що вона разом із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 постійно у спірний період здійснювали оплату податку за нерухоме майно, а тому підстави для стягнення плати за оренду земельної ділянки відсутні. Крім того, договір оренди земельної ділянки ними не було укладено з поважних причин, а саме через постійну зміну одного із співвласників приміщення.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом належним чином про час та місце розгляду, про причини неявки суд не повідомили. Відзиву на позов та жодних клопотань, заяв до суду не надали.

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 липня 2021 року №26632665 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 14 березня 2013 року зареєстровано право власності на нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 374 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 та за ОСОБА_4 16 листопада 2018 року зареєстрована частка за адресою АДРЕСА_1 .

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці площею 0,0926 га , кадастровий номер 7310136600:08:004:0055. Державна реєстрація земельної ділянки проведена 22 січня 2007 року(а.с.16-19).

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який виданий відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.02.2021 року №288 та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.03.2021 року, за адресою АДРЕСА_1 , сформовано земельну ділянку площею 0,0926 га з кадастровим номером 7310136600:08:004:0055 (а.с.12-14).

Дана земельна ділянка є комунальною власністю територіальної громад ЧМР.

Так, згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного слідує, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідачі не є власниками або постійними землекористувачами спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для них як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

При цьому, відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Правові висновки про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Як зазначалось раніше, відповідачі є власниками об`єкту нерухомості, розташованого на спірній земельній ділянці.

При цьому, між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 існував договір оренди землі від 12.12.006 року №3334 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0926 га.

Разом з тим, відповідно до рішення Чернівецької міської ради VII скликання від 17.12.2015 року №26 вказаний договір оренди землі від 12.12.006 року №3334 укладений між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0926 га був припинений у зв`язку із переходом права власності на частину нерухомого майна, та відповідачам було запропоновано виготовити правовстановлюючі документи на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0926 га для обслуговування нежитлових приміщень(а/с 22,23).

Однак, відповідачами, як власниками нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 ,після 2015 року новий договір оренди земельної ділянки укладено не було.

При цьому, з матеріалів справи убачається, що відповідачам неодноразово повідомлялося про необхідність оформлення права користування спірною земельною ділянкою й відповідно Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин направлявся лист про необхідність оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а також вони повідомлялися, що подальше користування вказаної земельної ділянки без відповідних правових підстав є підставою для розрахунку збитків у вигляді недоотриманої орендної плати (а/с 20). Дані повідомлення були залишені без відповідного реагування.

В подальшому, відповідачам був направлений лист від 12 травня 2021 року №04/01-08/3-07/1874 з розрахунком про сплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, загальною площею 0,0926 га, кадастровий номер 7310136600:08:004:0055 за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 169 295,37 грн., та запропоновано впродовж одного місяця з дня отримання листа сплатити відповідні кошти.(а/с 7), який також був залишений без виконання.

Таким чином, судом достовірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за відповідачами не було оформлено права користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з Чернівецькою міською радою та державної реєстрації такого права, отже відповідачі користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

При цьому, право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідачів не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18).

Так, за змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності та кожного окремо, суд доходить висновку про те, що відповідачі використовували земельну ділянку територіальної громади Чернівецької міської ради без виникнення права користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Таким чином, відповідачі 16.11.2018 року по 24.09.21 року не сплачували за користування спірною земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Чернівецької міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати й відповідна сплата податку за нерухомість не звільняє їх обов`язок здійснювати оплату орендної плати за користування земельною ділянкою.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати користування земельною ділянкою протягом періоду з16.11.2018 року по 24.09.21 року свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

Викладені вище обставини свідчать про наявність у спірних правовідносинах усіх трьох умов виникнення зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання).

Отже, у даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачами земельної ділянки.

Правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

При цьому, згідно розрахунку розміру орендної плати, сума безпідставно збережених коштів за період з 16.11.2018 року по 24.09.2021 року у зв`язку з користуванням земельною ділянкоюза адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0926 га (кадастровий номер 7310136600:08:004:0055) становить 195 576,15 грн. (по 48 894,15 грн. з кожного співвласника нерухомого майна) (а/с 6).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували вказаний розрахунок матеріали справи не містять, а тому вимоги ЧМР підлягають до задоволення в повному обсязі.

Крім того, увідповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, при цьому згідно роз`яснень, які містяться в п. в п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в загальній сумі 2539 грн., 44 коп., у зв`язку з чим вказані судові витрати в рівних частках підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідачів від сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 120, 125 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 1, 12, 76-89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю в сумі по 48 894,15 грн. з кожного на розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/, код ЄДРПОУ 37836095, р/р UA618999980314010611000024405, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) в рівних частках на користь Чернівецької міської ради витрати зі сплаті судового збору у розмірі 2539,44 грн., а саме по 634 грн., 86 коп. з кожного на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UA708201720344220102000042806, в ДКСУ м. Києва, код 04062216.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Першотравневий районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Н. В. Піхало