Постанова

від 21.03.2022 по справі 545/3526/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/3526/20 Номер провадження 22-ц/814/30/22Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І. С. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Прядкіної О.В., Хіль Л.М.

секретар: Таценко Т.Р.

імена (найменування) сторін:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро-Груп»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро-Груп»

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року

по справі за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро-Груп», про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати недійсним договір оренди землі без номеру від 23.04.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Деметра Агро-груп» (код ЄДРПОУ: 41271841), строком на 10 років, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52077734 від 28.04.2020 року, реєстратором Дригоза Юлією Юріївною виконавчого комітету Опішнянської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 26 березня 2012 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 , укладено договір оренди землі, який зареєстрований 26 березня 2012 року у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області в державному реєстрі земель за № 532400004002371.

Предметом договору є земельна ділянка з кадастровим номером 5324083200:00:005:0002, площею 2,88 га, яка знаходиться на території Мачухівської сільської ради, строк дії договору 10 років.

Позивачу як орендарю, стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 у листопаді 2020 року, уклав договір оренди з іншим відповідачем по справі ТОВ «Деметра Агро-груп» на земельну ділянку яку позивач раніше узяв в оренду, договір оренди землі без номеру від 23.04.2020 року, строком на 10 років, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52077734 від 28.044.2020 року, реєстратором Дригоза Ю.Ю. виконавчого комітету Опішнянської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Підтвердження чому є інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості від 02.11.2020 року за номером інформаційної довідки 230635338.

Вказаними діями відповідачів було порушено права ФОП ОСОБА_1 на користування спірною земельною ділянкою, оскільки укладення спірного договору до закінчення строку дії попереднього договору є порушенням вимог закону та підставою для визнання договору недійсним.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди землі без номеру від 23.04.2020 року, строком на 10 років, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52077734 від 28.04.2020 року, реєстратором Дригоза Юлія Юріївна виконавчого комітету Опішнянської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ДЕМЕТРА АГРО- ГРУП» (код ЄДРПОУ: 41271841).

Вирішено питання судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 та ТОВ «ДЕМЕТРА АГРО- ГРУП» на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 по 1051.00 грн. судових витрат з кожного.

Визнаючи договір оренди землі недійсним, суд дійшов висновку, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення права позивача як орендаря.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ТОВ «Деметра Агро-Груп», просило його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову з задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильності встановлених обставин, які мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом при ухваленні рішення не були досліджені докази у справі, а саме не надано оцінку договору оренди землі укладеного ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , договору оренди та належної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі ТОВ «Деметра Агро-Груп» та ОСОБА_2 . Вказало, що договір оренди землі укладений між ТОВ «Деметра Агро-Груп» та ОСОБА_2 є дійсним, оскільки сторони досягли умов договору та його укладення відповідає внутрішній волі сторін, та не може бути визнаний недійсним за позовом третьої особи, яка не має відношення до договору.

Окрім того, зазначило, що їх представник не був повідомлений судом про призначення судового засідання на 22.06.2021, у матеріалах справи відсутні відомості про виклик ТОВ «Деметра Агро-Груп» до суду на вказану дату. Таким чином, суд позбавив відповідача можливості приймати участь у судовому засіданні та надати докази спростування обставин справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, що між ФОП ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 , укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5324083200:00:005:0002, площею 2,88 га, яка знаходиться на території Мачухівської сільської ради, строк дії договору 10 років.

Згідно п. 43 Договору, передбачено, що даний договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Даний договір зареєстрований 26 березня 2012 року у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області в державному реєстрі земель за № 532400004002371, про що у договорі зроблений відповідний запис, який скріплений печаткою (а. с. 10, зворотня сторона).

Оригінал договору оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оглянутий колегією суддів у судовому засіданні.

Зазначений договір оренди не припинив свою дію, не був розірваний ні за згодою сторін, ні в судовому порядку.

Позивачу як орендарю, стало відомо, що у період дії цього договору відповідач ОСОБА_2 у 2020 році, уклав договір оренди з іншим відповідачем по справі ТОВ «Деметра Агро-груп» на земельну ділянку, яку позивач раніше узяв в оренду, договір оренди землі без номеру від 23.04.2020 року, строком на 10 років, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52077734 від 28.04.2020 року, реєстратором Дригоза Юлією Юріївною виконавчого комітету Опішнянської сільської ради Зіньківського району Полтавської області.

Даний факт підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості від 02.11.2020 року за номером інформаційної довідки 230635338. ( а. с. 5-6 )

Пунктами 39, 40 договору оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що його розірвання в односторонньому порядку не допускається, а перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору ( а. с.10).

Окрім цього, власник земельної ділянки ОСОБА_2 у суді першої інстанції подав заяву, якою позовні вимоги визнав в повному обсязі, вказав, що забув про існування договору оренди землі з ФОП ОСОБА_1 , тому помилково підписав договір оренди землі з ТОВ «Деметра Агро-Груп» ( а. с. 47).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди землі, оскільки він був укладений протягом строку дії попереднього договору оренди землі, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що призвело до подвійної реєстрації однієї земельної ділянки за двома різними орендарями.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною першою ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом приписів статей 210 і 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зроблено висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).

На час укладення договору з позивачем нормами частини п`ятої статті 126 ЗК України було встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною (пункт «в» частини третьої статті 152 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України "Про оренду землі"); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі N 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі N 587/2135/16-ц, від 2 жовтня 2019 року у справі N 587/2331/16-ц та від 15 січня 2020 року у справі N 587/2326/16-ц).

Укладення оскарженого договору від 23 квітня 2020 року у період дії договору оренди землі від 26 березня 2012 року щодо тієї самої земельної ділянки порушує права позивача на користування орендованою ділянкою, суперечить вказаним актам цивільного законодавства та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Подвійна реєстрація пов`язана зі зміною процедури державної реєстрації права оренди (договорів оренди) земельних ділянок, яка відбулася 01 січня 2013 року. Так, до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель. З 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди землі не здійснюється у Державному реєстрі земель. Замість цього проводиться державна реєстрація права оренди земельних ділянок у запровадженому у 2013 році Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

При цьому законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до того, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про чинні договори оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 01 січня 2013 року.

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01.01.2013, після настання цієї дати не зареєструвала таке право в Державному реєстрі прав, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, право якого зареєстроване у Державному реєстрі прав. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до зазначеного Реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем. Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18.

Частина 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» передбачає, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 26 березня 2012 року регулювався Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

На час укладання договору оренди землі між позивачем та ОСОБА_3 був чинним Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 № 174 (втратив чинність 20.08.2012), згідного якого така реєстрація здійснювалася структурними підрозділами центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 1.2)

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким, зокрема, був договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку). Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року №220.

У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

За змістом наведених пунктів 4-11 Порядку датою державної реєстрації документа (договору), що посвідчує право на земельну ділянку (зокрема, право оренди), є дата внесення запису до розділу Книги записів спочатку в електронному вигляді (до автоматизованої системи державного земельного кадастру), в подальшому - в паперовому вигляді, що формується з використанням автоматизованої системи.

Зазначені дії у наведеній послідовності обов`язково передують вчиненню уповноваженою посадовою особою (державним реєстратором) напису про реєстрацію на документі (договорі), що посвідчує речове право на земельну ділянку і саме на підставі таких дій у державного реєстратора виникає право у межах повноважень вчинити на документі (договорі), що посвідчує речове право (право оренди земельної ділянки), напис про державну реєстрацію, засвідчити його своїм підписом і скріпити печаткою підрозділу Державного земельного кадастру.

Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 листопада 2019 року по справі №669/930/16-ц.

При дослідженні договору оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено, що даний договір зареєстрований 26 березня 2012 року у відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області в державному реєстрі земель за № 532400004002371, про що у договорі зроблений відповідний запис, який скріплений печаткою (а. с. 10, зворотня сторона).

На виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 18.01.2022, від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до суду було направлено копію поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324083200:00:005:0002, що належить ОСОБА_2 .

При дослідженні даної поземельної книги встановлено, що вона була відкрита 10.05.2016 р. Згідно відомостей поземельної книги, земельна ділянка з кадастровим номером 5324083200600:005:0002 перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , орендарем земельної ділянки є ТОВ « ДЕМЕТРА АГРО-ГРУП», запис про виникнення права оренди від 29.04.2020 р. № 007 (а. с. 239).

Відсутність відомостей про реєстрацію договору оренди землі укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в поземельній книзі, яка відкрита лише 10.05.2016, свідчить про неналежну організацію роботи структурного підрозділу ДЗК, але не спростовує факту реєстрації договору та не впливає на набрання ним чинності.

Згідно з Постановою ВП ВС від 02.10.2019 № 587/2331/16-ц (14-411цс19), державний реєстратор у ході здійснення реєстраційних дій, зокрема, встановлює відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позицію про те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, і що факт чинності попередніх договорів оренди землі унеможливлює державну реєстрацію прав оренди згідно договорів оренди землі, укладених пізніше (постанови ВС України від 29 вересня 2015 року у справі № 802/37191, від 30 березня 2016 року у справі № 21-1434а15, від 15 листопада 2016 року у справі № 825/1287/15-а).

Враховуючи, що договір оренди землі б/н укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований у Відділі Держкомзему у Полтавському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 березня 2012 р. за № 532400004002371, укладений у порядку, передбаченому на час такого укладення, та фактично виконувався його сторонами, не скасований в судовому порядку та не втратив чинності іншим шляхом, а укладення спірного договору від 23.04.2020 року є незаконним в момент вчинення, оскільки оспорюваний правочин укладено у період дії іншого попереднього договору оренди, строк якого не закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а порушене право позивача захисту у обраний ним спосіб.

Посилання апелянта на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки він не є стороною договору укладеного між ТОВ «Деметра Агро-Груп» та ОСОБА_2 , тому даний договір не може бути визнаний недійсним за позовом ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів до уваги не приймає, з огляду на наступне.

В п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору оренди від 23.04.2020 року, але разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Такий правовий висновок було зроблено Верховним Судом України в постанові від 23.11.2016 року у справі N 6-2540цс16.

А тому, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження №61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - «ЄСПЛ»), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] (<...>) [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274).

ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (див. рішення у справі «Ганкін та інші проти Росії» (Gankin and Others v. Russia), заява № 2430/06 та інші, пункт 36, від 31 травня 2016 року). У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (див. рішення у справі «Заводнік проти Словенії» (Zavodnik v. Slovenia), заява № 53723/13, пункт 70, від 21 травня 2015 року, із подальшими посиланнями).

Колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять відомості про належне повідомлення відповідача ТОВ «Деметра Агро-Груп» про судове засідання призначене на 22.06.2021, тому при ухваленні судового рішення судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що є підставою для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст.141 ЦПК України).

При подачі позову ФОП ОСОБА_1 було сплачено 2102,00 грн. судового збору.

Враховуючи задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ТОВ «ДЕМЕТРА АГРО- ГРУП» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 1051.00 грн. судових витрат з кожного.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 4, ст.. 376 ч. 3 п. 3, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ««Деметра Агро-Груп» задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 22 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Деметра Агро-Груп», про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі без номеру від 23.04.2020 року, строком на 10 років, який зареєстрований згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 52077734 від 28.04.2020 року, реєстратором Дригоза Юлія Юріївна виконавчого комітету Опішнянської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ДЕМЕТРА АГРО- ГРУП» (код ЄДРПОУ: 41271841).

Стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «ДЕМЕТРА АГРО- ГРУП» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по 1051.00 грн. судових витрат з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді: О.В. Прядкіна

Л.М. Хіль