Рішення

від 20.03.2022 по справі 120/14496/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 березня 2022 р. Справа № 120/14496/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

01.11.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - законний представник) в інтересах малолітньої ОСОБА_2 (далі - позивачка) до Погребищенської міської ради (далі - відповідач).

У позовній заяві законний представник просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, законний представник зазначає, що 02.07.2021 звернулася до відповідача із заявою про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Білашківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Листом відповідача від 10.08.2021 № 5529 повідомлено про те, що на засіданні 14 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не було підтримано більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

Законний представник вважає такий стан розгляду її клопотання протиправною бездіяльністю Ради, посилаючись на те, що за наслідками розгляду ініційованого нею земельного питання орган місцевого самоврядування повинен прийняти одне із передбачених нормами Земельного кодексу України рішень: 1) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою; 2) мотивоване рішення про відмову у наданні дозволу. Натомість Радою розглянуто клопотання не у спосіб передбачений законом, що є ознакою протиправної поведінки.

Ухвалою від 08.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання в порядку, визначеному статтею 262 КАС України. Цією ж ухвалою сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Також ухвалою від 25.10.2021 витребувано за ініціативою суду у відповідача належним чином засвідчені копії:

клопотання ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 від 02.07.2021 із додатками до нього;

рішення 14 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

інформацію про те, які обставини, стали підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

16.11.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Також відповідачем на виконання ухвали від 08.11.2021 надано витребувані докази.

Відповідач зазначає, що на час звернення законного представника до Ради із клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, (тобто станом 02.07.2021) зазначена земельна ділянка вже була віднесена до земель, які заплановано передати в оренду на умовах конкурсу. Тобто позивач не мав права на задоволення свого клопотання з причин, зазначених в ч. 3 ст.123 Земельного кодексу. Також у відзиві поставлено під сумнів правосуб`єктність ОСОБА_2 на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та на звернення до суду із цим позовом.

21.12.2021 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якій зазначено, що під час розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою Погребищенська міська рада не дотрималася вимог закону, оскільки не прийняла жодного із рішень, що слід вважати протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування. Представник позивача зазначає, що підстави для відмови у наданні дозволу про які Радою зазначено у відзиві не можуть враховуватися при оцінці оскарженої бездіяльності, оскільки у разі їх існування, вони повинні бути чітко та повно зазначені у рішенні органу місцевого самоврядування, чого зроблено не було.

Суд дослідивши аргументи викладені у заявах по суті справи та оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

02.07.2021 законний представник звернулася в інтересах малолітньої дитини до Погребищенської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. До клопотання долучено графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 та копію свідоцтва про шлюб (а.с. 7).

Листом органу місцевого самоврядування від 10.08.2021 № 5528 повідомлено, що проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу Ради (а.с. 9).

Законний представник вважає, що її малолітня дитина має право на безоплатне отримання у власність зазначеної у клопотанні земельної ділянки, а відповідач при розгляді земельного питання допустив протиправну бездіяльність, оскільки не прийняв одного із передбачених нормами Земельного кодексу України рішень. Акцентує увагу на тому, що навіть у випадку наявності обставин, що перешкоджають задоволенню клопотання, вони повинні бути зазначені як підстава ухвалення рішення про відмову у наданні відповідного дозволу.

Тому за захистом прав та законних інтересів своєї малолітньої дитини, законний представник звернулась до суду з цим позовом.

Щодо правосуб`єктності ОСОБА_2 як учасника земельних правовідносин суд зазначає таке.

Із копії свідоцтва про народження встановлено, що ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5). На момент звернення законного представника (матері - ОСОБА_1 ) в її інтересах із клопотанням до Ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, ОСОБА_2 була малолітньою.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ЗК України, суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Властивістю громадянина України як суб`єкта земельних відносин є його правосуб`єктність, елементами якої є правоздатність та дієздатність.

Згідно ч. 1-2 ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки (ч. 1 ст. 26 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Особа віком до 14 років (малолітня особа) володіє частковою дієздатністю (ст. 31 ЦК України).

Беззаперечним є той факт, що малолітня ОСОБА_2 не досягла віку із яким Закон пов`язує виникнення її повної дієздатності як обов`язкового елемента правосуб`єктності.

Однак у такому випадку, згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України, законне представництво інтересів малолітньої особи здійснюється її батьками, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 яка є матір`ю ОСОБА_2 .

Тому посилання відповідача на дефекти правосуб`єктності ОСОБА_2 як учасниці спірних правових відносин оцінюються судом критично.

Це ж стосується і процесуальної правосуб`єктності малолітньої особи.

Згідно ч. 2 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Із урахуванням того, що в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до суду звернулася її законний представник ОСОБА_1 яка володіє повною адміністративною процесуальною правосуб`єктністю у тому числі правом делегувати представництво інтересів представнику за договором), суд критично оцінює посилання відповідача на дефекти процесуальної правосуб`єктності сторони позивача у цій справі.

Щодо суті спірних правовідносин, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) громадяни набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Частиною першою та другою статті 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. «в» ч. 3 ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, в тому числі, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III).

Аналіз норм ч. 6 - 7 ст. 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки, зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування (у відповідності до повноважень, якими вони наділені статтею 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) із урахуванням правового режиму (форми власності) бажаної земельної ділянки. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Безспірно встановлено, що бажана для позивачки земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, а відтак повноваженнями щодо розгляду поданого позивачкою клопотання наділена Погребищенська міська рада (відповідач).

Правовий статус Погребищенської міської ради визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР).

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР передбачає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, серед іншого, відповідно до закону питання регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР).

Згідно частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Аналізуючи у комплексі норми ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та частини 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР суд зазначає, що при вирішенні клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою у Ради виникає обов`язок, по - перше розглянути клопотання у місячний строк і по - друге - прийняти одне із двох рішень, а саме: 1) про надання дозволу на розроблення документації або 2) про відмову у його наданні.

Позивачка вважає, що її клопотання Радою у спосіб передбачений нормами ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III та Закону № 280/97-ВР не розглянуто. Тому, на її думку, у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність органу місцевого самоврядування.

Відтак, для правильного вирішення цієї справи суду, в першу чергу, необхідно надати правову оцінку поведінці органу місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачкою земельного питання і визначитися чи можна вважати таку поведінку "протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень".

Надаючи оцінку правовій природі поведінки Погребищенської міської ради при розгляді клопотання позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 46 Закону № 280/97-ВР порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Отже, підготовка і розгляд питань, вирішення яких належить до повноважень ради, виносяться на пленарні засідання ради і регулюється окрім Закону № 280/97-ВР ще й Регламентом ради. Це стосується і клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки окремої процедури розгляду таких питань законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст. 1 Регламенту Погребищенської міської ради (далі - Регламент) порядок діяльності ради, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про запобігання корупції», іншими законодавчими актами, статутом територіальної громади, цим Регламентом та Положенням про постійні комісії ради.

Регламент ради є обов`язковим для виконання всіма депутатами, міським головою та іншими посадовими особами місцевого самоврядування. Регламент встановлює порядок скликання і проведення сесії ради, формування виконавчих органів ради, порядок прийняття рішень та звітів, порядок здійснення контрольної діяльності, прийняття рішень та спеціальними процедурами, процедуру діяльності депутатів, посадових осіб та органів ради (ст. 2 Регламенту).

Згідно ст. 10 Регламенту рада проводить свою роботу сесійно. Сесії ради складаються з пленарних засідань ради і засідань постійних комісій ради, що проводяться у перерві між пленарними засіданнями.

Відповідно до ст. 22 Регламенту чергові сесії ради скликаються за розпорядженням міського голови в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Аналогічні норми містяться в ч. 5 ст. 46 Закону № 280/97-ВР.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ст. 65 Регламенту).

У матеріалах справи відсутнє рішення Погребищенської міської ради стосовно розгляду клопотання позивачки про надання дозволу на розроблення документації чи відмова у наданні такого дозволу.

Разом з тим в матеріалах справи наявний лист відповідача від 10.08.2021 № 5528, яким Рада повідомляє, що проект рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 " не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу Ради.

Суд зазначає, що як вказаний лист так і інформація про результати голосування Ради відповідно до яких позитивне для позивачки рішення не набрало достатньої кількості голосів не може бути кваліфіковано судом як рішення про відмову у задоволенні клопотання позивачки адже не відображують мотивів прийняття такого рішення, які б дозволяли скористатись правом його оскарження.

Стосовно посилань відповідача на те, що спірну земельну ділянку включено до переліку тих, права на які можуть передаватися виключно на земельних торгах, то суд зазначає, що у разі обґрунтованості та підтвердження вказаного аргументу належними доказами, такі мотиви мають враховуватись при повторному розгляді клопотання позивачки та можуть бути покладені в основу прийнятого рішення органом місцевого самоврядування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду клопотання позивачки у спосіб передбачений нормами Земельного кодексу України, а тому позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Ради протиправною підлягають задоволенню.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №420/5288/19 (провадження №К/9901/15392/19).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 як законного представника ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради, то така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги (про визнання протиправною бездіяльності), а тому також підлягає задоволенню.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивачки належить стягнути 908 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а також документи що підтверджують оплату наданих послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду № 810/3213/16 від 04 серпня 2020 року, № 640/15803/19 від 05 серпня 2020 року.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником подано договір про надання правової допомоги від 27.06.2021 сторонами якого є ОСОБА_1 та Адвокатське бюро "Костянтина Щавінського" в особі адвоката Щавінського Костянтина Станіславовича, квитанцію від 13.12.2021 про оплату позивачем гонорару адвоката у сумі по 5000 грн. за підготовку позову та супровід справи.

За умовами договору від 27.06.2021 гонорар адвоката встановлено у фіксованій сумі 5000 грн. (а.с. 12-15).

Передбачені договором від 27.06.2021 обов`язки адвоката пов`язані із наданням правничої допомоги у цій адміністративній справі.

Отже, витрати позивача в розмірі 5000 грн. на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимими доказами.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для присудження стороні позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Щодо клопотання позивачки про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд виходить з того, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою/органом, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа/орган, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б принципу верховенства права.

При заявленому клопотанні про встановлення судового контролю, позивачка не навела аргументів, які б вказувала на можливу недобросовісність дій відповідача в процесі виконання цього рішення суду. З огляду на вказані аргументи у їх сукупності, клопотання задоволенню не підлягає. Однак відмова у задоволенні клопотання не позбавляє позивачку права повторного його заявлення у разі неправомірності дій чи бездіяльності відповідача на стадії виконання цього рішення суду.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Погребищенської міської ради щодо не розгляду у спосіб передбачений Земельним кодексом України клопотання ОСОБА_1 , поданого в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 від 02.07.2021 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради.

Зобов`язати Погребищенську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , подане в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 від 02.07.2021 про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 2 га для ведення особистого селянського господарства в межах земельної ділянки площею 22,8966 га кадастровий номер 0523481000:04:000:0147, що розташована на території Білашківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та вирішити питання, щодо якого звернулась заявниця, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Погребищенської міської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач: Погребищенська міська рада (вул. Б. Хмельницького, 77, м. Погребище, Вінницька область, 22200, код ЄДРПОУ 03772654).

Суддя Богоніс Михайло Богданович