Рішення

від 13.03.2022 по справі 260/6382/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2022 року м. Ужгород№ 260/6382/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Рошко Л.М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явися;

за участі представника позивача - Дудурича Ігоря Володимировича;

відповідач -Ужгородська районна філія Закарпатського обласного центру зайнятості - представник - не з`явися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бородіна, буд. 14, код ЄДРПОУ 42108611), яким просить суд: "1. Відкрити провадження у справі; 2. Слухати справу за правилами спрощеного провадження; 3. Визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості № HT201229 від 29.12.2020 року в частині призначення допомоги по безробіттю ОСОБА_1 (персональна картка НОМЕР_2 ) строком 270 днів по 03.04.2021 року; 4. Визнати протиправним та скасувати наказ Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості № HT210405 від 05.04.2021 року в частині припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 (персональна картка НОМЕР_2 ) з 04.04.2021 року; 5. Зобов`язати Ужгородську районну філію Закарпатського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ ВП 42108611, 88009, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Бородіна, буд. 14) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 04.04.2021 року призначену 08.07.2020 року виплату допомоги по безробіттю на строк до 630 календарних днів з дати виникнення права на таку допомогу, але не пізніше досягнення пенсійного віку, а саме до 02.01.2022 року; 6. Стягнути відповідача судові витрати у справі.".

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року даний позов було залишено без руху.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року було прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі було відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у задоволенні клопотання представника позивача про звернення до Верховного Суду з поданням щодо розгляду даної справи, Верховним Судом як судом першої інстанції відмовлено.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року було закрито підготовче провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Цією ж ухвалою було постановлено витребувати від відповідача докази.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом від 29 грудня 2020 року № НТ201229 Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості позивачу було скорочено допомогу по безробіттю до 270 календарних днів та припинено виплати грошової допомоги по безробіттю на підставі статті 31 пункту 1 підпункту 12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Вважає, що відповідач протиправно застосував до нього зазначену норму, оскільки вона погіршує його становище, як особи передпенсійного віку, яка має статус безробітного, а тому такі його дії порушують його конституційні права та гарантії на належний соціальний захист.

Відзив відповідача на позовну заяву обґрунтований правомірністю припинення виплати позивачу допомоги по безробіттю, вказавши на те, що відповідно до пункту 3-2 абзацу 4 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені пунктом 1 частини п`ятої статті 31 цього Закону, при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча судом вживалися заходи щодо його виклику, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.

12 березня 2022 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання в даній справі у зв`язку із введенням воєнного стану в Україні (а.с. 82).

Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, у даному випадку, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, враховуючи наявність достатньої кількості доказів у справі, а також строки розгляду вказаної справи, наявність правової позиції учасників справи щодо спірних правовідносин судом вирішено проводити розгляд справи у відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, а відтак, у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання слід відмовити. Відповідна ухвала зафіксована у протоколі судового засідання.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 , 07 липня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника управління начальника відділу взаємодії і правоохоронними органами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області за угодою сторін відповідно статті 86 до частини 2 Закону України "Про державну службу" та статті 36 пункту 1 Кодексу законів про працю України (а.с.а.с. 11, 12).

Наказом Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 08 липня 2020 року № НТ200708, ОСОБА_1 був наданий статус безробітного та призначено виплату йому допомоги по безробіттю тривалістю 360 - 70% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 календарних днів, 80% - 90 календарних днів, 70% - 180 календарних днів та розпочати 08 липня 2020 року виплату допомоги по безробіттю (а.с.а.с. 14, 15). Відповідно до цього наказу виплата призначеної допомоги припинялася 02 липня 2021 року.

В подальшому наказом Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 29 грудня 2020 року № НТ201229 року ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю, з 08 липня 2020 року по 03 квітня 2021 року (а.с.а.с. 16-19).

Наказом Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості від 05 квітня 2021 року № НТ210405, ОСОБА_1 було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку із закінченням строку виплати з 04 квітня 2021 року (а.с. 20).

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, визначено Законом України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі по тексту - України Закон № 5067-VI в редакції чинній станом на момент призначення позивачу виплати допомоги по безробіттю).

Положеннями статті 1 частини 1 Закону України № 5067-VI визначено, що безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування;

- безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи; зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;

- вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа;

- працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.

Згідно із статтею 5 Закону України № 5067-VI, держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян.

У відповідності до приписів статті 43 Закону України № 5067-VI, статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ (далі - Закон України № 1533-ІІІ в редакції чинній станом на момент призначення позивачці виплати допомоги по безробіттю).

Приписами статті 6 частини 1 Закону України № 1533-ІІІ передбачено, що право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Згідно із статтею 22 частинами 1, 4 Закону України № 1533-ІІІ, право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, а для осіб, зазначених у частині другій статті 6 цього Закону та абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" - 180 календарних днів.

Для осіб передпенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

Відповідно до статті 23 частини 1 Закону України № 1533-ІІІ, застрахованим особам, зазначеним у статі 22 частині 1 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків. Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

За приписами статті 31 частини 5 пункту 1 Закону України № 1533-ІІІ, тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів).

Відповідно до пункту 1 Розділу VI Порядку, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 квітня 2020 року № 624 рішення про призначення допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом керівника центру зайнятості, в якому безробітний зареєстрований та отримує соціальні послуги. Інформація про прийняті рішення вноситься до персональної картки особи.

З наведених норм слідує, що держава гарантує у сфері зайнятості особам працездатного віку до призначення пенсії, які через відсутність роботи не мають доходів, проте готові та здатні приступити до роботи, соціальний захист у разі настання безробіття у формі права на отримання допомоги по безробіттю. Право на отримання відповідної допомоги мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Для осіб передпенсійного віку тривалість виплати не може перевищувати 720 календарних днів. За наявності у безробітного понад 10 років страхового стажу допомога призначається у розмірі 70% його середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку, затвердженого КМУ. Тривалість виплати скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи, зокрема, за угодою сторін.

Суд зауважує на тому, що положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", зі змінами, внесеними постановами КМ України від 25 березня 2020 року № 239, від 22 квітня 2020 року № 291, від 04 травня 2020 року № 343, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 11 листопада 2020 року № 1100, запроваджено з 12 березня 2020 року до 31 грудня 2020 року на усій території України карантин.

Пунктом 14 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-IX доповнено четвертим абзацом пунктом 3-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яким встановлено, що для осіб, які втратили роботу в період карантину, не застосовуються вимоги щодо скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю, визначені статтею 31 частиною 5 пунктом 1 цього Закону (№1533-ІІІ), при цьому загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для таких осіб не може перевищувати 270 календарних днів.

Положення Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX набрали чинності 18 квітня 2020 року.

Аналіз наведених вище приписів законодавства свідчить на користь висновку про те, що з 18 квітня 2020 року діють норми, згідно яких загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину, тобто з 12 березня 2020 року, не може перевищувати 270 календарних днів. Між тим, приписами Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX не встановлено обмежень та/або заборон на зменшення особам передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину, терміну виплати допомоги по безробіттю. Окремо це питання наведеним Законом не врегульовано.

За наведених обставин, обмеження терміну виплати відповідної допомоги, передбачене положеннями пункту 14 р. ІІ "Прикінцеві положення" Закону України Про внесення змін до розділу Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-IX, підлягає застосуванню також і до осіб передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину.

Матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що позивач був звільнений з останнього місця роботи 07 липня 2020 року, тобто у період дії карантину, за згодою сторін (а.с.а.с. 11, 12).

Вперше статус безробітного разом із виплатою допомоги по безробіттю позивачу призначено наказом відповідача від 08 липня 2020 року № НТ200708 строком на 360 календарних днів (а.с.а.с. 14, 15).

З наведеного вбачається, що як на момент звільнення позивача з роботи, так і на момент первинного призначення йому виплати допомоги по безробіттю, діяли обмеження строку виплати допомоги для осіб, які втратили роботу в період карантину (270 календарних днів), встановлені положеннями пунктом 14 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX.

Суд зауважує на тому, що відповідач при первинному призначенні виплати відповідної допомоги позивачу повинен був врахувати наведене обмеження, проте прийняв рішення від 08 липня 2020 року № НТ200708 без врахування приписів Закону України № 553-IX.

Водночас, своїм наказом від 29 грудня 2020 року № НТ201229 відповідач скасував раніше прийнятий наказ № НТ200708, та призначив позивачу з 08 липня 2020 року (з моменту первинного призначення) виплату допомоги по безробіттю по 03 квітня 2021 року (а.с.а.с. 16-19).

Відтак, з виданням наказу від 29 грудня 2020 року № НТ201229 відповідач тим самим самостійно усунув допущене ним порушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що спірне рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема положень пункту 14 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 13 квітня 2020 року № 553-IX, у зв`язку із чим, підстави для його скасування у суду відсутні.

Суд зазначає, що в період карантину, тобто з 12 березня 2020 року, діють норми згідно яких загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину не може перевищувати 270 календарних днів.

Приписами Закону України від 13 квітня 2020 № 553-ІХ не встановлено обмежень або заборон на зменшення особам передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину, термін виплати допомоги по безробіттю. Окремо це питання наведеним Законом не врегульовано.

Обмеження терміну виплати відповідної допомоги, передбачене положеннями пунктом 14 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, підлягає застосуванню також і до осіб передпенсійного віку, які втратили роботу в період карантину.

Суд критично ставиться, тому не приймає до уваги твердження позивача про те, що обмеження, встановлене положеннями пунктом 3-2 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (зі змінами, внесеними пунктом 14 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 13.04.2020 року № 553-IX), порушує його конституційні права, оскільки за приписами статті 147 Конституції України, саме Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, у зв`язку із чим, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи перевіряти положення відповідного Закону на предмет їх відповідності нормам Конституції України.

Крім того, відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З аналізу вказаної норми вбачається, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Однак, як судом встановлено, що станом на час призначення позивачу допомоги по безробіттю вже діяли норми згідно яких загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю для осіб, які втратили роботу в період карантину не може перевищувати 270 календарних днів, а відтак в спірних правовідносинах не відбулося звуження права позивача.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської районної філії Закарпатського обласного центру зайнятості (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Бородіна, буд. 14, код ЄДРПОУ 42108611) про визнання протиправним та скасування наказів та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 14 березня 2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 24 березня 2022 року.

СуддяС.Є. Гаврилко