Рішення

від 15.03.2022 по справі 522/14724/21-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/14724/21-Е

Провадження № 2/522/1782/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

16 березня 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кліпи Д.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» про стягнення заборгованості за договором оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» про стягнення заборгованості за договором оренди, відповідно до якого просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 232 126,16 грн. основного боргу; 14 500 грн. - витрат на професійну правничу допомогу та 4281,26 грн. витрат на судовий збір за подання позовної заяви, та зобов`язати ТОВ «ПІВДЕННЕ Е.О.» повернути ОСОБА_1 технічне обладнання - фотоелектричні модулі DAHSolar DHP-265, полікристалічні, 265ВТ, у кількості 28 одиниць, вартістю 196 000 грн.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2021 року, справа передана судді Науменко А.В.

Ухвалою суду від 09.08.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

12.08.2021 року на виконання ухвали суду від 09.08.2021 року представником позивача надано суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні та підготовче судове засідання призначено на 12.10.2021 року.

Ухвалою суду від 12.10.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2021 року.

18.11.2021 року у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 23.12.2021 року.

23.12.2021 року у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено на 26.01.2022 року.

26.01.2022 року представник відповідача надав суду заяву про відкладення розгляду справи та на дання йому часу для ознайомлення з матеріалами справи, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 16.03.2022 року.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання сповіщався належним чином, про що в матеріалах справи свідчить розписка про сповіщення наступної дати судового засідання від 26.01.2022 року, про поважність причин не явки суд не повідомив.

Згідно до п.п.6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд, у зв`язку з неявкою представника відповідача та неповідомленням про поважність причин такої неявки в судове засідання, ненаданням представником відповідача відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 22 травня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Південне Е.О.» було укладено договір оренди технічного обладнання №45/035.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Орендодавець зобов`язався передати Орендарю у платне строкове користування фотоелектричні модулі (обладнання), що є власністю Орендодавця.

Згідно пункту 5.1. Орендодавець зобов`язаний протягом трьох днів після підписання Договору передати Орендарю обладнання в належному технічному стані.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний використовувати обладнання відповідно до умов цього Договору та цільового призначення такого обладнання; в порядку та на умовах визначених Договором повернути обладнання після закінчення строку цього Договору Орендодавцю в належному технічному стані.

22.05.2018 року згідно з Актом приймання-передачі №368/47, який є додатком до Договору оренди технічного обладнання № 45/035 від 22.05.2018 року, Орендодавець передав а Орендар прийняв технічне обладнання - фотоелектричні модулі DAHSolar DHP-265, полікристалічні, 265ВТ, у кількості 28 одиниць, вартістю 196 000 грн.

Згідно умов договору сторони погодили, що плата за користування обладнанням становить 8 568,00 грн. за календарний місяць за вирахуванням податків та обов`язкових платежів (п.4.1), яка вноситься на поточний рахунок орендодавця у безготівковій формі до 15 числа місяця, за який проводиться оплата (п.4.3), а також встановили строк дії договору - три роки (п. 3.1).

У пункті 4.3. сторони погодили, що плата за користування обладнанням здійснюється у національній валюті - гривні, в безготівковій формі шляхом банківського переводу на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

За умовами пункту 5.2. Договору орендар зобов`язався своєчасно й у повному обсязі сплачувати плату за користування технічним обладнанням.

Позивач вказує, що відповідач в порушення взятого на себе зобов`язання у період з листопада 2019 року по травень 2020 року не здійснив сплати орендних платежів вчасно та у повному обсязі, у зв`язку з чим, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 61 200 грн.

01.05.2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до Договору оренди технічного обладнання №45/035 від 24.05.2018 р.

Згідно з п. 1 вказаної додаткової угоди №1 сторони вирішили припинити дію Договору оренди технічного обладнання №45/035 від 24.05.2018 року за взаємною згодою сторін.

Пунктом 2 вказаної Угоди сторони підтвердили, що на момент припинення дії Договору по оплаті наданих послуг виникла заборгованість у сумі 61 200 грн., яка буде оплачена протягом 7 місяців Орендарем рівними частинами по 8 742,86 грн. на місяць.

Відповідно до пункту 3 цієї Угоди у зв`язку з припиненням дії Договору, Орендар повертає Орендодавцю обладнання та підписує акт приймання - передачі технічного обладнання. Дата повернення - після здійснення демонтажу.

Як вбачається з виписки з рахунка приватного клієнта № 090000-2020/1116 за період з 22.05.2018 по 16.11.2020 та з 02.11.2020 по 22.07.2021, одержувач ОСОБА_1 , 03.07.2020 року відповідач перерахував на рахунок позивача суму в розмірі 7038,01 грн. у погашення заборгованості за 2019 рік згідно умов договору №45/035 від 24.05.2018 року.

Також, з вказаних виписок вбачається, що більше ніяких платежів відповідач не здійснював.

Таким чином заборгованість Відповідача по орендній платі становить 54162 грн.

Крім того, як вказує позивач, відповідач не здійснив демонтаж технічного обладнання та не повернув його Позивачу і продовжує використовувати його до цього часу, що є порушенням пункту 3 додаткової угоди №1 від 01.05.2020 року та пункту 5.2. Договору оренди №45/035 від 22.05.2018 року.

З метою вирішення спору у досудовому порядку Позивач 16.07.2021 року надіслав поштовим відправленням лист, в якому просив у строк до 01.08.2021 року відшкодувати заборгованість по орендній платі та повернути технічне обладнання, для чого вказати час і місце де можна отримати обладнання.

Також, як вказує позивач, він неодноразово телефонував Відповідачу і усно також вимагав виконати умови Договору і повернути технічне обладнання або виплатити його вартість, як то передбачено п.п. «д» п. 5.1. Договору №45/035 від 24.05.2018 року.

Проте Відповідач ігнорує вимоги Позивача, заборгованість не відшкодовує і технічне обладнання не повертає.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями договорів оренди, а також Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша статті 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Також, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приймає до уваги розрахунок заборгованості з орендної плати та неустойки, складений позивачем та перевірений судом в судовому засіданні.

Так, орендна плата за користування об`єктом оренди:

за січень 2020 ( з 01.01.2020 року по 31.01.2020 року) складає 6827,24 грн.;

за лютий 2020 (з 01.02.2020 року по 29.02.2020 року) складає 6827,24 грн.;

за березень 2020 (з 01.03.2020 року по 31.03.2020 року) складає 6827,24 грн.;

за квітень 2020 (з 01.04.2020 року по 30.04.2020 року) складає 6827,24 грн.

Неустойка за користування об`єктом оренди:

за травень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за червень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за липень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за серпень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за вересень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за жовтень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за листопад 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за грудень 2020 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за січень 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за лютий 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за березень 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за квітень 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за травень 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за червень 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.;

за липень 2021 року - 6827,24 грн.х 2 = 13654,48грн.

Таким чином, враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в порушення вищезазначених приписів закону та укладених між сторонами договорів, відповідач свої зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за січень, лютий, березень та квітень 2020 року у розмірі 6827,24 грн. щомісячно не виконав, з урахуванням чого у ТОВ «Південне Е.О.» утворилась заборгованість з орендної плати з урахуванням сум неустойки у розмірі 232 126,16 грн. (27308,96 грн. (орендна плата) + 204817,2грн. (неустойка за користування майном), а тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги щодо зобов`язання ТОВ «ПІВДЕННЕ Е.О.» повернути ОСОБА_1 технічне обладнання - фотоелектричні модулі DAHSolar DHP-265, полікристалічні, 265ВТ, у кількості 28 одиниць, вартістю 196 000 грн. суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки після припинення дії договору оренди технічного обладнання №45/035 від 22.05.2018 року відповідач вказане технічне обладнання негайно не повернув та продовжує використовувати його і отримувати прибутки.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З огляду на викладене позовні вимоги знаходять своє підтвердження матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Відповідно до змісту вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 4281,26 грн.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року№ 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Так, позивачем було подано докази відповідних витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме: угоду про надання юридичної допомоги від 13.07.2021 року.

В додатковій постанові Верховного суду №910/16803/19 від 19 липня 2021 року, а саме в п. 1.36, п. 1.40 зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

За таких обставин, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, час розгляду справи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» про стягнення заборгованості за договором оренди - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» (ЄДРПОУ 41795039, адреса: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 232 126 (двісті тридцять дві тисячі сто двадцять шість) грн. 16 коп. основного боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» (ЄДРПОУ 41795039, адреса: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» (ЄДРПОУ 41795039, адреса: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, буд. 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 4 281 (чотири тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 26 коп.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Південне Е.О.» повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) технічне обладнання: фотоелектричні модулі DAHSolar DHP-265, полікристалічні, 265 ВТ, у кількості 28 (двадцять вісім) одиниць, вартістю 196 000 (сто дев`яносто шість тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлено 24 березня 2022 року.

Суддя А.В. Науменко

16.03.2022