Рішення

від 17.02.2022 по справі 179/34/22

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/34/22

2/179/269/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2022 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Личківської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Личківської сільської ради Дніпропетровської області про визнання права власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

Позивач в позові посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина, що складається із земельної ділянки площею 1,6004 га (кадастровий номер 1222381100:05:001:1333), призначеної для ведення особистого селянського господарства, розміщеної на території Бузівської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, яка належала їй відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 147129 від 29 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1265.

За життя мати позивача залишила заповіт від 18 грудня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 132, в якому вказала позивача спадкоємцем земельної ділянки.

Позивач звернувся до Магдалинівської державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину. Але йому відмовили у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки є інший спадкоємець - його батько ОСОБА_2 , який відповідно до ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину та має право на обов`язкову частку у спадщині.

Позивач вважає, що має право спадкувати земельну ділянку своєї матері, оскільки є її спадкоємцем за заповітом, а інший спадкоємець ОСОБА_2 не заперечує, щоб за позивачем було визнано право власності на спадщину. Тому позивач вимушений звертатися до суду та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку по праву спадкування за заповітом.

Позивач в судове засідання не з`явився, до суду надано заяву в якій прохає розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача - Личківської сільської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, надіславши на адресу суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслали на адресу суду заяву, в якій прохає розглянути справу без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Дослідивши докази, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

В заповіті від 18 грудня 2007 року, посвідченому секретарем виконкому Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та внесеного в реєстр за № 132, ОСОБА_3 вказала позивача, як спадкоємця земельної ділянки (а. с. 9).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 7).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 147129 від 29 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1265, земельна ділянка площею 1,6004 га (кадастровий номер 1222381100:05:001:1333), призначена для ведення особистого селянського господарства, розміщена на території Бузівської сільської ради Новомосковського (Магдалинівського) району Дніпропетровської області, належала ОСОБА_3 (а. с. 13).

У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем по заповіту, який залишила померла ОСОБА_3 , має право на спадкування. Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , по праву спадкування за заповітом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

-земельну ділянку площею 1,6004 га (кадастровий номер 1222381100:05:001:1333), призначену для ведення особистого селянського господарства, розміщену на території Личківської сільської ради (Магдалинівського) Новомосковського району Дніпропетровської області, відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія Р1 № 147129 від 29 серпня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за МД № 1265.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук