Справа № 444/157/22
Провадження № 2/444/370/2022
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2022 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Звертівського закладу дошкільної освіти про визнання незаконним та скасування наказу Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-К від 10.11.2021 року про відсторонення від роботи, допущення до виконання посадових обовязків та виплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Звертівського закладу дошкільної освіти про визнання незаконним та скасування наказу Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-К від 10.11.2021 року про відсторонення від роботи, допущення до виконання посадових обовязків та виплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи. Позовні вимоги мотивує тим, що згідно записів в трудовій книжці, працює на посаді кочегара Звертівського закладу дошкільної освіти. Вказав, що наказом Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-к від 10.11.2021 року його відсторонено від роботи з 10 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. Вважає, що даний наказ підлягає скасуванню, оскільки він є незаконним і таким, що грубо порушує його конституційні, природні та професійні права. Зазначила, що ні постановою КМУ №1096, ні наказом МОЗ № 2153 не встановлено обов`язку проходження працівниками закладів освіти профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, законних підстав для відсторонення його від роботи з 10 листопада 2021 року даними підзаконними нормативними актами не передбачено. Вказав, що також не встановлено порядку та термінів проведення профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Звернув увагу на те, що ні трудовим договором, ні наказом про прийняття на роботу, ні посадовою інструкцією не передбачено необхідності наявності у нього профілактичного щеплення проти COVID-19. Законом, який регулює питання профілактичних щеплень проти інших відповідних інфекційних хвороб, є Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя». Наголосив, що календарем обов`язкових профілактичних щеплень не передбачено порядок і терміни проведення профілактичного щеплення проти COVID- 19, оскільки дане щеплення відсутнє серед переліку обов`язкових. На підставі вищенаведеного просив скасувати наказ Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-К від 10.11.2021 року про відсторонення від роботи, допущення до виконання посадових обовязків та виплату середнього заробітку за час відсторонення від роботи, а судові витрати покласти на відповідача.
Позивач в судове засідання не прибув, однак надав на адресу суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Від нього не надходило на адресу суду жодних клопотань, заяв про відкладення судових засідань, відзиву на позовну заяву. Також ним не подавалися на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з викликом учасників справи.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ч. 1 ст. 280 ЦПК України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за зареєстрованою адресою місця проживання , не з`явився в судове засідання без повідомлення причин , що згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, не подав відзив , суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, зважаючи на подану нею заяву про розгляд справи у її відсутності та без участі відповідача та про постановлення заочного рішення у справі.
Дослідивши усі матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 81, 82 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до наказу № 24 від 16.10.2006 року "Про прийом на роботу", ОСОБА_1 з 16.10.2006 року прийнятий на роботу на посаду кочегара Звертівського ДНЗ у звязку з початком опалювального сезону, що вбачається з копії даного наказу долученого позивачем до матеріалів справи (а.с.11).
З копії наказу Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-К від 10.11.2021 року "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 оператора газової котельні Звертівського ЗДО" (а.с.10) вбачається, що позивача відсторонено від роботи з 10 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Доказів того, що відповідачем повідомлено позивача про те, що з 10 листопада 2021 р. на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників закладу суду не надано.
Згідно довідки про доходи (а.с.9) вбачається, що позивач за період вересня-жовтня 2021 року отримав доходи в розмірі 11182,98 грн.
Статтею 46 Кодексу законів про працю України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III встановлює, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до ч.1-2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими. Обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Підпунктами 1-2 пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 (в редакції, чинній на 08 листопада 2021 року) «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій покладено забезпечення: 1) контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.
За Переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Доказів того, що позивач, як кочегар Звертівського закладу дошкільної освіти, підлягає обов`язковому профілактичному щепленюпроти гострої респіраторної хвороби COVID-19, відповідачем для суду не надано.
Також відповідачем не надано суду пояснень того, чому саме з 10.11.2021 року позивача було відсторонено від виконання посадових обовязків.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).
Судом встановлено, що в оскаржуваному позивачем наказі не зазначено підставу для відсторонення позивача від виконання роботи.
Наказ винесений виконуючим обовязки директора закладу Курило О., керуючись статтею 46 Кодексу законів про працю України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 року № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами), що вбачається із копії наказу.
Однак, не зазначено у ньому жодної підстави для винесення такого.
Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Порядок відмови від здійснення обов`язкових профілактичних щеплень визначений у частині 6 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якій вказано, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.
Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.
Суду не надано достатніх належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні позивача від роботи у зв`язку із відсутністю у нього щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч. 6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч. 2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску позивача від роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.
Натомість відповідач виніс оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи без жодних правових підстав: без повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення; без засвідчення факту відмови чи ухилення позивача від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання ним медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.
Враховуючи викладене, винесення відповідачем оскаржуваного наказу є порушенням вимог частин другої та шостої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», відсторонивши позивача від роботи з порушенням вимог законодавства, відповідач порушив законне право позивача на працю.
За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ винесено з порушенням вимог законодавства, позовну вимогу позивача про скасування наказу Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-К від 10 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та допустити його до роботи, суд приходить до висновку, що така підлягає до задоволення.
Щодо позовної вимоги виплатити позивачу середній заробіток за час відсторонення до дня фактичного допуску до виконання посадових обов`язків судом встановлено наступне.
Згідно роз`яснень, викладених у п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначено, що якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.
Згідно п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Згідно п. 8 вказаної постанови нарахування виплат, що обчислюються із середньої
заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням
заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що за період вересень-жовтень 2021 року позивач отримав 11182,98 грн., що підтверджується довідкою виданою Звертівським закладом дошкільної освіти.
Оскільки, позивач не зазначає суми, яку необхідно стягнути в його користь з відповідача за час його відсторонення від роботи, а тому суд приходить до висновку, що саме відповідачем буде здійснено такий розрахунок та в подальшому виплату середнього заробітку ОСОБА_1 за час відстронення його від роботи з 10.11.2021 року до дня фактичного допуску до виконання посадових обовязків.
За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що позовну вимогу позивача про виплату йому середнього заробітку за час відсторонення до дня фактичного допуску до виконання посадових обов`язків потрібно задовольнити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Також згідно ст. 141 ЦПК України судовийзбір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, з відповідача в користь держави потрібно стягнути судовий збір в розмірі 1816,00 грн.
Керуючись статтею 23, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Скасувати наказ Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області № 63-К від 10 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи та допустити його до виконання посадових обовязків.
Звертівському закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області (ЄДРПОУ 23954044, юридична адреса: 80374, с. Звертів, вул. Садова, будинок № 18 Львівського району Львівської області) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Помлинів, Жовківського району Львівської області, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час відсторонення від роботи ОСОБА_1 , а саме з 10 листопада 2021 року до дня фактичного допуску до виконання посадових обов"язків.
Стягнути із Звертівського закладу дошкільної освіти Куликівської селищної ради Львівського району Львівської області (ЄДРПОУ 23954044, юридична адреса: 80374, с. Звертів, вул. Садова, будинок № 18 Львівського району Львівської області) в користь держави 1816 грн. 00 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 24.03.2022 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.
Суд | Жовківський районний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 14.03.2022 |
Оприлюднено | 24.06.2022 |
Номер документу | 103756264 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них |
Цивільне
Жовківський районний суд Львівської області
Зеліско Р. Й.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні