Постанова

від 16.03.2022 по справі 344/3295/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/3295/21

Провадження № 22-ц/4808/230/22

Провадження №22-ц/4808/526/22

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря Максимів Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Мелещенко Л.В. 10 грудня 2021 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 14 грудня 2021 року, та представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака Ігоря Ярославовича на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду, ухвалене суддею Мелещенко Л.В. 27 січня 2022 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 31 січня 2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 02.11.2009 року позивач був прийнятий на роботу артистом (солістом) балету по переводу з обласної філармонії по 17 розряду в Івано-Франківський академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія». З 01.01.2012 року Івано-Франківський академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія» перейменовано на Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія». 01.02.2017 року позивача переведено на контрактну форму праці, а з 01.01.2018 року з ним продовжено контракт на строк з 01.02.2018 року до 31.01.2021 року. Вказані відомості підтверджуються записами у трудовій книжці ОСОБА_1 від 10.08.1998 року.

15.01.2021 року позивач отримав лист Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» від 28.12.2020 року за №01-5/131, в якому повідомляється, що 31.01.2021 року закінчується термін контракту, укладеного між адміністрацією та ним. 31.01.2021 року на підставі наказу №10 від 26.01.2021 року його було звільнено у зв`язку із закінченням терміну дії контракту на підставі п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Позивач стверджував, що його належним чином не проінформовано про бажання відповідача припинити дію контракту. Вищевказаний лист він отримав тільки 15.01.2021 року, тобто менш ніж за місяць до звільнення; крім того такий лист не містить повідомлення про відсутність намірів відповідача припинити дію контракту, а лише інформацію про термін його дії. Також зазначав, що він є головою Первинної профспілкової організації Івано-Франківського національного академічного гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія», а його звільнення відбулося без наявності попередньої згоди цього виборного органу.

Вважаючи звільнення незаконним, просив суд визнати незаконним та скасувати наказ №10 від 26.01.2021 року в частині його звільнення, поновити його на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія», стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2021 року по дату ухвалення рішення.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10.12.2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №10 від 26.01.2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія». Стягнуто з Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2021 року по 10.12.2021 року у розмірі 174437,62 грн. з відрахуванням всіх встановлених законодавством податків і платежів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Івано-Франківський національний Академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що висновок суду про те, що позивача належним чином непроінформовано про бажання відповідача припинити дію контракту, є помилковим та суперечить самій суті контракту. Стверджує, що свою волю на укладення строкового трудового договору позивач виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за таким договором, і в цей же час він виразив волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він укладений. На думку апелянта, власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Вважає, що посилання суду на ненадання згоди профспілкою організацією на звільнення ОСОБА_1 також є безпідставним, адже для звільнення у зв`язку із закінченням терміну контракту законодавством не передбачено надання такої згоди.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача - адвокат Юзьвак І.Я. подав відзив на дану апеляційну скаргу, в якому, зокрема, вказує, що листи відповідача від 30.11.2020 року №01-5/55 та 28.12.2020 року №01-5/131 не можуть вважатися належним письмовим повідомленням ОСОБА_1 про бажання припинити дію контракту від 01.02.2018 року відповідно до ст. 21 ЗУ «Про культуру», яка є спеціальною нормою для регулювання даних правовідносин. Вказує, що при припиненні дії контрактів з повним складом художнього та артистичного персоналу адміністрація закладу повинна була оголосити конкурс, за умови проведення якого позивач міг би в ньому взяти участь та претендувати на укладення нового контракту. Не проведення такого конкурсу вважає упередженим ставлення відповідача до позивача як до голови первинної профспілкової організації. Зазначає, що в нього є сумніви щодо достовірності даних, які містяться в акті від 29.12.2020 року. Також вважає помилковим посилання апелянта на те, що адміністрація закладу не була зобов`язана звертатися до профспілкових організацій щодо звільнення позивача. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Також 17.12.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої вказував, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року його позовні вимоги до Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені у повному обсязі. Проте під час постановлення рішення судом не вирішено питання про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць. За таких обставин просив суд ухвалити додаткове рішення, яким допустити негайне виконання рішення суду в цій частині.

Представник позивача - адвокат Юзьвак І.Я. 17.12.2021 року подав до місцевого суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу. Зазначав, що у судовому засіданні перед початком судових дебатів стороною позивача зроблено заяву про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Так, стороною позивача додається акт виконаних робіт №1 від 13.12.2021 року та рахунок №1 від 13.12.2021 року. Інші докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, подані раніше та містяться в матеріалах справи. Просить стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15650,00 грн.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні вказаних заяв, вважаючи, що підстави для негайного виконання рішення суду відсутні, а розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та неспівмірним.

Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія». Стягнуто з Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на користь ОСОБА_1 понесені витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги у розмірі 5000,00 грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним додатковим рішенням в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що додаткове рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим.

Зазначає, що суд не мав права зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, оскільки сторона відповідача заявила лише клопотання про відмову в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу без обґрунтування та доведення їх неспівмірності. Стверджує, що суд не навів в чому саме заявлена позивачем сума витрат є необґрунтованою, чим підтверджується їх неспівмірність та в якій частині, чим саме заявлені витрати не відповідають складності справи та затраченого часу.

Просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат за надання правничої допомоги та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15650 грн.

Відзив на апеляційну скаргу на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року не надходив.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду від 10.12.2021 року підтримав. У задоволенні апеляційної скарги представника позивача - адвоката Юзьвака І.Я. на додаткове рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.01.2022 року просив відмовити.

Позивач та його представник підтримали подану ними апеляційну скаргу на додаткове рішенням Івано-Франківського міського суду від 27.01.2022 року. В задоволенні апеляційної скарги Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на рішення Івано-Франківського міського суду від 10.12.2021 року просили відмовити, залишити дане рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака І.Я. на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року - до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.11.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу артистом (солістом) балету по переводу з Обласної філармонії по 17 розряду в Івано-Франківський академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія», який 01.01.2012 року перейменовано на Івано-Франківський національний академічний Гуцульський ансамбль пісні і танцю «Гуцулія». 01.02.2017 року ОСОБА_1 переведено на контракту форму оплати праці згідно Наказу №14 від 15.02.2017 року. Наказом №19а від 01.02.2018 року продовжено контракт з 01.02.2018 року по 31.01.2021 року. Наведене підтверджується копією витягу з Трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 10.08.1998 року (а.с. 6-8) та копією Контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01.02.2018 року, затвердженого Генеральним директором - художнім керівником Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» П.М. Князевичем (а.с. 9-15).

Листами від 30.11.2020 року №01-5/55 та від 28.12.2020 року №01-5/131 ОСОБА_1 адміністрацією Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» повідомлено про те, що 31.01.2021 року закінчується термін дії контракту, який укладено між адміністрацією та ним з 01.02.2018 року по 31.01.2021 року (а.с. 16, 41-42). З листом від 30.11.2020 року №01-5/55 ОСОБА_1 ознайомився особисто, про що свідчить його підпис на ньому (а.с. 41). Лист 28.12.2020 року №01-5/131 останній отримав 15.01.2021 року поштою (а.с. 17-18).

Згідно Акту від 29.12.2020 року «Про неявку для підписання листів-попередження про закінчення терміну дії контракту», складеного працівниками Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія», 29.12.2020 року художньо-керівний склад та артисти хору і балету ансамблю «Гуцулія» не з`явились у відділ кадрів підписати повідомлення про закінчення терміну дії контрактів (а.с. 43).

26.01.2021 року відповідачем видано Наказ №10 «Про звільнення з роботи», на підставі якого у зв`язку із закінченням терміну дії контракту від 01.02.2018 року звільнено 31.01.2021 року згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України працівників ансамблю «Гуцулія», зокрема, артиста балету ОСОБА_1 (а.с. 19).

Згідно Акту від 29.01.2021 року, складеного працівниками Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія», артист балету ОСОБА_1 відмовився отримати трудову книжку у відділі кадрів (а.с. 46).

Відповідно до копії Довідки Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» №6 від 04.02.2021 року заробітна плата ОСОБА_1 , який працював на посаді артисту балету, за період з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року становила 198739,00 грн. (а.с. 23).

Як вбачається з відповіді Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на запит адвоката Юзьвака І.Я., станом на 31.01.2021 року припинено (не продовжено) контракти з 3 артистами ансамблю та художнім персоналом; з 01.02.2021 року адміністрацією укладено контракти з 70 артистами ансамблю і художнім персоналом; провідний юрисконсульт ОСОБА_2 не перебувала і не перебуває у відпустці по догляду за дитиною; в грудні 2020 провідний юрисконсульт ОСОБА_2 працювала і відповідно до табеля обліку робочого часу їй нараховувалася заробітна плата (а.с. 60-61).

Згідно копії Довідки від 19.04.2021 року №01-5/90 Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» ОСОБА_2 у грудні 2020 року згідно табеля обліку робочого часу та штатного розпису була нарахована заробітна плата (а.с. 62).

Протоколом засідання профспілкового комітету ППО Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» №5 від 08.06.2021 року постановлено не давати згоди на звільнення голови Первинної профспілкової організації, артиста балету ОСОБА_1 з посади артиста балету (а.с. 85-91).

Відповідно до Витягу з Протоколу №3 засідання президії обласної організації професійної спілки працівників культури від 15.06.2021 року постановлено відмовити у згоді на звільнення голови Первинної профспілкової організації, артиста балету Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» ОСОБА_1 (а.с. 81-84).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 21 Закону України «Про культуру» позивача належним чином не було проінформовано про бажання відповідача припинити дію контракту. Також на ОСОБА_1 ,якого обрано головою Первинної профспілкової організації Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на громадських засадах, поширюються гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, передбачені ст. 252 Кодексу законів про працю України та ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а тому він не може бути звільнений без наявності попередньої згоди виборного органу та вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об`єднання профспілок), які у наданні такої згоди відмовили. Отже звільнення позивача відбулося з порушенням вимог законодавства про працю, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №10 від 26 січня 2021 року в частині звільнення ОСОБА_1 як обґрунтовані та підставні підлягають задоволенню. У зв`язку з задоволенням позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу, підлягають задоволенню також вимоги про поновлення позивача на посаді артиста балету та про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який суд обрахував в сумі 174437,62 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення від 27 січня 2022 року, суд виходив з того, що з огляду на задоволення вимог позову рішенням суду від 10 грудня 2021 року, вимога заяви про негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі підлягає до задоволення. Разом з тим середній заробіток за час вимушеного прогулу не є ні основною, ні додатковою заробітною платою, ні заохочувальною, ні компенсаційною виплатою, тобто не входить до структури заробітної плати, тому підстав для негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць немає. Щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, то суд врахував реальний обсяг професійної правничої допомоги у суді, час, витрачений на надання таких послуг (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді), критерій реальності таких витрат, а також те, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2021 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі, вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 5000,00 грн.

Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками з огляду на наступне.

За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частинами першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За приписами частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно частини третьої статті 21 Закону України «Про культуру» трудові відносини з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури оформлюються шляхом укладення контрактів. Формування кадрового складу художнього та артистичного персоналу державних та комунальних закладів культури здійснюється на конкурсній основі в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. За результатами конкурсу з переможцем з числа кандидатів укладається контракт строком від одного до трьох років за формою, визначеною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв. Після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не оспорював правомірність укладення з ним саме строкового трудового договору, усвідомлював умови укладеного контракту, зокрема, щодо терміну його дії, погодився з ними.

Відповідно до п. 3 Контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01.02.2018 року, підписаного ОСОБА_1 тазатвердженого Генеральним директором - художнім керівником Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» П.М. Князевичем, однією з підстав припинення цього Контракту є закінчення строку його дії (а.с. 14).

Листом від 30.11.2020 року №01-5/55 ОСОБА_1 адміністрацією Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» було повідомлено про те, що термін дії його контракту, який укладено між адміністрацією та ним з 01.02.2018 року по 31.01.2021 року, закінчується 31.01.2021 року. З даним листом позивач ознайомився особисто, про що свідчить його підпис на ньому (а.с. 41).

Окрім того, такий же лист про закінчення терміну дії контракту було направлено рекомендованим листом на адресу позивача 28.12.2020 року №01-5/131. Останній отримав цей лист 15.01.2021 року (а.с. 17-18).

Вказане свідчить про те, що між сторонами існували строкові трудові відносини та після закінчення строку дії трудового договору (контракту) сторони не досягли домовленості про продовження трудових відносин на умовах нового контракту або на умовах безстрокового трудового договору. Із закінченням строку дії контракту трудові відносини між сторонами припинилися, про що роботодавець повідомив працівника.

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 11 серпня 2021 року у справі №761/43080/18-ц (провадження №61-4807св20), припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.03.2020 року по справі №592/8399/17.

Матеріали справи не містять даних про те, що після закінчення строку дії контракту трудові відносини між сторонами фактично тривали, а відповідач не ставив вимогу про їх припинення.

А тому звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України є законним та обґрунтованим.

Що стосується доводів позовної заяви та відзиву на апеляційну скаргу про те, що позивача належним чином не проінформовано про бажання відповідача припинити дію контракту, оскільки вищевказаний лист від 28.12.2020 року №01-5/131 він отримав тільки 15.01.2021 року, тобто менш ніж за місяць до звільнення, то такі не заслуговують на увагу, оскільки роботодавець висловив таке волевиявлення саме за місяць до припинення дії контракту.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2021 року по справі №761/14427/19 (провадження №61-15423св20).

Також апеляційний суд не може погодитися з доводами сторони позивача та висновками суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог законодавства про працю, оскільки не було попередньої згоди виборного органу та вищестоящого виборного органу профспілки на таке звільнення.

Так, згода профспілки на припинення трудового договору з працівником потрібна тільки з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 Кодексу законів про праці України. В даному випадку, відбулось припинення виконання обов`язків на підставі строкового трудового договору.

Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року по справі №711/3329/16-ц.

Вищезазначеного суд першої інстанції не врахував та прийшов до помилкового висновку про незаконність звільнення позивача та поновлення його на роботі. Таке рішення не може залишатися в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні цих вимог. А враховуючи те, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку є похідними від вимоги про поновлення на роботі, в задоволенні таких теж слід відмовити.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Отже, додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року також слід скасувати.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі, з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» слід стягнути 1362 грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Компенсувати Івано-Франківському національному академічному Гуцульському ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2616 грн. 57 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» на рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юзьвака Ігоря Ярославовича на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 грудня 2021 року та додаткове рішення Івано-Франківського міського суду від 27 січня 2022 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Івано-Франківського національного Академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» про визнання незаконним та скасування наказу в частині, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Івано-Франківського національного академічного Гуцульського ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» (ЄДРПОУ: 36732731, адреса: вул. Л. Курбаса, 3, м. Івано-Франківськ) 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Компенсувати Івано-Франківському національному академічному Гуцульському ансамблю пісні і танцю «Гуцулія» (ЄДРПОУ: 36732731, адреса: вул. Л. Курбаса, 3, м. Івано-Франківськ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 2616 (дві тисячі шістсот шістнадцять) грн. 57 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: О.В. Пнівчук

В.А. Девляшевський

Повний текст постанови складено 25 березня 2022 року.