ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2022 року Черкаси справа №925/1464/21
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І.,
без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом
до Черкаської спеціалізованої школи I-III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області
про стягнення 74 832,13 грн,
Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Черкаської спеціалізованої школи I-III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області у якому просить суд стягнути з відповідача борг за поставлену теплову енергію в розмірі 74832,13 грн та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2270,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію виникла внаслідок перерахунку вартості поставленої товару, у зв`язку з застосуванням невірних тарифів, які були встановлені рішеннями регулятора у сфері постачання теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09.11.2021 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання суду відзиву на позов та усіх доказів, якими обґрунтовує свої заперечення та клопотання щодо розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також встановив строк для подання заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 13.12.2021, позивачу встановлено строк на подачу відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 01.12.2021.
03.12.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, у зв`язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю. Відзив мотивований тим, що позивач не виставляв рахунок-фактуру №1108 від 29.08.2020 за додатково нараховану вартість теплової енергії, доказів направлення (вручення) такого рахунку відповідача, направлення будь-яких вимог чи претензій за укладеним договором, до позовної заяви позивачем не долучено. Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача щодо необхідності здійснення доплати останнім за спожиту теплову енергію у листопаді-грудні 2018 року, відповідач вважає звернення позивача до суду є передчасним. Крім того, відповідач зазначає, що у період листопада-грудня 2018 року ним було перераховано грошових коштів у сумі 462786,98 грн, що значно перевищує суму нарахувань у сумі 448015,93, яка зазначена позивачем у рахунку-фактурі №1108 від 29.02.2020, а тому додаткове стягнення є безпідставним і необґрунтованим.
Відзив прийнятий судом до розгляду.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у якому відповідач просив суд здійснювати розгляд справи зі стадії підготовчого провадження. Клопотання обгрунтоване тим, враховуючи складність справи та те, що ця справа має велике значення для обох сторін, з урахування позицій обох сторін, відповідно до статті 250 Господарського процесуального кодексу України, відповідач просить суд замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, суд наділений повноваженнями, врахувати всі складові, які наведені у частині 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та самостійно визнати справу малозначною.
При відкритті провадження, суд дійшов висновку, що справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до Черкаської спеціалізованої школи I-III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області про стягнення 74 832,13 грн необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, а також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З огляду на те, що матеріали справи свідчать про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у малозначній справі не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін, тому у задоволенні заяви про розгляд справи з повідомленням сторін за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні необхідно відмовити.
Розглянувши матеріали справи дослідивши докази, суд
ВСТАНОВИВ:
05.03.2018 між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно» в особі директора відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (учасник) та Черкаською спеціалізованою школою I-III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області (замовник) було укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №275. За умовами цього договору учасник зобов`язується у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами у терміни та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).
Найменування предмета закупівлі: пара, гаряча вода та пов`язана продукція. Код ДК 021-2015-09320000-8. Кількість товарів (послуг або кількісні характеристики за цим договором робіт) 1010 Гкал (пункт 1.2 договору).
Тарифи на теплову енергію, встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і може змінюватись протягом дії цього договору. На момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1217,17 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (пункт 1.4 договору).
Ціна цього договору становить 1 475 210,04 грн з ПДВ (пункт 1.5 договору).
Постачання теплової енергії здійснюється: для потреб опалення та вентиляції у період опалювального сезону (орієнтовно з 15 жовтня до 15 квітня); для потреб гарячого водопостачання протягом року (пункт 2.3 договору).
Замовник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати, отриману на межі продажу, теплову енергію за тарифами, у строки встановлені цим договором, а у разі несвоєчасної оплати коштів за використану теплову енергію за цим договором оплачувати пеню за встановленими договором розмірами (пункти 4.2.1 та 4.2.2 договору).
Учасник у свою чергу має право здійснювати контроль за виконанням замовником умов цього договору та вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості, відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору (пункти 5.1.1 та 5.1.2 договору).
Облік та визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом; розрахунковим способом (пункт 6.1 договору).
Розрахунок реалізованої теплової енергії замовнику за звітний період здійснюється учасником за фактом відпуску теплової енергії на межу продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення замовника (населення, бюджет, інші) (пункт 8.1 договору).
Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою (пункт 8.2 договору).
Замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії у попередньому періоді (пункт 8.3 договору).
Пунктом 8.10 договору сторони узгодили, що несвоєчасне отримання замовником рахунку-фактури не звільняє замовника від відповідальності за несплату за теплову енергію.
Цей договір діє протягом 2018 року. Договір набирає чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року. Умови цього договору поширюється між сторонами, що виникли з 01.01.2018 (відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України). У частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунків (розділ 12 договору).
Рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 (протокол загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно») змінено тип та найменування Публічного акціонерного «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» (абзац 3 пункту 1.1 статуту Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно»).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з листопада 2018 року до грудня 2018 року позивачем було відпущено відповідачу теплову енергію у кількості 368,08 Гкал, що відображено у рахунках-фактурах №3938 від 30.11.2018 та №4554 від 19.12.2018 на загальну суму 462 786,98 грн з ПДВ, за тарифом 1047,75 грн за 1 Гкал, які були оплачені відповідачем у повному розмірі.
Водночас, при визначенні вартості відпущеної за цей період теплової енергії позивачем було застосовано тариф 1047,75грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.
Спору щодо факту, кількості поставленої теплової енергії відповідачу у зазначений період між сторонами немає.
Водночас, за доводами позивача регулятором у сферах енергетики та комунальних послуг було встановлено інший тариф у визначені вартості теплової енергії за цей період, що і стало підставою для донарахування позивачем відповідачу вартості теплової енергії за іншою чинною постановою НКРЕКП, ніж та, яку було застосовано позивачем у листопаді-грудні 2018 року.
Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду заборгованість відповідача становить 74832,13 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача у примусовому порядку.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки теплової енергії, на підставі укладеного між сторонами договору.
Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Так, відповідно до статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом. за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1статті 632Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Частинами 1 та 2 статті 190 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення».
Відповідно до частини 6 статті 276 Господарського кодексу розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.
Згідно з Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), яке затверджене Указом Президента України №715/2014 від 10.09.2014 НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.
Комісія, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.
Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.
Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1217,17 грн. за 1 Гкал без ПДВ.
Постанова НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була опублікована у газеті «Урядовий кур`єр» №202 27.10.2018 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018.
Разом з цим, 14.06.2018 НКРЕКП прийняла постанову №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1047,75 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована у газеті «Урядовий кур`єр» №152 за 15.08.2018 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» у редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018.
Отже, у листопаді та грудні 2018 року одночасно були чинними Постанови НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» та №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», якими для позивача були встановлені різні тарифи на теплову енергію для бюджетних установ.
У рішенні №4-зп від 03.10.97 Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішення суд зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori «наступний закон скасовує попередній».
З цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт.
У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» раніше прийнята НКРЕКП постанова №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована.
Отже, після набрання чинності постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП №404 від 14.06.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була автоматично скасована.
Як зазначалось вище, при розрахунку відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем було застосовано тариф 1047,75 грн за 1 Гкал на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №404 від 14.06.2018.
Водночас, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з 28.10.2018 сторони за договором №275 від 05.03.2018 мали застосовувати регульований тариф на теплову енергію, який встановлений згідно з постановою НКРЕКП №239 від 27.02.2018 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» у розмірі 1217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Як зазначає позивач у своїй заяві та підтверджується дослідженими матеріалами справи, позивачем у лютому 2020 року було зроблено перерахунок-донарахування за надану відповідачу послугу з теплопостачання у листопаді-грудні 2018 року за рахунком-фактурою №1108 від 29.02.2020 на суму 74832,13 грн виходячи із тарифу 1217,17 грн за 1 Гкал, яку відповідач мав оплатити.
На веб-сторінці за адресою https://www.nerc.gov.ua/data/filearch/ Catalog8/2019%20/02.12.2019/Akt-Cherkaske_himvolokno_02.12.2019-429.pdf оприлюднено складений НКРЕКП акт за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері теплопостачання та ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (сфера державного нагляду (контролю) № 429 від 02.12.2019 стосовно ПрАТ «Черкаське хімволокно».
Акт складено за результатами перевірки ліцензованої діяльності за період діяльності з 01.01.2017 до 31.12.2018. У Акті вказано, що Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» є теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і застосовувало у 2017-2018 роках при реалізації кінцевим споживачам теплової енергії чи наданні послуг тарифи на теплову енергію/послугу, встановлені у розрізі категорій споживачів. Перевіркою встановлено, що у жовтні-грудні 2018 року (у період з 28.10.2018 до 31.12.2018) Товариство застосовувало тарифи на теплову енергію для споживачів категорії «бюджетні установи», «інші споживачі» «релігійні організації» тариф у розмірі 1047,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП №3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП №404 від 04.06.2018), всупереч тарифу у розмірі 1217,17 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239.
На офіційному веб-сайті НКРЕКП 23.12.2019 оприлюднено постанову №2884 від 17.12.2019 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення ліцензійних умов з виробництва, ліцензійних умов з транспортування, ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання», у якій на Приватне акціонерне товариства «Черкаське хімволокно» накладено штрафи та зобов`язано у термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів «бюджетні організації», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року до 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання.
Щодо доводів відповідача, які викладені у відзиві на позов з приводу неотримання ним рахунку-фактури №1108 від 29.02.2020 про донарахування різниці вартості спожитої теплової енергії і передчасним зверненням позивача із даним позовом до суду, суд зазначає наступне.
Як зазначалось судом вище, пунктом 8.10 укладеного між сторонами договору передбачено, що несвоєчасне отримання замовником рахунку-фактури не звільняє замовника від відповідальності за несплату за теплову енергію.
Суд звертає увагу, що факт невиставлення чи ненаправлення позивачем рахунку-фактури на оплату не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар чи надані послуги, надані позивачем, оскільки за своєю правовою природою рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти у якості оплати за надані послуги. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України.
Такий висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 29.09.2009 у справі №37/405.
Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах №923/712/17 (постанова від 22.05.2018) та №925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також і не вбачає за необхідне відступати Господарський суд при розгляді даної справи.
Отже, суд дійшов висновку, що з 28.10.2018 сторони за договором повинні були застосовувати регульований тариф на теплову енергію, який встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27 лютого 2018 року №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», тому позивач на законних підставах здійснив перерахунок та донарахував відповідачу 74832,13 грн плати за теплову енергію поставлену протягом листопада-грудня 2018 року, виходячи із тарифу 1217,17 грн за 1 Гкал. за рахунком-фактурою №1108 від 29.02.2020. Відтак, зазначена сума боргу підлягає стягненню у судовому порядку.
Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про стягнення боргу за поставлену теплову енергію за договором №275 від 05.03.2018 у період з листопада по грудень 2018 року у розмірі 74832,13 грн підлягають до задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені повністю, сплачена ним сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Черкаської спеціалізованої школи I-III ступенів №17 Черкаської міської ради Черкаської області на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 74 832,13 грн та 2270 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І.Кучеренко
Суд | Господарський суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 24.03.2022 |
Оприлюднено | 25.06.2022 |
Номер документу | 103760894 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Черкаської області
Кучеренко О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні