Рішення

від 06.02.2022 по справі 308/10728/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10728/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - суддіКрегул М.М.,

за участю секретаря судового засідання Тимко М.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Колотуха І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу, за позовною заявою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Департамент міськоїінфраструктури Ужгородськоїміської ради звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з зазначеною позовною заявою мотивуючи її тим, що 20.09.2019 р. пунктом 1.4. рішення Ужгородської міської ради № 1053 гр. відповідачеві ОСОБА_2 ідент. номер НОМЕР_1 , було надано земельну ділянку (кадастровий номер 2110100000:22:001:0076) площею 0,0918 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та передано її в оренду строком на 5 років до 20.09.2018 р.

В подальшому, 29.11.2013 р. на підставі зазначеного рішення міської ради між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та гр. ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі № 1671 вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно доп.1даного договоруСторони погодили,що предметомцього договорує наданняОрендодавцем Орендаревіправа наплатне користування,земельною ділянкоюдля будівництвата обслуговуванняжитлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2110100000:22:001:0076).

Відповідно до акту приймання-передачі департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а гр. ОСОБА_2 прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,0918 га за адресою: АДРЕСА_1 , про що укладено договфір строкомм на 5років до 20.09.2018 р. (пункт 8 договору), державну реєстрацію даного договору здійснено 06.12.2013 р.

18.02.2015 р., 09.02.2016 р. та 26.02.2018 р. між департаментом міського господарства та гр. ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до договору оренди землі № 1671 від 29.11.2013 р.

За умовами договору в останній редакції, сторони, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 655 424,46 грн., узгодили щомісячну вартість орендної плати в розмірі 1638,56 грн.

Зауважує, що оскільки за даним Договором оренди землі гр. ОСОБА_2 прийняв в строкове платне користування зазначену вище земельну ділянку, то відповідно до Договору Відповідач зобов`язався своєчасно і в повному обсязі вносити готівкою або без готівкою на рахунок місцевого бюджету орендну плату.

Однак, орендар в строки, в порядку та на умовах, що передбачені договором оренди землі не виконував своїх грошових зобов`язань щодо сплати орендної плати, згідно розділу «Орендна плата» даного договору та вимоги ст. 96 ЗК України, Закону України «Про оренду землі», в результаті чого на думку позиівача, виникла значна заборгованість, з січня 2019 р. по липень 2021 р. в сумі 49190,63 грн.

Позивач стверджує, що 05.11.2019 р. та 29.04.2021 р. зважаючи на наявність заборгованості, оскільки рахунки добровільно не оплачено, з метою вирішення справи у позасудовому порядку, Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради було направлено на адресу відповідача претензії про погашення заборгованості по орендній платі з вимогою погасити заборгованість, яка виникла внаслідок порушення відповідачем умов договору.

До зазначених листів позивачем було додано розрахунок заборгованості та реквізити для сплати боргу, на які відповідач не відреагував, борг не погасив, у зв`язку з цим позивач змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 49190,63 грн. заборгованість по орендній платі за договором оренди землі №1671 від 29.11.2013 р.; судові витрати, у вигляді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2270,00 грн., покласти на відповідача.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 08.09.2021 року відкрито провадження у справи та призначено підготовче судове засідання.

05.10.2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, доводи якого зводяться до того, що строк дії договору, за яким земельна ділянка була передана відповідачеві в оренду, закінчився ще 20 вересня 2018 року. При цьому, згідно рішення Ужгородської міської ради від 18 квітня 2019 року, відповідачеві було відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки, тим самим позивач підтвердив, що йому відомо про припинення орендних відносин. У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

07.12.2021 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яку мотивує тим, що доводи відповідача наведені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідач не повернув земельну ділянку за актом її приймання-передачі, як це передбачено договором та продовжував користуватися нею. Також зазначає, що припинення дії договору оренди землі № 1671 не ототожнюється з фактом припинення невиконаних обов`язків у гр. ОСОБА_2 за даним договором, оскільки відповідачем було допущено невиконання зобов`язання з повернення об`єкту оренди за актом приймання-передачі орендованого майна. Також зазначає, що твердження відповідача про те, що вказаний об`єкт оренди вільний від забудови не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_2 звертаючись до ЦНАПу Ужгородської міської ради разом із заявою від 12.09.2018р. про продовження договору оренди землі № 1671 від 29.11.2013 р. долучив витяг №120755427 від 16.04.2018 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що 12.04.2018 р. за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на об`єкт нерухомого майна незавершене будівництво, 15 % готовності (фундамент), яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 2110100000:22:001:0076 площею 0,0918 га по АДРЕСА_2 .

Наявність на даній земельній ділянці нерухомого майна, яке перебувало у приватній власності відповідача, свідчить про те, що ОСОБА_2 безперервно використовував дану земельну ділянку, що в свою чергу встановлює обов`язок відповідача сплатити з січня 2019 р. по червень 2021 р. орендну плату за земельну ділянку, так як у вказаний період земля перебувала в його користуванні. У зв`язку з цим нарахування здійснювалися у відповідності до умов Договору оренди землі № 1671 від 29.11.2013 р. Відтак позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.01.2022 року підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити з підстав та мотивів наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав наведених у відзиві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Як передбаченост. 4 ЦПК Українитаст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України)

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3,4ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2ст. 78 ЦПК України).

Як визначеностаттею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в т.ч. припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ст. 13 ч.ч.1, 2, 3, 4 ЦК). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч.6 ст.13ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення № 1053 ХІХ сесії VI скликання Ужгородської міської ради від 20.09.2013 року відповідачеві ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0918 га (кадастровий номер 2110100000:22:001:0076) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та надати її в оренду строком на п`ять років до 20 вересня 2018 року, що підтверджується витягом з рішення Ужгородської міської ради № 1053 від 20.09.2013 року.

У свою чергу, 29.11.2013 року між територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, в особі директора департаменту Касперова О.П. з одного боку та відповідачем гр.. ОСОБА_2 з другого боку укладено договір оренди землі.

Згідно умов цього договору Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2110100000:22:001:0076, площею 0,0918 га (п.1,2 Договору).

Дана земельна ділянка була передана відповідачеві, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Пунктом 5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0918 га (кадастровий номер 2110100000:22:001:0076) на час укладення договору та відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої управлінням Держземагенства в Ужгородському р-ні Закарпатської обл. № 01-22/767 від 04.10.2013 р., становить 107103,06 грн.

18.02.2015 р., 09.02.2016 р. та 26.02.2018 р. між департаментом міського господарства та гр. ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до договору оренди землі № 1671 від 29.11.2013 р.

За умовами договору в останній редакції, сторони, виходячи з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки 655 424,46 грн., узгодили щомісячну вартість орендної плати в розмірі 1638,56 грн.

Відповідно до пункту 10 додаткової угоди від 26.02.2018 р. до договору оренди земельної ділянки, орендна плата за землю вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі щорічно, що складає 19 662,73 грн. на рік.

Відповідно до п.1 ч.2ст. 11 Цивільного кодексу Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 626ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 6 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 284 ГК України встановлені істотні умови договору оренди зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

За частиною першою статті 773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов`язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 4 ст. 291 ГК України, закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення.

Виняток з наведеного правила передбачено частиною першою статті 764 Цивільного кодексу України, відповідно до якої в разі якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За змістом наведених норм із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини першої статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Зі змісту наведених норм вбачається, що договір оренди є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку його дії зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення такого договору є підставою виникнення обов`язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як вбачається з долученої копії договору оренди землі, при укладенні договору сторони визначили строк дії договору, зокрема до 20 вересня 2018 року (п. 8 Договору).

При цьому, згідно рішення № 1517 від 18 квітня 2019 року XXXV сесії VII скликання Ужгородської міської ради відповідачеві відмовлено у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, орендодавець проявив не бажання щодо подальшої передчі в користування наймачу, ОСОБА_2 , майна, а відтак договір оренди є припиненим з моменту закінчення строку його дії, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті оренди земельної ділянки за період з січня 2019 року по липень 2021 року, тобто, за період коли між сторонами договірні правовідносини були припинені, однак , до матеріалів справи не долучено жодного доказу, що відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою та не долучено доказів того , що відповідач ухилявся від повернення майна .

При цьому, відмовивши в пролонгації договору оренди орендодавець з квітня 2019року не довів , що існували перешкоди зі сторони ОСОБА_2 в неповерненні орендованого майна , або, що він ухилявся від такого.

Поряд з цим суд зазначає, що із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Таким чином, користування майном після припинення договору оренди є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) і регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Неврахування таких висновків щодо застосування положень цивільного та господарського законодавства на практиці призводить до того, що з орендаря, який після припинення строку дії договору оренди не повернув майно орендодавцю на його вимогу, фактично стягується потрійний розмір орендної плати, а саме: безпосередньо орендна плата, а також неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Наведений підхід у регулюванні орендних правовідносин, вочевидь, не узгоджується з такими загальними засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору оренди (до спливу строку його дії), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Таким чином, яким би способом в договорі оренди не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення такого договору, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільний кодекс України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов`язання, окрім того, що передбачений вказаною нормою).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі№ 910/11131/19та підтримана 22 червня 2021 року Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи№ 904/4512/20(ЄДРСРУ № 97999972), 08 червня 2021 року у справі№ 906/564/20(ЄДРСРУ № 97735131), №917/631/19(ЄДРСРУ № 97806447) та ін.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі№913/155/17та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 р. у справі№910/20370/17.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 у справі№915/1429/19 вказав, що визначальним для застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття "неповернення речі" не є тотожним поняттю "не користування" у правовому сенсі статті 785 Цивільного кодексу України.

Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. Тобто суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але не виконав цього обов`язку зі своєї вини.

Окрім цього, відсутність договірного зобов`язання орендаря після припинення дії Договору зі сплати орендної плати виключає можливість стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних, оскільки частина друга статті 625 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних виключно у разі порушення боржником грошового зобов`язання перед кредитором, так само як і виключає можливість стягнення пені та штрафу з відповідача за відсутності порушення основного зобов`язання під час дії договору.

Приймаючи до уваги викладене, вимога про стягнення з орендаря основного боргу (орендної плати після припинення дії Договору ) не підлягає задоволенню, а здійснення розрахунків позовних вимог: сума заборгованості з орендної плати після припинення дії Договору не відповідають вищенаведеним висновкам, враховуючи , що позивач не довів обставини щодо продовження використання земельною ділянкою відповідачем, так і обставини щодо ухилення останнього від повернення земельної ділянки орендодавцю.

З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судові витрати по оплаті судового збору компенсуються за рахунок самого позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4,7, 10, 12,13,43,76, 80, 81,141,247,258-259,263-265,280-283,354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог Департаменту міськоїінфраструктуриУжгородськоїміської радидо ОСОБА_2 ,простягнення заборгованостізадоговороморенди - відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Департамент міськоїінфраструктуриУжгородськоїміської ради ( код ЄДРПОУ 36541721, місце знаходження : м. Ужгород, вул. Поштова, буд. 3, Закарпатської області) .

Відповідач: ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2022 року о 10 год. 35 хв..

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду М.М. Крегул