Рішення

від 24.03.2022 по справі 160/27705/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2022 року Справа № 160/27705/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Верховська Ольга Вікторівна, до Божедарівської селищної ради, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 44-12/VIII дванадцятої сесії восьмого скликання Божедарівської селищної ради від 31.08.2021 в частині відмови члену ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю), яка розташована на території Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області (середній розмір становить 5,83 умовних кадастрових гектарів) безоплатно у власність для ведення фермерського господарства, із земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Божедарівської селищної ради та яка перебуває в оренді ОСОБА_2 згідно з договором оренди земельної ділянки №1059 від 15 листопада 2010 року, загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0319;

- зобов`язати Божедарівську селищну раду надати члену ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю), яка розташована на території Божедарівської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області (середній розмір становить 5,83 умовних кадастрових гектарів) безоплатно у власність для ведення фермерського господарства, із земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Божедарівської селищної ради та яка перебуває в оренді ОСОБА_2 згідно з договором оренди земельної ділянки №1059 від 15 листопада 2010 року, загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0319.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем як членом ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» було подано до Божедарівської селищної ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі 5,83 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства. До клопотання позивачем було додано необхідні документи. Однак, 27.08.2021 комісією з питань містобудування, архітектури, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього середовища Божедарівської селищної ради було надано висновок про відмову позивачу у наданні такого дозволу з тих підстав, що заява позивача не відповідає законодавству, земельну ділянку надано в оренду фізичній особі, що не зазначено в Законі України «Про фермерське господарство». На підставі вказаного висновку Божедарівською селищною радою було прийнято оскаржуване рішення №44-12/VIII від 31.08.2021 про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач не погоджується з рішенням відповідача, вважає його незаконним, прийнятим з порушенням вимог ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України, оскільки у рішенні не зазначено обґрунтування відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З часу реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Член фермерського господарства має право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, принципу пропорційності, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

07.02.2022 до суду надійшов відзив Божедарівської селищної ради, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог обґрунтовано тим, що спірним є наявність у члена «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» ОСОБА_1 права на отримання безоплатно у власність земельної ділянки із земельної ділянки, яка надавалась засновнику фермерського господарства ОСОБА_2 у користування для створення фермерського господарства. Посилаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17, відповідач зазначає, що затвердження проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність іншій особі з подальшим надання цієї ділянки у власність, суперечить положенням ч. 5 ст. 116 ЗК України, якою передбачено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Право оренди надано засновнику фермерського господарства згідно з договором оренди земельної ділянки №1059 від 15 листопада 2010 року, загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0319, який є чинним. За таких обставин відповідач вважає, що оскаржуване рішення є правомірним, тому підстави для його скасування відсутні.

17.02.2022 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що як вказує відповідач у відзиві, ОСОБА_1 звернулась до Божедарівської селищної ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Однак це не відповідає дійсності, оскільки позивач зверталась з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не його затвердження. Тому позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17, на яку посилається відповідач, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, згідно з оприлюдненою інформацією на сайті Божедарівської селищної ради, рішенням відповідача від 24.12.2021 № 31-18/VIII надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства в розмірі середньої земельної частки (паю), членам фермерського господарства «НІМЗУК О.В.» (код ЄДРПОУ 44172542) із земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності з кадастровим номером 1222082500:01:002:0212 площею 40,0000 га, відповідно до договору оренди земельної ділянки № 964 від 17.02.2010. Тому вважає, що позиція відповідача щодо вирішення зазначеного питання не є сталою та обґрунтованою. Просить взяти до уваги позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 01.10.2020 у справі № 120/4116/19-а, відповідно до яких члени фермерського господарства мають право отримати безоплатно у власність частину земельної ділянки, що перебуває у користуванні фермерського господарства.

Відповідно до вимог ст.ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 15.11.2010 між Криничанською районною державно адміністрацією (орендодавцем) та ОСОБА_2 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки №1059, відповідно до пункту 1 якого орендодавець - Криничанська районна державна адміністрація надає, а орендар ОСОБА_2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель державної власності, яка розташована за межами населеного пункту на території Биківської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області (далі - Договір №1059).

Відповідно до п.2, п.6, п.8 Договору №1059 в оренду передається земельна ділянка, яка розташована за межами населеного пункту загальною площею 50,00 гектарів, в тому числі ріллі 50,00 гектарів. Земельна ділянка, яка передається в оренду, виділена на місцевості у встановленому законом порядку. Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення строку договору оренди Орендар має переважне право поновлення новий строк.

Згідно з п.15, п.16 цього Договору земельна ділянка передається для ведення фермерського господарства. Цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарського використання.

Відповідно до п.18, п.20 Договору передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проекту її відведення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 47715043 від 16.11.2015, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 26183226 від 16.11.2015), державним реєстратором Криничанського районного управління юстиції Дніпропетровської області зареєстроване речове право оренди земельної ділянки загальною площею 50 га, Дніпропетровська область, Криничанський район, с/р Биківська, кадастровий номер 1222081700:01:001:0319 за договором №1059 від 15.11.2010, укладеним Криничанською районною державною адміністрацією (орендодавцем) з ОСОБА_2 (орендарем).

06.01.2011 Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області проведено державну реєстрацію юридичної особи - Фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» (номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 12051020000000696) за ідентифікаційним кодом 37160093, про що видано Свідоцтво серії НОМЕР_1 .

Рішенням засновника ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» ОСОБА_2 від 07.07.2021 «Про зміни» до членів фермерського господарства включено: 1) ОСОБА_3 , брат; 2) ОСОБА_4 , сестра; 3) ОСОБА_5 , дочка; 4) ОСОБА_6 , син; 5) ОСОБА_7 , сестра дружини; 6) ОСОБА_1 , племінниця; 7) ОСОБА_8 , брат; 8) ОСОБА_9 , дружина брата; 9) ОСОБА_10 , дружина брата.

Відповідно Статуту Фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» у новій редакції, затвердженого рішенням засновника ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» від 07.07.2021, до складу фермерського господарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , входять: засновник - ОСОБА_2 , членами фермерського господарства є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

07.07.2021 голова Фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» Горбатько С.М. надав нотаріально посвідчену заяву про надання згоди на розподіл та безоплатну передачу земель у власність земельної ділянки з кадастровим номером 1222081700:01:001:0319 площею 50,00 га членам фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» та згоду на затвердження розміру земельних ділянок, які передаються у власність членам фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» в рівних частках: ОСОБА_3 , брату - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_4 , сестрі - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_5 , доньці, - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_6 , сину - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_7 , сестрі дружини - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_1 , племінниці - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_8 , брату - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_9 , дружині брата - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_10 , дружині брата - 5,83 умовних кадастрових га.

12.07.2021 представником Фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» Верховською О.В. подано до Божедарівської селищної ради клопотання про надання згоди на розподіл та безоплатну передачу у власність земельної ділянки, яка використовується фермерським господарством за Договором оренди земельної ділянки №1059 від 15.11.2010, членам ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» та згоду на затвердження розміру земельних ділянок, які передаються у власність членам фермерське господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» у рівних частках: ОСОБА_3 , брату - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_4 , сестрі - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_5 , доньці, - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_6 , сину - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_7 , сестрі дружини - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_1 , племінниці - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_8 , брату - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_9 , дружині брата - 5,83 умовних кадастрових га; ОСОБА_10 , дружині брата - 5,83 умовних кадастрових га.

До клопотання були додані такі документи: копія Статуту; копія рішення від 07.07.2021; копія Свідоцтва з ЄДР; нотаріально посвідчена згода засновника на передачу земель у власність; інформація Відділу у Криничанському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.29-317/106-21 від 29.06.2021; копія довіреності на представлення інтересів; витяг ДПІ; копія Договору №1059 оренди земельної ділянки від 15.11.2010; копія проекту землеустрою; витяг ДЗК №НВ-9900911212021; інформація з ДЗК; графічний матеріал; довіреність на представлення інтересів.

Одночасно, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_11 , було подано відповідачу клопотання від 12.07.2021 (вх.№1963 від 20.07.2021) про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 5,83 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Дніпропетровської області Криничанського району Покровської сільської ради для ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, із земельної ділянки, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, землі сільськогосподарського призначення комунальної власності, кадастровий номер 1222081700:01:001:0319 площею 50,00 га, яка перебуває у користуванні ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» (засновник ОСОБА_2 ) на підставі договору оренди земельної ділянки №1059 від 15.11.2010, та передати їй земельну ділянку у власність як члену цього фермерського господарства.

До клопотання позивачем було надано такі документи: копія паспорта, ІПН; інформація з ДРРП; інформація Відділу у Криничанському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.29-307/106-21 від 29.06.2021; посвідчена копія трудового договору; графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки (умовне позначення - 4); довіреність на представлення інтересів.

Рішенням XII сесії VIII скликання Божедарівської селищної ради №44-12/VIII від 31.08.2021 було вирішено відмовити членам ФГ «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю), яка розташована на території Божедарівської селищної ради, Криничанського району, Дніпропетровської області (середній розмір складає 5,83 умовних кадастрових гектарів) безоплатно у власність для ведення фермерського господарства, із земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності Божедарівської селищної ради та яка знаходиться в оренді гр. ОСОБА_2 згідно з договором оренди земельної ділянки №1059 від 15 листопада 2010 року, загальною площею 50,0000 га кадастровий номер 1222081700:01:001:0319, в тому числі ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи протиправним рішення Божедарівської селищної ради №44-12/VIII від 31.08.2021 в частині відмови їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частина 2 статті 4 Земельного кодексу України).

Частиною 2 статті 31 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) визначено, що громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Статтею 32 Земельного кодексу України передбачено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України (стаття 7 Закону України «Про фермерське господарство»).

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Так, відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до пункту «а» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 Земельного кодексу України).

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частини 6 статті 118 цього Кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою рішення про надання дозволу або вмотивовану відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого земельного питання.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення Божедарівської селищної ради від 31.08.2021 №44-12/VIII, яким було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не містить мотивування всупереч вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, тобто не містить мотивів, за яких відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 19 червня 2003 року №973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV) передбачено, що відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №973-IV фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 3 Закону № 973-IV членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа.

Для цілей цього Закону до членів сім`ї та родичів голови фермерського господарства відносяться дружина (чоловік), батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, рідні та двоюрідні брати та сестри, дядько, тітка, племінники як голови фермерського господарства, так і його дружини (її чоловіка), а також особи, які перебувають у родинних стосунках першого ступеня споріднення з усіма вищезазначеними членами сім`ї та родичами (батьки такої особи та батьки чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти).

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону №973-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також його державної реєстрації як юридичної особи.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Так, згідно зі статтею 8 Закону №973-IV фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 7 Закону № 973-IV передбачено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

За змістом абзацу 1 частин 1 та частини 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із частиною 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, та одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (частина 4 статті 116 ЗК України).

Положення щодо можливості передачі земельних ділянок у власність чи користування, закріплене частиною 5 статті 116 ЗК України, згідно з яким земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство» дає підстави дійти висновку про те, що з метою ведення фермерського господарства виключно громадяни можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності у власність шляхом безоплатної передачі в межах норм безоплатної приватизації. Для юридичних осіб такої можливості чинне законодавство не передбачає. Водночас у користування, зокрема, оренду, можуть отримати земельну ділянку із земель державної та комунальної власності як громадяни, так і юридичні особи. У цьому контексті, фермерське господарство є однією із форм саме підприємницької діяльності громадян.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №922/989/18, практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримана Великою Палатою Верховного Суду.

Так, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

В постанові від 13.03.2018 в справі №348/992/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Із цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

У постанові від 01.04.2020 в справі №320/5724/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 ГК України. Після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства користувачем орендованої земельної ділянки є саме фермерське господарство (п.6.24 - 6.25).

Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного суду, викладеній у постанові від 03 листопада 2021 року по справі № 817/1911/17.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №973-IV трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби фермерське господарство має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів фермерського господарства регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), - законодавством України про працю.

Таким чином, правовий статус члена фермерського господарства нерозривно пов`язаний із забезпеченням діяльності цього фермерського господарства, а не власних потреб та інтересів.

Статтею 12 Закону №973-IV, в редакції чинній на час спірних відносин, визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.

Відповідно до статті 13 Закону №973-IV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Земельний кодекс України у порівнянні із зазначеними положеннями Закону №973-IV встановлює аналогічні норми.

Так, стаття 31 Земельного кодексу України передбачає, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо приватизації земельних ділянок членами фермерських господарств, то статтею 32 Земельного кодексу України визначено, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Отже, однією з форм набуття громадянином (членом фермерського господарства) права на землю є приватизація, яка здійснюється на добровільній основі і полягає у безоплатній передачі земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян.

При цьому стаття 13 Закону України «Про фермерське господарство» та стаття 32 Земельного кодексу України мають ідентичні назви «Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки Земельний кодекс України встановлює загальний порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування із земель державної і комунальної власності, у тому числі і для ведення фермерського господарства, то в такому ж загальному порядку, передбаченому Земельним кодексом України, члени фермерського господарства можуть отримати безоплатно у власність із земель державної або комунальної власності земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю).

Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.11.2021 у справі № 817/1911/17 та від 11.11.2021 у справі № 817/67/18, на які посилався відповідач у поданому до суду відзиві, стосуються правовідносин щодо затвердження виготовленого проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність. У цій же справі спірні правовідносини не стосуються затвердження проекту землеустрою, оскільки спір виник з приводу обґрунтованості відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (виходячи із змісту та обсягу заявлених позивачем вимог). У свою чергу, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є лише першим етапом в процедурі виділення та передачі у власність (користування) земельної ділянки та не означає, що в подальшому розпорядником земельної ділянки буде прийнято лише позитивне рішення та затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Таке рішення як затвердження проекту землеустрою, уповноважений орган має прийняти з урахуванням тих обставин, які існують на час його прийняття, а не обставин, які існували на час надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

У спірному випадку мало місце порушення прав та законних інтересів позивача внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень необґрунтованого рішення, яке не дозволяє визначитися з дійсними мотивами відмови у задоволенні клопотання позивача.

З огляду на встановлену судом необґрунтованість прийнятого рішення відповідача щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через відсутність його належного мотивування, суд вважає, що відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень та всупереч вимогам Земельного кодексу України безпідставно відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не узгоджується з приписами чинного законодавства.

За таких обставин, рішення Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області №44-12/VIII від 31.08.2021 року в частині відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно із ч.ч.3,4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При вирішенні питання, чи виконані всі визначені законом умови для прийнятті відповідачем певного рішення (рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) та чи не передбачено законом в даному випадку права відповідача діяти на власний розсуд (дискреційні повноваження), суд виходить з наступного.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу: надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав визначених законодавцем, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету цієї судової справи.

Прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Проте, наведених обставин судом не встановлено.

Отже, суд не може перебирати на себе повноваження компетентного органу та приймати замість нього рішення з мотивів, що не були враховані відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача у даному випадку є зобов`язання Божедарівської селищної ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2021 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень частин1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності рішення, що скаржується.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Божедарівської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 44-12/VIII дванадцятої сесії восьмого скликання Божедарівської селищної ради від 31.08.2021 в частині відмови члену Фермерського господарства «АГРОФІРМА «ДЕМЕТРА» ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю), яка розташована на території Божедарівської селищної ради Криничанського району Дніпропетровської області (середній розмір становить 5,83 умовних кадастрових гектарів) безоплатно у власність для ведення фермерського господарства, із земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Божедарівської селищної ради та знаходяться в оренді ОСОБА_2 згідно з договором оренди №1059 від 15 листопада 2010 року, загальною площею 50,00 га, кадастровий номер 1222081700:01:001:0319.

Зобов`язати Божедарівську селищну раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2021, яке надійшло до Божедарівської селищної ради 20.07.2021, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Божедарівської селищної ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Божедарівська селищна рада, місцезнаходження: 52323, Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт Божедарівка, вул. Кооперативна, буд. 33, код ЄДРПОУ 04338397.

Повний текст рішення складено 25.03.2022.

Суддя В.В. Рянська