Рішення

від 11.03.2022 по справі 346/6713/16-ц

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/6713/16-ц

Провадження № 2/346/8/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2022 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі:головуючого судді Беркещук Б.Б.

з участю секретаря Копильців І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Коломия справу за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області, Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої котельні, та визнання права власності на реконструйований житловий будинок,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом , котрого підтримау судовому засіданні представник адвокат Ковріжних В.В., посилаючись на те, що позивач є власником Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності . Ѕ частка земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:11:004:0160 з цільовим призначенням: для обслуговування будівель та господарських споруд, на якій розташований зазначений житловий будинок, загальною площею 0,0817 га, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом .

Вказує, що на підставі нотаріально посвідченої заяви від 06.08.2014 р., проведено розподіл земельної ділянки загальною площею 0,0817 га між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 в наступних частках: позивач ОСОБА_1 - площа 344,6 кв. м, відповідач ОСОБА_2 - площа 472,4 кв. м.

У 2003 році позивачем ОСОБА_1 було здійснено реконструкцію даного житлового будинку шляхом добудови до нього додаткового житлового приміщення (прибудова - літера А1) за відсутності відповідних дозволів.

Зазначає, що визнання права власності на самочинне будівництво (прибудова - літера А1) виявилось неможливим у зв`язку з тим, що під час проведення Відділом архітектури та містобудування Коломийської міської ради технічного обстеження встановлено неможливість його надійної та безпечної експлуатації, оскільки відстань до сусідньої межі земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни становить менше 1.0 метра (порушення пункту 3.25** вимог ДБН 360-92**), про що зазначено у Технічному паспорті

Власник суміжної земельної ділянки відповідач ОСОБА_2 , самовільно, без отримання дозволів та без погодження з позивачем ОСОБА_1 , здійснила самочинне будівництво - котельню, що спричинило відмову відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради у визнанні експлуатації самочинної прибудови (літера А1) безпечною та відповідно, неможливістю узаконення проведеної реконструкції житлового будинку.

Разом з цим, згідно з висновком Технічного заключення Івано-Франківської філії ДП "Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут "НДІ Проектреконструкція" № 3127/15 про проведення обстеження та визначення технічного стану несучих будівельних конструкцій та інженерних мереж реконструйованого господарським способом житлового будинку по АДРЕСА_1 , рекомендовано визнання на нього права власності в цілому.

Зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 376 ЦК України добудоване позивачем в будинку додаткове житлове приміщення (прибудова - літера А1), загальною площею 45.6 кв. м., яке збудоване без одержання належного дозвільного документа, передбаченого статтями 35-37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і що дає право виконувати підготовчі та будівельні роботи саме того об`єкту і на тій земельній ділянці, яка передана з цією метою певній особі (повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт, дозвіл на виконання будівельних робіт) є об`єктом самочинного будівництва.

Частиною 5 статті 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

В пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону України № 2780-XII "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

Вказує, що водночас, не можна погодитись з існуючою позицією, про що також вказано в пункті 9 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»: звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, виходячи з наступних підстав.

Зазначає, що правова норма частини 5 статті 376 ЦК України містить імперативний припис, згідно з яким визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце за рішенням суду, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 124 Конституції України, згідно яких юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. По-друге, чинним законодавством України будь-який інший орган державної влади та орган місцевого самоврядування чи їх структурний підрозділ не наділений повноваженнями щодо визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва. По-третє, захист майнового інтересу особи шляхом досудового звернення до компетентного державного органу із заявою про визнання права власності на самочинне будівництво є неможливим та не відповідає вимозі ефективного способу захисту, оскільки чинним законодавством не визначений конкретний державний орган та перелік нормативно-правових актів, на підставі яких такий орган повинен вирішувати питання про визнання права власності на самочинне будівництво. При цьому, вказівка на обов`язкове дотримання досудового порядку вирішення спору є грубим і свавільним порушенням частини 2 статті 124 Конституції України в контексті офіційного тлумачення даної норми в Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів. Так, Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України(про правовий режим самочинного будівництва)» у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (ч. 2 ст. 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

За таких обставин, реконструкція житлового будинку АДРЕСА_1 здійснена у відповідності до вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, що є підставою для визнання права власності на даний житловий будинок в цілому, за позивачем ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 знести самочинно збудовану котельню, зазначив, що позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Коломийської міської ради, Управління ДАБІ в Івано-Франківській області, Коломийського відділу поліції ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області із заявами щодо порушення ОСОБА_2 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з будівництва котельні на дровах на земельній ділянці, що належить на праві приватної власності позивачу.

Відповіді зазначених органів державної влади мотивовані неможливістю проведення повноцінної перевірки у зв`язку з відсутністю власника (забудовника) відповідача ОСОБА_2 або її уповноваженої особи, проте факт незаконного будівництва котельні ОСОБА_2 на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження (відповіді Управління ДАБІ в Івано-Франківській області від 22.01.2015 р. № С-17/152, від 11.02.2016 р. № С-7/1009/7/9 від 11.02.2016 р., від 18.03.2016 р. № С-7/1009/79/2, відповіді КП "Коломийська муніципальна дружина" від 09.02.2016 р. № С-170 та від 10.03.2016 р. № С-170; Ко-169, висновок Коломийського відділу поліції від 21.10.2016 р. № 16124/108/56-2016, відповіді Коломийської міської ради від 10.03.2016 р. № С-170; Ко-169, від 24.11.2016 р. № С-1557).

Згідно пункту 3.25* ДБН 360-92, для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. За наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше, як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями.

Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%, за винятком будинків певних ступенів вогнестійкості (примітка 3 Таблиці 1 Додатку 3.1 ДБН 360-92). Реконструйований житловий будинок Позивача відноситься до IV ступеню вогнестійкості згідно з Додатком В ДБН В.1.1.-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об`єктів будівництва". Відстань між будинками і спорудами залежить від ступеню вогнестійкості будинків, зокрема, між житловими, садовими, дачними будинками (та господарськими будівлями) III а, III б, IV, IV а, V ступеню вогнестійкості розміщеними або запланованими на сусідніх земельних ділянках, протипожежний розрив має бути від 10 до 15 м.

Однак, під час проведення технічного обстеження Відділом архітектури та містобудування Коломийської міської ради встановлено, що відстань до сусідньої межі земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни становить менше 1.0 метра (порушення п. 3.25** вимог ДБН 360-92**), про що зазначено у Технічному паспорті на індивідуальний житловий будинок за № НОМЕР_1 , та підтверджується листом Відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради від 23.12.2015 р.

Вказує, що діями відповідача ОСОБА_2 порушується право власності та законного володіння нерухомим майном позивача ОСОБА_1 , є реальна небезпека знищення житлового будинку та загроза життю мешканців цього будинку внаслідок порушення відповідачкою протипожежної відстані між житловим будинком відповідача ОСОБА_2 та житловим будинком позивача.

Просить суд зобов`язати відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою , що по АДРЕСА_1 , шляхом знесення за власний рахунок самочинно збудованої котельні, та визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйований житловий будинок з прибудовою загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати.

Представник Коломийської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснивши суду , що коли побудували будинок по АДРЕСА_1 був встановлений паркан, який з часом завалився та із-за заперечень позивача щодо встановлення нового паркана по лінії на якій був встановлений попередній паркан, вона, відповідач зробила паркан зі своєї сторони, тому така мала відстань від паркана до будови. Коли подорожчав газ вони збудували котельню на дровах , на узаконення якої позивач не надає згоди . Стверджує, що котельня не є небезпечною, знаходиться у водяному конусі, а також зазначила, що у технічному паспорті на кв. АДРЕСА_3 зокрема у схемі розміщення будівель і споруд на зем.ділянці зазначено під буквою «Г» - котельня.

Представник відповідача ОСОБА_8 зазначила, що позивач та її представник жодним доказом не доводить того, що самочинне будівництво котельні, відповідачем ОСОБА_2 здійснено на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності позивача, також того, що самочинне будівництво даної котельні несе будь яку загрозу, що суперечить суспільним інтересам або порушує права позивачки та не відповідає нормам ДБН.

Вказує, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво;власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Зазначає, що посилання представника позивача на те, що будівництво відповідачем зазначеної котельні здійснювалось без додержання державних стандартів, будівельних норм і правил і тому становить небезпеку для оточуючих - є абсурдним та не доведеним жодним доказом.

Вказує, що у матеріалах даної цивільної справи не міститься жодного висновку експертизи, який би підтвердив факт того, що котельня збудована з відступленням на земельну ділянку позивачки і не відповідає вимогам ДБН, зокрема її технічний стан не відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації.

Позивачкою та її представником не додано жодного підтверджуючого документу, того що збудована відповідачкою котельня розміщена на земельній ділянці без дотримання регламентованих відстаней по пожежній та санітарній безпеці.

Стверджує, що позивач може заявляти позов про знесення котельні відповідачки тільки у випадку доведеності порушення її прав, а не у випадку відсутності у неї дозвільних документів та припущень, того що вказана котельня становить загрозу для оточуючих. Адже законодавець чітко зазначає те, що перевіряти наявність дозвільних документів та притягувати особу до відповідальності за їхню відсутність можуть тільки контролюючі органи.

Щодо визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на самочинно реконструйований житловий будинок з прибудовою загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , то звертає увагу, що у матеріалах даної цивільної справи міститься технічний паспорт на садовий (індивідуальний) житловий будинок що по АДРЕСА_1 , який виданий Коломийським МБТІ позивачці ОСОБА_1 , в якому проставлений штамп з відміткою, підписом та печаткою керівника суб`єкта господарювання, який проводив технічну інвентаризацію - В.Чорного, в якій зазначено, що за результатами проведеного технічного обстеження об`єкта - Прибудова «А1» в АДРЕСА_1 , та з урахуванням інформації щодо відповідності його місця розташування вимогам державних будівельних норм, отриманої виконавцем від місцевого органу містобудування та архітектури, а саме - відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради за № 305/01-9-1 від 23.12.2015 року, встановлено неможливість його надійної та безпечної експлуатації.

Позивачем долучено до матеріалів даної справи технічне заключення Івано-Франківської філії ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ Проектреконструкція» № 3127/15, в якому зазначено, що при проведенні обстеження та визначення технічного стану несучих будівельних конструкцій та інженерних мереж реконструйованого, господарським способом, житлового будинку по АДРЕСА_1 , не було встановлено істотних порушень будівельних норм і правил будівництва. Однак, вказане заключення не слід брати до уваги, так як проведено на замовлення позивачки експертом, який не попереджався про кримінальну відповідальність. Тому з точки зору ЦПК України, дане заключення не є висновком судового експерта, та відповідно не може бути належним доказом. Крім того дане заключення суперечить висновку відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради за № 305/01-9-1 від 23.12.2015 року, яке чітко вказує про неможливість надійної та безпечної експлуатації реконструкції житлового будинку проведеної позивачкою.

Вказує, що житловий будинок по АДРЕСА_1 реконструйований позивачкою без додержання вимог державних стандартів, будівельних норм і правил, тому жодних підстав для визнання права власності на даний житловий будинок, не має.

Звертає увагу, що позивач є власницею Ѕ частини житлового будинку, у випадку задоволення позовної вимоги, вона стане власницею цілого житлового будинку АДРЕСА_1 . В матеріалах інвентарної справи міститься рішення Коломийської міської ради про оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_4 на імя позивача ОСОБА_1 .. Тобто Ѕ частці житлового будинку, яка належить позивачці було присвоєно окрему адресу. а будинок АДРЕСА_1 було поділено на дві окремі квартири, тобто з моменту винесення рішення Коломийською міською радою будинок АДРЕСА_1 перестав бути індивідуальним житловим, а став квартирним. Просить в задоволені позову відмовити.

Представник третьої особи відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області в попередньому судовому засіданні пояснив, що 12.12.2017 проведено позапланову перевірку у сторін по справі, та встановлено, що у позивача ОСОБА_1 є самочинно збудований перехід - добудова, яка з`єднує будинок і літню кухню , і дана добудова здійснена без відповідних дозволів з порушенням чинного законодавства , про що складено припис та притягнуто позивача до адміністративної відповідальності. Як йому відомо, позивач сплатила штраф. У відповідача ОСОБА_2 встановлено факт самовільно збудованої котельні до квартири , що зафіксовано актом , та складено по факту припис який не виконано . Зазначив, що термін дії виконання припису минув. Щодо позовних вимог покладається на погляд суду

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.12.2005р., виданого виконавчим комітетом Коломийської міської ради (т.1 а.с.169,170).

Як видно з нотаріально посвідченої заяви про розподіл земельної ділянки від 06.08.2014 р., проведено розподіл земельної ділянки загальною площею 0,0817 га між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 в наступних частках: ОСОБА_1 - площа 344,6 кв. м, відповідач ОСОБА_2 - площа 472,4 кв. м (т.1 а.с. 26,27)

Постановою № 29 по справі про адміністративне правопорушення від 18.12.2017 відповідача ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 96 ч.5 КУпАП та встановлено, що проведено реконструкцію квартири АДРЕСА_5 без подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт ( т.1 а.с.198).

В матеріалах справи відсутні будь які інші докази, які б підтверджували факт проведення самочинного будівництва відповідача на земельній ділянці позивача. Позивач не довела належними та допустимими доказами своїх тверджень, про те, що будівництво котельні порушує її права, та зведене з грубими порушеннями норм ДБН чи несе загрозу для позивача.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому, за положеннями частини 4 цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

За змістом ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Крім того, відповідно до положень ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду в разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми в поєднанні з положеннями стст.16, 386, 391 Цивільного кодексу України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом ст.376 Цивільного кодексу України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до ст.376 Цивільного кодексу України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Такий висновок про застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 6.09.2017 в справі №6-1721цс16.

Згідно з нормами статті 110 Цивільного процесуального кодексу України, а також положень Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 30.05.1997 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» висновок експерта є доказом в цивільному процесі. Він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.

При цьому слід зазначити, що у матеріалах даної цивільної справи не міститься жодного висновку експертизи, який би підтвердив факт того, що котельня збудована з відступленням на земельну ділянку позивача .

Відсутній висновок експертизи, який би підтвердив факт того, що котельня не відповідає вимогам ДБН, зокрема її технічний стан не відповідає вимогам надійності та безпечної експлуатації. Позивачем не подано жодного підтверджуючого документу того, що збудована відповідачем котельня розміщена на земельній ділянці без дотримання регламентованих відстаней по пожежній та санітарній безпеці.

В матеріалах справи є клопотання представника відповідача про проведення експертизи, яке згодом нею було відкликане. Представником позивача було надано заперечення проти проведення судової експертизи.

Суд вважає, що посилання позивача на те, що будівництво відповідачкою зазначеної котельні здійснювалось без додержання державних стандартів, будівельних норм і правил і тому становить небезпеку для оточуючих, не доведено в судовому засіданні.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 надала технічний паспорт на кв. АДРЕСА_3 в якому у розділі схема розміщення будівель і споруд на земельній ділянці зазначено під буквою «Г» - котельня (т.1 а.с.172).

Враховуючи наведене, суд вважає, що усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованої відповідачем котельні є необгрунтованим, а посилання позивача на відсутність у відповідача дозвільних документів та припущення того що вказана котельня становить загрозу для оточуючих не доведена.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 є власником Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.01.1994 р., зареєстрованого в реєстрі за № Д-100.(т1 а.с.21)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.12.2014 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1429 позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить Ѕ частка земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:11:004:0160 та цільовим призначенням: для обслуговування будівель та господарських споруд в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0817 га (т1 а.с.23).

Як встановлено з матеріалів інвентарної справи , зокрема рішення Коломийської міської ради №320 від 05.11.2005 « Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за фізичними особами» за заявами позивача та відповідача у справі вирішено оформити право власності на квартиру АДРЕСА_4 на імя ОСОБА_1 та на квартиру АДРЕСА_3 на ім`я ОСОБА_2 (т.2 а.с. 120) і з часу винесення згаданого рішення будинок АДРЕСА_1 перестав бути індивідуальним житловим, а став квартирним. Присвоєння та впорядкування адресних номерів є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.

Позивач просить суд визнати за нею право власності на самочинно реконструйований житловий будинок з прибудовою загальною площею 87,2 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , зазначаючи, що у 2004 р. було здійснено реконструкцію даного житлового будинку шляхом добудови до нього додаткового житлового приміщення прибудови А1 за відсутності відповідних дозволів. Однак недоведено в судовому засідання належність цілого спірного будинку позивачу в т.ч. і до здійсненої добудови.

Відповіно до ч.4.ст.357 співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Матеріали справи містять постанову № 27 по справі про адміністративне правопорушення від 18.12.2017 винесену відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради якою позивача ОСОБА_10 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 96 ч.4 КУпАП та встановлено, що на момент проведення позапланової перевірки за адресою АДРЕСА_1 виявлено, що проведено реконструкцію житлового будинку без подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт ( Т.1 а.с.180)

В матеріалах справи відсутні будь які відмови у прийнятті в експлуатацію квартири АДРЕСА_4 .

Згідно вимог ст. 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Підставою для відмови у визнанні права власності на самочинне будівництво, у відповідності до частини 7 ст. 376 Цивільного кодексу України, може бути лише той випадок, коли під час будівництва об`єкта нерухомості було істотно відхилено від проекту чи істотно порушено будівельні норми і правила.

Позивач серед аргументів на визнання права власності посилається на Заключення про проведення обстеження та визначення технічного стану несучих будівельних конструкцій та інженерних мереж реконструйованого господарським способом житлового будинку по АДРЕСА_1 -Франківського філіалу «НДІ проектреконструкція» ДП «Державний науково-дослідний та проектно -вишукувальний інститут в якому містяться висновки про те, що при проведенні обстеження та визначення технічного стану несучих будівельних конструкцій та інженерних мереж реконструйованого, господарським способом, житлового будинку по АДРЕСА_1 , не було встановлено істотних порушень будівельних норм і правил будівництва.

Дане заключення суперечить висновку відділу архітектури та містобудування Коломийської міської ради за № 305/01-9-1 від 23.12.2015 року, де зазначено про неможливість надійної та безпечної експлуатації реконструкції житлового будинку проведеної позивачем (Т.1 а.с.29)

Вказане заключення суд не приймає до уваги, оскільки дане заключення проведено на замовлення позивача експертом, який не попереджався про кримінальну відповідальність.

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18. Тому дане заключення не може бути належним доказом.

Крім того у судовому засіданні сторони заперечили щодо призначення та проведення у даній справі судово-будівельної експертизи.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовна вимога позивача про визнання права власності на самочинно реконструйований житловий будинок по АДРЕСА_1 є передчасною.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Системний аналіз норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги підлягають доказуванню, які не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства буде звільнення позивача від обов`язку доказування та не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

На підставі наведеного ст. 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 81,84, 268, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Коломийської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області, Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованої котельні, та визнання права власності на реконструйований житловий будинок, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місце знаходження та проживання:

ОСОБА_11 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_2 ;

Коломийська міська рада Івано-Франківської області, місцезнаходження м. Коломия пр.-т Грушевського, 1 Івано-Франківська область, 78200, Код ЄДРПОУ 04054334.

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_6 .

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Івано-Франківській області, місцезнаходження 76018, м. Івано-Франківськ вул. Франка, 4, Код ЄДРПОУ37582549.

Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради Івано-Франківської області, місцезнаходження,78203 м. Коломия проспект М.Грушевського. 1 Івано-Франківська область.

Суддя Беркещук Б. Б.