Рішення

від 24.03.2022 по справі 120/17423/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 березня 2022 р. Справа № 120/17423/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Михайловецького професійного аграрного ліцею про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської районної державної адміністрації до Михайловецького професійного аграрного ліцею про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтуванні позовних вимог прокурор зазначає, що під час проведення вивчення стану додержання вимог законодавства з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлено факт неналежного виконання відповідачем вимог ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас, на думку прокурора, неналежне виконання Михайловецьким професійним аграрним ліцеєм делегованих йому державою функцій суперечить принципам верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності та, як наслідок, реалізації державних гарантій захисту прав і свобод дітей, у тому числі соціально вразливих категорій, а тому прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 08.12.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також, установлено строк для подання заяв по суті.

Крім того, повідомлено Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури про необхідність виконання передбаченого нормою ч. 11 ст. 171 КАС України обов`язку із направлення третім особам копій позовної заяви з додатками, та надання доказів такого направлення суду до початку розгляду справи по суті, а саме до 08.01.2022.

04.01.2022 на адресу суду надійшов лист від позивача, в якому зазначено щодо виконання вимог ухвали.

05.01.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідно до пп. 1 п. 13 Постанови КМУ №226 учням, студентам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також учням, студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишились без батьків, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та закладах фахової передвищої та вищої освіти і перебували на повному державному утриманні, при їх працевлаштуванні видається одяг, взуття, м`який інвентар і обладнання на суму, неменш як 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також одноразова грошова допомога в розмірі шести прожиткових мінімумів.

Відповідно до вказаної норми ОСОБА_1 , яка була працевлаштована та надала відповідачу відповідні документи, нараховано одноразову грошову допомогу, на підтвердження чого суду надано наказ "Про надання грошової допомоги дитині-сироті, випускниці 2021 року" від 06.12.2021 та реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 07.12.2021 за №75.

ОСОБА_2 , в свою чергу, надав довідку про продовження навчання в закладах фахової передвищої освіти, тому одноразова грошова допомога, згідно із вимогами Постанови йому не виплачувалась.

19.01.2022 на адресу суду надійшла відповідь на відзив відпозивача в якій останнійвиклавсвої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, які полягають у наступному.

Згідно Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на отримання передбачених законодавством пільг. Одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Частиною 7 статті 8 Закону передбачено, що випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Окрім того, ч. 7 ст. 8 Закону не конкретизує, який саме навчальний заклад має закінчити дитина-сирота або дитина, позбавлена батьківського піклування, для отримання одноразової допомоги, у зв`язку із чим за змістом наведеної норми - право на отримання грошової допомоги мають усі випускники усіх навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Отже, ч. 7 ст. 8 Закону чітко і недвозначно встановлює право випускників навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку без обмеження будь-якими умовами. Зі змісту зазначеної норми випливає, що юридичним фактом, який є підставою для нарахування і виплати такої допомоги, є факт випуску з навчального закладу.

Таким чином, твердження відповідача про те, що випускник ОСОБА_2 надав довідку про продовження навчання в закладах фахової передвищої освіти, тому одноразова грошова допомога згідно із вимогами Постанови йому не виплачувалась, а випускниця ОСОБА_1 надала документи про працевлаштування, тому 6 грудня 2021 року директором Михайловецького професійного аграрного ліцею, видано наказ щодо виплати одноразової грошової допомоги та, в подальшому, проведено її виплату, - суперечать наведеним вище вимогам чинного законодавства, оскільки містять в собі певні умови та обмеження, які не узгоджуються з ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Такі висновки узгоджуються з позицією, яка викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 в справі К/800/21885/16, від 03.10.2016 № К/800/23224/16. Наведені положення також закріплені у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 158/1684/16а.

Крім того, при вирішенні питання щодо виплати випускникам навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, слід керуватись не вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1996 № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування", а положеннями Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", який має вищу юридичну силу.

Окрім наведеного, відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

З огляду на викладене, право на виплату одноразової грошової допомоги триває лише до досягнення особою 18-річного віку або ж при продовженні навчання до 23 років чи до закінчення відповідних навчальних закладів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчили ОСОБА_3 професійний агарний ліцей, оскільки є його випускниками, відповідно це їхня виключна та крайня можливість скористатись правом на отримання одноразової грошової допомоги за Законом.

До відповіді на відзив позивачем долучено клопотання про закриття провадження щодо частини позовних вимог, а саме про визнання протиправною бездіяльності Михайловецького професійного аграрного ліцею щодо ненарахування та невиплати випускниці ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", а саме в сумі 14370,00 грн.

Ухвалою від 24.03.2022 клопотання про закриття провадження щодо частини позовних вимог задоволено. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо ОСОБА_1 .

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів у строк встановлений судом не надходило, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 05.02.2018 у справі №139/1153/17 позов задоволено, ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно його неповнолітніх дітей ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Розпорядженнями Мурованокуриловецької РДА від 12.03.2018 за №98, №99 надано неповнолітнім дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно із інформаційної довідки від 02.11.2021 за №194 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 закінчили Михайловецький професійний аграрний ліцей. Вказані особи не отримували одноразову грошову допомогу у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала підтверджуючого документу про працевлаштування, а ОСОБА_2 продовжує навчання в Новоцшицькому коледжі за денною формою.

Судом встановлено, що після надходження позовної заяви до суду ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу, на підтвердження чого надано наказ "Про надання грошової допомоги дитині-сироті, випускниці 2021 року" від 06.12.2021 та реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 07.12.2021 за №75, з огляду на що провадження в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_1 закрито.

Відтак, предметом розгляду у даній справі є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у сумі 14370,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У Преамбулі Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, зазначено, що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. У відповідності до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду (ст. 3 Конвенції).

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України є загальнообов`язковими та однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

З преамбули Закону України "Про охорону дитинства" вбачається, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що гуртуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

При цьому, статтею 2 вищевказаного Закону визначено, що законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері і його завданням є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про охорону дитинства" система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема, проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства, встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 53 Конституції України та статтею 19 вищевказаного Закону передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Утримання і виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечує держава. Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави (ст. 24 та ст. 25 Закону України "Про охорону дитинства").

Законом, який визначає правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, і є складовою частиною законодавства про охорону дитинства, є Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (преамбула Закону).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (надалі - Закон), статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - це визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування; особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були піднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування; державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа.

Відповідно до ст. 4 Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою, та встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для осіб відповідного віку.

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Допомога та утримання таких дітей не може бути нижчою за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб. Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до вісімнадцяти років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно із частиною 7 статті 8 Закону випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, частина 7 статті 8 Закону встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії, зокрема на тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався та інші. Таким чином, усі діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування незалежно від форми їх утримання та виховання гарантовано перебувають на повному державному утриманні. Крім того, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а, від 05.06.2019 у справі № 159/1684/16-а, від 03.10.2019 у справі №303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а, від 04.11.2020 у справі № 303/5842/16-а, від 28.01.2021 у справі № 164/1907/16-а, від 28.01.2021 у справі № 169/521/16-а та інших.

Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум". Державні соціальні стандарти, нормативи споживання, нормативи забезпечення є однаковими для всіх дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, незалежно від форми їх влаштування та утримання, і затверджуються відповідно до законодавства (ст. 8 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону витрати на утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа у сім`ях опікунів, прийомних сім`ях, дитячих будинках сімейного типу, у державних закладах фінансуються з державного, обласних бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, інших джерел, не заборонених законодавством. Витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

Статтею 25 Закону передбачено, що порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Матеріальне забезпечення та зокрема, виплата грошової допомоги, регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.94 № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (далі - Постанова).

Відповідно до підпункту 1 пункту 13 Постанови, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з їх числа, а також учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків і перебували на повному державному утриманні в загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, при вступі на навчання до професійно-технічних та вищих навчальних закладів видається безоплатно за рахунок коштів тих закладів, які вони закінчили, комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Учні та студенти зазначеної категорії зараховуються на повне державне утримання в навчальних закладах, до яких вони вступили, і в період навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів забезпечуються безоплатно продуктами харчування, одягом.

Тобто, порядок виплати одноразової грошової допомоги випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яка підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, визначений Законом, не узгоджується з порядком виплати такої одноразової грошової допомоги згідно із Постановою.

Водночас, відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Закон України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" № 2342-IV прийнятий 13.01.2005 та набрав чинності 02.02.2005.

Натомість постанова Кабінету Міністрів України № 226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 05.04.1994.

Згідно із ч. 3 ст. 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми Постанови прийняті до набрання чинності Законом та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірного питання підлягають застосуванню норми Закону, згідно із яким одноразова грошова допомога підлягає виплаті випускникам вказаної категорії саме у розмірі шести прожиткових мінімумів.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 18.09.2018 у справі № 493/407/16-а та від 03.10.2019 у справі № 303/5849/16-а, від 26.05.2020 у справі № 303/5848/16-а, від 28.01.2021 у справі № 164/1907/16-а.

Отже, обов`язок щодо виплати випускникам з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантований ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" одноразової грошової допомоги в розмірі не менше 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку за рахунок навчального закладу або відповідної установи, покладено на відповідача.

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства відповідачем допущено бездіяльність в частині ненарахування та невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Докази іншого відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Михайловецького професійного аграрного ліцею щодо ненарахування та невиплати випускнику ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" та зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

При цьому суд не вбачає підстав для зазначення у резолютивній частині рішення суми одноразової грошової допомоги, оскільки рішення суду носить зобов`язальний характер, а визначення точної суми до виплати відноситься до завдань відповідача, що виникатимуть на виконання покладеного судом обов`язку.

В силу ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

В силу приписів ч. 2 ст. 139 КАС України у разі задоволення позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений прокуратурою судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Служби у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Михайловецького професійного аграрного ліцею щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

Зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", у розмірі шести прожиткових мінімумів, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік".

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити:

Позивач: Могилів-Подільська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ- 02909909, вул. Покровська, 5, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000) Служба у справах дітей, сім`ї та молоді Могилів-Подільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ - 40901341, площа Шевченка, буд. 1, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, 24000).

Відповідач: Михайловецький професійний аграрний ліцей (код ЄДРПОУ - 02539795, вул. Центральна, 50-А, с. Михайлівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, 23411).

Треті особи: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна