Рішення

від 27.03.2022 по справі 140/16577/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року ЛуцькСправа № 140/16577/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (далі Колодяжненська сільська рада, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 21.10.2021 №13/20-102 Про розгляд заяв; зобов`язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки 0722189500:02:002:0724.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, площею 0,1200 га, з кадастровим номером 0722189500:02:002:0724 для індивідуального садівництва. Однак, відповідач рішенням від 21.10.2021 № 13/20-102 Про розгляд заяв відмовив у затвердженні проекту землеустрою з тих підстав, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ від 24.05.2021 № 702-УБД Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без погодження Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області.

Вважає, що підстави для відмови у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, наведені в оскаржуваному рішенні, не ґрунтуються на вимогах чинного земельного законодавства. Крім того, вказує, що відповідач не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

Позивач з наведених підстав просив позов задовольнити

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.01.2022 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує заявлені позовні вимоги з тих підстав, що Колодяжненською сільською радою правомірно, з підстав, визначених Земельним кодексом України, відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області.

Інших заяв чи пояснень по суті справи до суду від сторін не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах та письмовому відзиві по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 .

Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області видано наказ від 24.05.2021 №702-УБД, відповідно до якого позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (колишня Уховецька сільськ рада Ковельського району), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га, за цільовим призначенням - для індивідуального садівництва.

За замовленням позивача ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,1200 га, гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва, яка розташована за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3223215162021 від 08.07.2021 зареєстровано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, за цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0722189500:02:002:0724, площею 0,1200 га.

Позивач звернувся із заявою до Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, площею 0,1200 га, для індивідуального садівництва.

Рішенням Колодяжненської сільської ради від 21.10.2021 №13/20-102 Про розгляд заяв позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 0722189500:02:002:0724, яка розташована за межами населеного пункту с. Уховецьк Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, у зв`язку із тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ від 24.05.2021 №702-УБД Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без погодження Колодяжненської сільської ради.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктами а, б статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до пункту б частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Пунктом в частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

За змістом частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами шостою, сьомою статті 118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин (далі Закон № 1423-ІХ), який набрав чинності 27.05.2021, статтю 186 ЗК України, яка передбачає порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 186 ЗК України (далі - в редакції Закону № 1423-ІХ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 186 ЗК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Як передбачено частиною сьомою статті 186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 10 статті 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, відповідно до статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), зокрема, органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки у власність, надано повноваження на погодження та затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. При цьому, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Разом з тим, норми частини дев`ятої статті 118 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ), яка регулює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, не надають відповідному органу місцевого самоврядування після погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймати будь-яке інше рішення ніж про його затвердження та надання такої земельної ділянки у власність. Водночас з аналізу статті 186 ЗК України (в редакції Закону № 1423-ІХ) слідує, що перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач - Колодяжненська сільська рада у встановленому законом порядку не погодив поданий позивачем на затвердження проект землеустрою, а саме те, що відповідач протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача безоплатно надав або надіслав рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про відмову в погодженні такого проекту з підстав невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відтак, з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 118 ЗК України, відповідач у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зобов`язаний був прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Водночас, як слідує з оскаржуваного рішення від 21.10.2021 №13/20-102 позивачу відмовлено у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у зв`язку із тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ від 24.05.2021 №702-УБД Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою без погодження Колодяжненської сільської ради.

Надаючи правову оцінку таким підставам для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Законом № 1423-ІХ розділ X Перехідні положення ЗК України доповнено пунктом 24 такого змісту: надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради (абзац 13).

Вказаний Закон № 1423-ІХ набрав чинності 27.05.2021.

У свою чергу, матеріалами справи підтверджено, що наказ №743-УБД, яким позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області (колишня Уховецька сільська рада Ковельського району), орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га, за цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, був прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області 26.05.2021, тобто до дня набрання чинності пунктом 24 розділу X Перехідні положення ЗК України.

З урахуванням вимог абзацу 13 пункту 24 Розділу X Перехідні положення ЗК України, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.05.2021 №702-УБД про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою є чинним, а тому розгляд питання про затвердження такого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки віднесено до повноважень Колодяжненської сільської ради, до якої позивач і подав розроблений проект землеустрою для його затвердження.

Відтак, фактична незгода відповідача з наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.05.2021 №702-УБД (стверджує, що вказаний наказ прийнято без погодження Колодяжненської сільської ради), правового значення у даній справі не має.

Таким чином, такі зауваження органу місцевого самоврядування не базуються на вимогах Земельного кодексу України та не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд вкотре наголошує на тому, що єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, спірне рішення Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області від 21.10.2021 №13/20-102 Про розгляд заяв, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, не ґрунтується на положеннях Земельного Кодексу України та не містить законодавчо визначених підстав для такої відмови, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позов в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою, суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявою заявника замість суб`єкта владних повноважень.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні.

Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Суд враховує також позицію Верховного Суду України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово покликався на те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16).

Зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення документації із землеустрою з метою отримання земельної ділянки у власність, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722189500:02:002:0724.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору судом не вирішується.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області від 21 жовтня 2021 року №13/20-102 Про розгляд заяв.

Зобов`язати Колодяжненську сільську раду Ковельського району Волинської області (45061, Волинська область, Ковельський район, село Колодяжне, вулиця Лесі Українки, будинок 20, код ЄДРПОУ 04333974) затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) для індивідуального садівництва площею 0,12 га, розташованої за межами населених пунктів Колодяжненської сільської ради Ковельського району Волинської області, кадастровий номер 0722189500:02:002:0724.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Д. Ковальчук