Рішення

від 27.03.2022 по справі 420/23450/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/23450/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Леола до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Леола до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 26.08.2021 року про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ОД404/348/АВ/П/ТД-ФС.

Обґрунтовуючи доводи про протиправність оскаржуваної постанови відповідача, представник позивача посилається на те, що відповідач всупереч чинного законодавства не повідомив позивача про накладення штрафу. Порушення вказані відповідачем не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, за результатами інспекційного відвідування проведеного контролюючим органом протиправно встановлено факт порушення позивачем вимог статей КЗпП України, а саме фактичний допуск до роботи без оформлення трудового договору працівників, оскільки один з них проходив навчання-стажування на підприємстві, а іншій перебував в магазині, як родич адміністратора та допоміг останній в роботі.

Також позивач наголошує на тому, що акт перевірки та припис про усунення порушень йому не вручали та окрім того, оскаржувана постанова є повторним притягненням позивача до одного виду відповідальності за те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки ГУ Держпраці в Одеській області направлено до місцевого суду протокол про адміністративне правопорушення №ОД404/348/АВ/П/ПТ від 29.07.2021 у відношенні директора Приватного підприємства Леола ОСОБА_1 за ст.41 ч.3 КпАП України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю згідно акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання законодавства праці від 21.07.2021 №ОД404/348/АВ.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

28.12.2021 року представником позивача надано заяву про усунення недоліків з додатками.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник Головного управління Держпраці в Одеській області проти задоволення позовних вимог Приватного підприємства Леола заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов та зазначив, що під час інспекційного відвідування інспекторами праці було зафіксовано осіб, які виконували обов`язки в інтересах позивача без належного оформлення трудових договорів. Вказані факти є підставою для застосування до позивача штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Також, Відповідач наголошує, що уповноваженою на перевірку особою дотримано усіх вимог законодавства, порядок проведення інспекційного відвідування порушено не було, у задоволенні позову просить відмовити.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши зміст адміністративного позову, відзиву Головного управління ДПС в Одеській області, відповідь на відзив, надані до суду письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд у справі встановив наступне.

Відповідно до наказу № 848 від 07.07.2021 та направлення № 15/01-29-1434 від 07.07.2021 посадовими особами Головного управління, головними державними інспекторами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у період з 13 по 21 липня 2021 року, на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ № 823 від 21.08.2019, було проведено позаплановий захід державного нагляду у формі інспекційного відвідування ПП «Леола» на предмет забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань, зокрема, з питань виявлення неоформлених трудових відносин.

Копію направлення № 15/01-29-1434 від 07.07.2021 отримав уповноважений представник ПП «Леола» Деменчук Д.А. 13 липня 2021 року відповідачем було вручено представнику ПП «Леола» вимогу про надання документів № ОД404 348 ПД. Актом № ОД404/348/АВ від 21.07.2021 було зафіксовано порушення частини 1 статті 21 та частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.

Так, 13 липня 2021 під час здійснення інспекторами праці за адресами провадження господарської діяльності ПП «Леола», зокрема, була зафіксована особа ОСОБА_9 , яка виконувала обов`язки в інтересах позивача та повідомила інспекторам ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про те, що вона працевлаштована неофіційно на цій точці, зараз підмінила дівчину на два дні, про що зафіксовано на відеозаписі.

Відеофіксація контрольного заходу ПП Леола здійснювалась у відповідності до підпункту 6 пункту 10 Порядку № 823.

Примірник акту № ОД404/348/АВ від 21.07.2021 отримано предтавником ПП Леола ОСОБА_11 21.07.2021року.

За результатами розгляду заперечень ПП «Леола» до акту № ОД404/348/АВ від 21.07.2021, відповідачем надано лист-відповідь № 15/01-40-6531 від 28.07.2021, у якій, зокрема, зазначено, що у відповідності до Порядку № 509 усі матеріали інспекційного відвідування досліджуються уповноваженою особою і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

29 липня 2021 року відповідачем складений припис про усунення виявлених порушень № ОД404/348/АВ/П, також був складений протокол про адміністративне правопорушення № ОД404/348/АВ/П/ПТ від 29.07.2021 на керівника ПП «Леола» ОСОБА_1 за частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Після розгляду скарги ПП «Леола» на припис, відповідачем надано лист-відповідь № 15/01-40-7862 від 09.09.2021, у якій, зокрема, роз`яснено позивачу, щодо нормативних підстав здійснення стажування.

Судом також встановлено, що 11 серпня 2021 року відповідачем рекомендованим листом № 6504414301339 до ПП «Леола» було направлено повідомлення № 15/01-40-6941 від 10.08.2021 року, яким повідомлялось про одержання 10.08.2021 начальником Головного управління акту, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників № ОД404/348/АВ від 21.07.2021, для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

26 серпня 2021 року розглянувши справу про накладення штрафу на ПП «Леола», начальником Головного управління Байдюком Сергієм Васильовичем було накладено штраф на ПП «Леола» у вигляді постанови № ОД404/348/АВ/П/ТД-ФС у розмірі 60 000 гривень на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України за неналежне оформлення позивачем трудового договору із ОСОБА_12 , яка виконувала обов`язки в інтересах ПП «Леола».

Під час розгляду справи було, зокрема, встановлено, що за адресами провадження господарської діяльності позивача були виявлені куточки споживача, відповідно до яких за вказаними адресами провадять господарську діяльність лише ПП «Леола». На запит до Пенсійного фонду України було отримано інформацію щодо наявних трудових договорів із ПП «Леола», зокрема, дата початку роботи ОСОБА_12 становила 15 липня 2021 року. Однак, 13 липня 2021 під час інспекційного відвідування Головного управління ОСОБА_12 працювала у ПП «Леола».

27 серпня 2021 року до ПП «Леола» поштовим відправленням № 6504414308201 Головне управління надіслало постанову № ОД404/348/АВ/П/ТД-ФС від 26.08.2021 року, 26.08.2021 року відповідачем було було розглянуто справу про накладення штрафу.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V (надалі Закон №877-V), статтею 259 КЗпП України, а також Постановою Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 року Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок №823).

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Преамбулою до Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-V (надалі-Закон №877-V) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

За визначенням Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

В свою чергу, за змістом Закону заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Статтею 3 цього ж закону визначені основні принципи державного нагляду (контролю) та встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади; рівності прав і законних інтересів усіх суб`єктів господарювання; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб`єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю); неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання; невтручання органу державного нагляду (контролю) у діяльність суб`єкта господарювання, якщо вона здійснюється в межах закону; відповідальності органу державного нагляду (контролю) та його посадових осіб за шкоду, заподіяну суб`єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, порушення прав та законних інтересів суб`єкта господарювання; дотримання умов міжнародних договорів України; незалежності органів державного нагляду (контролю) від політичних партій та будь-яких інших об`єднань громадян; наявності одного органу державного нагляду (контролю) у складі центрального органу виконавчої влади; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності; недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.

Крім того, Законом №877-V передбачено, що виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Підставами для здійснення позапланових заходів згідно Закону №877-V є, зокрема: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених Законом №877-V, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом; неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів; доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Законом №877-V визначено, що проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1,7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (далі також - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На виконання частини 1 статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 21 серпня 2019 р. N 823 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Як виплаває зі змісту пункту 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Абзацом третім статті 1 Закону №877 визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Інспекційне відвідування як форма здійснення заходу державного контролю передбачена Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі та Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці у сільському господарстві, даними міжнародними актами визначається правомірність факту наявності та проведення такого заходу контролю органами державної влади.

При цьому процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей вищезазначеними Конвенціями та Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено Порядком №823, яким передбачено, що заходи державного контролю додержання законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань.

Частиною 3 статті 6 Закону №877 визначено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Аналізуючи вище законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов висновку, що вони не встановлюють законодавчого обов`язку надавати під час інспекційного заходу суб`єкту господарювання копії документів, що слугували підставою для її призначення, натомість є обов`язок надати копії направлення.

Згідно пунктів 16-17,19-20 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис.

Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Аналогічний висновок неодноразово викладався у постановах Верховного Суду від

19.06.2019 у справі №2140/1828/18 та від 19.09.2019 у справі №808/3092/17.

Суд критично оцінює правову позицію позивача щодо проходження навчання-стажування ОСОБА_13 , яка виконувала обов`язки в інтересах позивача в день проведення інспекційного відвідування, як на підставу належного оформлення праці останньої, оскільки стажування працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин чинним законодавством про працю не передбачене, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку для навчання, стажування необхідним роботодавцю посадам з подальшим працевлаштуванням.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про зайнятість населення" студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених /договором про стажування у вільний від навчання час. Метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов`язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій. Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України. Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Стажування проводиться за індивідуальною програмою під керівництвом працівника підприємства, установи, організації, який має стаж роботи за відповідною професією (спеціальністю) не менш як три роки.

Умови та порядок проходження стажування передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 16.01.2013.

Відповідно до Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України. Міністерства освіти і науки України від 31.05.2013 № 318/655, стажування здійснюється для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних. Згідно з п. 5.1 Порядку, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за Індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.

Центри зайнятості здійснюють контроль за виконанням робочих навчальних планів та робочих навчальних програм, індивідуальних програм стажування, дотриманням строків навчання безробітних, умов навчання та (або) проживання (п. 2.9).

Суд зазначає зазначає, що ані під час проведення інспекційного відвідування, ані в процесі розгляду справи про накладення штрафу позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин щодо укладення договору про професійне навчання найманого працівника, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

Також, відсутні докази того, що ОСОБА_13 є студенткою вищого чи учнем професійно-технічного навчального закладу або що вказана особа зареєстрована, як безробітна, як і відсутні індивідуальна програма стажування, робочі навчальні плани і програми. Не видавався також і наказ про стажування/навчання зазначеної особи із зазначенням місця проходження стажування/навчання, спеціальності (кваліфікації) або професії (кваліфікаційного рівня) стажиста, режимом стажування/навчання, а також керівника стажування.

Отже, допущення працівника до стажування/навчання працівника на робочому місці без оформлення трудових відносин, окрім випадків цільового направлення центрами зайнятості до роботодавців безробітних, які перебувають на обліку, є порушенням вимог ч.3 ст.24 КЗпП України.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржувана постанова є повторним притягненням позивача до одного виду відповідальності за те саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України, яка передбачає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, оскільки ГУ Держпраці в Одеській області направлено до місцевого суду протокол про адміністративне правопорушення №ОД404/348/АВ/П/ПТ від 29.07.2021 у відношенні директора Приватного підприємства Леола ОСОБА_1 за ст.41 ч.3 КпАП України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю згідно акту, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання законодавства праці від 21.07.2021 №ОД404/348/АВ, суд зазначає, що вони спростовуються положеннями законодавства.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена статтею 265 КЗпП України.

Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 4 та 8 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення; порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

За змістом частин 3, 4 статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)передбачено відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці.

Так, відповідно до частини 3 статті 41 КУпАП, фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною 2 статті 265 КЗпП України і частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за порушення вимог трудового законодавства.

Штраф за частиною 2 статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною 3 статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, стаття 265 КЗпП України та стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців, у вигляді штрафу у розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин; за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв`язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України Про засади запобігання і протидії корупції іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю.

Тобто ключовою відмінністю цих двох статей є суб`єктний склад правопорушення.

Завдяки цьому, одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП за порушення вимог трудового законодавства.

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно абзацу першого частині 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік розмір мінімальної зарплати станом на 1 січня 2021 року в місячному розмірі становить 6000 грн., а враховуючи факт допуску одного працівника до роботи без оформлення трудового договору, сума штрафу в розмірі 60000 грн. визначена відповідачем правомірно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2 -7 статті 53 Закону України Про зайнятість населення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до пункту 3 Порядку №509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 4 Порядку №509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Враховуючи вищезазначене та фактичні обставини справи встановлені судом, суд дійшов висновку, що спірна постанова ОД404/348/АВ/П/ТД-ФС від 26.08.2021 року про накладення штрафу прийнята на підставі акту № ОД404/348/АВ від 21.07.2021 року є правомірною та законною, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 2, 6-11, 77, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства Леола до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - Приватне підприємство Леола (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 10 Г, код ЄДРПОУ 22491694).

Відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області (65044, м. Одеса, просп. Шевченка, 2, код ЄДРПОУ 39781624).

Суддя: Іванов Е.А.

.