Рішення

від 27.03.2022 по справі 500/517/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/517/22

28 березня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної комісії зі стандартів державної мови (далі Комісія, відповідач), в якому просить:

рішення Комісії від 20.08.2021 № 108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу сертифікатів про рівень володіння державною мовою» в частині визначення ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня та видачі сертифікату про рівень С1, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, визначивши, що ОСОБА_1 володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (додаток 6 до рішення Комісії від 20.08.2021 № 108), виключивши з нього пункт № 1309 та включивши її відповідно до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня;

видати їй державний сертифікат про другий рівень вільного володіння державною мовою шляхом його розміщення в її особистому електронному кабінеті;

внести до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою запис про видачу ОСОБА_1 державного сертифікату про другий рівень вільного володіння державною мовою.

В обґрунтування позову зазначає, що 12.08.2021 на підставі поданої заявки склала іспит на визначення рівня володіння державною мовою із результатом 84 %, що у відповідності до розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20 (далі Порядок №20), у редакції, чинній станом на дату складання іспиту, є підставою для видачі їй державного сертифікату рівня вільного володіння другого ступеня (80 % +1 бал від загальної кількості балів).

Проте відповідачем 20.08.2021 було прийнято рішення про визначення позивача такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня, що не відповідає вказаному вище критерію оцінювання відповідно до вимог Порядку №20 у редакції від 13.05.2021, яка діяла на дату складання іспиту. Відповідач при прийнятті цього рішення враховував рішення Комісії №86 від 13.08.2021, яким внесені зміни до Порядку №20 в частині встановлення результатів іспиту, які на момент складання іспиту ОСОБА_1 не набрали чинності. Згідно з пунктом 3 рішення Комісії №86 від 13.08.2021 таке набирає чинності з дня його офіційного опублікування, яке відбулося 20.08.2021. Оскільки станом на 12.08.2021 ці зміни не набрали чинності, то позивач вважає, що вони не можуть буть застосовані до результатів іспиту позивача.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 31.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.

16.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, відповідач проти позову заперечує та вказує, що Порядок проведення іспитів на рівень володіння державною мовою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 №409. До цього Порядку постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 №815 були внесені зміни, згідно з якими час проведення іспиту для осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, зменшено до 30 хвилин, вказана постанова набула чинності 10.08.2021. З метою приведення власних нормативно-правових актів у відповідність до актів Кабінету Міністрів України, Комісія внесла відповідні зміни до Порядку №20 рішенням Комісії від 13.08.2021 №86 «Про внесення змін до рішення Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 №20», яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.08.2021, та набрало чинності 20.08.2021.

Відповідно до рішення Комісії змінено структуру іспиту (зменшено кількість завдань), скорочено тривалість іспиту. Формат іспиту безпосередньо впливає на нарахування балів та унеможливлює застосування критеріїв оцінювання тих завдань, яких немає в іспиті, за оновленим форматом. За таких умов неможливо застосувати критерії оцінювання до тих частин іспиту, завдання з яких у новому форматі іспиту відсутні. У період з 10.08.2021 по 19.08.2021 іспити проводилися за часом, встановленим постановою (30 хвилин), проте, оцінювання іспитів, проведених у зазначений період, здійснювалося після набуття чинності рішенням Комісії №86, тобто з 20.08.2021 (з дотриманням передбаченого Законом 15-денного терміну для встановлення результатів іспиту), оскільки формат і час проведення іспитів змінений, а саме: приведено у відповідність до постанови.

Відповідач вказує, що ним застосовані положення нормативно-правового акта, який визначає повноваження Комісії з перевірки володіння державною мовою, чинного на час прийняття оскаржуваного рішення від 20.08.2021 № 108. Застосування нормативно-правового акта в попередній, бажаній для позивача редакції, яка діяла на час складання нею іспиту, суперечить вимогам законодавства.

Відповідач з наведених підстав просить відмовити у позові.

Інших заяв по суті справи від учасників справи не надходило.

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 відповідно до поданої електронної заявки 12.08.2021 складала іспит на визначення рівня володіння державною мовою 2.0 (для виконання службових обов`язків). Такі обставини визнаються сторонами.

Згідно з рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 20.08.2021 № 108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою» результат складення ОСОБА_1 іспиту на рівень володіння державною мовою визначено на рівні 84 % (додаток 1 до рішення, під номером 2064) (а.с.8-9). Цим же рішенням затверджено список осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (додаток №6), до якого під номером 1309 включена ОСОБА_1 (а.с.10). У змісті рішення Комісії від 20.08.2021 №108 зазначено, що підставою для його прийняття, серед іншого, є Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого вішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20 (а.с.8).

На підставі цього рішення Комісії позивач отримала державний сертифікат про рівень володіння державною мовою серії УМД № 00004967, який підтверджує, що вона володіє державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (а.с.11).

Не погоджуючись з рішенням Комісії в частині встановлення результатів іспиту щодо володіння позивачем державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня, остання звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

16.07.2019 набрав чинності Закон України Про забезпечення функціонування української мови як державної від 25.04.2019 № 2704-VIII (далі - Закон № 2704-VIII).

Частиною другою статті 9 Закону № 2704-VIII встановлено, що володіти державною мовою зобов`язані особи, які претендують на обрання чи призначення на посади, визначені частиною першою цієї статті.

Згідно з частинами першою-другою статті 10 цього ж Закону вимоги щодо відповідного рівня володіння державною мовою особами, визначеними статтею 9 цього Закону, встановлює Національна комісія зі стандартів державної мови. Рівень володіння державною мовою особами, визначеними пунктами 1, 3, 4, 7, 9, 10, 13 частини першої статті 9 цього Закону, засвідчується державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що видається Національною комісією зі стандартів державної мови відповідно до цього Закону.

Рівні володіння державною мовою визначені у статті 11 Закону № 2704-VIII.

Так, у відповідності до частин першої-другої статті 11 Закону № 2704-VIII частин першої-другої статті 11 Закону № 2704-VIII класифікація рівнів володіння державною мовою розробляється і затверджується Національною комісією зі стандартів державної мови з урахуванням рекомендацій Ради Європи з мовної освіти (CEFR). За результатами проведеного іспиту на визначення рівня володіння державною мовою особа отримує державний сертифікат про рівень володіння державною мовою (далі - державний сертифікат), що засвідчує один з рівнів за шкалою, встановленою частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 11 Закону № 2704-VIII передбачає, що шкала рівнів володіння державною мовою визначає три загальні рівні навичок: початковий рівень А, середній рівень В та рівень вільного володіння мовою С.

Державний сертифікат початкового рівня першого ступеня (А1) засвідчує, що особа розуміє і може вживати загальні вирази та найпростіші фрази, необхідні для задоволення конкретних потреб, зокрема представити себе чи іншу особу, запитати і відповісти на запитання про себе (місце проживання, родину, особисті речі тощо); може взаємодіяти на простому рівні, якщо співрозмовник говорить повільно і чітко та готовий допомогти.

Державний сертифікат початкового рівня другого ступеня (А2) засвідчує, що особа розуміє та може вживати окремі фрази та широко вживані вирази, пов`язані з конкретними сферами повсякденного життя (елементарна інформація про себе та свою сім`ю, здійснення покупок, місцева географія, працевлаштування тощо); може спілкуватися у ситуації, коли необхідний простий і безпосередній обмін інформацією на звичні теми.

Державний сертифікат середнього рівня першого ступеня (В1) засвідчує, що особа розуміє основний зміст чіткої, стандартної інформації на теми, близькі і часто вживані на роботі, у навчанні, під час дозвілля тощо. Рівень знання української мови дає змогу впоратися в більшості ситуацій, що можуть виникнути під час подорожі Україною. Особа може просто і доладно висловлюватися, зокрема на теми, що належать до особистих зацікавлень; здатна описати особистий досвід, події, мрії, плани, надати стислі пояснення щодо точки зору на деякі події.

Державний сертифікат середнього рівня другого ступеня (В2) засвідчує, що особа може розуміти основні ідеї комплексного тексту як на конкретну, так і на абстрактну тему, включаючи спеціалізовані дискусії за своїм фахом; може спілкуватися з носіями мови з таким ступенем швидкості та спонтанності, який уможливлює регулярні відносини з ними, не викликаючи труднощів для жодної зі сторін; може чітко і докладно висловлюватися з багатьох тем, зокрема висловлювати свою думку з певного питання, наводячи переваги і недоліки різних позицій.

Державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня (С1) засвідчує, що особа може розуміти широкий спектр складних і великих за обсягом текстів та розпізнавати в них прихований зміст; може висловлюватися швидко і спонтанно без помітних ускладнень, пов`язаних з пошуком засобів вираження, легко і точно використовувати українську мову у спілкуванні, навчанні та для досягнення професійних цілей; може чітко, структуровано і докладно висловлюватися зі складних тем, демонструючи володіння знаннями правил граматики.

Державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня (С2) засвідчує, що особа легко розуміє практично все, що чує або читає, може узагальнити інформацію з різних усних чи письмових джерел, зробити аргументований виклад у логічній, послідовній формі, а також висловлюватися спонтанно, швидко і точно, передаючи найтонші відтінки смислу навіть у складних ситуаціях.

Статтею 43 Закону № 2704-VIII визначено правовий статус Національної комісії зі стандартів державної мови (далі - Комісія), завданням якої є, зокрема, збереження та розвиток державної мови через встановлення стандартів державної мови і методів перевіряння рівня володіння державною мовою, необхідного для набуття громадянства чи зайняття визначених законом посад.

У відповідності до вимог статті 44 Закону № 2704-VIII визначені повноваження Комісії, серед переліку яких, зокрема, затвердження вимог до рівнів володіння державної мовою особами, визначеними частинами першою і другою статті 9 цього Закону, затвердження порядку перевірки рівня володіння державною мовою, затвердження форми сертифіката, організація іспитів для визначення рівня володіння державною мовою та призначення спеціально уповноважених державою установ (організацій), які проводять іспити, видача державних сертифікатів, ведення Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою та є його адміністратором, розроблення та подання у встановленому законом порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проект Порядку проведення іспитів з метою перевірки рівня володіння державною мовою.

Іспит на рівень володіння державною мовою організовує та проводить Комісія. Перевірка та оцінювання результатів іспиту здійснюється апаратом Комісії. Порядок проведення іспиту на рівень володіння державною мовою розробляється Комісією та затверджується Кабінетом Міністрів України (частини друга-третя статті 48 Закону № 2704-VIII).

Рішенням Комісії від 13.05.2021 за №20 затверджений Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 08.07.2021 за №897/36519, який набрав чинності з 23.07.2021 та діяв по 19.08.2021 включно.

За приписами пунктів 5-10 розділу ІV Встановлення результатів наведеного Порядку №20 визначено таке:

державний сертифікат початкового рівня першого ступеня отримує особа, яка набрала 30 % +1 бал від загальної кількості балів (пункт 5);

державний сертифікат початкового рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 40 % +1 бал від загальної кількості балів (пункт 6);

державний сертифікат середнього рівня першого отримує особа, яка набрала 50 % +1 бал від загальної кількості балів (пункт 7);

державний сертифікат середнього рівня другого ступеня отримує особа, яка набрала 60 % +1 бал від загальної кількості балів (пункт 8);

державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня отримує особа, яка набрала 70 % +1 бал від загальної кількості балів (пункт 9);

державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня отримує особа, яка набрала 80 % +1 бал від загальної кількості балів (пункт 10).

У подальшому Комісією 13.08.2021 прийнято рішення за №86, яким внесені зміни та доповнення до вищенаведеного Порядку, затвердженого рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 (далі Рішення №86), за змістом якого пункти 5-10 розділу IV вважати відповідно пунктами 7-12 розділу IV Порядку №20.

Пункти 7-12 розділу IV викласти в такій редакції:

7. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 30 % до 39 % від загальної кількості балів.

8. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат початкового рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 40 % до 49 % від загальної кількості балів.

9. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 50 % до 59 % від загальної кількості балів.

10. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат середнього рівня другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 60 % до 69 % від загальної кількості балів.

11. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння першого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 70 % до 89 % від загальної кількості балів.

12. Особа, яка зобов`язана володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, отримує державний сертифікат рівня вільного володіння другого ступеня, якщо за результатами складення відповідного іспиту вона набрала від 90 % до 100 % від загальної кількості балів.

Вказані наведені зміни до Порядку №20 були опубліковані в Офіційному віснику України 20.08.2021 та згідно з пунктом 3 Рішення №86 набули чинності з дня його офіційного опублікування, тобто з 20.08.2021.

Аналізуючи наведені вище норми Порядку №20, які діяли до 19.08.2021 включно, та зміни, внесені до нього Рішенням №86, які набрали чинності з 20.08.2021, можна дійти висновку, що при оцінюванні іспиту після 19.08.2021 відбулося підвищення кількості необхідних балів для отримання державного сертифікату на рівень вільного володіння державною мовою другого ступеня, а саме: до 19.08.2021 включно така необхідна кількість балів становила 80 % +1 від загальної кількості балів, а з 20.08.2021 така необхідна кількість балів повинна становити уже від 90 % до 100 % від загальної кількості балів. Отже, з 20.08.2021 визначено вищу кількість балів для отримання державного сертифікату на рівень вільного володіння державною мовою другого ступеня.

За приписами статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012 закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Також Конституційний Суд України висловлював позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп).

Таким чином, із наведеного аналізу вищенаведених норм законодавства, можна дійти висновку про те, що Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021 №86 підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли після набуття ними чинності (з дня опублікування), тобто до правовідносин, які виникли з 20.08.2021.

У цій справі, позивач складала іспит на визначення рівня володіння державною мовою 12.08.2021, тобто в часі раніше, ніж Комісією прийняте Рішення №86 про внесення змін до Порядку №20 (13.08.2021), а також оприлюднене (20.08.2021).

Разом з тим, відповідач при проведенні оцінювання та прийнятті спірного рішення в частині стосовно позивача від 20.08.2021 №108 застосував нормативно-правовий акт - Порядок перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20 зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Комісії від 13.08.2021 №86, який набув чинності тільки з 20.08.2021.

Отже, у спірних правовідносинах Комісією застосовано зворотну дії нормативно-правового акту, який станом на дату складення іспиту ОСОБА_1 не був чинним, що призвело до погіршення становища позивача та визначення рівня володіння державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (замість другого ступеня), що є порушенням положень статті 58 Конституції України. Відповідач зобов`язаний був провести оцінювання результатів іспиту, проведеного 12.08.2021 за нормами Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 13.05.2021 №20, який набрав чинності з 23.07.2021 та був чинний до 19.08.2021 включно.

Суд критично оцінює мотиви, які наводить відповідач у відзиві, в частині того, що до Порядку проведення іспитів на рівень володіння державною мовою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 №409, постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2021 №815 (чинною з 10.08.2021) були внесені зміни, згідно з якими час проведення іспиту для осіб, які зобов`язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов`язків, зменшено до 30 хвилин та з метою приведення власних нормативно-правових актів у відповідність до актів Кабінету Міністрів України, Комісія внесла відповідні зміни до Порядку №20 рішенням Комісії від 13.08.2021 №86. Наведені обставини не звільняють відповідача як суб`єкта владних повноважень від обов`язку застосовувати до правовідносин лише ті нормативно-правові акти, які чинні на момент на момент виникнення спірних правовідносин на дату складання іспиту, тобто діяти у відповідності з положеннями статті 58 Конституції України.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, відповідач діяв не у спосіб та не у порядку, передбаченому Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Виходячи з наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, слід прийти до висновку, що рішення Комісії від 20.08.2021 №108 в частині визначення ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні володіння державною мовою першого ступеня, є таким, що прийняте з порушенням вимог Порядку №20, чинного у період з 23.07.2021 по 19.08.2021 включно, та з порушенням норм статті 58 Конституції України, а тому спірне рішення у наведеній частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання Комісію ухвалити нове рішення, визначивши, що ОСОБА_1 володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою другого ступеня з внесенням змін до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння першого ступеня (додаток 6 до рішення Комісії від 20.08.2021 № 108), виключивши з нього пункт № 1309 та включивши її відповідно до Списку осіб, які володіють державною мовою на рівні вільного володіння другого ступеня; видати їй державний сертифікат про другий рівень вільного володіння державною мовою шляхом його розміщення в її особистому електронному кабінеті; внести до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою запис про видачу ОСОБА_1 державного сертифікату про другий рівень вільного володіння державною мовою, то суд враховує таке.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський Суд з прав людини у неодноразово у своїх рішення зазначав, що суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. За деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У відповідності до Рекомендацій № К (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган з кількох юридично допустимих рішень може обирати те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Водночас, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що винесення нового рішення, видача державного сертифікату є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Винесення нового рішення та видача сертифікату без вчинення необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Таким чином, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача та з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо визначення рівня вільного володіння державною мовою ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13.05.2021 № 20, у редакції чинній станом на 12.08.2021 (дату складання позивачем іспиту) та з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні, з видачею відповідного державного сертифіката.

При цьому, з урахуванням наведеного та того, що судом обраний найоптимальніший спосіб захисту порушеного права позивача не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача внести зміни до Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державного мовою, оскільки вказані позовні вимоги будуть наслідком виконання судового рішення у цій справі після набрання ним законної сили, тобто, вказані позовні вимоги направлені на захист прав та інтересів позивача, які ще відповідачем не порушені, що не відповідає вимогам статті 5 КАС України, якою передбачено захист лише порушеного права особи, тому у цій частині позову слід також відмовити.

Крім того, відповідно до пункту 47 Порядку проведення іспитів на рівень володіння зазначає, державною мовою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 №409 у разі ухвалення судом рішення про скасування результатів іспитів претендент має право повторно звернутися до Комісії для складення іспиту відповідно до Порядку.

Суд зазначає, що у даному випадку не підлягає застосуванню наведений пункт 47 Порядку, оскільки результат іспиту на рівні 84 % від загальної кількості балів не є спірним та не заперечується сторонами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує положення частин першої, третьої статті 139 КАС України, зокрема в частині того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відтак, позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 496,20 грн (50 %), сплаченого відповідно до квитанції від 25.01.2022 (а.с.12).

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Національної комісії зі стандартів державної мови про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Національної комісії зі стандартів державної мови №108 від 20 серпня 2021 року № 108 «Про встановлення результатів іспиту на рівень володіння державною мовою, визначення рівня володіння державною мовою та видачу державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою» в частині визначення ОСОБА_1 такою, що володіє державною мовою на рівні вільного володіння державною мовою першого ступеня, та видачі сертифікату про рівень С1.

Зобов`язати Національну комісію зі стандартів державної мови повторно розглянути питання щодо визначення рівня вільного володіння державною мовою ОСОБА_1 у відповідності до вимог пункту 10 розділу ІV Порядку перевірки рівня володіння державною мовою, єдині вимоги до процедури проведення іспитів та критерії оцінювання, затвердженого рішенням Національної комісії зі стандартів державної мови від 13 травня 2021 року № 20, у редакції чинній станом на 12 серпня 2021 року (дату складання іспиту) та з урахуванням правової оцінки наданої судом у мотивувальній частині рішенні, з видачею відповідного державного сертифіката.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної комісії зі стандартів державної мови на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 496,40 грн (чотириста дев`яносто шість грн 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Національна комісія зі стандартів державної мови (проспект Перемоги, 10, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43510755).

Повний текст рішення складено та підписано 28 березня 2022 року.

СуддяЧепенюк О.В.