Постанова

від 08.02.2022 по справі 400/2581/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 400/2581/21

Головуючий І інстанції Брагар В.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

за участю секретарів - Голобородько Д.В., Цандур М.Р., представника позивача-адвоката Гарасюта І.О. та представника відповідача Косовської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 13.10.2021р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

16.04.2021р. ТОВ «Концерн Прометей» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2021р. №00003590704 - про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 96 993 грн. та від 18.03.2021р. №00021450704 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 989 047 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 98 904 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні рішення податкового органу є неправомірними та безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих і помилкових висновках перевірки про порушення податкового законодавства контрагентами підприємства позивача.

Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги категорично не визнав та мотивовано просив відмовити у їх задоволенні.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року позов ТОВ «Концерн Прометей» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.01.2021р. №00003590704 та від 18.03.2021р. №00021450704. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір в розмірі 17774,17 грн., відповідно до платіжного доручення від 14.04.2021р. №562.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 12.11.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з`ясування обставин даної справи, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

30.01.2021р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021р. дану апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) мотивовано підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу відповідача не визнав та наполягав на залишенні її без задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Позивач - ТОВ «Концерн Прометей» зареєстрований як суб`єкт господарювання 22.05.2020р. та перебуває на податковому обліку в органах ДПС із дати його реєстрації. Видами господарської діяльності Товариства згідно з КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 46.11 діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.10 складське господарство; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В період з 16.12.2020р. по 22.12.2020р. посадовими особами ГУ ДПС у Миколаївській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання ТОВ «Концерн Прометей» податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020р. від`ємного значення з ПДВ, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету.

29.12.2020р. за результатами вказаної перевірки складено Акт №2662/14-29-07-04/43628910, в якому встановлено численні порушення підприємством позивача вимог п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.3,198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого, ТОВ «Концерн Прометей» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 989 047 грн., а також завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 96 993 грн.

Так, у вказаному вище акті перевірки від 29.12.2020р. №2662/14-29-07-04/43628910 податковим органом зроблено висновок щодо неможливості підтвердження поставок сільськогосподарської продукції від контрагентів-постачальників - ТОВ «Могол Агро» та ФОП ОСОБА_1 .

В подальшому, т.б. 21.01.2021р., на підставі зазначеного акту перевірки від 29.12.2020р. №2662/14-29-07-04/43628910, уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області винесено податкові повідомлення-рішення:

1) №00003600704, яким підприємству позивача зменшено суму бюджетного відшкодування - на 989 047 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 494 523,50 грн.;

2) №00003590704, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 96 993 грн.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня.

15.03.2021р. за результатами розгляду скарги ТОВ «Концерн Прометей», ДПС України прийнято рішення №5845/6/99-00-06-01-05-06, яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.01.2021р. №00003600704 в частині 395 618,80 грн. застосованих штрафних санкцій, оскільки відповідачем - ГУ ДПС у Миколаївській області було неправомірно визначено платнику податків штрафну санкцію у розмірі 50% відповідно до п.123.1 ст.123 ПН України (при винесенні цього рішення відповідач керувався редакцією ПК України, яка втратила чинність з 01.01.2021р.).

18.03.2021р. уповноваженою особою ГУ ДПС у Миколаївській області, замість скасованого в частині нарахування штрафних санкцій податкового повідомлення-рішення від 21.01.2021р. №00003600704, винесено нове податкове повідомлення-рішення - №00021450704, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з ПДВ - на 989 047 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 98 904,70 грн.

Не погоджуючись із правомірністю винесених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.

Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності спірних рішень відповідача.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А за приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, обов`язки і повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями ж п.75.1 ст.75 ПК України, в свою чергу, передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як визначено положеннями п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Як вбачається з приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладених норм, можна зробити висновок, що для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

При чому, слід зазначити, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами ПК України.

Так, підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що «господарська діяльність» - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

А пп.14.1.181 п.14.1 статті 14 ПК України визначено, що «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у т.ч. в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПКУ).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з п.2 ст.3 цього ж Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємствами. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, які використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Отже, із системного налізу наведеного вище діючого законодавства слідує, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, підтверджує факт її здійснення та має обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні цієї господарської операції.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, будь-які документи (у т.ч. договори, накладні, акти, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт реальності поставок позивачу товару (пшениці та ячменю) саме цими контрагентами - ТОВ «Могол Агро» та ФОП ОСОБА_1 , із з`ясуванням обставин щодо наявності у постачальників товару фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати такі досить великі поставки цього товару, порядку його передачі та отримання, оприходування, умов транспортування та робіт по навантаженню/розвантаженню.

Так, як встановлено з матеріалів справи та змісту спірного Акту перевірки №2662/14-29-07-04/ НОМЕР_1 від 29.12.2020р. посадовими особами контролюючого органу за результатами аналізу наданих на перевірку первинних документів по господарським операціям позивача із контрагентами ТОВ «Могол Агро» та ФОП ОСОБА_1 (які є виробниками сільськогосподарської продукції) фактично було зроблено висновок щодо неможливості підтвердження поставок сільськогосподарської продукції невідомого походження від вказаних постачальників.

Щодо взаємовідносин між ТОВ «Концерн Прометей» (м.Миколаїв) та ТОВ «Могол Агро» (с.Шевченкове, Дніпропетровська обл.) судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Як свідчать матеріали справи, позивачем ТОВ «Концерн Прометей» (покупець) в період липня-жовтня 2020р. було укладено з ТОВ «Могол Агро» (постачальник) 20 договорів поставки сільськогосподарської продукції (пшениці, ячменю) на загальну суму 4 234 273 грн.

Так, з матеріалів справи видно, що 21.07.2020р. між даними контрагентами був укладений договір №43786 (із специфікацією №1 до нього), за умовами якого «Постачальником» було поставлено «Покупцю» - 36,74 тони пшениці загальною вартістю 216 802,74 грн. (в т.ч. ПДВ 36133,79 грн.). В той же день, т.б. 21.07.2020р., між цими ж контрагентами був укладений ще один договір №43805 (із специфікацією №1 до нього) про поставку 26,04 т пшениці на загальну суму 155 224,44 грн. (в т.ч. ПДВ 25870,74 грн.).

Далі, т.б. 22.07.2020р., між цими контрагентами було укладено ще 4 (чотири) договори із специфікаціями №1 до них: 1) №43869 - про поставку 26,23 т пшениці загальною вартістю 156 357,03 грн. (в т.ч. ПДВ 26059,51 грн.); 2) №43870 - про поставку 27,28 т пшениці загальною вартістю 158 524,08 грн. (в т.ч. ПДВ 26420,68 грн.); 3) №43882 - про поставку 30,020 т пшениці на суму 160 336,82 грн. (в т.ч. ПДВ 26722,80 грн.); 4) №43883 - про поставку 13,09 т пшениці загальною вартістю 76 720,49 грн. (в т.ч. ПДВ 12 786,75 грн.). А 23.07.2020р. укладено ще один договір №43937 - про поставку 23,93 т пшениці загальною вартістю 139 057,23 грн. (в т.ч. ПДВ 23176,21 грн.).

В подальшому, т.б. 28.07.2020р. між цими ж контрагентами було укладено ще один аналогічний договір №44107 (із специфікацією №1 до нього) - про поставку 12,992 т пшениці загальною вартістю 75 779,08 грн. (в т.ч. ПДВ 12629,85 грн.), а 11.08.2020р. - договір №44751 - про поставку 83,3 т ячменя загальною вартістю 440 740,30 грн. (в т.ч. ПДВ 73456,72 грн.), 23.09.2020р. - договір №46556 - про поставку 53,73 т пшениці загальною вартістю 385 297,82 грн. (в т.ч. ПДВ 64216,30 грн.), 25.09.2020р. - договір №46753 - про поставку 56,04 т пшениці загальною вартістю 397 940,04 грн. (в т.ч. ПДВ 66323,34 грн.), 13.10.2020р. - договір №47651 про поставку 55,3 т пшениці загальною вартістю 405 957,30 грн. (в т.ч. ПДВ 67 659,55 грн.), 14.10.2020р. - договір №47658 - про поставку 58,2 т пшениці загальною вартістю 431 320,20 грн. (в т.ч. ПДВ 71886,70 грн.), 19.10.2020р. - договір №47997 про поставку 33,14 т пшениці загальною вартістю 252 891,34 грн. (в т.ч. ПДВ 42148,56 грн.), 19.10.2020р. - договір №47999 про поставку 26,99 т пшениці загальною вартістю 207 310,19 грн. (в т.ч. ПДВ 34551,69 грн.), 20.10.2020р. - договір №48141 - про поставку 12,31 т пшениці загальною вартістю 94 922,41 грн. (в т.ч. ПДВ 15820,40 грн.), 20.10.2020р. - договір №48143 про поставку 30,59 т пшениці загальною вартістю 231 902,79 грн. (в т.ч. ПДВ 38650,47 грн.), 20.10.2020р. - договір №48145 про поставку 25,78 т пшениці загальною вартістю 200 078,58 грн. (в т.ч. ПДВ 33346,43 грн.), 21.10.2020р. - договір №48191 - про поставку 6,07 т пшениці загальною вартістю 47 109,27 грн. (в т.ч. ПДВ 7851,55 грн.).

Детальний опис наданих до перевірки первинних документів міститься у Акті перевірки.

Однак, з цього приводу варто звернути увагу на те, що на підтвердження фактичного здійснення вказаних вище господарських операцій позивачем до перевірки, а потім і до суду 1-ї інстанції, було надано лише тільки копії самих договорів (які є типовими), специфікацій до них, копії видаткових накладних, дуже поганої якості ксерокопії товарно-транспортних накладних, а також копії податкових накладних, реєстрація яких в ЄРПН спочатку була зупинена, а потім, в подальшому (т.б. майже через 3 місяці), останні все ж таки були зареєстровані.

Разом з тим, судова колегія, на відміну від суду 1-ї інстанції, погоджується з висновками контролюючого органу (відповідача) про «нереальність» вказаних вище господарських операцій, які оформлені лише тільки у документальному вигляді (т.б. на папері).

До таких висновків колегія суддів приходить з наступних підстав.

Так, зі змісту наданих представником позивача та вище перелічених судом 20-ти договорів поставок вбачається, що останні є аналогічними і фактично «типовими», т.б. в них чітко не визначено та не відображено конкретних умов та строків поставки (т.б. вказано нібито «на вибір» одразу декілька умов в розумінні «Інтертермс-2010», а строк вказано - 1 день, що з урахуванням відстані у 217 км та часу робіт з навантаження/розвантаження, є сумнівним), умов та моменту переходу права власності на товар, умов його транспортування, а також не зазначено місць (т.б. точних п/адрес) завантаження і розвантаження (зберігання) товару та якими силами і за чий саме рахунок ці роботи (послуги) будуть здійснюватися.

Тобто, в кожному з 20 договорів в пп.4.1 п.4 зазначено виключно «загальні» (відсилочні) умови, а саме, що умови поставки товару будуть визначені сторонами у специфікаціях до них (т.б. нібито поставка товару може здійснюватися на умовах ЕХW, FСА і СРТ в розумінні «Інкотермс-2010»). Проте, як видно зі змісту наявних у справі Специфікацій №1, то, на думку суду, і в них повністю не конкретизовані усі ці умови. Крім того, одночасно слід зазначити й про той факт, що відомості у цих специфікаціях дещо відрізняються з відомостями, вказаними у товарно-транспортних накладних.

До того, необхідно зауважити і про те, що в пп.4.5.2, 4.5.3, 4.6.2,4.6.3 п.4 кожного договору чітко передбачено, що «постачальник» зобов`язаний завантажити Товар на транспортний засіб, наданий «покупцем», якщо пунктом поставки є склад «постачальника». При цьому, «покупець» зобов`язаний за власний рахунок укласти відповідний договір перевезення Товару до узгодженого пункту поставки та оплатити витрати на перевезення. Розвантаження Товару та інші витрати, пов`язані з розвантаженням в узгодженому місці, проводяться за рахунок «покупця».

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, усі ці зазначені у 20 договорах умови, позивачем, як «покупцем», фактично не виконані. Доказів зворотного (т.б. договорів перевезення, банківських платіжних доручень про оплату перевезень та витрат на послуги з навантаження/розвантаження, зберігання) представником позивача не надано та в матеріалах справи вони відсутні. Також не надано позивачем як до перевірки, так і до суду, і жодного письмового замовлення на поставку відповідної партії товару та сертифікатів якості товару.

Що ж стосується наданих представником позивача копій видаткових накладних, то останні не містять точного найменування посади відповідальної особи підприємства позивача, яка безпосередньо отримувала товар від постачальника, як і не має в матеріалах справи належним чином засвідчених довіреностей на право отримання цією довіреною особою товару, журналу обліку довіреностей, що, в свою чергу, в сукупності, виключає можливість на підставі зазначених документів повністю ідентифікувати особу, яка безпосередньо брала участь у здійснені цих господарських операцій.

На недостовірність первинних документів також вказує й той факт, що відповідно до видаткової накладної №16 від 28.07.2020р. позивач (покупець) придбав 12,992 тон пшениці ІІІ кл., а згідно із ТТН №ПШ2807-01 від 28.07.2020р. «постачальник» поставив пшеницю у кількості 13,180 тон. Ця неточність у вазі товару не знайшла жодного пояснення чи обґрунтування в матеріалах справи.

Також, у цьому зв`язку варто зауважити й про те, що за результатами аналізу наданих позивачем копій первинних документів (оригінали в суді 1-ї інстанції не оглядалися) встановлено, що ТОВ «Могол Агро» протягом липня-жовтня 2020р. було складено видаткові накладні на реалізацію ТОВу «Концерн Прометей» пшениці у кількості 579,952 тон.

Однак, як видно зі змісту звіту про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2020р. (форма 4-СГ), ТОВ «Могол Агро» звітує про посів пшениці на площі 112 га, на яких підприємство зібрало 826, 8 тон пшениці (звіт про збирання урожаю (Ф 37СГ). Відповідно ж до бази даних ЄРПН, ТОВ «Могол Агро», окрім як на адресу Позивача (579,952 т), було зареєстровано й податкові накладні на реалізацію пшениці ще 3-м контрагентам у загальній кількості 1106,29 тон. Тобто, враховуючи ці дані, можна зробити висновок, що контрагент позивача - ТОВ «Могол Агро» фактично зібрав урожай в кількості - 826,8 т. пшениці, а реалізував у перевіряємий період позивачу та ще 3-м контрагентам пшеницю у загальній кількості 1 686,54 т, що, в свою чергу, викликає великі сумніви у джерелах походження частки реалізованого Товару. При цьому, одночасно слід зазначити, що з даних ЄРПН не встановлено зареєстрованих податкових накладних щодо придбання ТОВ «Могол Агро» послуг складського зберігання та супутніх послуг обробки зерна.

Окрім того, у цьому зв`язку, не зайвим буде також звернути увагу й на наявний в матеріалах справи «сумнівний» договір купівлі-продажу №1-П від 01.04.2020р., підписаний директорами ТОВ Аліфоновим Р.І. та Моголівець О.А., зі змісту якого вбачається, що підприємство з аналогічною назвою та місцезнаходженням - ТОВ «Могол - Агро» (код ЄДРПОУ 38114928, с.Шевченкове Дніпропетровської обл., вул.Шевченка,71) продало контрагенту позивача - ТОВу «Могол Агро» (код ЄДРПОУ 35601344, с.Шевченкове Дніпропетровської обл., вул.Шевченка,70) «незавершене виробництво у вигляді посівів озимої пшениці» на площі 112 га вартістю 540 512 грн. Але «цікавим» є факт, що в подальшому, як видно з ЄДР ЮО та ФОП, обидва ці підприємства терміново змінили свої юридичні адреси та керівників і на цей час ТОВ «Могол - Агро» (код ЄДРПОУ 38114928, керівник Малишняк Д.В.) знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Шевченка,37, а ТОВ «Могол Агро» (код ЄДРПОУ 35601344, керівник Кріпаченко Р.О.) знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , хоча мають у власності і обробляють (збирають врожай) земельну ділянку пл.112 га, розташовану на значній відстані від свого місцезнаходження - в с.Шевченкове Васильківського району Дніпропетровської області.

Що ж стосується наявних у справі поганої якості ксерокопій товарно-транспортних накладних, то у 99% цих ТТН не зазначено точна адреса пункту розвантаження, місцезнаходження, ПІБ і посада вантажоодержувача (або його відповідальної особи), а також є багато не заповнених граф (розділів) та зроблено суттєві помилки і незрозумілі записи (від руки) в розділі «Відомості про вантаж», що, в свою чергу, є порушенням вимог «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом» (затв. наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р.).

Далі, щодо взаємовідносин між ТОВ «Концерн Прометей» (м.Миколаїв) та ФОП ОСОБА_1 (смт.Софіївка, Дніпропетровська обл.) судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

Так, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, 25.09.2020р. (т.б. одночасно в період дії аналогічних угод з ТОВ «Могол Агро») між ТОВ «Концерн Прометей» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції №46732, зі змісту умов якого та специфікації №1 до нього вбачається, «покупець» придбав у «постачальника» пшеницю у кількості 300 тон загальною вартістю 2 139 000 грн. (в. т.ч. ПДВ 356500,20 грн.). Товар за цим договором, не зважаючи на визначені у п.4.6.2 умови, фактично поставлявся на елеваторі, що належить ТОВу «Прометей Джан» та знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Апостолівський район, м.Апостолове, шляхом переоформлення 20.10.2020р. (т.б. через місяць після здійснення угоди) складської квитанції на «покупця».

На підтвердження реальності цієї поставки товару представник позивача надав до суду 1-ї інстанції лише тільки видаткову накладну №10 від 25.09.2020р., складську квитанцію на зерно №314 від 20.10.2020р. та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну №11 від 25.09.2020р. Жодних документів на перевезення (транспортування) та оплати товару і супутних послуг, позивач не надав.

Разом з тим, як видно з наявної у справі копії видаткової накладної, остання не містить ПІБ та точного найменування посади відповідальної особи підприємства позивача, яка безпосередньо отримувала товар від постачальника, як і не має в матеріалах справи належним чином засвідченої довіреності на право отримання цією довіреною особою товару, журналу обліку довіреностей, що, в свою чергу, в сукупності, виключає можливість на підставі зазначених документів повністю ідентифікувати особу, яка безпосередньо брала участь у здійснені цієї господарської операції. Складська ж квитанція на зерно №314 від 20.10.2020р., як вже було відмічено вище, фактично була складено майже ніж через 1 місяць після поставки, що є грубим порушенням та свідчить про невизначеність «статусу» цього товару протягом цього періоду.

Що ж стосується долученої судом 1-ї інстанції за клопотанням представника позивача довідки про посівні площі та валові збори (т.2 а.с.113), підписану ФОП ОСОБА_1 , то остання, на думку судової колегії, не може сама по собі беззаперечно свідчити про факт реального виконання цієї спірної угоди, оскільки вона складена самим контрагентом позивача (т.б. зацікавленою особою) у довільній формі (замість форм 4-СГ, 29-СГ, 37-СГ) і її відомості не підтверджуються жодними належними доказами.

Щодо наданих представником позивача у передостаннє судове засідання суду 1-ї інстанції (а не до перевірки) копій договорів складського зберігання від 01.07.2020р. №17/Х і №136/Ж, укладених ТОВ «Концерн Прометей» з ТОВ «Прометей Джан» та ТОВ «Прометей Транс» (т.2 а.с.180,183), то судова колегія розцінює ці угоди критично, оскільки крім копій цих договорів (підписаних керівниками цих підприємств, які знаходяться за однією адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська,8) інших доказів реального здійснення (виконання) даних господарських операцій (в т.ч. оплати послуг зберігання, пп.4.4) позивачем не надано.

Окремо також варто звернути увагу і на той факт, що як видно з матеріалів справи і даних з ЄДР ЮО та ФОП, підприємство позивача - ТОВ «Концерн Прометей» та його контрагенти по зберіганню зерна, т.б. ТОВ «Прометей Транс», ТОВ «Прометей Джан», ТОВ «РВ Капітал» на момент укладення спірних угод фактично знаходилися в одній і тій же офісній будівлі, т.б. за однією і тією ж юридичною адресою: м.Миколаїв, вул.Пушкінська,8, фактично користувалися одними і тими ж складськими приміщеннями (елеваторами) та мали (і мають) одного і того засновника (кінцевого бенефіціара) ОСОБА_2 .

Вищевикладені обставини в сукупності дають апеляційному суду достатні підстави критично оцінювати рух товару від контрагентів-постачальників позивача до його контрагентів-покупців, оскільки товар фактично здебільшого залишався на одному й тому ж складі, змінюючи лише свого номінального власника, а документи оформлювалися лише для надання цим господарським операціям документарного виразу.

Таким чином, на думку суду, усі дії позивача фактично були спрямовані лише на оформлення господарських операцій у паперовому вигляді без їх фактичного здійснення, з метою завищення суми податкового кредиту за жовтень 2020 року.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди. Очевидно, що відсутня ділова мета в господарських операціях між юридичними особами, одним з власників яких є одна і та ж фізична особа.

Отже, за таких обставин, судова колегія, підсумовуючи вищевикладене та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що при наявності оформлених з певними недоліками зазначених вище первинних документів, належних, достатніх і беззаперечних доказів здійснення ТОВ «Концерн Прометей» перевіряємих господарських операцій саме з ТОВ «Могол Агро» та ФОП ОСОБА_1 не встановлено, а тому, з урахуванням обставин, специфіки та особливостей здійснення цих спірних господарських операцій, пов`язаних з постачанням зерна, не можливо дійти висновку про фактичний намір підприємства позивача одержати економічний ефект в результаті взаємовідносин саме з цими контрагентами.

Враховуючи той факт, що спірні угоди поставок зерна між позивачем та його безпосередніми контрагентами фактично не відбувалися (т.б. було лише документальне їх оформлення), судова колегія вважає, що підприємство позивача, в даному випадку, безпідставно включило до свого податкового кредиту відповідну суму ПДВ, а відтак, відповідач своїм податковим повідомленням-рішенням №00021450704 цілком правомірно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ - на 989 047 грн. та нарахував штрафні санкції в сумі 98 904,70 грн.

При цьому, одночасно слід зазначити, що аналогічної правової позиції з цих спірних питань дотримується і Верховний Суд, зокрема, в своїх постановах від 16.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18), від 17.01.2018р. (по справі №804/8943/13а), від 18.01.2018р. (по справі №К/9901/1478/18), від 26.06.2018р. (по справі №816/1422/17), від 11.09.2019р. (по справі №814/1932/17), від 21.10.2019р. (по справі №814/1564/18) та від 28.10.2019р. (по справі №400/2760/18).

До того ж, також слід зазначити і про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, і було належним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було не повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства, в зв`язку із чим, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення має право скасувати його повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Отже, за таких обставин та враховуючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також в зв`язку із тим, що деякі висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, у відповідності до п.п.1,3,4 ч.1 ст.317 КАС України, вважає за необхідне скасувати судове рішення суду 1-ї інстанції та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.308,310,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн Прометей» - відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 04.03.2022р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко