Постанова

від 14.02.2022 по справі 464/1105/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/1105/19 Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.

Провадження № 22-ц/811/2834/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

з участю: представника позивача Когут О.М.,

представника відповідача Кузів О.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданніцивільнусправу заапеляційними скаргами Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року та на додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: товариство з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №65», Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, уточненим заявою від 08 січня 2020 року (а.с. 125-130 т.1), в якому просив: стягнути із Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради майнову шкоду в розмірі 59591 грн. 04 коп. та моральну шкоду в розмірі 30000 грн., завдану пошкодженням належного йому транспортного засобу МINI COOPER S, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а також понесені ним судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 16 квітня 2018 року о 00 год. 02 хв. на пр. Червоної Калини, 29 у м. Львові з вини посадової особи Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_2 , відповідального за виконання робіт, який проводив роботи з ремонту дорожнього покриття, а саме: здійснював вирізання дорожніх карт (полотна), не огородивши належним чином місце проведення робіт та не встановивши дорожні знаки, сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), про що складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №008988 від 21 червня 2018 року, внаслідок якої належний йому автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_3 , зазнав пошкоджень, а саме: проколоті дві шини розміром 205/35 марки Michelin, пошкоджені дві шини розміром 205/35 марки Michelin, розламаний один легкосплавний диск розміром R18 марки John Cooper Works та пошкоджені три інших легкосплавні диски розміром R18 марки John Cooper Works (деформації трьох дисків, на двох легкосплавних дисках наявні мікротріщини).

Вказував, що в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16 квітня 2018 року, забезпечення безпечної експлуатації зазначеної ділянки дороги покладено на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради, яка своїм листом від 16 травня 2018 року повідомила Управління патрульної поліції у Львівській області, що у квітні 2018 року на вказаній ділянці дороги проводився поточний ремонт проїжджої частини підрядною організацією ТзДВ «ШРБУ №65», на яку згідно договору про закупівлю послуг було покладено обов`язок забезпечити безпеку транспорту і пішоходів під час виконання робіт (надання послуг).

Крім цього, позивач зазначав, що внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, він зазнав душевних страждань та переніс стрес, змушений був докласти зусиль для пошуку необхідних запасних частин, фахівців для проведення ремонтних робіт, не міг користуватись автомобілем, що внесло суттєві зміни у звичний для нього спосіб життя, а тому завдану йому моральну шкоду оцінив у розмірі 30000 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто із Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 заподіяні матеріальні збитки в розмірі 59591 грн. 04 коп., моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та 3454 грн. витрат на проведення судової експертизи.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2021 року стягнуто із Сихівської районноїадміністрації Львівськоїміської радина користь ОСОБА_1 витрати напрофесійну правничудопомогу урозмірі 14300грн.та судовий збір у розмірі 2689 грн. 40 коп.

Рішення тадодаткове рішеннясуду оскарживвідповідачСихівська районна адміністрація Львівської міської ради, просить їх скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Свої доводи апелянт обгрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано ту обставину, що винна особа ОСОБА_2 не є працівником Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, а працює виконробом виробничої дільниці №39 ТзДВ «ШРБУ №65», відтак, вважає, що належним відповідачем повинен бути ТзДВ «ШРБУ №65».

Апелянт вважає безпідставним посилання суду на договір №22-ВТ/18 про закупівлю послуг, укладений 19.04.2018 року між Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради та ТзДВ «ШРБУ №65», оскільки ДТП мало місце 16.04.2018 року, тобто до укладення цього договору.

Також, апелянт зазначає, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради не є власником чи балансоутримувачем дороги, де сталась ДТП, оскільки, згідно ухвали Львівської міської ради №3418 від 15.05.2014 року «Про передачу вулично-дорожньої мережі вздовж трамвайної лінії до житлового масиву Сихів з балансу Галицької та Сихівської районних адміністрацій на баланс Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», пр. Червоної Калини, шляхопровід вул. Хуторівка пр. Червоної Калини, шляхопровід пр. Червоної Калини з з/д коліями ст. Персенківка передані на баланс ЛКП «Львівавтодор» згідно акту від 15.07.2014 року.

Апелянт вважає,що увідповідності звимогами Єдинихправил ремонтуі утриманняавтомобільних доріг,вулиць,залізничних переїздів,правил користуванняними таохорони,затверджених постановоюКабінету МіністрівУкраїни від30березня 1994року №198(далі - Правила), ЛКП «Львівавтодор» є відповідальним за утримання ділянки дороги на якій сталась ДТП.

Зазначає, що Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є відповідальною лише за забезпечення проведення робіт з ремонту та утримання вказаної ділянки дороги в межах видатків міського бюджету.

Також, апелянт звертає увагу, що згідно висновку експерта судової автотоварознавчої експертизи від 25.10.2019 року №3208, вартість матеріального збитку визнчено в розмірі 19381 грн. 50 коп. і суд не надав оцінки тій обставині, що експертизу було проведено більш, ніж через рік після ДТП. Зазначає про відсутність доказів того, що пошкодження, які вказані у висновку експерта, настали в результаті ДТП, яке мало місце 16.04.2018 року.

Звертає увагу, що судом першої інстанції позов задоволено частково, а тому судові витрати слід було стягувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Також, апелянт зазначає, що позивачем не підтверджено документально витрати на правничу допомогу, зокрема, звертає увагу на те, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 08.12.2020 року відсутнє посилання на цивільну справу в межах якої надано такі послуги. Зазначає про відсутність детального опису наданих послуг та здійснених витрат часу по кожній з послуг. На думку апелянта, позивач не подав належних та допустимих доказів оплати послуг адвоката, зокрема, квитанції, яка б доводила факт такої оплати. Також зазначає, що подача документів до суду не може бути віднесена до правничої допомоги.

02.03.2021 року та 20.09.2021 року позивач ОСОБА_1 подав відзиви на апеляційні скарги, в яких заперечує доводи та вимоги апелянта.

Зазначає, що саме Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є відповідальною за утримання ділянки дороги, де відбулась ДТП, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Відповідно до п.2 Ухвали Львівської міської ради №3418 від 15.05.2014 року «Про передачу вулично-дорожньої мережі вздовж трамвайної лінії до житлового масиву Сихів з балансу Галицької до Сихівської районних адміністрацій на баланс Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», Львівська міська рада ухвалила Галицькій та Сихівській районним адміністраціям: забезпечити проведення робіт з ремонту та утримання вулично-дорожньої мережі вздовж трамвайної лінії до житлового масиву Сихів у межах видатків міського бюджету м. Львова щорічно, передбачених у кошторисах районних адміністрацій, відтак, за вказаних обставин, очевидно, що відповідач володів інформацією про те, хто на вказаній ділянці дороги на час ДТП проводив ремонтні роботи і відповідач не заперечував, що такі роботи проводилися з його відома.

Наголошує, що обов`язок з утримання шляхопроводу вул. Хуторівка пр. Червоної Калини, згідно ухвали Львівської міської ради №3418 від 15.05.2014 року, покладено на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради, і наполягає, що саме до компетенції відповідача належить забезпечення безпеки дорожнього руху на вказаній ділянці дороги, в тому числі, але не виключно, шляхом вжиття заходів щодо припинення незаконних ремонтних робіт, якщо такі проводилися. Той факт, що ТзДВ «ШРБУ №65» проводило ремонтні роботи до укладення з відповідачем договору підряду, не може спростовувати вини відповідача, оскільки, саме відповідач є відповідальним за утримання вулично-дорожньої мережі, де мало місце ДТП внаслідок її неналежного стану.

Вважає, що відповідач, як уповноважений власником суб`єкт, повинен нести відповідальність за утримання ділянки дороги, де мала місце ДТП.

Позивач зазначає, що згідно з висновком експертизи, ремонт пошкоджених комплектуючих автомобіля виробником не передбачається, а передбачається їх заміна, відтак, при визначенні розміру збитку, заподіяного позивачу, судом першої інстанції вірно враховано вартість придбання нових комплектуючих, взамін пошкоджених.

Зазначає, що внаслідок ДТП та пошкодження майна зазнав душевних страждань, переніс стрес, спричинений протиправними діями відповідача, і вважає, що у даній справі доведено як факт заподіяння моральної шкоди, так і факт її заподіяння внаслідок протиправної бездіяльності відповідача.

Вказує, що всі види послуг, наведені в акті приймання-передачі від 08.12.2020 року, доводяться матеріалами справи, якими також доводиться, що такі витрати були фактичними і неминучими.

Просить оскаржувані рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено,щопозивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу МINI COOPER S, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.8 т.1).

21 червня 2018 року складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.9 т.1), згідно з яким, 16 квітня 2018 року, о 00 год. 02 хв., у м. Львові на пр. Червоної Калини, 29, ОСОБА_2 , будучи посадовою особою, відповідальною за виконання робіт, проводив роботи з ремонту дорожнього покриття, а саме: здійснювалось вирізання дорожніх карт (полотна), без огородження належним чином місця проведення робіт та без встановлення дорожніх знаків, чим порушено правила, норми та стандарти по обладнанню місця проведення робіт, ДСТУ 4100:14, ДСТУ 3587-97, п.1.5 Правил дорожнього руху та ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», що стало причиною ДТП за участю автомобіля MINI COOPER S, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок чого завдано матеріальних збитків.

Згідно складеної 16 квітня 2018 року схеми місця ДТП (а.с.10 т.1), огородження місця, де сталось ДТП, було відсутнє, знаки пріоритету були відсутні. Внаслідок вказаної ДТП автомобіль позивача зазнав таких технічних пошкоджень: пошкоджено чотири шини, розламано один диск та пошкоджено три інших диски.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи №3208 від 25.10.2019 року (а.с.94-104 т.1), вартість відновлювального ремонту автомобіля MINI COOPER S, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , без урахування коефіцієнта зносу, становить 59591 грн. 04 коп., а вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта зносу) становить 19381 грн. 50 коп.

Згідно акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16 квітня 2018 року (а.с.11 т.1), забезпечення безпечної експлуатації зазначеної ділянки дороги покладено на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради.

Листом від 16 травня 2018 року (а.с.72 т.1), Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради повідомила Управління патрульної поліції у Львівській області, що у квітні 2018 року на вказаній ділянці дороги проводився поточний ремонт проїжджої частини підрядною організацієютовариством з додатковою відповідальністю «Шляхове ремонтно - будівельне управління №65» (далі ТзДВ «ШРБУ №65»), на яку згідно договору про закупівлю послуг було покладено обов`язок забезпечити безпеку транспорту і пішоходів під час виконання робіт (надання послуг).

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2018 року (а.с.15 т.1) виконроба ТзДВ «ШРБУ №65» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП.

На підставідоговору №22-ВТ/18 про закупівлю послуг, укладеного 19 квітня 2018 року між Сихівською районною адміністрацією Львівської міської ради (замовником) таТзДВ «ШРБУ №65» (виконавцем), останнє зобов`язується надати замовникупослуги з поточного ремонту доріг та тротуарів Сихівського району м. Львова, зокрема: асфальтування просп. Червоної Калини (шляхопровід з транспортними розв`язками).

Пунктом 7.4.6 договору передбачено, що виконавець повинен забезпечити безпеку руху транспорту і пішоходів відповідно до вимог діючих на час надання послуг нормативних документів.

Згідно з п.7.4.10 договору, виконавець зобов`язаний відшкодувати, відповідно до чинного законодавства України та цього договору, завдані замовнику збитки, якщо виконавець не доведе, що збитки завдані не з його вини.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно доч.1ст.24Закону України«Про дорожнійрух»,власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Пунктом 2 ухвали Львівської міської ради №3418 від 15 травня 2014 року «Про передачу вулично-дорожньої мережі вздовж трамвайної лінії до житлового масиву Сихів з балансу Галицької та Сихівської районних адміністрацій на баланс Львівського комунального підприємства «Львівавтодор», Львівська міська рада ухвалила Галицькій та Сихівській районним адміністраціям: 2.1. Передати на баланс Львівського комунального підприємства«Львівавтодор» вулично-дорожню мережу вздовж трамвайної лінії до житлового масиву Сихів та закріпити за ним майно на праві господарського відання згідно з додатком 2; 2.2. Забезпечити проведення робіт з ремонту та утримання вулично-дорожньої мережі вздовж трамвайної лінії до житлового масиву Сихів у межах видатків міського бюджету м. Львова щорічно, передбачених у кошторисах районних адміністрацій.

У п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року №198, зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічнихправил здотриманням нормі стандартівз безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніхоб`єктів та негайноусувати виявленіпошкодження чиінші перешкоди вдорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладнопозначити їхдорожніми знаками, сигнальними, огороджувальнимиі направляючимипристроями відповідно до діючих нормативівабо припинити(обмежити)рух; контролюватиякість робіт, що виконуютьсяпідрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об`єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об`єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об`єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони сталися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органивиконавчої влади,органи місцевого самоврядуванняі користувачів автомобільних доріг про строкиі порядокзакриття абообмеження рухутранспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови; забезпечуватидотримання вимог техніки безпеки, а також безпекидорожнього рухупід часвиконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Згідно з п.5.1.2 розділу 5 Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради №777 від 14.07.2016 року, до повноважень районної адміністрації відноситься управління майном на території району, яке належить до комунальної власності м. Львова, у встановлених міською радою та її виконавчим комітетом межах.

Відповідно до п. 5.3.1 розділу 5 Положення, до повноважень районної адміністрації відноситься організація за рахунок бюджетних коштів на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Отже, відповідно до ухвали Львівської міської ради №3418 від 15 травня 2014 року, обов`язок з утримання шляхопроводу вул. Хуторівка пр. Червоної Калини Львівська міська рада, як власник ділянки дороги, на якій відбулось ДТП, поклала на Сихівську районну адміністрацію Львівської міської ради і з відома останньої ТзДВ «ШРБУ №65» проводило ремонтні роботи на вказаній ділянці дороги, а тому саме Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради є належним відповідачем за заявленими позивачем вимогами про відшкодування завданої майнової шкоди пошкодженням належного йому на праві власності транспортного засобу під час проведення дорожніх ремонтних робіт.

У відповідності до ст.1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.ст.22, 1192 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, зокрема, витрат, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), має право на їх повне відшкодування, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Ураховуючи наведені вище норми закону та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача у користь позивача для повного відшкодування шкоди завдані матеральні збитки вартість відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта зносу, оскільки отримані внаслідок ДТП пошкодження можуть бути ліквідовані тільки внаслідок заміни на нові комплектуючі частини.

Вказаний висновок суду відповідає судовій практиці Верховного Суду в аналогічних правовідносинах.

Законним і обгрунтованим є й висновок суду в частині присудження у користь позивача моральної шкоди у визначеному судом розмірі.

Що ж стосується судових витрат, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною судових витрат по справі.

Статтею 137 ЦПК передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

Встановлено, що 28.08.2018 року між позивачем та адвокатом Когут О.М. укладено договір №2-08/2018 про правову допомогу (а.с. 54 т.2).

28.08.2018 року між позивачем та адвокатом Когут О.М. укладено додаткову угоду до зазначеного догвору, у якій визначено тарифи на послуги, згідно яких слід розраховувати розмір гонорару адвоката (а.с. 55 т.2).

08.12.2021 року сторони договору підписали акт приймання-передачі наданих послуг. В акті сторони зазначили перелік наданих послуг адвокатом та їх вартість, нараховану у відповідності з положеннями додаткової угоди від 28.08.2018 року.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом послуг, які вказано в зазначеному акті.

Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено види адвокатської діяльності, одним з яких є представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відтак, для захисту порушених прав особі необхідно звернутися до суду з позовною заявою з дотриманням норм ст.ст. 175, 176, 177, 184 ЦПК України.

Також, нормами статтей 43, 49, 179 ЦПК України передбачено право позивача подавати пояснення, клопотання, відповідь на відзив, зави про зміну розміру позових вимог, предмета чи підстави позову.

Згідно підпункту 15.1. пункту 15 розділу XIII ЦПК України, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Таким чином, під час здійснення цивільного судочинства, з метою реалізації права передбачених Цивільним процесцальним кодексом України, учаснику слід подати до суду визначені ЦПК України процесуальні документи в паперовій формі.

Оскільки, адвокат здійснював представництво інтересів позивача у даній справі, тому подання в інтересах позивача до суду документів є необхідним з метою захисту інтересів позивача та є одним з видів правової допомоги.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.

Колегія суддів, також враховує висновки Верховного Суду з даного питання, які висловлено в постанові від 16 квітня 2020 у справі №727/4597/19, де суд зазначив, що відповідно до положень статті 14 ПК України, адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене й той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанцію, довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Чинним законодавством не передбачено порядку здійснення розрахунків між клієнтом і адвокатом.

Отже, суд правильно встановив характер спірних правовідносин та фактичні обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційних скарг не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення спору, а тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На стадії апеляційного розгляду справи, 28.09.2021 року позивач подав до апеляційного суду заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених на даній стадії судового розгляду, в розмірі 8500 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір №2-08/2018 про надання правової допомоги від 28.08.2018 року, дві додаткові угоди до договору: від 28.08.2018 року та від 27.08.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.09.2021 року та довідку від 27.09.2021 року, видану позивачу адвокатом, про отримання коштів за надані послуги в розмірі 8500 грн. (а.с.172-175 т.2).

04.11.2021 року Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради подала до суду заперечення на відшкодування позивачеві витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі, вважаючи їх такими, що не відповідають вимогам обгрунтованості та співмірності.

Колегія суддів вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції і описаних в акті про надання послуг, є необґрунтовано завищеним. Так, зокрема, з урахуванням уже сформованої правової позиції сторони щодо вирішення даного спору, обгрунтованими є лише витрати адвоката на складання відзиву на апеляційну скаргу (3000 грн.) та участь в судовому засіданні (500 грн.).

Отже,належним чиномобґрунтованими іспівмірними колегіясуддів вважаєпонесені позивачемвитрати направничу допомогув судіапеляційної інстанціїу розмірі3500грн.,які необхідно компенсувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційні скарги Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2020 року та додаткове рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 липня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради у користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного розгляду справи, в розмірі 3500 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 24 лютого 2022 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич