Постанова

від 21.02.2022 по справі 908/2089/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2022 м. Дніпро Справа № 908/2089/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Мацекос І.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Уманського Леоніда Ароновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2021 (повний текст складено 08.09.2021, головуючий суддя Боєва О.С., судді: Мірошниченко М.В., Федорова О.В.) у справі № 908/2089/20

за позовом: Бердянської міської ради, код ЄДРПОУ 20525153 (71118, м. Бердянськ, Запорізька область, пл. Єдності, 2)

до відповідачів: 1. Фізична особа - підприємець Арбузов Сергій Вячеславович, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )

2. Фізична особа - підприємець Уманський Леонід Аронович, РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )

3. Гр. Ізюмова Наталя Олександрівна , РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 )

4. Широківська сільська рада Запорізького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 26013402 (70413, Запорізький район, Запорізька область, с. Широке, вул. Центральна (Радянська), 1)

5. Державний реєстратор Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович (70413, Запорізький район, Запорізька область, с. Широке, вул. Центральна (Радянська), 1)

6. Приватний нотаріус Сенаторова Наталія Валеріївна (71118, м. Бердянськ, Запорізька область, вул. Консульська/просп. Азовський, 63/4)

про скасування рішень державного реєстратора, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи, зміст і мотиви оскаржуваного рішення у справі.

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Бердянської міської ради до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Уманського Леоніда Ароновича, 2. Фізичної особи-підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича, 3. Фізичної особи-підприємця Ізюмової Наталі Олександрівни, 4.Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, 5. Державного реєстратора Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича, 6. Приватного нотаріуса Сенаторової Наталії Валеріївни, з позовними вимогами про:

1. скасування рішення про державну реєстрацію, індексний номер: 29699790 від 22.05.2016р., прийняте приватним нотаріусом Сенаторовою Наталією Валеріївною;

2. скасування рішення про внесення змін до розділу; індексний номер: 48484221 від 02.09.2019р., прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району;

3. визнання самочинним будівництвом літню терасу, а (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м.), розташовану біля будинку за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, яка розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146 й частково на землях комунальної власності (без визначення кадастрового номеру) та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме в опис об`єкту нерухомого майна (нежитлова будівля, розташована за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 830581823104), виключивши з опису об`єкту літню терасу (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м., індексний номер рішення 29699790 від 22.05.2016р.), а також відомості щодо розміщення даного об`єкту нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146 (індексний номер рішення 48484221 від 02.09.2019р.);

4. зобов`язання Фізичної особи-підприємця Уманського Леоніда Ароновича, Фізичної особи-підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича, Фізичної особи-підприємця Ізюмової Наталі Олександрівни звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , а також землі комунальної власності Бердянської міської об`єднаної територіальної громади (без визначення кадастрового номеру) шляхом знесення літньої тераси, а (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що жодні дозвільні документи на здійснення будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146 відповідачами (або іншими особами) не отримувалися, що вказує на самочинність будь-якого об`єкту нерухомості на цій ділянці. Після реконструкції одноповерхової будівлі кафе, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0185, площа об`єкту нерухомого майна була збільшена до 258 кв.м за рахунок будівництва літньої тераси, площею 103 кв.м, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146. При цьому з декларації про готовність об`єкту до експлуатації вбачається, що проведено реконструкцію одноповерхового кафе з літнім майданчиком без виходу за межі геометричних розмірів фундаменту. Дані обставини вказують на незаконність рішення державного реєстратора від 22.05.2016 № 29699790 (приватний нотаріус Сенаторова Н.В.) про внесення до опису об`єкта даних про літню терасу, площею 103 кв.м, як складової частини об`єкту нерухомості, за відсутності будь-яких дозвільних документів на будівництво даної тераси, яка при цьому знаходиться за межами фундаменту будівлі кафе. Внесення змін до розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо розташування об`єкту нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146 зумовлює неможливість подальшого повернення даної земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні ФОП Арбузова С.В.

Позов обґрунтовано ст.ст. 15, 16, 21, 376, 387 Цивільного кодексу України, ст.ст. 80, 93, 152, 212 Земельного кодексу України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.08.2021 у справі № 908/2089/20 позов задоволено частково:

- скасовано рішення про державну реєстрацію: індексний номер: 29699790 від 22.05.2016, прийняте приватним нотаріусом Сенаторовою Наталією Валеріївною;

- скасовано рішення про внесення змін до розділу, індексний номер: 48484221 від 02.09.2019, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Ільющенковим Сергієм Олександровичем;

- припинено право приватної спільної часткової власності Арбузова С.В., Уманського Л.А., Ізюмової Н.О. на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Азовський, 55 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 830581823104) - літню терасу "а", загальною площею 103кв.м;

- зобов`язано фізичну особу-підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича, фізичну особу-підприємця Уманського Леоніда Ароновича, фізичну особу Ізюмову Наталю Олександрівну звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , шляхом знесення літньої тераси, а (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м);

- в іншій частині позову до Фізичної особи - підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича, Фізичної особи - підприємця Уманського Леоніда Ароновича, Ізюмової Наталі Олександрівни , Державного реєстратора Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича та Приватного нотаріуса Сенаторової Наталії Валеріївни - відмовлено;

- у задоволенні позовних вимог до Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області відмовлено повністю;

- стягнуто з фізичної особи-підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича на користь Бердянської міської ради суму 2102 грн. витрат зі сплати судового збору;

- стягнуто з фізичної особи-підприємця Уманського Леоніда Ароновича на користь Бердянської міської ради суму 2102 грн. витрат зі сплати судового збору;

- стягнуто з Ізюмової Наталі Олександрівни на користь Бердянської міської ради суму 2102 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивоване встановленням обставин, що після реконструкції одноповерхової будівлі кафе, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0185, площа об`єкту нерухомого майна була збільшена до 258 кв.м за рахунок будівництва літньої тераси, площею 103 кв.м на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146. Жодна із вказаних земельних ділянок не надавалась для будівництва.

Сама по собі наявність декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації не свідчить про законність здійсненого будівництва, оскільки, як встановлено судом вище, відомості, вказані замовником, щодо здійснення безпосередньої реконструкції існуючого об`єкта та про відсутність необхідності для цього земельної ділянки, не відповідали кінцевому результату виконаних будівельних робіт. Тому суд вказав на незаконність рішення державного реєстратора від 22.05.2016 № 29699790.

Суд відмовив позивачеві у визнанні самочинним будівництвом літньої тераси "а", загальною площею 103 кв.м, та у внесенні змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи заявлення позивачем подібної за змістом вимоги про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення з опису об`єкту нерухомості літньої тераси (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м), суд вважав за необхідне прийняти відповідне рішення, яке відповідатиме законодавчим приписам, а саме: припинити право приватної спільної часткової власності відповідачів на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 103 кв.м.

2. Короткий і узагальнений зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа - підприємець Уманський Леонід Аронович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, ненаданням оцінки доказам.

В обґрунтування апеляційної скарги Фізична особа - підприємець Уманський Леонід Аронович посилається на таке:

- спір не підвідомчий господарському суду, оскільки власники майна фізичні особи, що не здійснювали господарську діяльність. Суд усупереч вимогам процесуального закону ч. 1 ст. 231 ГПК України не закрив провадження у справі;

- судом порушено строки позовної давності;

- судом порушено принцип диспозитивності господарського судочинства та суд фактично вийшов за межі позовних вимог і ухвалив рішення про припинення права приватної власності Арбузова С.В. , Уманського Л.A., Ізюмової Н.О. на спірний об`єкт нерухомості;

- в матеріалах справи відсутні допустимі докази на підтвердження обставини розміщення літньої тераси "а" на земельній ділянці із кадастровим номером 2310400000:09:013:0146, окрім акта Бердянської міської ради, що не може бути належним доказом;

- відсутні визначені законом підстави для скасування рішення про державну реєстрацію, прийнятого приватним нотаріусом Сенаторовою Н.В. та державним нотаріусом Ільющенковим С.О.;

- безпідставність покладення судом першої інстанції на відповідачів 2, 3 обов`язку звільнити спірну земельну ділянку.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Уманського Леоніда Ароновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2021 у справі № 908/2089/20; розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 15.12.2021 о 16:10 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2021 повідомлено учасників провадження у справі, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 21.12.2021 о 16:10 год.

У судовому засіданні 21.12.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги на 02.02.2022 о 16:00 год., про що учасників апеляційного провадження повідомлено ухвалою.

У судовому засіданні 02.02.2022 оголошено перерву до 22.02.2022 о 16:00 год., про що учасників апеляційного провадження повідомлено ухвалою.

У судовому засіданні 22.02.2022 представники позивача та відповідача-2, 3 (в режимі відеоконференції) надали пояснення у справі та навели обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Представники відповідачів-1,4,5,6 у судове засідання не з`явились.

22.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників позивача і відповідача-2, 3, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржуване рішення слід залишити без змін з таких підстав.

5. Встановлені та неоспорені обставини і відповідні їм правовідносини.

11.09.2003 Уманському Л.А. та Арбузову С.В. на підставі рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради від 04.09.2003 № 508 видано Свідоцтво про право власності № САА324400 (приватна спільна часткова форма власності) на нерухоме майно - нежитлову будівлю, за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, пр. Леніна, 55, яка складалася з: основної будівлі А, А1, А2, Б.

19.01.2009 між Орендодавцем - Бердянською міською радою, з одного боку, та Орендарем - Приватним підприємцем Арбузовим С.В., Приватним підприємцем Уманським Л.А., Приватним підприємцем Ізюмовою Н.О., з другого боку, укладено договір оренди землі (т. 1 а.с.30,31).

Згідно з п. 1 цього договору (з урахуванням угоди від 06.07.2009 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки) Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку 13/28, 13/28 та 1/13 часток, відповідно, кожному для розміщення та обслуговування кафе та торгового павільйону, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по проспекту Леніна, 55.

Відповідно до п. 1.2 договору земельна ділянка передавалась в оренду на підставі п.2.3 рішення п`ятдесят четвертої сесії V скликання Бердянської міської ради від 06.11.2008 № 15 "Про оренду земельних ділянок". Згідно з витягом з цього рішення (т. 1 а.с. 32 на звороті) підставою для передачі земельної ділянки в довгострокову оренду (поновлення договору оренди) стала відповідна заява орендарів та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 11.09.2003.

Згідно з п. 2 договору, в редакції Додаткової угоди від 10.02.2015 про внесення змін до договору оренди землі (т.1 а.с. 36), в оренду передається земельна ділянка площею 0,0233 га (кадастровий номер 2310400000:09:013:0185).

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: будівля кафе та торгового павільйону (пункт 3 договору). Договір укладено строком до 01.11.2057 року (п.8 договору).

Додатками до договору, зокрема, є План земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта оренди (т. 1 а.с. 32-34).

На підставі договору оренди землі від 19.04.2011 Бердянською міською радою (Орендодавець) у користування Фізичній особі-підприємцю Арбузову С.В. (Орендар) в строкове платне володіння і користування була надана земельна ділянка для розміщення та обслуговування літнього торговельного майданчика, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по проспекту Леніна, 55.

Відповідно до умов вказаного договору в оренду була передана земельна ділянка площею 0,0103 га (кадастровий номер 2310400000:09:013:0146). Земельна ділянка вільна від забудови.

24.04.2014 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області Арбузову Сергію Вячеславовичу (Замовник) було видано декларацію про початок виконання будівельних робіт № ЗП082141100003 (т. 1 а.с.72-73) з реконструкції кафе з літнім майданчиком за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, згідно з проектною документацією, затвердженою Арбузовим С.В. 16.04.2014. В декларації зазначені основні показники об`єкта будівництва відповідно до проектної документації: загальна площа 153,6 кв.м, основна площа 98,6 кв.м, допоміжна площа 55,00 кв.м, посадкові місця 20 шт., кількість поверхів 2.

Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої 28.05.2014 № ЗП142141460465 (т. 1 а.с. 74-76), будівництво з реконструкції кафе з літнім майданчиком за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, закінчено 22.05.2014. У пунктах 12 і 14 декларації вказано опис об`єкта та його основні показники, а саме: несучі конструкції: фундамент - бетон, перекриття дерево; огороджувальні конструкції - стіни шлакоблок, облицьований плиткою; покриття - черепиця; фасади - плитка. Загальна площа 155,0 кв.м, основна площа 115,2 кв.м, допоміжна площа 39,8 кв.м, літня тераса 103 кв.м.

Згідно з рішенням Бердянської міської ради від 18.02.2016 № 56 "Про перейменування назв вулиць, проїздів, площ, проспектів, бульварів в м. Бердянськ" вулицю Леніна перейменовано у проспект Азовський.

З відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що 20.01.2016 державним реєстратором прийнято рішення індексний номер 27870784 із відкриттям розділу щодо об`єкту нерухомості, розташованого за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 830581823104).

22.05.2016 Приватним нотаріусом Сенаторовою Наталією Валеріївною було здійснено реєстрацію змін розділу (індексний номер рішення № 29699790) на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ЗП142141460465, виданої інспекцією ДАБІ у Запорізькій області; технічного паспорту ТОВ "Приват ЮР ГРУП" - ФОП Бачинський О.Ю., виданого 29.04.2016; свідоцтва про право власності від 11.09.2003. Змінено загальну площу об`єкта нерухомого майна на 258 кв.м.

02.09.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Широківіської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенковим Сергієм Олександровичем було проведено реєстрацію змін розділу щодо об`єкта нерухомого майна (індексний номер рішення 48484221), згідно з яким додано відомості про розташування об`єкта нерухомого майна на двох земельних ділянках, а саме: кадастровий номер 2310400000:09:013:0185 та кадастровий номер 2310400000:09:013:0146. Також внесено зміни щодо адреси об`єкта, а саме на: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області.

Інформація про об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 830581823104, яка на даний час міститься в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є такою:

- нежитлова будівля, загальною площею 258 кв.м; складові частини нерухомого майна: основна будівля А (32,6 кв.м), основна будівля: А1 (70,6 кв.м), основна будівля: А2 (50,4 кв.м), основна будівля: Б (3,9 кв.м), замощення І, літня тераса а (103 кв.м, фундамент бетон, стіни дерев`яні стовпи, підлога дерево, покриття - дерево), хвіртка №1 (метал); земельні ділянки місця розташування: кадастровий номер 2310400000:09:013:0185, площа 0,0233 га; кадастровий номер 2310400000:09:013:0146, площа 0,0103 га.

Право власності на нежитлову будівлю за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, зареєстровано на праві спільної часткової приватної власності за Уманським Л.А. (розмір частки 13/28), Арбузовим С.В. (розмір частки 13/28), Ізюмовою Н.О. (розмір частки 1/14).

18.02.2016 Бердянською міською радою прийнято рішення № 25, згідно з яким Фізичній особі-підприємцю Арбузову С.В. було відмовлено у поновленні договору земельної ділянки площею 0,0103 га (кадастровий номер 2310400000:09:013:0146) та зобов`язано звільнити земельну ділянку від двоповерхової споруди і повернути її в стані, придатному для її подальшого використання.

Відповідно до Актів огляду земельної ділянки від 06.04.2017 та від 03.11.2017, складених робочою комісією з огляду земельних ділянок, створеною розпорядженням міського голови від 19.01.2017 № 21-р «Про створення робочої комісії з огляду земельних ділянок», в ході виїзного засідання робочою комісією за адресою: пр. Азовський, 55 (пр. Леніна, 55), за візуальним оглядом встановлено, що за вказаною адресою розміщується двоповерхова дерев`яна споруда, яка складається з дерев`яних брусів та дерев`яних підлог з дошок, поверхи об`єднані дерев`яними сходами, другий поверх розміщено на 19 дерев`яних стовпах; орієнтовний розмір земельної ділянки, на якій розташована двоповерхова споруда розмірами 17,73х6,57 метрів по діаметру, становить 0,0116 га.

06.02.2019 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2116/18 за позовом Бердянської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича про зобов`язання привести у стан, придатний для подальшого використання, земельну ділянку площею 0,0103 га, яка розташована за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області (кадастровий номер 2310400000:09:013:0146), шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, орієнтованими розмірами 17,73 х 6,57 метрів, та повернути земельну ділянку Бердянській міській раді:

- задоволено позов; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Арбузова С.В. повернути за належністю земельну ділянку кадастровий номер 2310400000:09:013:0146, площею 0,0103 га, яка розташована за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, на користь Бердянської міської ради, у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому земельна ділянка надана в оренду, згідно з договором оренди землі від 19.04.2011.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно положень ст. 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Положеннями ст. 4 цього Закону визначено, що одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Крім того, за змістом ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За змістом частин 2 та 3 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, зокрема, відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення права.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Частиною 1 статті 375 ЦК України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Разом з тим, правовідносини з приводу видачі документів дозвільного характеру у сфері будівельної справи регламентуються приписами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", приписами Закону України "Про основи містобудування" та деталізовані приписами Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт (затверджено Постановою КМУ від 13.04.2011 №466; далі - Порядок №466).

Згідно положень пункту 1 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45:

- будівництво - нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація та капітальний ремонт об`єктив будівництва;

- об`єкт будівництва - це будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після 1) подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2 ст. 39 цього Закону).

Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.

Згідно з п. 3.21 ДБН - 2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.

Реконструкція передбачає збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкта в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Як убачається з матеріалів справи, декларація про готовність об`єкту до експлуатації ЗП 142141460465 зареєстрована 28.05.2018 та містить відомості, що після завершення будівельних робіт в описі об`єкта з`явився новий об`єкт -літня тераса площею 103 кв.м, яка була відсутня у декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції кафе з літнім майданчиком.

При цьому, до проведення будівельних робіт загальна площа об`єкту нерухомості становила 155 кв.м, як було вказано у декларації про початок виконання будівельних робіт. Отже, після проведеної реконструкції будівлі кафе загальна площа об`єкту збільшилась на 103 кв.м (258-155), що і є площею літньої тераси, яка була відсутня до початку виконання будівельних робіт, визначених замовником як реконструкція існуючої нежитлової будівлі кафе за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, яка розташована на земельній ділянці кадастровий номер 2310400000:09:013:0185.

Враховуючи зазначене, вказані замовником відомості про проведення реконструкції кафе з літнім майданчиком, розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 2310400000:09:013:0185, без зміни зовнішніх меж геометричних розмірів фундаменту, які були внесені до декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкту до експлуатації, не відповідають фактичним обставинам.

Після реконструкції одноповерхової будівлі кафе, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0185, площа об`єкту нерухомого майна була збільшена до 258 кв.м за рахунок будівництва літньої тераси, площею 103 кв.м на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146.

Земельна ділянка площею 0,0233 га, кадастровий номер 2310400000:09:013:0185, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області, пр. Азовський, 55, була надана Бердянською міською радою в оренду Приватним підприємцям, а саме: ПП Арбузову С.В., ПП Уманському Л.А., ПП Ізюмовій Н.О. на підставі договору оренди землі від 19.01.2009, а саме: 13/28, 13/28 та 1/13 часток, відповідно, кожному для розміщення й обслуговування кафе та торгового павільйону.

На підставі договору оренди землі від 19.04.2011 Бердянською міською радою (Орендодавець) у користування Фізичній особі-підприємцю Арбузову С.В. (Орендар) в строкове платне володіння і користування була надана земельна ділянка для розміщення та обслуговування літнього торговельного майданчика, яка знаходиться в м. Бердянську Запорізької області по проспекту Леніна, 55.

Відповідно до умов вказаного договору в оренду була передана земельна ділянка площею 0,0103 га (кадастровий номер 2310400000:09:013:0146). Земельна ділянка вільна від забудови та передана для розміщення й обслуговування літнього торговельного майданчика.

18.02.2016 Бердянською міською радою прийнято рішення № 25, згідно з яким Фізичній особі-підприємцю Арбузову С.В. було відмовлено у поновленні договору земельної ділянки площею 0,0103 га (кадастровий номер 2310400000:09:013:0146) та зобов`язано звільнити земельну ділянку від двоповерхової споруди і повернути її в стані, придатному для її подальшого використання.

Запис щодо припинення іншого речового права на користування ПП Арбузова С.В. вказаною земельною ділянкою внесено до реєстру 25.09.2018 на підставі рішення Бердянської міської ради № 25 від 18.02.2016.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що жодна із вказаних земельних ділянок не надавалась для будівництва.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Тобто, для кваліфікації об`єкта як такого, що самочинно побудований, необхідним є наявність однієї з таких ознак: - об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; - відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; - створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про надання відповідачу міською радою дозволу на здійснення будівництва на орендованій земельній ділянці.

Отже, в період дії договору оренди землі у відповідача був відсутній дозвіл на здійснення будівництва на орендованій земельній ділянці.

Оскільки відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності здійснення ним будівництва, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний об`єкт - літня тераса «а», загальною площею 103 кв.м, побудований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146, є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Відповідачами 1, 2, 3, за якими в подальшому зареєстровано право приватної спільної часткової власності на побудовану літню терасу, шляхом включення її до опису об`єкту нерухомого майна, в свою чергу, не надано суду доказів наявності правових підстав для здійснення будівництва на вищевказаній земельній ділянці та отримання відповідних дозвільних документів, що свідчить про самочинність будівництва будь-якого об`єкту на цій земельній ділянці.

Таким чином, після реконструкції одноповерхової будівлі кафе, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0185, площа об`єкту нерухомого майна була збільшена до 258 кв.м за рахунок будівництва літньої тераси, площею 103 кв.м, яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146. При цьому, з декларації про готовність об`єкту до експлуатації вбачається, що проведено реконструкцію одноповерхового кафе з літнім майданчиком без виходу за межі геометричних розмірів фундаменту, що не відповідає дійсності.

Дані обставини вказують на незаконність рішення державного реєстратора від 22.05.2016 № 29699790 (приватний нотаріус Сенаторова Н.В.) про внесення до опису об`єкта даних про літню терасу, площею 103 кв.м, як складової частини об`єкту нерухомості, за відсутності будь-яких дозвільних документів на будівництво даної тераси, яка при цьому знаходиться за межами фундаменту будівлі кафе.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі: рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

В силу положень зазначеного Закону всі реєстраційні дії, рішення та записи, які здійснюються чи приймаються державними реєстраторами, по суті носять технічний характер, направлений на виконання встановленого Законом та іншими нормативно-правовими актами порядку здійснення такої державної реєстрації, проте, не носять самостійного правовстановлюючого характеру та здійснюються на підставі наданих державному реєстратору відповідних правовстановлюючих документів, що містяться в реєстраційній справі.

Водночас, у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування рішення про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача.

06.02.2019 рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/2116/18 за позовом Бердянської міської ради до відповідача Фізичної особи-підприємця Арбузова Сергія Вячеславовича про зобов`язання привести у стан, придатний для подальшого використання, земельну ділянку площею 0,0103 га, яка розташована за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області (кадастровий номер 2310400000:09:013:0146), шляхом знесення двоповерхової дерев`яної споруди, орієнтованими розмірами 17,73 х 6,57 метрів, та повернути земельну ділянку Бердянській міській раді: позов задоволено; зобов`язано Фізичну особу-підприємця Арбузова С.В. повернути за належністю земельну ділянку кадастровий номер 2310400000:09:013:0146, площею 0,0103 га, яка розташована за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області, на користь Бердянської міської ради, у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому земельна ділянка надана в оренду, згідно з договором оренди землі від 19.04.2011.

Внесення змін до розділу державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення державного реєстратора від 22.05.2016 № 29699790 (приватний нотаріус Сенаторова Н.В.) щодо розташування об`єкту нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146 зумовлює неможливість подальшого повернення даної земельної ділянки, яка знаходилась у користуванні Арбузова С.В.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Частиною 4 статті 376 ЦК України передбачено, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

Таким чином, у постанові від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає лише у випадках, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та/або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Враховуючи, що міська рада як власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю, остання збудована на земельній ділянці, яка не надавалася відповідачам ні для цієї мети, ні взагалі у користування, будівництво спірного об`єкту здійснено за відсутності документів, які б підтверджували наявність права на виконання будівельних робіт, судова колегія доходить висновку про можливість відновлення прав позивача шляхом зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146, шляхом знесення літньої тераси «а» (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м).

Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про визнання літньої тераси «а» (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м) самочинним будівництвом є за своєю суттю вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлення цього факту є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог під час вирішення спору у даній справі, і правомірно за таких обставин суд відмовив у задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання літньої тераси самочинним будівництвом та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення з опису об`єкту літньої тераси (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м, індексний номер рішення 29699790 від 22.05.2016), а також відомостей щодо розміщення даного об`єкту нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 2310400000:09:013:0146 (індексний номер рішення 48484221 від 02.09.2019).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що право визначення предмета і підстав позову належить виключно позивачеві, водночас, установлення обставин справи, з`ясування характеру спірних правовідносин і застосування норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини, - є обов`язком суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що не передбачено положеннями статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний засіб (спосіб) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.06.2021 у справі № 908/924/20 викладено правову позицію, відповідно до якої зазначено, що суду необхідно було змістовно оцінювати спосіб захисту, тобто, чи направлений він на поновлення порушених прав, а не лише зважати на форму, в якій він визначений у позові. Таким чином, якщо суди убачають підстави для захисту порушеного права чи інтересу позивача і необхідним є застосування способу захисту, який визначений у статті 26 Закону України №1952, суди мають можливість прийняти відповідне рішення (в межах позовних вимог) у випадку заявлення подібної за змістом вимоги і яке відповідатиме законодавчим приписам. Оцінюючи ефективність способу захисту, суд встановлює чи в межах відповідної вимоги може бути захищене право або інтерес позивача та чи відповідне рішення призведе до того, що заявнику не потрібно буде додатково звертатися до суду із позовом.

Приписи статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", з відповідними змінами, вказують на те, що з метою ефективного захисту порушених прав ухвалення судових рішень про скасування рішення державного реєстратора обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). У спірних відносинах, розглядаючи підстави для задоволення позовних вимог, суди мають оцінювати, чи є необхідним саме для ефективного захисту визнання речового права, зміна чи припинення прав в учасників справи, тобто, чи лише за таких дій відповідне право буде захищеним.

У правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, має загальний характер, стосується процесуальних питань та не впливає на обґрунтованість висновків суду щодо встановлених обставин справи.

З огляду на вищенаведене, та враховуючи заявлення позивачем подібної за змістом вимоги про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення з опису об`єкту нерухомості літньої тераси (двоповерхова дерев`яна споруда, площею 103 кв.м), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні підстави прийняти відповідне рішення, яке відповідатиме законодавчим приписам, шляхом припинення права приватної спільної часткової власності відповідачів на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: пр. Азовський, 55 м. Бердянськ Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 830581823104) літню терасу "а", загальною площею 103 кв.м.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачами було заявлено клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із непідвідомчістю спору господарським судам.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (ст. 12 цього ж Кодексу).

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 910/14144/17.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005).

Так, ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Також у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), "Стіл та інші проти Сполученого Королівства" (Steel and others v. the United Kingdom) та ін.).

ЄСПЛ неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним: громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа "Санді Таймз проти Сполученого Королівства" The Sunday Times v. The United Kingdom № 1 заява 6538/74 пункт 46). У справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France). ЄСПЛ зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Дійсно, суд не позбавлений можливості закрити відкрите позовне провадження лише у випадках, чітко передбачених ст. 231 ГПК України.

У Господарському процесуальному кодексі України, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин та впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

За приписами ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями ст. 20 зазначеного Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті) та не підлягають застосуванню в даній справі.

Аналіз змісту та підстав поданого позову, а також матеріалів справи, свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо наданої земельної ділянки органом місцевого самоврядування в оренду фізичним-особам підприємцям для ведення господарської діяльності.

Тобто, суд першої інстанції, відмовляючи у закритті провадження у справі, вірно виходив з того, що спір у даній справі стосується реєстрації прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, а саме: літньої тераси, яка належить відповідачам як фізичним особам на праві приватної спільної часткової власності, та згідно документації використовується як кафе, тому існують правовідносини, які притаманні господарській діяльності.

Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої платати Верхового Суду від 19.08.2019 у справі № 922/4239/16.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим в частині 1 статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності.

Разом з цим частина 3 статті 5 ЦК України регламентує так звані "триваючі" відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права і обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких "триваючих" прав і обов`язків, що продовжують існувати, або до прав і обов`язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів.

Частина 3 статті 5 ЦК України передбачає, що до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується до тих прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Для цього зазначена норма вимагає дотримання трьох умов: а) відносини відносяться до сфери цивільно-правового регулювання; б) акт, що регулює їх, втратив чинність; в) права та обов`язки учасників цих відносин виникають і після набрання чинності нового акта цивільного законодавства.

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків.

Норми загального застосування статті 5 ЦК України викладені у висновку ВС від 21.03.2019 у справі № 904/1049/18.

Негаторним є позов власника про усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння (ст. 391 ЦК України).

Предметом негаторного позову є вимога позивача про усунення з боку відповідача будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що збереглося до моменту подання позову до суду.

Особливістю негаторного позову є те, що він спрямований на усунення таких порушень вказаних повноважень власника, які наявні на момент звернення з позовом. Саме тому до вимог за негаторним позовом строки позовної давності не можуть застосовуватися.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Вказані приписи поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (правова позиція, викладена в п.п. 33, 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018, справа №653/1096/16-ц (провадження №14-181 цс 18).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до позовних вимог, які є предметом розгляду у даній справі, позовна давність не застосовується.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника з підстав, викладених в пункті 6 цієї постанови, а також з урахуванням такого.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Скаржник неодноразово в апеляційній скарзі зазначав, що акт обстеження спірної земельної ділянки та майна, що збудоване на ньому, є недопустимим доказом, оскільки складений неповноважною особою. У той же час, скаржником взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оціненого апеляційним судом доказу - акта № 1/297 від 02.06.2000 недопустимим.

Таким чином, скаржник помилково ототожнює категорії належності та допустимості доказів і не враховує вимоги частини другої статті 86 ГПК України, відповідно до якої саме суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.06.2021 у справа № 920/505/20.

Отже, доводи заявника про встановлення місцевим і апеляційним судом істотних обставин справи на підставі недопустимого доказу, яким він вважає акт № 1/297 від 02.06.2000, також є необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони є тотожними доводам, які покладені відповідачем в основу відзиву на позов. Вказані доводи були проаналізовані як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, а мотиви їх відхилення зазначені вище.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються вищенаведеним.

Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку всім аргументам, викладеним в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

8. Коли і ким були порушені, оспорені або невизнані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулась до суду.

Право скаржника не порушено.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

10. Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-284 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Уманського Леоніда Ароновича на рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2021 у справі № 908/2089/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 27.08.2021 у справі № 908/2089/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2022

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков