Рішення

від 18.01.2022 по справі 911/3025/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3025/21

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури (08131 Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, буд. 67) в інтересах держави в особі Вишневої міської ради (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 29, код 34091724)

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Софіївська Борщагівка, вулиця Щаслива, будинок 32 А, код 40923407)

про стягнення 1397634,92 гривень

за участю представників учасників справи:

згідно протоколу судового засідання

18 жовтня 2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишневої міської ради (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Баварія» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1397634,92 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору №83 від 02.03.2018 року.

Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2021 заяву судді Грабець С.Ю. про самовідвід від розгляду справи № 911/3025/21 задоволено.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2021 справу № 911/3025/21 передано для розгляду судді Колесник Р.М.

Ухвалою Господарського суду Київської області від від 18.11.2021 справу № 911/3025/21 прийнято до провадження суддею Колесником Р.М., розгляд справи розпочато спочатку та призначено дату підготовчого засідання, яке неодноразово судом відкладалося.

На адресу суду 26.11.2021 від Вишневої міської ради та 08.12.2021 від прокуратури надійшли відповіді на відзив.

22.12.2021 від ТОВ «Житловий комплекс «Баварія» надійшла заява про застосування позовної давності, в якій відповідач зазначив про пропуск прокурором позову по відношенню до частини позовних вимог, а саме в частині вимог щодо стягнення періодичних платежів, визначених договором, які мали бути сплачені з квітня 2018 по вересень 2018. Також відповідач посилався на необхідність застосування наслідків пропуску спеціальних строків позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені та, відповідно в цій частині у задоволені позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 22.12.2021 із занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження було закрите та справу призначено до розгляду по суті на 19.01.2022.

19.01.2021 від прокурора надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності, в яких зазначено, що початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати починаючи з 28.02.2019, оскільки пайовий внесок мав бути внесений відповідачем остаточно саме до цієї справи та саме з цього моменту виникало право на подання відповідного позову.

В судове засідання 19.01.2021 з`явився прокурор, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та представник відповідача, який проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

02.03.2018 Крюківщинською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та товариством з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Баварія» (надалі відповідач, замовник) було укладено договір № 83 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина (надалі договір), за змістом п. 1 якого замовник зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщини за будівництво багатоквартирного житлового будинку загальною площею 6568,4 кв.м. та перерахувати до спеціального цільового фонду села Крюківщина на спеціальний рахунок сільського бюджету грошові кошти на пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с Крюківщини у розмірі, що дорівнює 1182312 гривень. Розрахунок величини пайової участі (внеску) є невід`ємною частиною даного договору (додаток № 1).

За змістом п. 2.1. договору замовник зобов`язується перерахувати (частинами за календарним планом) кошти, зазначені у розділі 1 цього договору до 28.02.2019 рівними частинами щомісячно після підписання даного договору. Графік оплати коштів пайової участі (внеску) є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 2).

Згідно додатку № 2 до договору сторони погодили, що оплату за договором буде здійснено окремими частинами у розмірі 98526 гривень щомісячно починаючи з березня 2018 по лютий 2019.

На виконання умов договору відповідачем 29.03.2018 платіжним дорученням № 161 здійснено оплату 98526 гривень.

Рішенням ІІ сесії Вишневої міської ради VII скликання № 01-01/ІІ8-19 від 04.12.2020 розпочато реорганізацію Крюківщинської сільської ради та її виконавчого комітету шляхом приєднання до Вишневої міської ради та її виконавчої комітету.

Рішенням V сесії Вишневої міської ради VIII скликання № 1-01/V8-4 від 08.04.2021 затверджено передавальний акт Крюківщинської сільської ради.

З огляду на викладене права та обов`язки щодо контролю за виконанням договорів відносно пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури перейшли від Крюківшинської сільської ради та її виконавчого комітету до Вишневої міської ради та її виконавчого комітету.

Враховуючи факт невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо внесення внеску на пайову участь у повному обсязі у строк, визначений умовами договору прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом в інтересах Вишневої міської ради та просить стягнути з відповідача 1397634,92 гривень, з яких основна заборгованість - 1083786 гривень, пеня - 94809,01 гривень, 3% річних - 75003,93 гривень, інфляційні втрати - 144035,98 гривень.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та посилався на те, що з урахуванням положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повна сплата відповідачем пайових внесків за договором має бути здійснена до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію та оскільки об`єкт будівництва, визначений умовами договором наразі не завершений будівництвом, обов`язок відповідача з повної оплати пайового внеску не є таким, що настав. У зв`язку із відсутністю заборгованості за договором відповідач вважає, що відсутні підстави і для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. 22.12.2021 від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій відповідач зазначив про пропуск прокурором строку для подання позову по відношенню до частини позовних вимог, а саме в частині вимог щодо стягнення періодичних платежів, визначених договором, які мали бути сплачені з квітня 2018 по вересень 2018. Також відповідач посилався на необхідність застосування наслідків пропуску спеціальних строків позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені та, відповідно в цій частині у задоволені позовних вимог просив відмовити і з цих підстав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.ч. 1-3,5,6,9-11 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на день вчинення договору) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч.1). Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3). Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч.5). Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків (ч.6). Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч.9). Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (ч.10). Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації (ч.11).

Зі змісту вказаної норми вбачається, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов`язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь, укладеного між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов`язковим. При цьому такий обов`язок має бути виконаний до дати визначеної відповідним договором але не пізніше дати введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, договір про залучення коштів замовників будівництва об`єктів архітектури на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури між сторонами є укладеним та обов`язковим для виконання.

Згідно з п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ, встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Згідно пункту 2.1 договору та з урахуванням змісту п. 1 договору та додатку № 2 до нього, відповідач зобов`язався перерахувати грошові кошти в розмірі 1182312 гривень на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури до 28.02.2019, отже строк оплати виконання зобов`язання відповідача сплив 28.02.2019, а з 01.03.2019 настало прострочення.

Втім, відповідач взяте на себе зобов`язання зі сплати пайового внеску, покладеного на нього договором, виконав лише частково, а саме у розмірі 98526 гривень та допустив виникнення заборгованості у розмірі 1083786 гривень, що стало підставою для звернення прокурора до суду із розглядуваним позовом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи те, що обов`язок по сплаті коштів на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури замовник зобов`язаний здійснити в силу приписів чинного законодавства, а відповідач взяті на себе зобов`язання по перерахуванню коштів не виконав, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимоги прокурора про стягнення з відповідача боргу в розмірі 1083786 гривень, яка не спростована відповідачем, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Заперечення відповідача з приводу того, що остаточно внесок на пайову участь у розвитку інфраструктури мав бути внесений до закінчення будівництва та оскільки будівництво наразі ще не завершено, прострочення виконання зобов`язань місця не має, остаточно строк виконання зобов`язання не настав, судом відхиляються.

Як вже зазначалося саме укладений сторонами договір визначає присічний строк для виконання обов`язку відповідача щодо внесення пайового внеску - 28.02.2019, що не суперечить загальним вимогам ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на день вчинення договору) щодо того, що договір на пайову участь має бути укладений і обов`язки щодо внесення внеску мають бути виконані до прийняття об`єкта в експлуатацію.

Зазначене зокрема підтверджується змістом ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній станом на день вчинення договору) яка, серед іншого, встановлює перелік істотних умов договору про пайову участь, до яких зокрема віднесено і визначення строку (графіку) сплати пайової участі.

Факт виключення зазначеної статті, Законом України № 132-ІХ від 20.09.2019 на вирішення цього спору не впливає з огляду на положення п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону.

До того ж, обов`язок відповідача мав бути виконаний, ще до набрання чинності зазначеним законом.

Заперечення відповідача проти часткового задоволення позовних вимог у зв`язку із пропуском прокурором строку позовної давності судом також відхиляються з огляду на наступне.

Так, відповідач посилається на те, що Додатком № 2 до договору визначено графік внесення пайового внеску рівними частинами по 98526 гривень починаючи з березня 2019 по лютий 2019. Щодо кожного періодичного платежу визначено, що він має бути сплачений до останнього дня відповідного місяця.

Оскільки прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом лише 18.10.2021 відповідач вважає, що ним було пропущено строки позовної давності по відношенню до періодичних платежів, визначених Додатком № 2 до договору за період з квітня 2018 по вересень 2018.

Заперечуючи проти доводів відповідача в цій частині прокурор посилався на те, що ним не було прощено строки позовної давності оскільки договором визначено, що остаточно пайовий внесок має бути внесений не пізніше 28.02.2019 та саме від цієї дати має обраховуватися початок перебігу строку позовної давності, який, відповідно, не сплив.

Надаючи доводам сторін, в цій частині, належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.

Згідно приписів ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.ч. 1,5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

З огляду на викладені положення законодавства суд приходить до висновку, що оскільки за умовами договору виконання відповідачем обов`язку щодо внесення пайового внеску має бути здійснене до 28.02.2019 то саме зі спливом цього строку право позивача є таким, що порушене та починаючи з 01.03.2019 у позивача викло право на позов.

До того ж, зі змісту п. 4.1. договору вбачається, що сторони дійшли згоди, що підставою для звернення до суду із позовом про примусове виконання відповідачем обов`язку щодо примусового виконання умов договору виникає у позивача саме лише після настання обставини щодо невиконання відповідачем обов`язку щодо перерахування коштів в повному обсязі.

І таке повне чи не повне виконання обов`язку відповідача може бути визначене лише станом на дату визначену умовами договору, як присічна для виконання обов`язку відповідача - 28.02.2019.

Отже, суд приходить до висновку, що підстав вважати пропущеними строки позовної давності до вимог про стягнення суми основного боргу не має, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 1083786 гривень суми основного боргу за договором підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача 94809,01 гривень пені розрахованої за період з 28.02.2019 по 28.08.2019.

Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що замовник у випадку несвоєчасної сплати внеску, передбаченого розділом І цього договору сплачує пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ від суми договору.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідач у своїй заяві про застосування наслідків пропуску прокурором строку позовної давності зазначив і про пропуск строків позовної давності по відношенню до пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Відповідно до ч. 2 вказаної норми до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вже зазначалося, враховуючи положення п. 2.1. договору у відповідача настав обов`язок здійснити остаточну оплату за договором у строк до 28.02.2019, тож відповідно початком прострочення виконання зобов`язання є 01.03.2019.

За розрахунком позивача період нарахування пені визначено з 28.02.2019 по 28.08.2019

Водночас, згідно відмітки вхідної кореспонденції суду, прокурор звернувся до суду із розглядуваним позовом 18.10.2021.

Таким чином, враховуючи заяву відповідача, суд дійшов висновку, про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, оскільки прокурором пропущено строк позовної давності, а відтак суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Прокурором також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 75003,93 гривень 3% річних та 144035,98 гривень інфляційних втрат, розраховані за період з 28.02.2019 по 12.05.2021.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок прокурора 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, з урахуванням приписів чинного законодавства, судом встановлено, що вірно розрахований розмір належних до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат становить 74825,77 гривень та 144035,98 гривень відповідно.

Твердження відповідача про пропуск прокурором строків позовної давності по відношенню до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом відхиляються, адже згідно наведених вище приписів ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України скорочені строки позовної давності тривалістю у один рік застосовуються саме до вимог про стягнення неустойки. До вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Відтак вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у заявленій сумі 144035,98 гривень, а вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 74825,77 гривень.

Таким чином, суд приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Баварія» на користь Вишневої міської ради 1083786 гривень основного боргу, 144035,98 гривень інфляційних втрат та 74825,77 гривень 3% річних. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже стягненню з відповідача на користь прокурора, у якості відшкодування сплаченої ним суми судового збору, підлягає 19539,72 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 54, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вишневої міської ради задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія» на користь Вишневої міської ради 1083786,00 гривень основного боргу, 144035,98 гривень інфляційних втрат, 74825,77 гривень 3% річних

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Баварія» на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2, код 02909996) 19539,72 гривень судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 28.03.2022.

Суддя Р.М. Колесник