Рішення

від 27.03.2022 по справі 460/10709/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 березня 2022 року м. Рівне№460/10709/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління ДПС у Рівненській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "РАО ГРУП" про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО ГРУП», в якому просить суд стягнути кошти з відповідача, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу 46759,54 грн. та накласти арешт на кошти відповідача на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу у розмірі 46759,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100) в сумі 46759,54 грн., що виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №0124635012 від 08.04.2019;

- податкового повідомлення-рішення №0124625012 від 08.04.2019;

- податкового повідомлення-рішення №0185375012 від 18.06.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 20758629 від 11.06.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 2001141 від 17.01.2020.

В добровільному порядку вказаний борг відповідачем не погашено, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 03.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відзив на позовну заяву від відповідача на адресу суду в строк, визначений ухвалою від 03.08.2021, не надійшов.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАО ГРУП» (код ЄДРПОУ 40096175) зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в органах ДПС як платник податків.

За відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100) в сумі 46759,54 грн., що виникла на підставі:

- податкового повідомлення-рішення №0124635012 від 08.04.2019;

- податкового повідомлення-рішення №0124625012 від 08.04.2019;

- податкового повідомлення-рішення №0185375012 від 18.06.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 20758629 від 11.06.2019;

- податкової декларації з податку на додану вартість № 2001141 від 17.01.2020.

У зв`язку з несплатою відповідачем грошових зобов`язань позивачем 02.05.2019 винесено податкову вимогу форми «Ю» № 207872-50, яку надіслано платникові податків.

Докази, які б підтверджували, що вказані податкова вимога та податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржувались, у справі відсутні, тому визначені у них зобов`язання є узгодженими.

У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Враховуючи вимоги п. 56.11 ст. 56 ПК України,грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК Українипередбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також, у відповідності до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із п. 54.5 ст. 54 даного Кодексу, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких відповідачу визначено податкові зобов`язання, відповідачем надано не було, а відтак вказані грошові зобов`язання вважаються узгодженими і підстави для їх несплати відсутні.

Як закріплено у п. п. 59.1,59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Контролюючим органом була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми «Ю» від 02.05.2019 №207872-50 на суму 6452,75 грн., яка не була задоволена і у встановленому порядку не оскаржувалась.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України,податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У встановлений законодавством строк відповідачем не сплачено податковий борг у загальній сумі 46759,54 грн.

У пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В матеріалах справи наявні відомості про відкриті рахунки, що обліковуються за відповідачем.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України,стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Крім того, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.4ст. 94 ПК України).

Що стосується позовної вимоги про накладення арешту на кошти на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу, то суд зазначає таке.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться устатті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені пп.20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених п.20.1.33 ст. 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого п. 94.2 ст. 94 ПК України(сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма п. 20.1.33 ст. 20 ПК Україниє імперативною і обов`язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми п. 20.1.33 ст. 20та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини.

Так, нормип. 94.2 ПК Українивизначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість пункт20.1.33 статті 20 ПК Українирегулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо відповідача, в останнього відсутні майнові активи.

Отже, у відповідача відсутнє майно, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з цим, як встановлено судом, товариство має відкриті рахунки в установах банків.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє інше майно, крім грошових коштів на рахунку у банку, для погашення податкового боргу в сумі 46759,54 грн.

Крім цього, суд враховує, щопостановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 № 372/8976).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов`язкові для виконання ними (пункти 1.1 та 1.3 Інструкції).

Главою 9 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 9.2 Інструкції передбачає, що банк накладає арешт на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 9.3 Інструкції).

Абзац 1 пункту 9.10 глави 9 Інструкції передбачає, що у разі надходження до банку платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Банк виконує часткову оплату платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) відповідно до пункту 5.10 глави 5 та пункту 11.9 глави 11 цієї Інструкції.

Враховуючи положення абзацу 3 та 4 пункту 9.10 глави 9 Інструкції, до арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта. Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

За приписами абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу підприємства в сумі 46759,54 грн., є правомірною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами. Натомість, відповідач доказів сплати чи часткової сплати податкового боргу суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО ГРУП» про стягнення податкового боргу та накладення арешту на кошти боржника, що знаходяться у банку, задовольнити повністю.

Стягнути грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО ГРУП» (код ЄДРПОУ 40096175), яке має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу 46759,54 грн., які перерахувати за наступними реквізитами:

«Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (14010100) в сумі 46759,54 грн., отримувач: ГУК у Рівн. обл./Рівнен.міс.тг/14060100, код ЄДРПОУ отримувача 38012494, код банку: МФО 899998, рахунок: UA418999980313080029000017527».

Накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «РАО ГРУП» (код ЄДРПОУ 40096175) на рахунках, відкритих у банківських (фінансових) установах, у межах суми податкового боргу в розмірі 46759,54 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул.Відінська,12,м.Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РАО ГРУП" (вул.Біла,16,Рівне,м.,33001, ЄДРПОУ/РНОКПП 40096175)

Повний текст рішення складений 28 березня 2022 року

Суддя У.М. Нор