Постанова

від 23.03.2022 по справі 201/1657/22

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

У К Р А Ї Н А

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

49044, м. Дніпро, вул. Паторжинського, 18 «А», тел. 722-00-76

№ 201/1657/22

провадження 3/201/1360/2022

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України, відносно ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , громадянин України, директор ППФ «Є І С» код ЄДРПОУ 24442547, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Посадовою особоюголовним державнимінспектором відділуадміністрування акцизногоподатку управлінняконтролю запідакцизними товарамиГУ ДПСв Дніпропетровськійобласті, складено протокол про адміністративне правопорушення № 2979/04-36-09-04/24442547 від 01 лютого 2022 р., відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення, несвоєчасне подання платіжних доручень до установи банку на перерахування належних до сплати податків, зборів, обов`язкових платежів, а саме: несвоєчасна сплата грошового зобов`язання з акцизного податку за жовтень 2020 р., у сумі 27,40 грн., по терміну сплати 30.11.2020; фактично сплачено 29.12.2020р., затримка платежу склала 30 календарних днів, за листопад 2020 р. у сумі 27,40 грн., по терміну сплати 30.12.2020; фактично сплачено 18.01.2021 р., затримка платежу склала 19 календарних днів правопорушення встановлено актом перевірки № 324/04-36-09-04/24442547 від 10.01.2022 за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 163-2 КпАП та чим порушено п. 57.1 ст. 57 розділу ІІ та п.п. 222.3.1 п. 222 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями).

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Виходячи з положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальним правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, не є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю за можливе провести розгляд даної справи за відсутності особи, що притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 ст. 163-2 КУпАП передбачена відповідальність за неподання або несвоєчасне подання посадовими особами підприємств, установ та організацій платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов`язкових платежів).

Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

За приписами ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Як свідчать матеріали справи протокол про адміністративне правопорушення був складений за відсутності правопорушника, свідків, в матеріалах справи відсутні належні повідомлення особи про дату та час складення протоколу, супровідний лист, акт, про неявку для підписання протоколу, акт про результати перевірки не є підписана керівником підприємства. Наданий до матеріалів справи лист про направлення акту щодо неявки та протоколу про адміністративне правопорушення, не дає підстав вважати належним чином повідомлену особу про дане правопорушення та в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення.

Суд вважає, що матеріалами справи не підтверджена вина ОСОБА_1 , свідки події відсутні, відомості про те, що ОСОБА_1 був повідомленим належним чином про дату перевірку та складення протоколу - відсутні. ОСОБА_1 під час складання протоколу своїх пояснень не надавав, тому суд вважає, що один лише протокол, акт про результати перевірки не можуть бути достовірним свідченням того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, оскільки надані матеріали відображають лише позицію посадової особи правоохоронного органу.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно із ст. 8 Конституції України, у країні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування п. 2 ст. 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI. представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже ст. 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу.

Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.

Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Суд вважає, що встановлення безпосередньо в Конституції України формули презумпції невинуватості як об`єктивно-правового положення має найважливіший значення для захисту прав та законних інтересів громадян. Хоча цей принцип сформульовано як кримінально-процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Суд звертає увагу на те, що оскільки законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, то з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинуватості особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Також вважаю за доцільне зазначити, що стаття 256КУпАП встановлює вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали.

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.

Таким чином, у судовому засіданні не було доведено, у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-2 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст.ст. 283, 274, 284, 285 КУпАП ,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.163-2КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.А. Антонюк