Постанова

від 21.02.2022 по справі 914/1258/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2022 р. Справа №914/1258/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Якімець Г.Г.

Суддів:Бонк Т.Б.

Малех І.Б.

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «Зорепад-Люкс» б/н від 17.08.2021 (вх. № 01-05/2939/21 від 31.08.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 (повний текст рішення складено та підписано 23.06.2021, суддя Березяк Н.Є.)

у справі №914/1258/18

за первісним позовом: Приватного підприємства «Зорепад-Люкс» , м. Львів

до відповідача: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

про зобов`язання укласти договір оренди на новий термін

та за зустрічним позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Зорепад-Люкс» , м. Львів

про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення

за участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом): Гомзяк О.П. керівник, Котовщиков Р.А. адвокат (довіреність б/н від 13.12.2021);

від відповідача (за первісним позовом): Чернобай С.С. (в порядку самопредставництва).

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

13.07.2018р. ПП «Зорепад-Люкс» звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання укласти договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), а саме нежитлового приміщення загальною площею 23 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 35, з індексами приміщень 2-1, 2-2, 2-3 відповідно до даних технічного паспорта ЛМБТІ від 19.07.1996р., інвентарний номер 862 для складу, терміном на 5 років, в порядку та на умовах Типового договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), що вказаний у додатку № 6 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Львова, з визначенням орендної плати згідно Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007р. № 897 Про регулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова (додатки №1 та №2) (зі змінами та доповненнями) впродовж одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою Управління у продовженні строку дії договору, незважаючи на переважне право орендаря на оренду після закінчення строку дії договору.

13.08.2018р. до господарського суду Львівської області звернулось Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради із зустрічним позовом до ПП «Зорепад-Люкс» про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загально площею 23 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Львів, пл. Ринок, 35.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 25.06.2015р. №Г-9664-15 припинив свою дію внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено, проте ПП «Зорепад-Люкс» безпідставно ухиляється від повернення об`єкта оренди.

Історія розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.11.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, у задоволенні позову ПП "Зорепад-Люкс" відмовлено, зустрічний позов Управління задоволено. Зобов`язано ПП "Зорепад-Люкс" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 23 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 35.

Постановою Верховного Суду від 22.05.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2018 у справі № 914/1258/18 скасовано, справу № 914/1258/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.12.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020, відмовлено у задоволенні первісного позову та задоволено зустрічний позов. Зобов`язано ПП "Зорепад-Люкс" повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 23 кв. м, що знаходяться за адресою: пл. Ринок, 35, м. Львів. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2020 постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 12.12.2019 у справі № 914/1258/18 скасовано, справу № 914/1258/18 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В частині зустрічних позовних вимог провадження у справі закрито.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що ПП Зорепад-Люкс до матеріалів справи не долучено належних і допустимих доказів , що підтверджують своєчасність сплати орендних платежів і наявність у нього переважного права на укладення договору оренди на новий строк, як і не надано доказів повідомлення Орендодавця про бажання скористатись таким правом і укласти договір оренди на новий строк.

Щодо зустрічної позовної заяви, то суд першої інстанції зазначив, що станом на день розгляду справи відсутній предмет спору за зустрічним позовом, об`єкт оренди повернутий , а відтак в частині зустрічних позовних вимог провадження у справі підлягає закриттю в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Вирішення процесуальних питань.

07.12.2021 від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №914/1258/18 до набрання законної сили рішення у справі №914/3102/21 за позовом ПП «Зорепад-Люкс» до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання Договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 недійсним.

В обґрунтування вимог клопотання позивач за первісним позовом зазначає, що в разі визнання недійсним договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 буде встановлено, що орендодавець поводився недобросовісно укладаючи договір оренди в 2015 році (не був власником) та безпідставно стягував орендну плату.

Таким чином, позивач за первісним позовом переконаний, що визнання Договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 недійсним виключить правові підстави твердження сторони відповідача про наявність будь-якої заборгованості, а тому розгляд цієї справи є неможливим до моменту розгляду спору про визнання Договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 недійсним, як правової підстави для задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів дослідивши клопотання про зупинення провадження та заслухавши пояснення представників, приходить до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Пунктом 5 частиною 1 статті 227 ГПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, як пов`язана справа, яка розглядається даним судом, із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок, непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Таким чином, зупинення провадження у справі процесуальний закон пов`язує із неможливістю розгляду справи, що розглядається, до вирішення іншої справи. При цьому пов`язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Однак, сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

Відповідно до ч.5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Позивач за первісним позовом в клопотанні про зупинення провадження у справі зазначає, що рішенням у справі №914/1258/18 має бути встановлена обставина недійсності договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015, що виключить підстави для тверджень сторони відповідача про наявність будь-якої заборгованості з орендних платежів.

Однак слід зазначити, що при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, обставина недійсності договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 не досліджувалася.

Крім того, фактичні обставини, які апелянт планує встановити під час розгляду справи №914/1258/18 в розумінні ч. 3 ст. 269 ГПК України, будуть новими доказами, які судом першої інстанції не досліджувалися.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням вищенаведеного, відсутні перешкоди для продовження розгляду по суті справи, оскільки матеріали справи містять достатню кількість доказів, а обставини, які як вважає апелянт впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, такими не є.

Крім того, від позивача за первісним позовом надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів, а саме відповіді АТ «Кредобанк» від 17.02.2022 №52-481бт/22 та визнання поважними причини неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк.

Розглянувши клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Можливість поновлення та продовження процесуальних строків передбачено ст. 119 ГПК України.

Водночас, доказ, який позивач за первісним позовом просить долучити до матеріалів справи був відсутній на момент ухвалення оскаржуваного рішення.

Системний аналіз ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на кожну із сторін покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з відповідною заявою (позовом, відзивом, тощо). Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи

Однак, така обставина (тобто відсутність доказів як таких на момент розгляду спору судом першої інстанції) взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України не залежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що адвокатський запит до АТ «Кредобанк» адвокатом позивача за первісним позовом було надіслано 09.02.2022.

Однак, позивачем за первісним позовом не наведено поважних причин не звернення до АТ «Кредобанк» за наданням вказаної відповіді під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Отже, поданий позивачем за первісним позовом новий доказ не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду. Причин не подання доказів, які існували на час ухвалення оскаржуваного рішення до суду першої інстанції або під час звернення з апеляційною скаргою з відповідним обґрунтуванням, заявником не наведено. Тому суд не знайшов підстави для застосування ст. 119 ГПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що судом визнано неповажними причини пропуску строку для подачі нових доказів у строк, встановлений законом (щодо доказів, які існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції) та відсутності нового доказу на момент ухвалення рішення суду, дійшов висновку, що підстави для задоволення клопотання про долучення нових доказів до матеріалів справи відсутні. Відповідно, у задоволенні такого клопотання суд відмовляє.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Приватне підприємство «Зорепад-Люкс» оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає про невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Зокрема, апелянт стверджує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив, що акти звірки рахунків, які надані позивачем за первісним позовом, містять мокрі печатки сторін у справі Управління комунальної власності та ПП «Зорепад-Люкс». Натомість акти, які подавало Управління комунальної власності містили лише підпис юриста Чорнобай С.С. Оскільки і акти, і лист відповідь Управління комунальної власності від 20.04.2015 вказують, що за 2 місяці до укладення спірного договору не існувало ніякої заборгованості, а для отримання примірника договору оренди, позивач здійснив передоплату в сумі 22 246,94 грн, що стосувалися орендних відносин за спірним договором.

Крім того, апелянт стверджує, що представник відповідача за первісним позовом Чернобай С.С. подав підроблений доказ Акт звірки взаємних розрахунків станом на 29.06.2015 між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ПП «Зорепад-Люкс» по договору №Г-6614-8 від 30.09.2008, без печатки, та підписаний самим Чернобай С.С.

Апелянт зазначає, що в подальшому, в повному тексті рішення суду не було виявлено жодної згадки про звернення позивача щодо підробленого акту.

З огляду на наведене вище, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом та прийняти нове рішення про їх задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради підтримує рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 та заперечує проти задоволення апеляційної скарги в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом зазначає, що Договір було припинено у зв`язку з закінченням терміну його дії 25.06.2018, про що на адресу відповідача було надіслано відповідне повідомлення, продовження договору не відбувалось.

Щодо переважного права на укладення договору оренди, то відповідач зазначає, що ПП «Зорепад-Люкс» протягом терміну дії спірного договору було допущено несплату орендної плати протягом понад трьох місяців підряд. А факт несплати орендної плати понад три місяці підряд є підставою для розірвання договору оренди.

Відтак, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської просить суд рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 у справі №914/1258/18 залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

25.06.2015 Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ПП "Зорепад-Люкс" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № Г-9664-15 (далі - договір) (том 1, а.с. 14-15).

Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі наказів управління комунальної власності від 07.04.2015 № 129-О, від 27.04.2015 № 160-О, договору оренди від 30.09.2008 № Г-6641-8 передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП "Старий Львів" (балансоутримувач).

Об`єктом оренди є приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 35, загальною площею 23,0 м 2 з індексами приміщень 2-1, 2-2, 2-3 відповідно до даних технічного паспорта ЛМБТІ від 19.07.1996, інвентарний номер 862.

Згідно з пунктом 2.1 договору, об`єкт оренди орендар буде використовувати для складу.

Термін договору оренди визначений на 2 роки 364 дні - з 25.06.2015 до 24.06.2018 (пункт 4.1 договору).

Відповідно до пункту 4.5 договору, орендар, який належно виконує свої обов`язки за цим договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору на новий строк. Орендар, який має намір скористатися таким правом, повинен повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди нерухомого майна через скерування на адресу Управління комунальної власності департаменту економічної політики заяви з документами у порядку, визначеному відповідними нормативними документами міської ради.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Згідно з пунктом 4.12 договору, чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення терміну, на який його було укладено.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з часу закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з часу настання однієї із подій, вказаних в пункті 9.1 цього договору. Об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з часу підписання акта здачі-приймання.

Згідно з пунктом 9.6 договору у разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцю об`єкт оренди в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря.

ПП "Зорепад -Люкс" 28.07.2017 звернулося до Львівської міської ради із заявою про включення орендованого приміщення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу (том 1, а.с. 26).

Згідно з наявним в матеріалах справи протоколом засідання постійної комісії з питань комунальної власності № 67 від 26.09.2017, постійна комісія рекомендувала Управлінню включити до переліку об`єктів оренди, що підлягають приватизації шляхом викупу, об`єкт на пл. Ринок, 35, який перебуває в оренді ПП "Зорепад-Люкс" (том 3, а.с. 60-66).

ПП "Зорепад-Люкс" 05.04.2018 звернулося до Управління із заявою № 2-9718-Л-2302 про продовження договору оренди приміщень, що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 35, попередньо подавши відповідні документи (том 1, а.с. 16).

Листом від 22.06.2018 № 2302-4216 Управління повідомило орендаря, що за результатами розгляду його звернення № 2-9718-Л-2302 від 05.04.2018 щодо продовження договору оренди на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова, яке відбувалось 06.06.2018, прийнято рішення про відмову в продовженні договору оренди № Г-9664-15 від 25.06.2015 (том 1, а.с. 18).

Суди також зазначили, що в матеріалах справи наявний протокол засідання комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади м. Львова № 11 від 06.06.2018, згідно з яким за результатами голосування щодо продовження договору оренди № Г-9664-15 від 25.06.2015 прийнято рішення про відмову в продовженні вказаного договору (том 3, а.с.107- 108).

Управління 12.07.2018 надіслало позивачу повідомлення від 11.07.2018 № 2302-вих.- 4462 про припинення договірних відносин у зв`язку з закінченням 24.06.2018 терміну дії договору оренди № Г-9664-15 від 25.06.2015, в якому вказало про обов`язок орендаря протягом 15 днів повернути балансоутримувачу орендоване приміщення шляхом підписання акта приймання-передачі, та провести повний розрахунок по сплаті орендної плати (том 1, а.с. 51).

На підтвердження надіслання позивачу зазначеного повідомлення Управління надало список згрупованих відправлень від 12.07.2018, згідно з яким 12.07.2018 Управління надіслало 13 рекомендованих відправлень, у тому числі надісло повідомлення від 11.07.2018 № 2302-вих.-4462 на адресу ПП "Зорепад Люкс", м. Львів, вул. Драгана, 26/13, поштове відправлення № 7900607852940, та на адресу ПП "Зорепад Люкс", м. Львів, пл. Ринок, 35, поштове відправлення №7900607852959, та фіскальний чек від 12.07.2018 на суму 159,00грн про оплату 13 рекомендованих поштових відправлень. Список згрупованих відправлень від 12.07.2018 підписаний представником відправника, скріплений печаткою відповідача, працівником відділення поштового зв`язку і містить відбиток календарного поштового штемпеля з датою - 12.07.2018 (том 1, а.с. 52).

Листом від 29.08.2019 № 2302-5234 УКВ повернуло ПП "Зорепад Люкс" документи щодо включення орендованого приміщення на пл. Ринок, 35 до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в якому зазначило, що на засіданні комісії з підготовки пропозицій для надання в оренду майна територіальної громади (протокол № 11 від 06.06.2018) відмовлено ПП "Зорепад Люкс" у продовженні договору оренди (том 3, а.с. 54).

Спір виник у зв`язку із тим, що ПП "Зорепад-Люкс" як орендар, який належно виконує свої обов`язки за договором оренди, вважало, що після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк. Проте відповідач відмовив в укладенні договору оренди на новий строк та заявив вимоги щодо звільнення та повернення орендованих приміщень у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди нежитлових приміщень від 25.06.2015 № Г-9664-15.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, пункт 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

В ході розгляду справи суд встановив, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за №Г-9664-15 від 25.06.2015р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради передало позивачу (за первісним позовом) в строкове платне користування - оренду нежитлові приміщення загальною площею 23,0 кв.м за адресою: м.Львів, пл. Ринок, 35, що знаходяться на балансі ЛКП «Старий Львів».

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 4.1 договору визначено термін його дії до 24 червня 2018р.

Договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) за № Г-9664-15 від 25.06.2015р. припинив свою дію у зв`язку із закінченням терміну його дії 24.06.2018р. Ця обставина не оспорюється сторонами.

Таким чином, з 24.06.2018р. договірні відносини між сторонами припинились.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Орендовані нежитлові приміщення є комунальним майном, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

05 квітня 2018 року (до закінчення дії договору ) орендар звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди. Як вбачається із тексту поданої заяви , вона містить прохання про продовження договору оренди.

Тобто орендар не звертався до УКВ із заявою про намір скористатися своїм переважним правом на укладення договору на новий строк - на 5 років, а фактично звертався про продовження договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015, який укладений терміном на 2 роки 364 дні (з 25.06.2015 до 24.06.2018).

Отже, після припинення договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 відповідач не був зобов`язаний в силу приписів названих вище норм закону автоматично укласти з позивачем договір оренди на новий строк - на 5 років на підставі заяви позивача від 05.04.2018.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання скаржника на рішення постійної комісії з питань комунальної власності, оформлене протоколом №67 від 26.09.2017, яким рекомендовано УКВ включити до переліку об`єктів оренди, що підлягають приватизації шляхом викупу, об`єкт на пл. Ринок,35, та доводи скаржника про протиправну бездіяльність відповідача щодо підготовки та винесення на розгляд міської ради проекту ухвали про включення об`єкта оренди до переліку об`єктів, які підлягають приватизації способом викупу, з огляду на те, що приватизація об`єкта оренди не є предметом даного спору.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що із заявою про укладення договору оренди на новий термін ПП «Зорепад-Люкс» не зверталось .

Істотне значення має зміст заяви орендодавця про припинення або зміну умов договору оренди, надання (надіслання) цієї заяви орендарю протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди та факт її отримання іншою стороною.

В матеріалах справи міститься копія повідомлення Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № 2302-вих-4462 від 11.07.2018р. про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням 24.06.2018р. терміну дії договору оренди нежитлових приміщень № Г-9664-15 від 25.06.2015р. та з вимогою до орендаря протягом 15 днів повернути орендовані приміщення загальною площею 23,0 кв.м за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 35 балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Вказане повідомлення надіслане орендарю, на підтвердження чого Управлінням надано копії списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень та фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 12.07.2019р.

Положення частини третьої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" частини першої статті 777 Цивільного кодексу України передбачають можливість для добросовісного орендаря реалізувати переважне право на укладення договору оренди на новий термін перед іншими претендентами на оренду цього ж майна і за інших рівних з ними умов, а не обов`язок орендодавця укласти договір оренди після закінчення терміну його дії та за відсутності волевиявлення на пролонгацію договору.

Аналіз правової конструкції переважне право однозначно вказує, що його суттю є не абсолютне і автоматичне право належного орендаря на укладення договору найму, а надання йому певної переваги перед іншими претендентам на оренду майна, що свідчить про обов`язкову участь такого орендаря в конкурсі разом з іншими учасниками.

Також, оскільки переважне право не передбачає автоматичного продовження договору, воно не скасовує необхідність досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов (цільового використання, ціни тощо. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється (ч.1 ст.777 ЦК України).

Жодної згоди щодо продовження договірних стосунків сторонами у даному спорі не досягнуто.

Для задоволення позовних вимог про зобов`язання укласти договір, повинна мати місце правова ситуація, в якій одна із сторін зобов`язання, маючи обов`язок укласти договір, ухиляється від його укладення.

Однак, позивач (за первісним позовом) не довів належними та допустимими доказами наявності наведених обставин.

Твердження апелянта про те, що підставою для зобов`язання Управління укласти спірний договір є добросовісне виконання орендарем своїх зобов`язань щодо користування майном та сплати орендної плати, суд вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

В обґрунтування неналежності виконання ПП «Зорепад-Люкс» умов договору оренди в частині своєчасності сплати орендних платежів відповідачем долучено до матеріалів справи :

Акт звірки взаємних розрахунків по договору №Г-9664-15 від 25.06.2015 року станом на 16.08.2018;

Довідку № 4-2302-8513 від 29.03.2021 про нарахування орендних платежів по договору №Г-9664-15 від 25.06.2015 року станом на 26.03.2021, в якій відображено рух коштів по даному договору, підписану начальником управління І.Свистун та начальником ФРВ І.Галушко.

Досліджуючи матеріали справи та подані сторонами докази судом першої інстанції вірно встановлено, що як вбачається із підписаного не встановленими особами ( без зазначення посади та прізвища підписантів) сторонами Акту звірки розрахунків на який посилається ПП «Зорепад-Люкс» як на доказ належного виконання умов договору №Г-9664-15 від 25.06.2015 року, станом на 01.06.2018 заборгованість по орендним платежам існувала в розмірі 6468,84 грн., яка оплачена позивачем за первісним позовом 09.07.2018. в тому числі оплачено пеню в розмірі 169,93 грн. Наявність заборгованості по орендним платежам та сплата пені згідно поданого ПП «Зорепад-Люкс» Акту звірки розрахунків на підтвердження належного виконання ним договору оренди - свідчить про протилежне.

В свою чергу, представник Управління комунального майна стверджує, що в період з 27.12.2017 по 27.04.2018 ПП «Зорепад-Люкс» не здійснювалось сплати орендних платежів, що відображено в Довідці підписаною зі сторони відповідача.

Щодо доводів ПП «Зорепад-Люкс» про наявність у нього переплати по договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 року, яку він підтверджує платіжним дорученням № 2905 від 21.07.2015 і банківською випискою долученими позивачем до матеріалів справи, то суд першої інстанції вірно зазначив,що із платіжного доручення вбачається, призначенням платежу по ньому є :оплата згідно гарантійного листа №06/07/15-01 від 06.07.2015 . Жодного посилання на договір оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 року ні платіжне доручення ні банківська виписка не містять. Текст гарантійного листа, на виконання якого здійснювався платіж позивачем до матеріалів справи не долучено.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно зазначив, що надані відповідачем Акти звірки розрахунків, підписані лише зі сторони відповідача не є належними та допустимими доказами.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що долучені позивачем в підтвердження відсутності заборгованості за договором №Г-9664-15 від 25.06.2015 акти звірки розрахунків також не є належними і допустимими доказами з огляду на та, що акт звірки розрахунків згідно договору №Г-6641 від 30.09.2008 станом на 31.03.2015 стосується попереднього договору, який не є предметом дослідження у даній справі і містить підписи осіб без зазначення посади, прізвища особи, яка його підписала. Інформація , відображена в Акті звірки, підписаним не встановленими особами, не підтверджена первинними документами.

Крім того, зазначений Акт звірки жодним чином не спростовує посилання відповідача за первісним позовом на порушення позивачем строків оплати орендних платежів за Договором №Г-9664-15 від 25.06.2015 ( який є предметом дослідження у даній справі) в період з січня по квітень 2018 року, оскільки стосується періоду червня 2015 року.

Акт звірки розрахунків підписаний сторонами станом на 11.07.2018, долучений ПП «Зорепад-Люкс» в якості доказу своєчасності сплати орендних платежів не є належним і допустимим доказом, оскільки, як вже зазначалось раніше, в ньому відображена заборгованість станом на 01.06.2018 в сумі 6468,84 грн. Доказів протилежного ( банківських виписок, платіжних доручень ) позивач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що своєчасність сплати орендних платежів по договору оренди може бути підтверджена банківськими виписками або платіжними дорученнями із зазначенням в них призначення платежу по даному договору. Ні банківських виписок, ні платіжних доручень про сплату орендних платежів по договору оренди №Г-9664-15 від 25.06.2015 року ПП «Зорепад-Люкс» до матеріалів справи не надав.

Отже, наявність переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк можлива лише при дотриманні орендарем певних умов, а саме: належного виконання своїх обов`язків за договором найму ; повідомлення наймодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк (ч.1 ст.777 ЦК України ).

Щодо зустрічного позову Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, то слід зазначити, що рішення суду в частині закриття провадження в порядку п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, апелянтом не оскаржується.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні щодо відмови в задоволенні первісного позову.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Зорепад-Люкс», зміни чи скасування рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 у справі №914/1258/18. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Зорепад-Люкс» б/н від 17.08.2021 (вх. № 01-05/2939/21 від 31.08.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.06.2021 у справі №914/1258/18 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.03.2022

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяЯкімець Г.Г.

СуддяБонк Т.Б.

СуддяМалех І.Б.