Постанова

від 29.03.2022 по справі 914/1410/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2022 р. м.Львів Справа №914/1410/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді (доповідача) Малех І.Б.

СуддівГриців В.М.

Зварич О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Телерадіокомпанії «Броди» Бродівської міської ради, б/н, б/д, вх.№ (01-05/405/21 від 06.12.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2021, м. Львів, суддя Фартушок Т.Б., повний текст рішення складено 15.11.2021,

у справі №914/1410/21

за позовом Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «НІК ТВ», м. Броди Львівської обл.,

до відповідача Комунального підприємства Телерадіокомпанії «Броди» Бродівської міської ради, м. Броди Львівської обл.,

про стягнення моральної шкоди в розмірі 78 338,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

21.05.2021 у Господарський суд Львівської області звернулось Приватне підприємство «Телерадіокомпанія «НІК ТВ» (далі по тексту - ПП «ТРК «НІК ТВ») з позовом до Комунального підприємства телерадіокомпанії «Броди» Бродівської міської ради (далі по тексту - ТРК «Броди») про стягнення моральної шкоди в розмірі 78 338,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач поширив інформацію про несанкціоноване втручання працівника позивача в електронні системи ТРК «Броди» та про порушення проти керівника та працівників позивача кримінальної справи. В подальшому ця інформація визнана недостовірною згідно з рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20, однак внаслідок поширення відповідачем такої недостовірної інформації, позивач вважає, що йому та його колективу заподіяно душевні страждання, втрати немайнового характеру, в тому числі зниження ділової репутації (ринкової вартості юридичної особи). У зв?язку з цим просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 78 338,00 грн., яку розраховує з мінімальної заробітної плати за час існування порушення починаючи з березня 2020 року по травень 2021 року.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 16, 23, 91, 94, 1167 ЦК України та ст. 32 Конституції України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.11.2021 у справі №914/1410/21 вищезазначений позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 78 338,00 грн.

Суд першої інстанції врахувавши преюдиційність рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20, яким встановлено факт порушення права ПП «ТРК «НІК ТВ» на повагу до гідності, честі чи ділової репутації, визнав, що таке порушення є достатньою передумовою для компенсації моральноі? шкоди в розмірі, який заявлений у позовній заяві. При цьому місцевий господарський суд відмовив у застовуванні наслідків спливу річного строку спеціальної позовної давності, який передбачений п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки дійшов до висновку, що веб-сайт відеохостину YouTube не являється засобом масової інформації, як це вимагається зазначеною нормою матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20 про визнання недостовірною інформації, не може бути єдиною підставою для задоволення позову в даній справі, оскільки цим судовим рішенням не встановлено безумовну доведеність всіх обов?язкових складових цивільно-правової відповідальності заподіяння моральної шкоди.

Суд першої інстанції визнав встановленими обставини заподіяння позивачу та його колективу душевних страждань, втрат немайнового характеру, в тому числі зниження ділової репутації (ринкової вартості юридичної особи) внаслідок протиправної діяльності відповідача, за відсутності належних та допустимих доказів на підтведження цього. Зокрема, апелянт вказує на те, що інформація, яка зазначена у листі №18/02 від 19.02.2020, не спричинила жодних негативних наслідків або втрат для позивача, оскільки не стала перешкодою в отриманні ліцензії на мовлення позивачем.

Висновок місцевого господарського суду про невиконання відповідачем у даній справі іншого рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20 про визнання недостовірною інформації, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки ТРК «Броди» виконало це рішення шляхом надсилання до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення листа в якому спростовує раніше оприлюдену інформацію, яка стосується позивача у даній справі, а також шляхом опублікування та оприлюднення заяви про спростування поширеної недостовірної інформації в мережі своєї трансляції у м. Броди та в мережі Інтернет на каналі YouTube. Апелянт вважає, що у такий спосіб ним, як відповідачем у справі №914/2038/20, відшкодовано ПП «ТРК «НІК ТВ» моральну шкоду в немайновій формі.

Відмовляючи в застосуванні строків позовної давності з тих підстав, що веб-сайт відеохостину YouTube не являється засобом масової інформації, як передумови, необхідної для застосування приписів п. 2 ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд першої інстанції не врахував Положення про порядок використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації під час виборів Президента України у 1999 році, яке затверджене постановою Центральної виборчої комісії за №96 від 18.06.1999, у якому мережу Інтернес віднесено до засобів масової інформації.

До апеляційної скарги відповідачем додано: (1)листи ТРК «Броди» за №63/06 від 22.06.2021, №79/08 від 12.08.2021 та №84/09 від 03.09.2021, адресовані Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення, в яких спростовує раніше поширену ним недостовірну інформацію; (2)постанову Янчука О.В., старшого державного виконавця Бродівського відділу ДВС у Золочівському районі Західного міжрегіонального управління Міністертсва юстиції (м. Львів) від 07.10.2021 про закінчення виконавчого провадження №66739191 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв?язку з добровільним виконанням боржником.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Частиною десятою статті 270 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня становить 2270 гривень.

Оскільки ціна позову в даній справі становить 78 338,00 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 227 000,00 грн. (2270,00 грн. * 100), то апеляційний господарський суд в силу ч. 10 ст. 270 ГПК України розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що ТРК «Броди» (відповідач) листом вих.№18/02 від 19.02.2020 звернулась до Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення з проханням врахувати при розгляді питання про видачу ліцензії ПП «ТРК «НІК ТВ» (позивач) те, що проти працівника ТКР «НІК ТВ» та співзасновника телеканалу «Броди online», що діє при ТРК «НІК ТВ», відкрито кримінальне провадження за статтею 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерів, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж), вказане питання докладно вивчено кіберполіцією та знайдено чимало ознак злочину, а зараз справа у прокуратурі, готується до передачі в суд.

Вважаючи вказану інформацію недостовірною, позивач у даній справі - ПП «ТРК «НІК ТВ», звернувся у Господарський суд Львівської області з позовною заявою до ТРК «Броди» в якій просив визнати цю інформацію недостовірною та спростувати її, оскільки відповідач не надав доказів відкриття кримінальних проваджень чи вироків судів стосовно позивача.

Ці обставини встановлені рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20, яким частково задоволено позов ПП «ТРК «НІК ТВ» до РК ТРК «Броди» про визнання недостовірною інформацію та зобов`язання вчинити дії, оскільки інформація, яка поширена відповідачем є недостовірною, що об`єктивно, принижує ділову репутацію позивача, а відтак підлягає спростуванню.

Цим рішенням, зокрема, визнано недостовірною інформацію, яка поширена РК ТРК «Броди» у заяві на ім`я Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, а саме: (1)що проти працівників ТРК «НІК ТВ» та співзасновника телеканалу «Броди online», що діє при ТРК «НІК ТВ» відкрито кримінальне провадження за статтею 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу комп`ютерів, автоматизованих систем, комп`ютерних мереж), (2)питання докладно вивчене кібер поліцією, знайдено чимало ознак злочину, зараз справа у прокуратурі, готується до передачі в суд. Зобов`язано РК ТРК «Броди» надіслати лист до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з спростуванням своєї інформації котра була оприлюднена нею 20.02.2020 - не пізніше місяця з дня набрання рішенням законної сили. Завірену копію цього листа надіслати на адресу позивача. Зобов`язано РК ТРК «Броди» опублікувати та оприлюднити заяву про спростування поширеної недостовірної інформації після набрання рішенням суду законної сили, в мережі своєї трансляції в м. Броди, Львівської області та на каналі YоuTube мережі інтернет на своєму каналі код: https://www.youtube.com/channel/UCMjuG2-5wxHHuq3NDw. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Водночас, апеляційний господарський суд звертає увагу, що преюдиційний зв`язок між розглядуваною судовою справою та попередніми судовими справами є різним. Він залежить від характеру судових, в межах яких встановлювалися обставини та осіб, стосовно яких вони встановлювались. В цьому плані можна виявити різні межі преюдиційного зв`язку.

Якщо господарська справа базується на попередньо розглянутій іншій цивільній, господарській чи адміністративній справі, обставини будуть преюдиційними, якщо у ній беруть участь ті же самі особи або особа. Обсяг обставин, які будуть мати преюдиційне значення буде залежати від того, хто саме бере участь у новій справі. Якщо участь беруть всі особи з попередньо рознлянутої справи, преюдиційне значення будуть мати всі обставини справи. Якщо з даних осіб, бере участь тільки одна частина, преюдиційне значення будуть мати тільки ті факти, які були встановлені щодо цієї частини осіб.

Преюдиційний зв`язок між розглядуваною справою та іншими судовими справами, що вже розглянуті не є абсолютним. Відповідно до ч. 5 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Безпосередність дослідження та встановлення судом обставин як умова надання і?м преюдиціального значення в іншіи? справі була і залишається нечіткою вимогою. Формальні, зовнішні ознаки і?і? виконання (формулювання, якими суд описує встановлення певних обставин, і навіть посилання на докази, оцінені судом для встановлення цих обставин) самі собою не є достатнім критерієм для визначення того, чи може бути надане преюдиціальне значення викладеним у судовому рішенні фактам.

За загальнотеоретичним правилом преюдиція стосується тих фактів, які (1)були істотними для вирішення справи, у якіи? вони були встановлені, (2)були фактично встановлені (actually litigated and determined) чинним та остаточним судовим рішенням. Отже не має надаватись преюдиціального значення обставинам, які були неважливими або не стосувались першоі? справи, або були встановлені у зв`язку з розглядом позову, якии? був цілковито відміннии? або мав неістотне значення, оскільки несправедливим видається покладати на сторону негативні наслідки встановлення обставин, стосовно яких у першіи? справі ця сторона не мала зацікавленості у і?х енергіи?ному доведенні.

Таким чином, умова преюдиційності щодо істотності обставин, які встановлені в іншій справі вважається виконаною у тому випадку, якщо обставина, встановлена у першіи? справі, належала до предмета доказування, тобто і?і? встановлення було необхідне для вирішення тієі? справи. Оскільки предмет доказування спочатку визначається підставами позову, а потім обґрунтовується нормами матеріального права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору, то питання про те, чи належав певнии? факт до предмета доведення, є питанням права, а не факту. З огляду на це у наступніи? справі, у якіи? сторона посилається на преюдиціальне значення факту, встановленого у рішенні з першоі? справи, суд ex officio встановлює, чи належав цеи? факт до предмета доведення при вирішенні першоі? справи, зважаючи на те, якоі? категоріі? спір було розглянуто у першіи? справі, які норми права застосовано і встановлення яких обставин потребувало застосування цих норм.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники процесу, а також предмет доказування (в частині наявності порушеного права позивача) у справі №914/2038/20, ідентичний тим, що й при розгляді даної справи за №914/1410/21, а тому в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України вищезазначені обставини про те, що інформація, яка поширена ТРК «Броди» є недостовірною, що об`єктивно, принижує ділову репутацію ПП «ТРК «НІК ТВ», які встановлені у справі №914/2038/20 не підлягають доказуванню в межах даної справи.

Зважаючи на це, ПП «ТРК «НІК ТВ» з новим позовом у даній справі про стягнення з ТРК «Броди» моральної шкоди, заподіяною внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації, яка спричинила що позивачу та його колективу душевні страждання, втрати немайнового характеру, в тому числі зниження ділової репутації (ринкової вартості юридичної особи).

Отже спір у даній справі виник з приводу наявності чи відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у якості компенсації завданої моральної шкоди.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК Украі?ни одним із загальних способів захисту цивільних прав є відшкодування моральноі? (немаи?новоі?) шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 280 ЦК Украі?ни визначено один із основних способів захисту немаи?нових прав - право на грошову компенсацію моральноі? шкоди, завданоі? втручанням у такі немаи?нові блага.

Під шкодою в цивільному праві розуміють несприятливі зміни охоронюваного законом блага, яке може бути маи?новим і немаи?новим.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немаи?нового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичніи? чи юридичніи? особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду Украі?ни від 31 березня 1995 року No 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральноі? (немаи?новоі?) шкоди»).

Частиною другою статті 23 ЦК Украі?ни, передбачено, що моральна шкода полягає:

1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неі? самоі?, членів і?і? сім`і? чи близьких родичів;

3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням і?і? маи?на;

4)у приниженні честі та гідності фізичноі? особи, а також діловоі? репутаціі? фізичноі? або юридичноі? особи.

Моральна шкода є втратою немаи?нового характеру, натомість відшкодування моральноі? шкоди відбувається в маи?новіи? (грошовими коштами, іншим маи?ном) або немаи?новіи? формах (публікація спростування недостовірноі? інформаціі?, публікація рішення суду у засобах масовоі? інформаціі?, інші форми відновлення морального стану особи).

За змістом ч. 3 ст. 23 ЦК Украі?ни позовна вимога про відшкодування моральноі? шкоди є маи?новою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому маи?новому вимірі, правовим наслідком відшкодування якоі?? є грошове або інше маи?нове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування маи?на, визнання права на маи?но тощо).

Наведеної вище диференціації форм моральної шкоди на майнову та немайнову, суд першої інстанції не врахував, а тому встановивши, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20, окрім задоволення позовної вимоги про визнання недостовірною інформації, поширеної відповідачем, його також зобов?язано спростувати цю інформацію, помилково залишено поза увагою положення ч. 5 ст. 23 ЦК України за змістом якої моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто задоволивши позовні вимоги у даній справі, суд першої інстанції повторно притягнув відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді компенсації моральної шкоди за одне і те саме порушення, однак в іншій формі (майновій, а не немайновій, як у справі №914/2038/20).

Окрім того, зважаючи на те, що метою заявленого позову є притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності за порушення права позивача на повагу до гідності, честі чи ділової репутації, апеляційний господарський суд зазначає наступнею.

Єдиною підставою цивільно-правовоі? відповідальності є скоєння цивільного правопорушення. Право на відшкодування моральноі? шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме:

а)наявність моральноі? шкоди як наслідку порушення особистих немаи?нових прав або посягання на інші нематеріальні блага;

б)неправомірні рішення, діі? чи бездіяльність заподіювача шкоди;

в)причиннии? зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою;

г)вина заподіювача шкоди.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі №464/3789/17, від 27.11.2019 у справі №750/6330/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнала психологічних страждань та розчарувань, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

У позовній заяві ПП «ТРК «НІК ТВ» вказувало на те, що внаслідок поширення відповідачем недостовірної інформації, позивачу та його колективу заподіяно душевні страждання, втрати немайнового характеру, в тому числі зниження ділової репутації (ринкової вартості юридичної особи). Разом з тим, на підтвердження цих тверджень, позивачем, окрім рішення Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20, не надано жодного належного та допустимого доказу.

Позивачем також не обґрунтовано, які саме негативні наслідків або втрати для позивача завдані внаслідок оприлюднення відповідачем інформації, яка зазначена у листі №18/02 від 19.02.2020, враховуючи те, що ця інформація не стала перешкодою в отриманні позивачем ліцензії на мовлення. Тому обґрунтованими є доводи апелянта в цій частині.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідними елементами «обов`язку доказування» є: (1)певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення; (2)подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.

Отже, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь які висловлені особою міркування будуть собою являти припущення, які не мають під собою жодного доказового значення.

Зазначене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, сам лише факт порушення прав позивача, який підтверджений рішенням Господарського суду Львівської області від 12.01.2021 у справі №914/2038/20, не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань, тому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками місцевого господарського суду та доходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а відтак про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта в цій частині.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Отже, наведені апелянтом доводи, слугують підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, які визначені у ст. 277 ГПК України, оскільки за наслідками апеляційного перегляду суд встановив неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову в позові, то суд апеляційної інстанції доходить до висновку про необхідність відшкодування сплаченого апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Комунального підприємства Телерадіокомпанії «Броди» Бродівської міської ради, б/н, б/д, вх.№ (01-05/405/21 від 06.12.2021) задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 04.11.2021 у справі №914/1410/21 скасувати.

Відмовити в задоволенні позову Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «НІК ТВ» до Комунального підприємства Телерадіокомпанії «Броди» Бродівської міської ради про стягнення моральної шкоди в розмірі 78 338,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Телерадіокомпанія «НІК ТВ» (80600, Львівська обл., м. Броди, пл. Ринок, 16/1, код ЄДОРПОУ 34573128) на користь Комунального підприємства Телерадіокомпанії «Броди» Бродівської міської ради (80600, Львівська обл., м. Броди, пл. Ринок, 1, код ЄДОРПОУ 22338509) 2881,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ у порядку ст. 327 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

Порядок та строки оскарження встановлені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.Б. Малех

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич