Рішення

від 29.03.2022 по справі 904/9896/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2022м. ДніпроСправа № 904/9896/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Промелектро", м. Нова Каховка Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт", м. Дніпро

про стягнення 17 522,88грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Без виклику (повідомлення) учасників

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт" заборгованість у розмірі 17 522,88грн., з яких:

- основний борг у розмірі 14 590,00 грн.;

- 3 % річних у розмірі 940,26 грн.;

- інфляційні втрати у розмірі 1 992,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 12.03.2020 по 23.12.2021 у сумі 940,26 грн. та інфляційні збитки за період з березня 2020 року по грудень 2021 року.

Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2270,00грн. та витрати пов`язані з правничою допомогою у розмірі 8375,50грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2021 справу №904/9896/21 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою господарського суду від 04.01.2022 відкрито провадження у справі.

Враховуючи приписи частини тринадцятої статті 8, статті 12, частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги малозначний характер справи та незначну складність, її розгляд було вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у порядку письмового провадження.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 49064, м. Дніпро, вул. Матлахова, буд. 12.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930019211497, яке повернулося до суду (а.с. 38). Строк для надання відзиву на позов сплинув 31.01.2022 (з урахуванням положень ч.5 ст. 254 ЦК України). У встановлений законом та ухвалою суду строк відповідач відзиву на позов не надав.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Справу розглянуто відповідно до ст. 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро", як постачальник, виставило Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт", як покупцю, рахунок-фактуру №ПЭ-0016661 від 11.12.2019 на суму 13 200,00грн. та рахунок-фактуру №ПЭ-0016687 від 12.12.2019 на суму 2 390,00грн. (а.с. 6, 10).

12 грудня 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" було здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт", а саме: електродвигун АИР180М2 30/3000 1081, код УКТЗЕД 8501523090, артикул 109, у кількості 1 шт., на загальну вартість 13 200,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ПЭ-0014197 від 12.12.2019 (отримано за довіреністю №1112/01 від 12.12.2019); електродвигун АИР100S4 3/15000 1081, код УКТЗЕД 8501522090, артикул 108, у кількості 1 шт., на загальну вартість 2390,00грн., що підтверджується видатковою накладною №ПЭ-0014207 від 12.12.2019 (отримано за довіреністю №1112/01 від 12.12.2019) (а.с. 7,8, 11,12).

Видаткові накладні складені та підписані сторонами, скріплені печатками підприємств.

Відповідач перерахував на рахунок позивача 1 000,00грн., згідно платіжних доручень №493 від 26.04.2021 на суму 500,00грн., №1125 від 10.12.2021 на суму 500,00грн. Призначення платежу: оплата згідно акту звірки 2021 року за товар (а.с. 9, 13).

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків складеного сторонами, станом на 10.12.2021 заборгованість відповідача складає 14 590,00грн. Акт підписано сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 14).

З викладеного слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт" (покупець, відповідач) укладено договір поставки у спрощений спосіб, а саме: позивач підтвердив наявність домовленостей за виставленим рахунком, в якому зазначено кількість та характеристика товару, який він має поставити, а відповідачем прийнято ці умови шляхом здійснення часткової оплати та прийняття товару за видатковою накладною.

Проте, відповідачем не виконано зобов`язання щодо повної оплати товару. Сума заборгованості за поставлений товар складає 14 590,00грн. (15 590,00грн.-1 000,00грн.).

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість у сумі 14 590,00грн. відповідачем не сплачена.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами статті 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 стаття 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до стаття 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, частиною 1 ст. 692 ЦК України чітко встановлений строк виконання покупцем обов`язку з оплати товару, у тому разі, якщо такий строк самостійно не визначений сторонами.

Відтак обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Обов`язок покупця оплатити товар одразу після його прийняття також визначений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 906/232/19.

Таким чином, враховуючи, що видатковими накладними №ПЭ-0014197 та №ПЭ-0014207 від 12.12.2019, строк оплати отриманого товару не передбачений, у відповідача виник обов`язок оплатити товар в день його прийняття, тобто 12.12.2019, а у позивача виникло право вимагати такої оплати.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 14 590,00грн. відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.

За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 14 590,00грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становить спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач просить стягнути 3% річних у сумі 940,26грн за період з 13.12.2019 по 23.12.2021 та інфляційні втрати за період з січня 2020 року по грудень 2021 року у розмірі 2 196,12грн.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних встановлено, що позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов`язання.

Вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у сумі 938,97 грн., виходячи з наступного:

за період з 13.12.2019 по 09.12.2021 на суму 2390,00грн. нарахуванню підлягають 3% річних у розмірі 142,81грн.;

за період з 10.12.2021 по 23.12.2021 на суму 1890,00грн. нарахуванню підлягають 3% річних у розмірі 2,17грн.;

за період з 13.12.2019 по 25.04.2021 на суму 13200,00грн. нарахуванню підлягають 3% річних у розмірі 541,38грн.;

за період з 26.04.2021 по 23.12.2021 на суму 12700,00грн. нарахуванню підлягають 3% річних у розмірі 252,61грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку втрат від інфляції, судом встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом третім частини третьої статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає сума 17 521,59грн., з яких: основний борг у сумі 14 590грн., 3% річних у сумі 938,97грн., втрати від інфляції у сумі 1 992,62грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед яких витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

18 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальним підприємством "Промелектро" (замовник) та адвокатом Зінкевич Дмитро Сергійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №2 (а.с. 21-22).

Згідно п. 1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

За правову допомогу, передбачену в п. 1.2 договору замовник сплачує адвокату винагороду (гонорар) (п. 2.1 договору).

Сторони домовились, що розмір оплати професійної правничої допомоги за годину роботи адвоката, який замовник сплачує адвокату за надану в межах цього договору професійну правову допомогу, визначається попередньо, виходячи з розрахунку 50% від прожиткового мінімуму на одну працездатну особу встановленому на час надання послуг за 1 (одну) годину роботи адвоката. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму у 2021 році становить на одну особу в розрахунку на місяць: із 1 січня 2189грн.; із 1 липня - 2294 грн.; із 1 грудня 2393грн. (п. 2.2 договору).

За пунктом 2.3 договору загальний обсяг часу, витраченого адвокатом та остаточний розмір гонорару погоджується сторонами шляхом підписання Акту здавання приймання робіт (послуг).

В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором (п. 2.4 договору).

Умови та порядок розрахунків з адвокатом за надання правової допомоги, визначаються сторонами в додатках до цього договору (п. 3.1 договору).

За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу (п. 3.2 договору).

Оплата послуг з представництва інтересів замовника здійснюється в наступному порядку: 100% вартості послуги сплачується замовником адвокату протягом 5-ти календарних днів з дня підписання сторонами Акту здавання-приймання робіт (послуг) (п. 3.3 договору).

За пунктом 3.8 договору правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами.

Адвокат надає замовнику акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір вартості послуг, які підлягають сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму вартості (якщо такі мали місце) (п. 3.9 договору).

За пунктом 4.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та додатків (додаткових угод)до нього та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Дія цього договору припиняється через два роки з дня його укладання п. 4.2 договору).

20 грудня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальним підприємством "Промелектро" (замовник) та адвокатом Зінкевич Дмитро Сергійовичем (адвокат) укладено додаткову угоду №3 до договору №2 від 18.02.2021 про надання правової допомоги (а.с. 23-24).

Дана додаткова угода визначає порядок оплати послуг про надання правової допомоги адвокатом на користь замовника з приводу представництва інтересів останнього в Господарському суд Дніпропетровської області або Центральному апеляційному господарському суді за позовом ТОВ Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" (код 25644276) до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Агротехекспорт" (код ЄДРПОУ 31459177) щодо стягнення з останнього грошових коштів за поставлений товар згідно видаткової накладної №ПЭ-0014191 від 12.12.2019 на поставку електродвигуна АИР 180М2 30/3000 1081 в кількості 1 одиниця на суму 13 200,00грн. та видаткової накладної №ПЭ-0014207 від 12.12.2019 на поставку електродвигуна АИР 100S4 3/1500 1081 в кількості 1 одиниця на суму 2390,00грн. (п. 1 додаткової угоди).

Сторони дійшли згоди про те, що вартість послуг адвоката за представництво на захист інтересів замовника згідно п. 1 даної додаткової угоди становить за годину роботи адвоката 1196,50грн. (50%-2393грн. станом на 1 грудня 2021 року прожиткового мінімуму на одну працездатну особу) та складається з вартості загальної кількості годин витрачених адвокатом на виконання додаткової угоди, всього на суму 8 375,50грн. (п. 2 додаткової угоди).

24 грудня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувальне підприємство "Промелектро" (замовник) та адвокатом Зінкевич Дмитро Сергійович (адвокат) складено та підписано Акт №1 здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) на загальну суму 8375,50грн. (а.с. 25-26).

Адвокат виконав, а замовник прийняв наступні роботи (послуги) з правової допомоги на виконання договору про надання правової допомоги №2 від 18.02.2021 та додаткової угоди до нього №3 від 20.12.2021:

зустріч та консультація клієнта з приводу обрання способу захисту прав та законних інтересів з приводу звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах ТОВ МНП "Промелектро" до ТОВ ВКП "Агротехекспорт" щодо стягнення з останнього грошових коштів за поставлений товар, згідно видаткової накладної №ПЭ-0014191 від 12.12.2019 та № ПЭ-0014207 від 12.12.2019 на поставку електродвигунів 1 год., вартістю 1 196,50грн.;

ознайомлення з документами та їх копіювання (згідно наведеного в акті переліку), 1 год., вартістю 1 196,50грн.;

огляд законодавства, що регулює спірні відносини та ознайомлення з правовими позиціями судів вищих інстанцій у спірних відносинах з аналогічних справ, 1 год., вартістю 1196,50грн.;

узгодження обраної схеми захисту з замовником, 1 год., вартістю 1 196,50грн.;

підготовка та подання до суду позовної заяви, направлення позовної заяви з додатком відповідачу, 3 год., 3 589,50 грн.

Послуги виконані належним чином та прийняті замовником в повному обсязі. Претензій з боку замовника до адвоката щодо цієї часини правничої допомоги відсутні.

Згідно платіжного доручення №6327 від 03.02.2022 замовник сплатив адвокату за надані послуги 8 375,50грн. (а.с. 42).

Доказом повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у справі є: договір №2 про надання правової допомоги від 18.02.2021; ордер серії ВТ №1023355 від 18.02.2021. Статус адвоката Зінкевич Дмитра Сергійовича підтверджується наявною у справі копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3427 від 02.06.2010 (а.с. 19-22).

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 375,50грн.

За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст.123 ГПК України).

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

За частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див. також, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За частиною п`ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.); суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22).

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 ГПК України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов`язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Господарський суд, розподіляючи витрати Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Промелектро" на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути не лише доведений, а документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи відсутність складних розрахунків в позовній заяві; оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, незначний обсяг доказів у справі (до позовної заяви позивачем додано всього 11 додатків), заборгованість складається з суми двох видаткових накладних; ціну позову, наявність усталеної судової практики щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, те, що такі послуги як: зустріч та консультація клієнта з приводу обрання способу захисту прав та законних інтересів товариства; ознайомлення з документами та їх копіювання; огляд законодавства, що регулює спірні відносини та ознайомлення з правовими позиціями судів вищих інстанцій у спірних відносинах з аналогічних справ; узгодження обраної схеми захисту з замовником відноситься та охоплено послугою з підготовки та подання до суду позовної заяви, направлення позовної заяви з додатком відповідачу, суд вважає обгрунтованою та розумною суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3589,50грн, яка і підлягає розподілу.

За викладеного, стягненню з відповідача підлягає 3589,23грн (3589,50х 17521,59грн/17522,88грн) пропорційно розміру задоволених вимог.

При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №2809 від 26.11.2021 (а.с. 27).

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача у сумі 2 269,83грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Промелектро" до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт" про стягнення 17 522,88грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства "Агротехекспорт" (49064, м. Дніпро, вул. Матлахова, буд. 12; ідентифікаційний код 31459177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Монтажно-налагоджувального підприємства "Промелектро" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Заводська, буд. 2Д; ідентифікаційний код 25644276) основний борг у сумі 14 590 (чотирнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто)грн. 00коп., 3% річних у сумі 938 (дев`ятсот тридцять вісім)грн. 97коп., інфляційні втрати у сумі 1992 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто дві)грн. 62коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3589 (три тисячі п`ятсот вісімдесят дев`ять)грн. 23коп. та судовий збір в розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 83коп., про що видати наказ.

Наказ видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 30.03.2022

Суддя Н.М. Євстигнеєва