Рішення

від 29.03.2022 по справі 907/1077/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/1077/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Видавництво «Закарпаття» корпоративне підприємство АТ «ДАК "Укрвидавполіграфія», м. Ужгород,

до відповідача Приватного підприємства «ТРАНС ОІЛ КОМПАНІ», смт Великий Любінь Львівська область

про стягнення заборгованості по орендній платі 254 130,48 грн,

Cекретар судового засідання Соханич В.М.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Позивач, заявив позов до Приватного підприємства «ТРАНС ОІЛ КОМПАНІ» яким просить стягнути з ПП «ТРАНС ОІЛ КОМПАНІ» на користь Акціонерного товариства «Видавництво «Закарпаття» корпоративне підприємство АТ «ДАК "Укрвидавполіграфія» заборгованість по орендній платі в розмірі 254 130,48 грн. Позов заявлено з посиланням на статтю 66 Господарського Кодексу України та статті 526, 610, 611, 625 Цивільного Кодексу України.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 3 811,95 грн сплаченого судового збору.

Ухвалою суду від 19.01.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу, та отримана ним 21.01.2022, про що зроблено відмітку на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі в розмірі 249 886,00 грн, відповідно до угоди про розірвання Договору про оренду від 20.03.2021 №9/07-20. Крім того позивач заявив про стягнення пені в розмірі 3 628,48 грн за період з 30.11.2021 по 30.12.2021 та 3 % річних у розмірі 616,00 грн за період з 30.11.2021 по 30.12.2021. Також Позивач стверджує, що вичерпав усі засоби досудового вирішення даного конфлікту, адже 23.11.2021 надсилав претензію Відповідачу з вимогою оплатити заборгованість.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

20.03.2020 між Акціонерним товариством «Видавництво «Закарпаття» корпоративне підприємство АТ «ДАК "Укрвидавполіграфія» та приватним підприємством «ТРАНС ОІЛ КОМПАНІ» було укладено договір за № 9/07- а оренди нежитлового приміщення площею 1004 м. кв. за адресою 3акарпатська область, Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1.

Згідно п. 4.4, 4.11, 5.1.3, договору відповідач зобов`язався сплачувати позивачу орендну плату та плату за спожиті відповідачем світло, воду, тощо, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п.10.3 Чинність цього договору може бути припинена достроково, зокрема за взаємною згодою Сторін;

29 листопада 2021 року сторони підписали Угоду про розірвання Договору від 20.03.2021 № 9/07-20, згідно якої з 30 листопада 2021 року договір вважається розірваним.

Відповідно до п.3 Угоди обов`язки сторін, виконання яких сторонами розпочалося до моменту набрання чинності Угоди, повинні бути виконані сторонами в такому порядку та на таких умовах: орендар зобов`язується звільнити орендоване приміщення та провести повний розрахунок за фактичну оренду та відшкодувати вартість фактично спожитих комунальних послуг до 30.11.2021 включно на загальну суму 249 886,776 грн; орендодавець зобов`язується прийняти об`єкт оренди та підписати акт приймання-здачі.

30.11.2021 сторони підписали акт приймання-здачі об`єкта оренди.

На виконання Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури оплати. Оскільки рахунки-фактури добровільно не оплачено, позивачем 23 листопада 2022 року направлено претензію відповідачу.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникло цивільно-правове зобов`язання за договором найму (оренди) в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором е домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які е обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, якими е сторони у даній справі, несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором; застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як вбачається з угоди про розірвання Договору від 20.03.2021 № 9/07-20, з 30 листопада 2021 року договір вважається розірваним.

На момент припинення договору оренди за ПП «ОІЛ КОМПАНІ» (Орендарем) рахувалася заборгованість по орендній платі перед позивачем на загальну суму 249 886,76 грн, що свідчить про невиконання взятого на себе зобов`язання.

Як установлено судом, факт наявності заборгованості позивачем належним чином доведено долученими до матеріалів справи доказами. Фактом визнання відповідачем боргу свідчить підписана ним Угода про розірвання договору.

Однак, доказів повної оплати відповідачем боргу матеріали справи не містять.

В ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Оскільки в ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу є такими, що підлягають до задоволення.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 616,00 грн за період з 30.11.2021 по 30.12.2021. Відтак, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявленої до стягнення загальної суми 3 % річних в розмірі 616.00 грн.

Щодо пені

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 9.2.1 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати платежів, передбачених розділом 4 Договору -орендної плати та комунальних платежів, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облік ставки НБУ, що діяла на період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожен день прострочення.

Нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

З огляду на наведене, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягає пеня в межах суми 3 628,48 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявленої до стягнення загальної суми за договором оренди із відповідними штрафними санкціями в розмірі 254 130,48 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення.

Розподіл судових витрат.

Оскільки судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на відповідача належить покласти витрати на оплату судового збору в розмірі 3 811,95 грн.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 231, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТРАНС ОІЛ КОМПАНІ» (Львівська область, смт Великий Любінь, вул. Шевченка, 33 код ЄДРПОУ 42869292) на користь Акціонерного товариства «Видавництво «Закарпаття» корпоративне підприємство АТ «ДАК "Укрвидавполіграфія» (м. Ужгород, вул. Гагаріна, 42/1 код ЄДРПОУ 05905616) заборгованість в розмірі 254 130,48 грн (двісті п`ятдесят чотири тисячі сто тридцять гривень 48 коп.), в т.ч. 3 628,48 грн пеня та 616,00 грн 3 % річних, а також 3 811,95 грн (три тисячі вісімсот одинадцять гривень 95 коп.) на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Андрейчук