Рішення

від 28.03.2022 по справі 909/142/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/142/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна

до відповідача: Мистецького об`єднання "Елегія"

про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 29 583 грн 25 коп.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ,

від відповідача: представник не з"явився

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Міністерство юстиції України із позовною заявою до Мистецького об`єднання "Елегія" про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України в сумі 29583 грн 25 коп.

Вирішення процесуальних питань.

04.03.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначити на 28.03.2022.

Відповідач у судове засідання не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав. Ухвала суду направлялася відповідачу, відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулася на адресу суду з відділення поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Факт не отримання копії ухвали, яку суд з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав відповідачу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, свідчить про суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.03.2022 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 19.11.2015 Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким зобов`язав державу Україна сплатити заявнику суму заборгованості за рішенням національного суду, винесених на користь ОСОБА_2 та відшкодувати справедливу сатисфакцію у розмірі 1000 євро. Так як позивач сплатив суму заборгованості за рішеннями національних судів, Міністерство юстиції України в силу ст.1191 Цивільного кодексу України набуло право зворотньої вимоги до Мистецького об`єднання "Елегія". Представник позивача зазначив, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв"язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина. Вказав, що виконання рішень Європейського суду є обов`язком України відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою Україна визнала для себе юрисдикцію Європейського суду, а також відповідно до Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Просив суд позов задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, доказів відшкодування збитків не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є матеріально - правова вимога Міністерства юстиції України до Мистецького об`єднання "Елегія" про стягнення збитків у розмірі 29583 грн 25 коп.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області 15.05.2007 задоволив заяву ОСОБА_2 про стягнення з Мистецького об"єднання "Елегія" 1677 грн. 16 коп. заборгованості по заробітній платі (судовий наказ від 15.05.2007 у справі №2н-840/2007). Судовий наказ набрав законної сили, проте тривалий час відповідач його не виконував.

У зв"язку з невиконанням вищезазначеного судового наказу ОСОБА_2 звернувся із відповідною заявою №70977/13 до Європейського суду з прав людини. Зокрема, заявник обґрунтував позовні вимоги пунктом 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першою протоколу до Конвенції щодо невиконання рішень національного суду.

За результатами розгляду справи " ОСОБА_3 проти України та 359 інших заяв", зокрема заяви ОСОБА_2 , Європейський суд виніс рішення від 19 листопада 2015 року, яким визнав допущені державою Україною порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та постановив, що держава-відповідач має протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Європейським судом рішення, виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро в якості відшкодування матеріальної, моральної шкоди, а також судових та інших витрат.

На виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок ОСОБА_2 перераховано 27906 грн 09 коп. (еквівалент 1000 євро) - справедливої сатисфакції та 1677 грн 16 коп. - заборгованості за рішенням національного суду, що підтверджується платіжним дорученням №54 від 26 лютого 2019 року та №167 від 01 лютого 2016 року та, як наслідок, відповідно до положень статті 1191 Цивільного кодексу України, держава Україна отримала право зворотньої вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування та в особі уповноваженого органу звернулася за захистом порушеного права до суду.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Відповідно до 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Частинами 1-2 вказаної статті передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України визначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги (регресу) до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

За своєю суттю регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки предметом спору у цій справі є відшкодування збитків, то предметом доказування є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом.

Органом представництва, згідно ст. 1 цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України.

Збитки, завдані Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування на підставі рішення ЄСПЛ, за своєю правовою природою є регресною вимогою, тому що її виникнення залежить від факту виконання основного зобов`язання.

Регресна вимога завжди спрямована на відшкодування втрат, понесених за рахунок або з вини іншої особи, а тому вона, по суті, є зобов`язанням по відшкодуванню шкоди а, отже, в більшості випадків є формою цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, Міністерство юстиції України, відшкодувавши шкоду, має право заявити вимоги як до усіх осіб, щодо яких Європейський суд з прав людини у справі "Іван Данилович Терлецький проти України та 359 інших заяв" встановив спільність їх протиправних дій, так і до однієї або лише кількох із цих осіб.

Отже, після виплати ОСОБА_2 на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України, до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення вини особи в порушенні Україною міжнародних зобов`язань, а також причинного зв`язку між діями винної особи та збитками, завданими таким порушенням.

Протиправність поведінки Мистецького об"єднання "Елегія" встановлена Європейським судом під час розгляду заяви № 22611/12 та інших 359 заяв в межах справи " ОСОБА_3 проти України та 359 інших заяв".

Виходячи із положень статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З огляду на аналіз вказаних норм закону, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

Тривале невиконання Мистецьким об"єднанням "Елегія" рішення національного суду, стало причиною звернення заявника до Європейського суду з прав людини, оскільки відповідач зобов`язаний був виконати рішення суду шляхом сплати на користь ОСОБА_2 заборгованості, яка встановлена у судовому наказі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15.05.2007 у справі №2н-840/2007. Таким чином, Мистецьке об"єднанням "Елегія" жодним чином не звільняється від відповідальності за очевидне зволікання при виконанні рішення національного суду.

За загальним правилом в цивільному праві, встановленим, зокрема, статтею 614 Цивільного кодексу України, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Протиправна поведінка (у цьому випадку бездіяльність) відповідача призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, що підтверджується рішенням Європейського суду у справі "Іван Данилович Терлецький проти України та 359 інших заяв", що свідчить про наявність вини в діях відповідача.

Визнання Європейським судом з прав людини порушення державою Україна Конвенції внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду, що в свою чергу свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою.

Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Висновок суду.

Суд встановив, що у діях (бездіяльності) відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення з відповідача збитків у сумі 29583 грн 25 коп., завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Іван Данилович Терлецький проти України та 359 інших заяв".

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги належать до задоволення.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2481 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №163 від 08 лютого 2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Міністерства юстиції України до Мистецького об`єднання "Елегія" про відшкодування збитків в сумі 29583 грн 25 коп. задовольнити.

Стягнути з Мистецького об`єднання "Елегія", вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 31789495) на користь Державного бюджету України (рахунок UA938999980313030115000028001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм. подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37567646, отримувач коштів - Казначейство України/ м.Київ/24060300 - 29583 (двадцять дев"ять тисяч п"ятсот вісімдесят три гривні) 25 коп. збитків, завданих Державному бюджету України.

Стягнути з Мистецького об`єднання "Елегія", вул. М. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (код 31789495) на користь Міністерства юстиції України, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 (код 00015622, рахунок UA428201720343190001000000177, код банку 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м.Київ) - 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.03.2022

Суддя Т. В. Максимів