Рішення

від 23.03.2022 по справі 925/1119/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 року

м. Черкаси справа № 925/1119/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу №925/1119/21 за позовом Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади до Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс про стягнення 7672, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2021 року Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади звернулась до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс 7672,49 грн. збитків за фактичне користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою площею 466,56 кв.м. як співвласника будівлі загальною площею 151,4 кв.м. частина з якої частина перебуває у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс.

Ухвалою від 30 серпня 2021 року справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвала надіслана учасникам справи у встановленому порядку.

У відзиві від 10.09.2021 відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що після надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для викупу співвласники зіткнулися з порушенням норм ДБН, що роблять неможливим розробку проекту землеустрою.

Товариство з обмеженою відповідальністю Імпульс добровільно, щорічно сплачує, за власними розрахунками, земельний податок: платіжні доручення №53 від 09.09.2021 на суму 1000,00 грн, №66 від 22.10.2020 на суму 1000,00 грн. та №16 від 26.12.2019 на суму 2000,00 грн.

Щодо відшкодування збитків, то відповідач у відзиві зазначає, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка має бути відведена в натурі та мати кадастровий номер.

Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на земельній ділянці площею 466,56 кв.м. розташована будівля загальною площею 946,9 кв.м., з якої частина будівлі загальною площею 151,4 кв. .м перебуває у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс, як співвласника. Нежитлове приміщення А-2КН, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 151,4 кв.м.

Рішенням Шполянської міської ради від 06 грудня 2017 року №10-23.25/VIII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 для викупу» зі змінами від 13.10.2020 №60-35.75/VIII дозвіл надано.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю Імпульс подальших дій для оформлення права на земельну ділянку не вчинило.

02 червня 2021 року відбулося засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам та землекористувачам виконавчого комітету Шполянської міської ради від 02.11.2017 №9-9/VIII зі змінами від 30.12.2020 №3-10/ІХ та затверджено розмір збитків (неодержаного доходу) Товариством з обмеженою відповідальністю Імпульс за використання земельної ділянки під будівлею за період з 31.05.2018 по 01.06.2021 та становить 222,52 грн+1193,13 грн+2592,21 грн+2592,21 грн+10172,39 грн. = 7672,46 грн.

Позивач направив відповідачу лист №02-21/1707 від 14.06.2021 з вимогою сплатити нараховані збитки за користування земельною яку відповідач згідно повідомлення про вручення отримав 18.08.2021, однак залишив без відповіді та задоволення.

Спірні правовідносини сторін перебувають у сфері дії Земельного і Податкового кодексів України, Закону України Про оренду землі, Закону України Про оцінку земель, які з урахуванням предмету спору, є спеціальними нормативними актами.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 1 статті 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до п. 2 частини ст.. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати від звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного Кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Положеннями ст.ст. 116, 125 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 4 ч.1 ст.123 Земельного Кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з абз. 5 ст. 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:

розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

Відповідно до абз. 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Абзацом 1 ст. 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації.

Згідно з п.п. 289.1.-282.2. Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою:

Кi = І:100,

де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі № 629/4628/16-ц, (провадження № 14-77цс18), а також від 13.02.2019 справа № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) викладено правовий висновок про те, що за змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (див. також висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17 Провадження № 12-182гс18).

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 20.11.2018 року по справі № 922/3412/17).

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

При цьому, суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач із належно оформленими правами на земельну ділянку.

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 ).

Судом встановлено, що відповідач користувався земельною ділянкою площею 466,56 кв.м. , як співвласник будівлі загальною площею 151,4 кв.м. частина з якої частина перебуває у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю Імпульс без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а тому враховуючи вимоги чинного законодавства відповідач повинен відшкодувати збитки за фактичне користування земельною ділянкою.

Доказів сплати за користування землею за заявлений у позові період з відповідачем не надано, а тому заявлена до стягнення сума 7672,76 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (код 21357829, вул. Європейська, 2, м. Шпола, Черкаська область, 20603) на користь Шполянської міської ради ОТГ (код 04061576, вул.. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603) 7672,46 грн. (сім тисяч шістсот сімдесят дві гривні сорок шість копійок) збитків за фактичне користування земельною ділянкою та зарахувати на рахунок Шполянської міської ради ОТГ: р/р UA478999980314060544000023659, код ЄДРПОУ 37930566, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Черкаській області м. Шпола.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс» (код 21357829, вул. Європейська, 2, м. Шпола, Черкаська область, 20603) на користь Шполянської міської ради ОТГ (код 04061576, вул.. Лозуватська, 59, м. Шпола, Черкаська область, 20603) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) витрат по сплаті судового збору та зарахувати на рахунок Шполянської міської ради ОТГ: р/р UA678201720344210004000024576, код ЄДРПОУ 04061576, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК у Черкаській області м. Шпола.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Рішення складено 29.03.2022.

Суддя К.І. Довгань