Рішення

від 29.03.2022 по справі 925/1156/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2022 року м. Черкаси справа № 925/1156/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Довганя К.І., розглянувши без участі представників сторін, в порядку письмового провадження справу №925/1156/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інкрафт Марін до Товариства з обмеженою відповідальністю Сіленд про стягнення 42972,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 42 972,32 грн., що складаються із 42 000,00 грн. сплаченого авансу за товар, поставку якого мав здійснити відповідач на підставі рахунку від 27.05.2021 № 32 та 816, 98 грн. пені і 155,34 грн. 3% річних за неналежне виконання угоди в усній формі. У позовній заяві позивач також просив суд зобов`язати відповідача перерахувати позивачу грошові кошти в сумі 42863,01 грн. на зазначений розрахунковий банківський рахунок.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання щодо поставки товару згідно оформленого рахунку на виконання усної угоди.

Ухвала надіслана учасникам справи у встановленому порядку.

14.09.2021 позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій зазначив, що під час складання позову помилково вказав вимогу щодо зобов`язання відповідача перерахувати суму коштів 42863,01 на банківський рахунок позивача.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти заявлених вимог і просив суд у задоволенні позову відмовити повністю вважаючи вимоги безпідставними посилаючись на те, що у позовній заяві відсутні будь-які дані що усна угода була укладена з керівником чи повноважною на те особою, яка діяла в інтересах ТОВ «СІЛЕНД».

Суд, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.2021 на підставі оформленого відповідачем рахунку № 32 на загальну суму 42000 грн. останній зобов`язався поставити позивачу деревину (далі - товар) в термін 45 днів, а позивач зобов`язався оплати цей товар.

На виконання умов усної угоди згідно платіжного доручення № 1809 від 27.05.2021 позивач перерахував відповідачу 42000 грн. із призначенням платежу: «оплата за товар згідно рахунку №32 від 27.05.2021 без ПДВ».

Факт отримання відповідачем вище вказаної грошової суми підтверджується випискою Акціонерного банку «Південний» (м.Одеса) по рахунку за період з 01.05.2021 по 31.05.2021.

У зв`язку із невиконанням відповідачем поставки позивачу товару, останній направив відповідачу 14.07.2021 лист за вих. № 1407-21-1 щодо повернення коштів в сумі 42000 грн.

20.07.2021 позивач направив відповідачу Претензію № 2007-21-5 з вимогою повернути кошти в розмірі 42 000 грн. через невиконання останнім зобов`язань за усною угодою.

За порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару і не повернення коштів, позивач нарахував відповідачу 816,98 грн. пені та 155,34 грн. 3% річних за період з 13.08.2021 по 21.08.2021.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Предметом позову позивача до відповідача є майнова вимога про стягнення коштів. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує виникнення між сторонами зобов`язальних правовідносин на підставі договору поставки; невиконання відповідачем обов`язку поставити товар; виникнення у позивача права вимагати повернення сплачених коштів, сплачених на виконання умов договору поставки.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі угоди в усній формі, шляхом оформленого рахунку на оплату товару на суму 42 000 грн. від 27.05.2021 № 32.

Свої зобов`язання за цим договором позивач виконав належним чином та оплатив вище вказаний рахунок, що підтверджується платіжним дорученням № 1809 від 27.05.2021 та банківською випискою по рахунку.

Судом досліджено, що зазначені видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, поставлений товар прийнятий покупцем без зауважень.

Факт виконання позивачем належним чином договірних зобов`язань підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та не оспорюються відповідачем.

Доказів поставки товару позивачу за оплаченим рахунком відповідач суду не подав.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 42000 грн., які були перераховані останнім відповідачу в якості оплати за товар, який відповідач так і не поставив.

За неналежне виконання відповідачем усної угоди та виникнення у позивача права на вимогу повернення коштів, позивач відповідачу нарахував пеню у розмірі 816,98 грн. за період з 13.07.2021 по 26.08.2021.

Суд, дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, приходить до наступного.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотні умови господарського договору передбачено статтею 180 Господарського кодексу України, за змістом частини першої якої зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з частиною другою статті 180 Господарського кодексу України осподарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГПК України).

Договір поставки між сторонами укладено у спрощений спосіб, який сторонами у формі єдиного документа не укладався, відповідно не узгоджувались умови відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

Частинами 1, 3 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частини 1, 2 ст. 215, частина 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, внаслідок недотримання форми правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання у виді пені, цей правочин є нікчемним і не створює юридичних наслідків у виді зобов`язання сплатити пеню за порушення основного зобов`язання.

Розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Частина 2 ст. 343 ГК України, не регулює взаємовідносини сторін даного спору та не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Таким чином, суд приходить до переконання про відсутність підстав для стягнення пені, а тому вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача 155,34 грн. 3% річних за період з 13.08.2021 по 21.08.2021 в порядку ч.2 ст.625 ЦК України,суд вважає вірним та обґрунтованим, і таким, що підлягає до задоволення.

За приписами ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань по усній угоді до суду не подано.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Зобов`язання у відповідності з ст. 526 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

З огляду на вищевикладені обставини справи і приписи чинного законодавства суд приходить до переконання, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на оплату судового збору.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 000 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

В якості доказів понесених витрат позивач надав суду:

- договір про надання юридичних послуг від 18.08.20210;

- рахунок на оплату послуг від 18.08.2021 № 1/18082021 на суму 10000 грн.;

- акт наданих послуг від 23.08.2021 із переліком, кількістю та вартістю цих послуг.

Частиною 1 статті ст. 16 ГПК України, встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Згідно з ч. 2 названої статті, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 п. 1).

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд, враховуючи вище викладене, приходить до висновку, що заявлена вимога позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіленд» (код ЄДРПОУ: 43258272; вул.Івана Богуна,47, м.Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, 19402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інкрафт Марін (код ЄДРПОУ: 39279155; пров.Газовий,8, м.Одеса, 65003) 42 000 грн. (сорок дві тисячі грн) боргу, 155,34 грн. (сто п`ятдесят п`ять грн. 34 коп.) 3% річних, 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн) витрат по сплаті судового збору та 10 000 грн. (десять тисяч грн) витрат професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.03.2022.

Суддя К.І. Довгань