Рішення

від 28.03.2022 по справі 120/13515/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 березня 2022 р. Справа № 120/13515/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обгрунтовано протиправністю прийнятого рішення 14 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 року № 903, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Підставами для відмови слугувало посилання сільської ради на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 відмовлено в наданні відповідного дозволу.

Позивач вважає рішення протиправним, оскільки відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації, а тому з метою захисту своїх прав звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Представником відповідача надано відзив на адміністративний позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі за № 128/2833/17 Агрономічній сільській раді заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, до яких належить, зокрема і земельні ділянки, які позивачі бажають отримати у власність.

Відповідач вважає, що прийняття позитивного для позивача рішення призведе до недотримання заборони встановленої ухвалою від 03.04.2018 року та стане прямим порушенням принципу обов`язковості судових рішень.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із ділянкою кадастровий номер 0520680200:01:007:0652 з метою подальшої передачі у власність, яка розташована на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішенням 14 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 року № 903 з посиланням на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 відмовлено в наданні відповідного дозволу.

Не погоджуючись із вказаними рішенням від 22.09.2021 року, з метою визнання його протиправним та скасування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Cуб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

Судом встановлено, що рішенням 14 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 року № 903 з посиланням на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 позивачу відмовлено в наданні відповідного дозволу.

На день прийняття оскаржуваного рішення (22.09.2021 року) ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 була чинною.

Так, відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 встановлено заборону Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які передані університету від ДП "Агрономічне", як правонаступнику державного підприємства "Дослідне господарство Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту кормів Національної академії аграрних наук України".

Надаючи правову оцінку правомірності такої відмови, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

В силу приписів ч. 1 ст. 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Отже, заходи забезпечення позову встановлюються тимчасово з метою уникнення негативних наслідків та порушення прав заінтересованих осіб.

З наявного в матеріалах копії витягів із Генерального плану села Агрономічне встановлено, що бажана для позивача земельна ділянка (межує із земельною ділянкою з кадастровими номерами 0520680200:01:007:0652), входять до земель щодо яких відповідачу заборонено приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам згідно ухвали Вінницького окружного адміністративного суду про забезпечення позову від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129, 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Обов`язковість судового рішення є також однією з основних засад судочинства в Україні.

Беручи до уваги обов`язковість виконання судового рішення (ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17), суд вважає обґрунтованими та правомірними мотиви відмови відповідача.

Між тим, до моменту скасування заходів забезпечення позову, навіть після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачі будуть позбавлені можливості безпосередньо отримати у власність ці земельні ділянки, тобто їх очікування та затрати будуть невиправданими, зважаючи на те, що існує судова заборона на прийняття Агрономічною сільською радою рішення та вчинення будь-яких інших можливих юридичних дій щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам 474,6783 га земель сільськогосподарського призначення. Тим самим відповідач буде позбавлений можливості затвердити розроблену документацію до моменту скасування заходів забезпечення позову у встановленому законом порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19.05.2021 по справі № 806/2580/17, від 07.10.2020 по справі № 240/6035/18, обставини якої є подібними.

Крім того, аналогічної позиції дотримується Сьомий апеляційний адміністративний суд, що викладена у постановах від 22.03.2021 у справі № 120/4695/20-а, від 12.10.2021 у справі № 120/463/21-а, від 03.11.2021 у справі № 120/4195/20-а, від 13.01.2022 у справі № 120/8629/21 де досліджувалося ідентичне питання, пов`язане із забороною Агрономічній сільській раді вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок.

Зазначене спростовує доводи позивача про те, що наявність ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 не може бути перешкодою для отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Стосовно посилань позивача, що бажана земельна ділянка є несформованою, а тому на неї не може бути накладено арешт, то суд вважає їх безпідставними, оскільки із наданого відповідачем витягу з Генерального плану населеного пункту встановлено, що така входять до загального масиву земель сільськогосподарського призначення, на які поширюється встановлена ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року у справі № 128/2833/17 заборона відповідачу вчиняти будь-які можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Агрономічної сільської ради від 22.09.2021 року №№ 903, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, є правомірними і правових підстав для їх скасування не встановлено.

Отже, відсутні підстави для задоволення і похідних позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, адже задоволення похідної позовної вимоги залежить від задоволення іншої (основної) позовної вимоги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також вказує на порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення внаслідок неоприлюднення висновків і рекомендацій постійної комісії, протоколу її засідання, порядку денного сесії ради, результатів поіменного голосування за результатами розгляду рішення від 22.09.2021 року № 903, а також самого рішення.

Дійсно, системний аналіз приписів ч. 10 ст. 47, ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить про обов`язок розпорядників інформації, до яких належить і Агрономічна сільська рада, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме результати поіменного голосування; висновки і рекомендації постійних комісій, протоколи засідань постійних комісій; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).

Водночас з наданням належним та допустимих доказів відповідач доводів позивача в цій частині не спростував.

Поряд з цим суд враховує, що в силу вимог статей 23, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до суду.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, як неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.

Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Таким чином, законом чітко передбачено підстави та способи захисту права на доступ до публічної інформації, а також можливість притягнення до відповідальності розпорядника інформації та його посадових і службових осіб за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Втім, порушення норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" на які посилається позивач, не можуть кваліфікуватися як достатні самостійні підстави для скасування оскаржуваного рішення, яке по суті є правильним та не суперечить вимогам чинного земельного законодавства.

Перевіривши доводи учасників справи, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення від 22.09.2021 року № 903, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачена позивачем при зверненні до суду сума судового збору відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович