Рішення

від 29.03.2022 по справі 160/1722/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2022 року Справа № 160/1722/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34984472), у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 року за №Ф-60816-13/64У про сплату недоїмки 4350,66 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що з листопада 2018 року, після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позивач самостійно сплачувала єдиний соціальний внесок, проте, 01.09.2020 року позивача було прийнято на роботу на посаду начальника відділу до ТОВ «Юридична компанія Арміс» і, починаючи з 01.09.2020 року підприємство здійснювало оплату ЄСВ за позивача. На підтвердження наведеної обставини позивач надає копію довідки про взяття на облік платника податків, сканкопію відомостей страхового стажу, відомостей про нарахування заробітної плати з особистого кабінету веб-порталу електронних послуг Пенсійного Фонду України, копії відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, копія трудової книжки. 13 січня 2022 року арештовано карткові рахунки в Приватбанку та ПАТ «Універсал Банк», відкриті на ім`я позивача. 17 січня 2022 року на електрону адресу позивача надіслано виконавчою службою постанову з індикатором доступу, після чого позивачу стало відомо, що 08.02.2021 року за №Ф-60816- 13/64 ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 4350,66 грн. 21 січня 2022 року адвокат позивача отримав відповідь № 4957/6/04-36-24- 03-08 від 21.01.2022 року від відповідача на адвокатський запит, якою було надано копію оскаржуваної вимоги. З урахуванням викладеного, позивач вважає, що вимога Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 року за №Ф-60816-13/64У про сплату недоїмки 4350,66 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року відкрито провадження у справі №160/1722/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

21.02.2022 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким відповідач проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволення у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Лівобережній ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Індустріальний район), як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю у статусі - «основний платник». Обов`язок штатного працівника, який має статус адвоката, здійснювати сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність за умови сплати роботодавцем (юридичною особою) ЄСВ, то сплата роботодавцем такого внеску не виключає обов`язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю, сплачувати ЄСВ у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Позивач зазначає, що з 01.09.2020 року була найманим працівником, отримувала заробітну платк, з якої щомісячно відраховувались суми єдиного внеску не нижче встановленого законодавством розміру. Проте, з документів, які надані до позовної заяви неможливо встановити розмір та дійсність щомісячних відрахувань ЄСВ роботодавцем.

21.02.2022 року представником відповідача подано клопотання про витребування доказів, яким останній просить витребувати від позивача відомості та належним чином засвідчені докази, зокрема:

- довідку за формою ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за аналогічний період;

- довідку за формою ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу» за аналогічний період.

18.02.2022 року на електрону адресу суду від позивача надійшла відповідь на раніше отриманий засобами поштового зв`язку відзив на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач підтримала позицію, викладену у позовні заяві на додала до матеріалів справи копії довідок ОК-5 та ОК-7.

Згідно з ч.ч.5, 8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 рішення Ради адвокатів Донецької обласної №14 від 31.10.2018 року отримала право на заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується свідоцтвом №5257 від 31.10.2018 року.

У відповідності до трудової книжки (серія НОМЕР_2 ) 01.09.2020 року ОСОБА_1 прийнята до ТОВ «Юридична компанія Арміс» на посаду до відділу з правових питань супроводу господарської діяльності юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на посаду начальника відділу на підставі наказу №22-к від 31.08.2020 року. Звільнена з вказаної посади 01.09.2021 року на підставі наказу №20-к від 31.08.2021 року.

Також, у відповідності до записів трудової книжки (серія НОМЕР_2 ) 07.10.2021 року ОСОБА_1 прийнята на посуду директора ТОВ «Перша правова група» на підставі наказу №01-к від 05.10.2021 року.

08.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу №Ф-60816-16/64У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 4350,66 грн.

Відповідачем у відзиві зазначено, що сума у вимозі є недоїмкою, розраховується автоматично, загальна сума нарахувань з єдиного внеску в 2020 році склала 9595,30 грн., а саме:

- І квартал 2020 року - 2078,12 грн.;

- ІІ квартал 2020 року - 1039,06 грн.;

- ІІІ квартал 2020 року - 3178,12 грн.;

- ІV квартал 2020 року - 3300,00 грн..

Фактично позивачем за вказаний період сплачено 5195,30 грн. (21.04.2020 року -3117,18 грн., 25.03.2021 року - 2078,12 грн.).

У зв`язку з неповною сплатою нарахованого єдиного внеску та з урахуванням переплати станом на 01.01.2020 року в сумі 49,34 грн. в ІКП обліковувалась недоїмка в сумі 4350,66 грн за період з вересня по грудень 2020 року.

ОСОБА_1 самостійно до Лівобережного ДПІ 22.04.2021 року надано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2020 рік, в якому зазначено суму до сплати єдиного внеску в розмірі 9595,30 грн.

Враховуючи наведене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області станом на 31.01.2021 року сформувало вимогу №Ф-60816-16/64У від 08.02.2021 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 6428,72 грн.

З урахуванням самостійної сплати 25.03.2021 року позивачем суми у розмірі 2078,12 грн., станом на день подання відзиву, сума недоїмки з ЄСВ за вказаною вимогою складає 4350,66 грн.

Не погодившись із вказаною вимогою, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд керується наступним.

Нормами Податкового кодексу України врегульовані відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства; нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини 1статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року), єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону,- на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятим особам, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 02.04.2020 року у справі №140/2475/19 (адміністративне провадження №К/9901/36616/19, від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19) та від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Таким чином, з урахуванням наведеного, при вирішенні спору підлягають дослідженню обставини щодо: наявності у позивача статусу самозайнятої особи; здійснення особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нарахування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому від мінімального страхового внеску на місяць.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску виникла у позивача через його несплату за період з вересня по грудень 2020 року.

Водночас, у вказаний період позивач перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Юридична компанія Арміс», що підтверджується даними записів її трудової книжки (серія НОМЕР_2 ).

Також, згідно з наданими позивачем довідками форми ОК-5 та ОК-7 Пенсійного фонду України «Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» роботодавець ТОВ «БЕРТ-КОМ» (колишня назва - ТОВ «Юридична компанія Арміс», код ЄДРПОУ 41627784) позивача з вересня по грудень 2020 року щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у належному розмірі від суми нарахованої їй заробітної плати, що перевищувала розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік тобто у сумі, що перевищує розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Отже, роботодавець - ТОВ «БЕРТ-КОМ» (колишня назва - ТОВ «Юридична компанія Арміс», код ЄДРПОУ 41627784), як страхувальник, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за позивача єдиний соціальний внесок.

Законом №2464-VI не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійсненні незалежної професійної діяльності. Проте, із системного аналізу його норм видно, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.

Таким чином, у розумінні Закону №2464-VI, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього у період, за який винесена спірна вимога, нараховував та сплачував роботодавець, що виключає обов`язок зі сплати єдиного внеску позивачем ще й як самозайнятою особою.

Нарахування і сплата ЄСВ позивачем, як самозайнятою особою, яка одночасно перебуває у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо позивачем та його роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

При цьому, факт перебування особи на обліку в податковому органі не змінює зазначеного, оскільки взяття на облік осіб, у тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №Ф-60816-16/64У від 08.02.2021 року є протиправною та підлягає скасуванню, тому позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності спірної вимоги. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

З огляду на викладене, позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 992,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 25.01.2022 року №60605111.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено повністю, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Богдана Хмельницького, буд. 11, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 34984472) - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.02.2021 року за №Ф-60816-13/64У про сплату недоїмки в сумі 4350,66 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремлений підрозділ (код ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський