Рішення

від 29.03.2022 по справі 460/13230/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2022 року м. Рівне №460/13230/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумскій області про визнання протиправним та скасування рішення,зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову йому у призначенні пенсії від 08.07.2021 №172850011922, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області;

зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком із 27.04.2021, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи з 01.09.1987 по 20.04.1992, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він, досягнувши встановленого законом віку та маючи загальний страховий стаж понад 28 років, набув право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з чим 01.07.2021 звернувся до Рівненського відділення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності, надані позивачем документи передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області. Позивач вказав, що рішенням відповідача від 08.07.2021 №172850011922 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком. Підставою для прийняття рішення було те, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії становить 28 років, а за доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 17.09.1987 по 30.12.1991, оскільки в наданій довідці від 31.01.1992, відсутній номер видачі, також вона не містить даних про підставу початку роботи, немає підпису відповідальної особи за видачу довідки. Тому, відповідач дійшов висновку, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців 14 днів, чого недостатньо для призначення пенсії. З підстав, наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем не подано до суду відзив на адміністративний позов, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду також не надходило. Таким чином, відповідач належним чином повідомлений судом про можливість подання відзиву на позовну заяву, однак зазначеним правом не скористався. А тому враховуючи приписи ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 28.09.2021 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 263 КАС України.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позовну заяву не подано, у зв`язку з чим, суд здійснює розгляд такої справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 01.07.2021 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 25-27).

08.07.2021 за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії відповідач прийняв рішення №172850011922 про відмову в призначенні пенсії, у якому вказав, що страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 14 днів. За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу не зарахований період роботи з 17.09.1987 по 30.12.1991 у ВАТ «Зарубежстрой» (закордонне відрядження в Монгольську народну Республіку), так як в довідці від 31.01.1992 відсутній номер видачі, вона не містить даних про підставу початку роботи, немає підпису відповідальної особи за видачу довідки (а.с.28).

Не погоджуючись із висновками відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періоду роботи до страхового стажу, а як наслідок - відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 4 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Суд встановив, що позивач досягнув 60 річного віку 26.04.2021.

Таким чином, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком після набуття ним встановленого законом 60 річного віку, його загальний страхований стаж повинен був становити більше 28 календарних років, що підтвердив відповідач у своєму рішенні від 08.07.2021 №172850011922.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суд зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо зарахування періодів роботи позивача після 01.01.2004 до його загального страхового стажу.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем не зараховано період роботи з 17.09.1987 по 30.12.1991 до його загального страхового стажу, окрім роботи у Монгольській народній республіці, в яку, як вважає ОСОБА_1 , він був відряджений із Рівненського СУ 469 тресту «Електромонтаж-1» в період із 17.09.1987 по 30.12.1991.

На думку позивача, до його страхового стажу підлягає зарахуванню весь період роботи із 01.09.1987 по 20.04.1992, впродовж якого я був відправлений до Монгольської народної республіки на роботу, а також знаходився у передбаченій законом відпустці у зв`язку з поверненням на роботу.

Частиною четвертою ст. 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з вимогами ст. 62 Закону №1788-XII та ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 Серія НОМЕР_1 , дата заповнення 15.07.1980 (а.с.10-12):

1. Запис №2 - прийнятий електромонтажником 4 розряду на Рівненське СУ 469 треста «Електромонтаж-1» (наказ №26 від 29.07.1980);

2. Запис №3 - звільнений у зв`язку з призовом на дійсну військову службу пункт 3 ст. 36 КЗпП УРСР (наказ №14 від 30.04.1981);

3. Запис №4 - прийнятий на попереднє місце роботи у зв`язку з повернення із армії в Рівненське СУ 469 треста «Електромонтаж-1» (наказ №30 від 04.07.1983);

4. Запис №5 від 01.09.1987 - відряджений в Монгольську народну республіку на 3 роки, лист «Главзарубіжстрою» №2-12 від 14.04.1987 (наказ №59-к від 02.09.1987);

5. Запис №6 від 21.04.1992 - прийнятий на попереднє місце роботи, електромонтажником 4 розряду по освітленню і освітлювальним мережам (наказ №18-к від 13.04.1992).

Судом встановлено, що відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 17.09.1987 по 30.12.1991 (в сукупності 4 роки 3 місяці 14 днів), відповідач вказав на те, що надана позивачем довідка від 31.01.1992 не містить номера видачі та підставу початку періоду роботи, у ній відсутній підпис відповідальної особи за видачу довідки.

Суд вважає безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про відсутність підстав для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, оскільки такі не відповідають положенням чинного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду, що підтверджується наступним.

Згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. №162 (далі - Інструкція №162, що була чинна станом на дату заповнення 15.07.1980 трудової книжки ОСОБА_1 ), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1. Інструкції №162).

Згідно з абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу. Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначні). Записи виконуються акуратно, кульковою ручкою , або пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів (п.2.3 Інструкції №162).

Із аналізу наданої позивачем копії трудової книжки вбачається, що запис №5 чітко свідчить, що ОСОБА_1 був відряджений із Рівненського СУ 469 треста «Електромонтаж-1» в Монгольську народну республіку на 3 роки, лист «Главзарубіжстрою» №2-12 від 14.04.1987 (наказ №59-к від 02.09.1987) (а.с.10).

Вказаний запис чітко містить дату його внесення, підставу (лист організації та наказ роботодавця). Більше того, зміст оскарженого рішення відповідача жодним чином не вказує на неправильність внесення відомостей у трудову книжку про період відрядження ОСОБА_1 в Монгольську народну республіку 01.09.1987. Навпаки, суд вважає, що такий запис відповідає вимогам Інструкції №162.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

06.04.1981 року між СРСР і Монгольською народною Республікою підписана Угода про співробітництво у галузі соціального забезпечення, ратифікована 02.12.1981 року, та яка набула чинності з 28.01.1982 року (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види соціального забезпечення громадян, які встановлено або буде встановлено законодавством Договірних Сторін. Під соціальним забезпеченням у галузі пенсійного забезпечення за даною Угодою маються на увазі всі види забезпечення, які надаються громадянам державними органами обох держав у разі призначення пенсії за віком, по інвалідності, а також у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 1 зазначеної Угоди під час здійснення соціального забезпечення застосовується законодавство Договірної Сторони, на території якої проживає громадянин, якщо Угодою не передбачено інше.

Згідно зі ст. 4 Угоди при призначенні пенсій зараховується повністю трудовий стаж, в тому числі і стаж, який дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах, набутий на території обох Договірних Сторін та підтверджений компетентними органами тієї Договірної Сторони, на території якої був набутий стаж. Розрахунок стажу роботи в кожній із Договірних Сторін здійснюється по законодавству тієї Договірної Сторони, на території якої здійснювалась робота або прирівняна до неї діяльність.

Таким чином, законодавством передбачена можливість зарахування до страхового стажу періоду роботи на території Монголії за умови відповідного документального підтвердження.

Пунктом 52 Правил про умови праці радянських працівників за кордоном, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 25.12.1974 року №365 (далі - Правила №365) у трудові книжки фахівців, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх в розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном.

Судом встановлено, що запис від 01.09.1987 про відрядження позивача до Монгольської народної республіки чітко відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відтак, позивач, як найманий працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України суд враховує у даній справі.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Суд враховує, що діяльність ДП «Електромонтаж-469» (код ЄДРПОУ 01417535), та ТзОВ «Електоромнтаж-469» які були правонаступником роботодавця позивача - Рівненського СУ 469 треста «Електромонтаж-1», припинена у зв`язку з їх банкрутством без визначення правонаступників. Довідками Архівного відділу Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 05.04.2021 №П-36/12-14 та Державного архіву Рівненської області від 11.05.2021 №П-31/01-27/21 стверджується, що місцезнаходження архівів вказаних підприємств - невідоме (а.с.13-21, 23, 24).

Відтак, позивач позбавлений можливості надати відповідачу додаткові документи: витяги з наказів про відрядження, відомості про нарахування і виплату заробітної плати за спірний період.

Суд враховує, що на підтвердження факту роботи позивача у Монгольській народній республіці, куди він був відряджений роботодавцем на підставі листа Всесоюзного виробничого об`єднання «Зарубіжстрой», ОСОБА_1 надав відповідну довідку такого об`єднання від 31.01.1992 за підписом ст. інспектора відділу кадрового забезпечення Макарової (а.с. 22).

Абзацом 2 пункту 53 Правил №365 встановлено, що записи до трудових книжок фахівців проводяться по закінченню їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також підставу їх видачі (номера та дати відповідних наказів).

Із аналізу наданої довідки Всесоюзного виробничого об`єднання «Зарубіжстрой» від 31.01.1992, вбачається, що ОСОБА_1 знаходився в закордонному відряджені в Монгольській народній республіці і працював на посаді електромонтажника 5 розряду з 17.09.1987 по 30.12.1991. Підстава: атестат 1-28571, наказ №1632-Л від 21.12.1991. Відпуск, з урахуванням дороги з 31.12.1991 по 20.04.1992.

У довідці зазначено, що відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР №365 від 25.12.1974 та постанови Комітету СРСР по праці і соціальних питаннях №225 перебування спеціалістів за кордоном не перериває їх трудового стажу, який вони мали до виїзду за кордон, за умови надходження на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця постійного проживання і надходження у відпустці, не використаного за період роботи за кордоном. Записи трудової книжки про перебування за кордоном здійснюються організацією, в якій спеціаліст працював до виїзду за кордон.

Відтак, у наданій відповідачу довідці Всесоюзного виробничого об`єднання «Зарубіжстрой» від 31.01.1992 наявні усі передбачені відомості, які вимагаються Правилами №365 для оформлення відповідних довідок, що й слугують підставою для підтвердження періоду відрядження за межі СРСР та роботи, яка включається до трудового стажу працівників.

Відповідно до п. 48 Правил №365, працівникам, направленим до установ СРСР за кордоном, а також членам їх сімей, прийнятим на місці на штатні посади, час роботи в цих установах зараховується у їхній безперервний трудовий стаж при призначенні допомоги по державному соціальному страхуванню за умови вступу на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання і перебування у відпустці, не використаної за час роботи за кордоном.

Виходячи із відомостей трудової книжки та наданої відповідачу довідки про період відрядження у Монгольську народну республіку, позивач повернувся на роботу в Рівненського СУ 469 треста «Електромонтаж-1» після доїзду до місця постійного проживання та виходу з відпустки 20.04.1992, тобто менш як за два місяці, як цього вимагають Правила №365.

Зазначене свідчить на користь того, що весь період роботи ОСОБА_1 із 01.09.1987 по 20.04.1992 підлягав зарахуванню до його страхового стажу.

Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас, відповідачем не надано суду належних доказів доказів здійснення своїх повноважень щодо отримання додаткових документів чи допомозі позивачу в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у зарахуванні до його страхового стажу періоду роботи з 01.09.1987 по 20.04.1992, відомості щодо якої відображені у трудовій книжці позивача та наданій відповідачу довідці.

У зв`язку з наведеним, загальний страховий стаж позивача з урахуванням протиправно не зарахованого відповідачем періоду роботи становить понад 28 років, чого було достатньо для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії за віком за результатами розгляду заяви від 01.07.2021.

Відтак, права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 08.07.2021 №172850011922, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Вирішуючи питання про дату, з якої відповідач зобов`язаний був призначити позивачу пенсію суд зазначає, що відповідно до ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) подав 01.07.2021, з дотриманням встановленого ч.2 ст. 44 Закону №1058-IV строку, а тому, відповідач зобов`язаний був призначити йому пенсію починаючи з 27.04.2021 (наступного дня після досягнення ним 60 річного віку).

За наведених обставин суд вважає, що відновлення порушених прав, свобод та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, буде в повній мірі здійснений у спосіб зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 27.04.2021, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи з 01.09.1987 по 20.04.1992, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 08.07.2021 №172850011922, винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із 27.04.2021, зарахувавши до його загального страхового стажу період роботи з 01.09.1987 по 20.04.1992, із виплатою заборгованості, що виникне внаслідок призначення такої пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судові витрати по сплаті судового збору на суму 908,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 30 березня 2022 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумскій області (вул. Пушкіна, 1,м .Суми,Сумська область,40009, ЄДРПОУ/РНОКПП 21108013)

Суддя Д.П. Зозуля