Постанова

від 30.03.2022 по справі 133/1967/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 133/1967/17

Провадження № 22-ц/801/669/2022

Категорія: 80

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кучерук І. М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 рокуСправа № 133/1967/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Ковальчука О. В.,

суддів : Берегового О.Ю., Сала Т. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Козятинської районної міжколгоспної будівельної пересувної механізованої колони № 9 про стягнення коштів із виплатою індексації та компенсації,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 05 січня 2022 року суддею цього суду Кучерук І.М., зі складанням його повного тексту 17 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Козятинської районної міжколгоспної будівельної пересувної механізованої колони № 9 (далі - Козятинська районна міжколгоспна будівельна ПМК № 9) про стягнення коштів із виплатою індексації та компенсації мотивуючи його тим, що при звільненні на підставі наказу № 31 від 10 липня 2017 року відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку з скороченням штату працівників, їй відповідачем не було виплачено 1500 грн., які були незаконно утримані за виклик спеціаліста по відкриттю сейфів з належних їй при звільненні виплат.

Пославшись на викладене, просила стягнути на її користь незаконно утримані 1500 грн. із виплатою компенсації та індексації за період з дня звільнення по день постановлення рішення судом.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року ці позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК № 9 на користь ОСОБА_1 1500 грн., що були відраховані з її виплат. В задоволенні решті вимог, а саме щодо виплати позивачу індексації та компенсації незаконно відрахованих коштів, відмовлено. Вирішено питання розподілу судових.

Не погодившись з ухваленим рішенням, в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати в цій частині, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині вимог, у задоволенні яких відмовлено, тому з огляду на положення ст. 367 ЦПК України в іншій його частині не перевіряється.

Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено розрахунок сум, які потрібно стягнути, а також не заявлено клопотання про витребування такого розрахунку у відповідача з метою перевірки його судом на предмет відповідності вимогам законодавства.

Однак з такими висновками суду не можна погодитися з огляду на таке.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні індексації та компенсації цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши його законність і обґрунтованість не тільки у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №46 від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади інженера охорони праці (за суміщенням інспектора відділу кадрів-секретаря) за п.3 ст.40 КЗпП України та зобов`язано ОСОБА_1 передати службові обов`язки, документи (трудові книги), ключі від кабінетів, сейфів в.о. керівника ОСОБА_2 (т.1 а.с.106).

У зв`язку з невиконанням вищевказаного наказу, видано наказ №48 від 20 червня 2016 року про укладення договору зі спеціалістом для забезпечення доступу до сейфу з документацією підприємства та до приміщення архіву. Усі витрати, пов`язані з вилученням документації підприємства з архіву та з сейфу, вирішено вирахувати з компенсаційних виплат при звільненні ОСОБА_1 . Розрахунок компенсаційних виплат ОСОБА_1 провести після отримання висновків аудиторської компанії та після вирахування всіх вищевказаних витрат (т.1 а.с. 108).

Наказом №49 від 20 червня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади інженера з охорони праці і по суміщенню-інспектора відділу кадрів та секретаря на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин (т.1 а.с.36-40).

Відповідно до акту про відкриття приміщення архіву адмінбудівлі Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК № 9 від 12 липня 2016 року цього ж дня о 12 год. 00 хв. були проведені роботи з розпломбування, відкриття та заміни замка в дверях приміщення архіву та відкриття сейфу представником ТОВ «Капітал Сталь» в приміщенні архіву, що знаходиться на другому поверсі цієї адмінбудівлі (т.1 а.с.107).

Відповідно до акту №ОУ-0000009 від 12 липня 2016 року виконавцем в особі представника ТОВ «Капітал Сталь» проведено ремонт сейфу на загальну суму 1500 грн. (т.1 а.с.109; т.2 а.с.42).

Платіжним дорученням №58 від 12 липня 2016 року підтверджується перерахування відповідачем 1500 грн. на рахунок ТОВ «Капітал Сталь» за ремонт сейфу (т.1 а.с.110; т.2 а.с.43).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 03 травня 2017 року у справі №133/1806/16-ц визнано незаконним наказ №49 від 20 червня 2016 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера охорони праці і по суміщенню інспектора відділу кадрів та секретаря Козятинської районної міжколгоспної будівельно-пересувної механізованої колони №9; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2016 року по 03 травня 2017 року в сумі 7152,58 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с.36-40).

Наказом №19 від 03 травня 2017 року ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі на посаді інженера охорони праці, за суміщенням інспектора відділу кадрів, секретаря Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК №9 (т.1 а.с.44).

На підставі наказу №31 від 10 липня 2017 року позивача звільнено із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників (т.1 а.с.49).

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 06 лютого 2018 року у справі №133/1967/17 залишено без розгляду вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплаченої заробітної плати та заробітної плати за час затримки розрахунку; про визнання недійсним, незаконним та таким, що не відповідає законодавству наказу №31 від 10 липня 2017 року та видання нового наказу про скорочення з врученням позивачу його копії; про зобов`язання відповідача перерахувати страхові внески до Козятинського ПФУ за період з 01 серпня 2013 року до жовтня 2014 року. Закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК №9 про стягнення 1500 грн., які були незаконно зняті, із виплатою індексації та компенсації на день постановлення рішення судом (т.1 а.с.160).

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 13 квітня 2018 року вказану ухвалу скасовано в частині закриття провадження, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду в суд першої інстанції (т.1 а.с.246-247).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року у цій справі, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку в сумі 1610 грн. та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 17468 грн. 50 коп. (т. 2 а.с.25, 68-69, 74).

При цьому ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 травня 2018 року закрито провадження у даній справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення 1500 грн., які були незаконно зняті, із виплатою індексації та компенсації на день постановлення рішення судом (т.2 а.с.27).

Однак, постановою Апеляційного суду Вінницької області від 09 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року (т.2 а.с.239-242), вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасовано та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 2 а.с.116-118).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Статтею 33 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

У статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру відповідно до положень частини першої статті 2 цього Закону є об`єктом індексації грошових доходів населення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Як видно з офіційних даних Держкомстату за період з липня 2016 року до березня 2022 року величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення індексації.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих ці за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Судами встановлено, що станом на день звільнення у червні 2016 року ОСОБА_1 не було виплачено всі належні їй кошти та згодом утримано з компенсаційних виплат 1500 грн. за оплату послуг з відкриття сейфу, що підтверджується листом Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК №9 від 08 серпня 2016 року (т.1 а.с.14-15).

Відповідачем не надано доказів про те, до яких саме виплат віднесено вказані компенсаційні виплати, а відтак апеляційний суд виходить з того, що стягнута сума входить до структури заробітної плати.

Таким чином, за вказаних вище обставин роботодавець допустив порушення трудових прав позивача у сфері трудових відносин, внаслідок чого позивач була позбавлена можливості своєчасно отримати оплату за свою працю та використовувати її для задоволення життєвонеобхідних власних потреб, а тому ОСОБА_1 має право на відшкодування компенсації внаслідок несвоєчасної виплати їй заробітної плати в розмірі 1500 грн.

Позивач просить стягнути такі виплати з 12 липня 2016 року, коли із її зарплати було відраховано 1500 грн., а тому компенсацію, в силу вищевказаного п.4 Порядку, слід рахувати з липня 2016 року та по день остаточного ухвалення рішення у цій справі.

Розрахунки, які апелянт надає разом з апеляційною скаргою щодо стягнення компенсації не відповідають принципам належності доказів, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні порядку обрахунку.

Апеляційний суд, дійшов висновку, що враховуючи індекси споживчих цін за весь вказаний період сума компенсації, яку належить виплатити позивачеві відповідно до зазначеного вище законодавчо встановленого порядку обрахунку становить 991 грн 80 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не вирішив її вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (невиплати) 1500 грн. не можна визнати обґрунтованими, оскільки ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16 травня 2018 року, яка набрала законної сили, клопотання ОСОБА_1 №1 від 16 травня 2018 року про зміну підстав та предмету позову, у якому серед інших вимог містилися вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати 1500 грн. (т.2 а.с.11-13) не прийнято до розгляду та повернуто позивачу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного вище та встановлених у цій справі обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з Козятинської районної міжколгоспної будівельної ПМК №9 на користь ОСОБА_1 індексації слід змінити, виклавши його у редакції цієї постанови, та скасувати у частині відмови у стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цієї вимоги.

У зв`язку із задоволенням вимог апеляційної скарги з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення індексації змінити, виклавши його у редакції цієї постанови.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення компенсації скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким ці позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Козятинської районної міжколгоспної будівельної пересувної механізованої колони № 9 на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з липня 2016 року до дня ухвалення цієї постанови в розмірі 991 грн. 80 коп. (дев`ятсот дев`яносто одну гривню вісімдесят копійок).

Стягнути з Козятинської районної міжколгоспної будівельної пересувної механізованої колони № 9 на користь держави 704 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 05 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Козятинська районна міжколгоспна будівельна пересувна механізована колона № 9, адреса місця знаходження: вул. Довженка, 107, м. Козятин, Вінницька область, ЄДРПОУ 03582868.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді: О.Ю. Береговий

Т. Б. Сало