Рішення

від 30.03.2022 по справі 120/19301/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

31 березня 2022 р. Справа № 120/19301/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Агрономічної сільської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийнятого рішення сільською радою яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого індивідуального садівництва, площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520683800:01:007:0080, яка розташована на території Агрономічної сільської ради. Підставою для відмови слугувало те, що позивачем до клопотання не було додано документа, що посвідчує особу.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, яким заперечує щодо заявлених позовних вимог. Зауважує, що рішенням 14 сесії Агронмічної сільської ради 8 скликання від 22.09.2021 року № 1120 відмовлено у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав того, що позивачем до клопотання не було долучено документа, що посвідчує особу.

На думку відповідача у нього були усі підстави для відмови позивачу у наданні дозволу розроблення проекту землеустрою.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 23.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Агрономічної сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520683800:01:007:0080, яка розташована на території Агрономічної сільської ради.

За результатами розгляду клопотання позивача Агрономічна сільська рада рішенням 14 сесії 8 скликання від 22.09.2021 року № 1120 відмовила у надані дозволу на виготовлення проекту землеустрою з підстав того, що позивачем до клопотання не було долучено документа, що посвідчує особу.

Позивач вважає рішення протиправним, оскільки відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації, а тому з метою захисту своїх прав звернулася із цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 420/914/19, від 13.11.2019 року у справі №756/6448/16-а та від 21.11.2019 року у справі № 812/1268/17.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У той же час, оскаржуване рішення не містить конкретної підстави, визначеної ч. 7 статті 118 Земельного кодексу України, з посиланням на відповідні докази, які слугували підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

При цьому з матеріалів справи слідує, що відповідачем не було встановлено невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Більше того, як встановлено з матеріалів справи, позивачем у наданому клопотанні зазначено його ідентифікаційний номер, що в свою чергу, давало відповідачу встановити особу позивача.

У зв`язку з чим, суд не приймає до уваги таку відмову Агрономічної сільської ради у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав того, що позивачем до клопотання не було долучено документа, що посвідчує особу. Тому, зазначена обставина, яку відповідач вказує як підставу для відмови у наданні дозволу не доводить наявність тих обов`язкових умов, з якими законодавець пов`язує можливість відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення № 1120 від 22.09.2021 року прийняте на 14 сесії 8 скликання агрономічної сільської ради в частині відмови в наданні ОСОБА_1 , дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача на черговій сесії розглянути клопотання від 23.08.2021 року позивача та прийняти рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Агрономічної сільської ради, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі вішення № 1120 від 22.09.2021 року Агрономічної сільської ради є те, що клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою залишається нерозглянутими

Згідно ч. 3-4 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене позивачем рішення не містять повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, зокрема в частині, що стосується встановлення правового режиму земельної ділянки та обґрунтування висновку про існування прав в інших осіб щодо неї. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішень, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх передбачених нормами ст. 118 ЗК України умов для прийняття рішення про надання позивачці бажаного для неї дозволу.

Відтак, суд знаходить підстави для часткового задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивач про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520683800:01:007:0080, яка розташована на території Агрономічної сільської ради та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

Крім того, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач також вказує на порушення відповідачем процедури опублікування протоколу засідання, порядку денного сесії ради, результатів поіменного голосування за результатами розгляду рішення від 22.09.2021 року, а також самого рішення.

Дійсно, системний аналіз приписів ч. 10 ст. 47, ч. 11 ст. 59 Закону № 280/97-ВР та ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" свідчить про обов`язок розпорядників інформації, до яких належить і Вінницька міська рада, оприлюднювати інформацію про свою діяльність, а саме результати поіменного голосування, протоколи засідань, порядок денної сесії ради, а також проекти актів органів місцевого самоврядування (крім деяких виключень).

Суд враховує, що в силу вимог статей 23, 24 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до суду.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, зокрема, як неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону, надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації.

Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.

Таким чином, законом чітко передбачено підстави та способи захисту права на доступ до публічної інформації, а також можливість притягнення до відповідальності розпорядника інформації та його посадових і службових осіб за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент.номер НОМЕР_1 ) до Агрономічної сільської ради (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ 04525998) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1120 від 22.09.2021 року 14 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520683800:01:007:0080, яка розташована на території Агрономічної сільської ради.

Зобов`язати Арономічну сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 повторно про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення садівництва площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер 0520683800:01:007:0080, яка розташована на території Агрономічної сільської ради та прийняти мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду за результатами розгляду цієї справи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 454 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович