Рішення

від 30.03.2022 по справі 240/11190/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2022 року м. Житомир справа № 240/11190/21

категорія 111020300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛКБ" про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку, стягнення податкової заборгованості з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у Житомирській області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛКБ", в якому просить:

- застосувати до ТОВ «МЕТАЛКБ» адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛКБ» податкову заборгованість в сумі 9750,00 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ТОВ «МЕТАЛКБ» є платником податків та за ним рахується податкова заборгованість зі сплати єдиного податку з юридичних осіб на загальну суму 9750,00 грн. Просить стягнути з ТОВ «МЕТАЛКБ» 9750,00 грн податкової заборгованості з рахунків у банках, що обслуговують платника податків та застосувати до ТОВ «МЕТАЛКБ» адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку.

Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на адміністративний позов.

Відповідачу надіслана ухвала про відкриття провадження за адресою, зазначеною у позовній заяві. 27.09.2021 поштове повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу повернулось на адресу суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній" (а.с.33-34).

Згідно з частиною 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судове повідомлення вручено їм належним чином.

Враховуючи наведене, відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи належним чином.

Відповідач вимоги ухвали суду від 06.07.2021 у частині надіслання відзиву на адміністративний позов не виконав.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За ТОВ «МЕТАЛКБ» рахується податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб на суму 9750,00 гри.

Підприємство не звітується до Коростенської ДПІ, активи у підприємства відсутні (а.с.14-15).

Крім випадків передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (ст.54.1 Податкового кодексу України), не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

ТОВ «МЕТАЛКБ» подано податкову декларацію платника єдиного податку третьої грипи (юридичні особи) від 11.05.2020 (а.с.11), в якій самостійно визначило грошове зобов`язання в сумі 9750,00 грн, та які не сплачено підприємством у строки, визначені Податковим кодексом України, тому дане зобов`язання має статус податкового боргу.

Правовими положеннями п.59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України).

На виконання вимог вказаної норми, Головним управлінням ДПС у Житомирській області було надіслано податкову вимогу форми «Ф» №45595-52 від 18.06.2020 (а.с.12-13).

Податкова вимога відповідачем в адміністративному та судовому порядках не оскаржувалась, у зв`язку з чим не вважається відкликаною у порядку ст.60 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно або його балансова вартість менша суми податкового боргу, або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Такими підставами є:

1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг;

2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу;

3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та Інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням;

2) арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунках платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №826/8691/16.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та реєстру МВС України щодо наявного рухомого та нерухомого майна що перебуває у праві власності ТОВ «МЕТАЛКБ» - відсутні відомості щодо такого майна (а.с.14-15).

Згідно з п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За ТОВ «МЕТАЛКБ» рахується податковий борг на загальну суму 9750,00 грн зі сплати єдиного податку з юридичних осіб в сумі 9750,00 грн.

Позивачем на підтвердження суми заборгованості відповідача додано до позовної заяви зведений розрахунок сум податкового боргу (а.с.10) згідно з яким заборгованість відповідача складає 9750,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі наведеного, а також те, що на час розгляду справи заборгованість не сплачена, суд задовольняє адміністративний позов.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та відсутність судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 44096781) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛКБ" (вул.Лещенки, буд.62, с.Васильковичі, Коростенський район, Житомирська область, 11522, код ЄДРПОУ 42352177) про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку, стягнення податкової заборгованості з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛКБ" адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках та інших цінностей, що знаходяться у банку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛКБ» податкову заборгованість в сумі 9750,00 грн з рахунків у банку, що обслуговують такого платника податків.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.М. Гурін