Постанова

від 29.03.2022 по справі 160/2774/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 березня 2022 року м. Дніпросправа № 160/2774/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року (суддя Конєва С.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ШОТ» звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року позов задоволено.

Суд вирішив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0002540722, №0002530722 від 29.01.2021р.

Відповідачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, і задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано відсутності реального вчинення господарських операцій з постачальниками в перевіреному періоді,

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Позивач направив клопотання, зазначив, що в разі неможливості відкладення судового засідання на іншу дату, справу розглянути без участі представника позивача, проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як було встановлено судом першої інстанції, посадовими особами контролюючого органу на підставі наказу №3290-п від 15.12.2020, направлень від 15.12.2020 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020р. від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за результатами якої був складений акт за №59728/04-36-07-22/43298032 від 06.01.2021.

За висновками акту перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, п.198.1, п.198.3 ст.198 ПК України ( оформлення нереальних господарських операцій з контрагентами ТОВ «ВИЛКОСТ», ТОВ «СПЕЦОІЛТОРГ», ТОВ «АВЕСНАФТ», ТОВ «СІСТЕМГАЗТРЕЙДІНГ», ТОВ «ЕЛЕВАНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», ТОВ «ЕВІДЕНС ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «РЕГІОН ХОЛ» у ланцюгу постачання/придбання ПММ), що призвело до завищення ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2020р. на суму 872136 грн., за вересень 2020р. на суму 1 710 178 грн., за жовтень 2020р. на суму 1059447 грн.; завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що включається до складу наступного податкового періоду за серпень 2020р. 1467026 грн.

На підставі акту перевірки, контролюючим органом 29.01.2021 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0002530722 форми «В4» за яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення по податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2020р. (9306543578 від 20.11.2020) на суму 1467026 грн.;

- №0002540722 форми «Р» за яким позивачеві було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 4552001,25 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 3641761 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 910440,25 грн.

Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень не доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до вимог п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Підпунктом «б» п.200.4 ст.200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті така сума або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПК України.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Також і за приписами п.201.10 ст.201 наведеного вище Кодексу, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції вірно було зазначено, що підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, зокрема і реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно було взято до уваги наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинах позивача з його постачальниками (ТОВ «ВИЛКОСТ», ТОВ «СПЕЦОІЛТОРГ», ТОВ «АВЕСНАФТ», ТОВ «СІСТЕМГАЗТРЕЙДІНГ», ТОВ «ЕЛЕВАНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», ТОВ «ЕВІДЕНС ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «РЕГІОН ХОЛ») у спірний період за наведеними у акті перевірки господарськими операціями.

Факт складання податкових накладних та реєстрації їх у ЄРПН продавцем товару (послуг) контрагентами позивача як продавцями, а також і позивачем як продавцем товару (ПММ) - та надання їх позивачеві як покупцеві такого товару (послуг) (у тому числі надання позивачем їх як продавцем товару своїм покупцям) підтверджується актом перевірки від 06.01.2021 у якому зазначено, що перевіркою зафіксовано факт реєстрації податкових накладних у ЄРПН, які, у тому числі і були зареєстровані контролюючим органом у встановленому законодавством порядку шляхом направлення на адресу позивача Квитанцій №1 та №2 про таку реєстрацію .

Формування та подання позивачем податкових декларацій з ПДВ, у яких були відображені всі його операції з податку на додану вартість, що стосуються як придбання, так і реалізації ПММ, за відповідний період, підтверджується копіями відповідних податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до них з додатками, які були зареєстровані контролюючим органом у встановленому законодавством порядку без зауважень, копії яких наявні і у матеріалах справи (а.с.211-243 том 1, а.с.124-182 том 15, а.с.1-28 том 16).

Як вбачається з описової частини акту перевірки від 06.01.2021, перевіряючими зроблений висновок про те, що позивачем було здійснено лише документальне оформлення, а не реальне здійснення господарських операцій з придбання ( у тому числі і продажу позивачем через орендовані АЗС) ПММ, тобто визначення податкового кредиту у податковій звітності позивача відбулося за рахунок не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання ПММ, що призвело до завищення податкового кредиту, а, відповідно, і формування від`ємного значення в порушення вимог ст.ст.198, 200 ПК України (а.с.93-94 том 1).

Підставами для таких висновків стала податкова інформація, яка міститься у інформаційних базах даних ДПС, яка стосується постачальників позивача щодо, як придбання позивачем, так і реалізації ПММ по взаємовідносинах позивача з ТОВ «ВИЛКОСТ», ТОВ «СПЕЦОІЛТОРГ», ТОВ «АВЕСНАФТ», ТОВ «СІСТЕМГАЗТРЕЙДІНГ», ТОВ «ЕЛЕВАНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», ТОВ «ЕВІДЕНС ТРЕЙД», ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «РЕГІОН ХОЛ».

Перевіркою бази даних ДПС було встановлено відсутність у контрагентів позивача власних та орендованих транспортних засобів, для заправки їх ПММ; незначну кількість працівників у штаті підприємств ( згідно звітів щодо сплати єдиного соціального внеску за спірний період), що, на думку перевіряючих, ставить під сумнів саму можливість фізичного отримання таких об`ємів ПММ вищевказаними контрагентами позивача (а.с.38-123 том 1).

Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ШОТ» здійснює свою господарську діяльність за такими видами економічної діяльності, як, зокрема, роздрібна торгівля пальним, здійснює реалізацію паливно-мастильних матеріалів (ПММ, бензин, дизельне паливо) на АЗС, які перебувають у позивача в оренді згідно договорів оренди, актів приймання-передачі майна в оренду за ними, має у штаті 205 працівників, що підтверджується відповідними відомостями із ЄДРПОУ, копіями договорів оренди АЗС, актами приймання-передачі майна в оренду, штатним розписом позивача, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.58-111, 143-144 том 17).

З метою реалізації пального із орендованих АЗС, позивачем було придбано пальне у постачальників (ТОВ «ІНВЕСТ ПЕТРОЛ», ТОВ «РЕГІОН ХОЛ», ТОВ «ЕВІДЕНС ТРЕЙД», ТОВ «ЕЛЕВАНТ ІНВЕСТ КОМПАНІ») із резервуарів зберігання, які розташовані у ТОВ «НАФТАСІТІ» згідно наступних договорів поставки нафтопродуктів, а саме:

- договір поставки нафтопродуктів №ІП20-0027 від 01.03.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів № ІП20-0064 від 01.04.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів №РХ09-0019 від 02.09.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів №РХ09-0015 від 01.09.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів № ЕТ-0016 від 01.08.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів № ЕТ06-0019 від 01.06.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів № ЕІ09-0013 від 01.09.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів № ЕІ07-0018 від 01.07.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів №ЕІ07-0017 від 01.07.2020р.;

- договір поставки нафтопродуктів № ЕІ20-0001 від 01.05.2020р. (а.с. 137-209 том 1).

За приписами п.4.2 всіх вищенаведених договорів було встановлено, що товар (ПММ, бензин) покупцю (позивачеві) поставляється партіями на умовах ЕХW: резервуари ТОВ «НАФТАСІТІ» та інших нафтобаз, згідно «Інкотермс 2010».

Між позивачем та ТОВ «ТД «КРЕМЕНЧУКНАФТОПРОДУКТСЕРВІС» був укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №103 від 06.02.2020 за якими відбулося постачання ПММ із резервуарів ТОВ «НАФТАСІТІ» на АЗС позивача, що було підтверджено актами здачі-прийомки виконаних робіт, податковими накладними, зареєстрованими у ЄРПН (а.с.30-72 том 4).

Матеріали справи містять копії актів приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, видаткові і податкові накладні, платіжні доручення про сплату за отримані ПММ, де у складі вартості ПММ, позивачем, у тому числі сплачено і відповідні суми ПДВ 20% (а.с.17-37 том 1, а.с.1-215 том 2, а.с.1-226 том 3, а.с.1-64 том 4).

Також судом першої інстанції було встановлено, що у вказаний період з орендованих АЗС позивачем було здійснено реалізацію ПММ (бензину та дизпалива) шляхом заправлення позивачем автомобілів за готівкові кошти та видання відповідних чеків на таке придбання ПММ покупцям, де, у даному випадку, позивач виступав як продавець ПММ.

Матеріали справи містять копії реєстрів чеків по кожному контрагенту, копії податкових накладних (а.с.38-123 том 1).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначеним спростовано висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 06.01.2021.

Судом першої інстанції також вірно було взято до уваги відсутність в матеріалах справи відомостей з інформаційних баз ДПС на які відповідач посилався та зазначено, що за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості товару (послуг) на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару (послуг).

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ШОТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.

Головуючий - суддяА.А. Щербак

суддяН.П. Баранник

суддяА.В. Шлай