Рішення

від 28.03.2022 по справі 925/39/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2022 року м. Черкаси справа № 925/39/22

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., за участю представників сторін: позивача Чорнопищук С.П. за самопредставництвом, Олійник О. Г. за довіреністю, відповідача адвоката Плахи О.П., у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Державного підприємства Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації до Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно про стягнення 1146508 грн. 88 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації звернувся в Господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно (далі відповідач) про стягнення, на підставі договору на надання послуг №173 ТК від 29.06.2021 року, 1135773 грн. 49 коп. боргу, 6814 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 3920 грн. 75 коп. 3 % річних, що разом становить 1146508 грн. 88 коп. та відшкодування судових витрат.

Позов мотивовано порушенням відповідачем порядку та строків оплати наданих позивачем послуг з періодичної повірки вузлів обліку теплової енергії за договором на надання послуг №173 ТК від 29.06.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.01.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/39/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2022 року.

Відповідач в особі голови правління подав суду 10.02.2022 року відзив на позовну заяву (вх. № 2262/22, а.с. 36-40), в якому визнав заявлені позовні вимоги, просив зменшити розмір інфляційних втрат та 3 % річних на 75 % та розстрочити виконання рішення суду рівними частинами щомісячно протягом року.

Представник позивача подав суду 01.03.2022 року клопотання (вх. № 3192/22, а.с. 48-50), в якому заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат, 3 % річних, а також заперечив проти розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 01.03.2022 року підготовче провадження у справі № 925/39/22 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.03.2022 року.

Представник позивача подав суду 29.03.2022 року додаткові пояснення (вх. № 3732/22, а.с. 57-60), в яких просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду згідно наданих обґрунтувань та враховуючи відсутність будь-яких проплат відповідачем наявної заборгованості.

В судовому засіданні 29.03.2022 року представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, просив їх задовольнити повністю та відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, представник відповідача визнав наявну заборгованість перед позивачем, просив зменшити розмір інфляційних втрат, 3% річних, розстрочити виконання рішення суду.

Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позов повністю з таких підстав.

29.05.2021 року між позивачем Державним підприємством Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації, як виконавцем, та відповідачем Приватним акціонерним товариством Черкаське хімволокно, як замовником, укладено договір на надання послуг № 173 ТК (далі Договір, а.с. 11-13), ), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався належним чином надати послуги з Періодичної повірки вузлів обліку теплової енергії за кодом ДК 021:2015-50410000-2 приладів (50411000-9 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних приладів) в подальшому послуги, відповідно до умов цього договору, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

У Договорі передбачені усі його істотні умови, зокрема:

п. 2.1. ціна договору зазначається в погодженій сторонами специфікації (додаток 1 до договору) та становить 1135773 грн. 49 коп. у тому числі ПДВ 20 % - 189295 грн. 58 коп.;

п. 3.8. по закінченні надання послуг виконавець складає , підписує та скріплює печаткою акт наданих послуг у двох примірниках та надає його на розгляд замовнику;

п. 3.9. у разі відсутності зауважень замовник протягом п`яти робочих днів підписує акт наданих послуг та один примірник повертає на адресу виконавця;

п. 4.1. , 4.2. оплата за послуги здійснюється протягом 60 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця; рахунок на оплату виставляється виконавцем не раніше дня підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг;

п. 10.1. договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

На виконання умов Договору сторонами укладено 29.06.2021 року специфікацію № 1 (а.с. 14), в якій погоджено перелік вузлів обліку теплової енергії, що підлягають періодичній повірці на загальну суму 1135773 грн. 49 коп. у тому числі ПДВ 20% - 4189295 грн. 58 коп.

Із акта приймання-передачі послуг від 01.10.2021 року вбачається, що позивач надав передбачені Договором послуги на загальну суму 1135773 грн. 49 коп., а відповідач ці послуги прийняв в повному обсязі, без зауважень та не оплатив (а.с. 16).

01.12.2021 року позивач у зв`язку з несплатою відповідачем наданих послуг за Договором, звертався до відповідача з претензією № 02-07/731 (а.с. 17, докази направлення а.с. 18), в якій просив сплатити наявну заборгованість за надані позивачем послуги до 31.12.2021 року, також попередив, що у разі непогашення суми боргу Державне підприємство Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації змушене буде звернутись з позовом до суду про стягнення боргу та нарахованих на нього інфляційних витрат, 3% річних.

30.12.2021 року сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року в якому відповідач підтвердив наявність боргу у розмірі 1135773 грн. 49 коп. (а.с. 19) однак не оплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду.

За порушення строків оплати наданих позивачем послуг останній нарахував до стягнення 3920 грн. 75 коп. 3% річних, 16814 грн. 64 коп. інфляційних втрат, вимога про їх стягнення також є предметом позову у справі, що розглядається.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору на надання послуг №173 ТК від 29.06.2021 року, договір за своєю природою є договором про надання послуг, вимоги позивача витікають із прав та обов`язків сторін за цим договором.

Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, загальні положення про послуги визначені главою 63 ЦК України, про підряд - параграфом 1 глави 61 ЦК України.

Згідно з нормами ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п.5 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частинами 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами був укладений договір на надання послуг №173 ТК від 29.06.2021 року, ними виконувався, заборгованість відповідача зі сплати послуг з періодичної повірки вузлів обліку теплової енергії у розмірі 135773 грн. 49 коп. позивачем підтверджена належними і допустимими доказами, відповідачем визнана в повному обсязі, а тому підлягає до стягнення в судовому порядку.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, то у позивача виникло право вимагати примусового виконання відповідачем простроченого грошового зобов`язання в натурі.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У зв`язку з простроченням сплати основного грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України 3920 грн. 75 коп. 3% річних, 6414 грн. 64 коп. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних втрат, 3% річних проведений позивачем, відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, арифметично і методологічно виконаний правильно, тому вимога про її стягнення також підлягає задоволенню у заявлених розмірах.

Твердження відповідача про необхідність зменшення на 75 % розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та клопотання про розстрочення виконання рішення суду обґрунтовані складним фінансовим становищем суд оцінює критично, оскільки всі вимоги позовної заяви відповідають умовам погодженого та підписаного сторонами договору на надання послуг № 173 ТК від 29.06.2021 року, узгоджуються з нормами діючого законодавства України яким встановлено зокрема, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання, тому вказані доводи відповідача з наведених ним підстав суд визнає необґрунтованими та відмовляє у їх задоволенні. Крім того відповідачем не надано доказів які свідчили про відсутність коштів на його рахунках у спірний період та до теперішнього часу, які можливо було спрямувати на погашення наявної заборгованості, жодних проплат відповідач на користь позивача не провів, що свідчило б про намір виконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Враховуючи положення ч.1ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВРКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 1135773 грн. 49 коп. боргу, 6814 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 3920 грн. 75 коп. 3 % річних задовольняє у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України Про судовий збір.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України 50% сплаченого ним судового збору в розмірі 8598 грн. 81 коп.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню решта сплаченого судового збору у розмірі 8598 грн. 81 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Черкаське хімволокно, код ЄДРПОУ 00204033, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, проспект Хіміків, 76, на користь Державного підприємства Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації, код ЄДРПОУ 02568360, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 278 - 1135773 грн. 49 коп. боргу, 6814 грн. 64 коп. інфляційних втрат, 3920 грн. 75 коп. 3 % річних, 8598 грн. 81 коп. судового збору.

Повернути Державному підприємству Черкаський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації, код ЄДРПОУ 02568360, місцезнаходження: 18002, м. Черкаси, вул. Гоголя, буд. 278 з Державного бюджету України 50% судового збору у сумі 8598 (вісім тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн. 81 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 7784 від 12.01.2022 року.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 31.03.2022 року.

СуддяГрачов В.М.