Рішення

від 30.03.2022 по справі 177/1080/21

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1080/21

Провадження № 2/177/91/22

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

31 березня 2022 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Зборівської І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтерфрахт-1, в особі ОСОБА_2, Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в особі Відділу з питань організації діяльності центрів надання адміністративних послуг та державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом 05.08.2021, в якому просив суд визнати припиненими з 04.06.2021 трудові відносини між ним - ОСОБА_1 , як директором, та ПП «Інтерфрахт-1», у зв`язку зі звільненням його з посади директора на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України. Просив суд зобов`язати Криворізьку РДА Дніпропетровської області, в особі відділу з питань організації діяльності центрів надання адміністративних послуг та державної реєстрації Криворізької РДА, виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців запису про ОСОБА_1 у графі: «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» ПП «Інтрефрахт-1». Судові витрати по справі просив стягнути з відповідача ПП «Інтерфрахт-1».

В обґрунтування позову вказував, що ПП «Інтерфрахт-1» є приватним підприємством, заснованим фізичною особою ОСОБА_2 . Відповідно до п. 5.1 статуту підприємства, управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.

31.07.2011 рішенням № 1 власник приватного підприємства «Інтрефрахт-1» ОСОБА_2 призначив його директором ПП «Інтерфрахт-1», про що внесено відомості про нього як директора (керівника) до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зроблено запис до трудової книжки.

Питання щодо його звільнення віднесено до виключної компетенції власника підприємства ОСОБА_2 (п.п. 2 п. 5.2 статуту).

Позивач маючи намір звільнитися за ст. 38 КЗпП України, 20.05.2021 шляхом поштового відправлення направив власнику підприємства ОСОБА_2 , на юридичну адресу відповідача: АДРЕСА_1 , заяву про звільнення його з посади директора приватного підприємства «Інтерфрахт-1» за власним бажанням з 04.06.2021. Однак, відповідного рішення про звільнення прийнято не було, поштовий конверт з заявою повернувся на адресу позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказував, що фактичне місце проживання ОСОБА_2 йому не відомо, телефонний зв`язок з ним відсутній, останінй на підприємстві не з`являється тривалий час, його долею не цікавиться.

Разом з тим, він має право на звільнення, має право вільно обирати працю якою бажає займатися, а примусова праця є забороненою. Він будучи директором підприємства, як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши про це власника за два тижні. Відсутність рішення власника підприємства про його звільнення за власним бажанням, порушує його конституційне право на вільний вибір праці, а тому він просив суд позов задовольнити, припинивши трудові відносини з відповідачем.

Крім цього, позивач просив суд виключити відомості про нього як керівника ПП «Інтерфрахт-1» з реєстру юридичних осіб, що вважав належнм способом захисту його порушеного права.

Позивач в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, в якій просив суд провести судовий розгляд за його відсутності, позов задовольнити, при цьому не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ПП «Інтрефрахт-1» повідомлялося судом про дату, час та місце розгляду справи у визначеному законом порядку, за зареєстрованим місцем заходження юридичної особи та адресою для кореспонденції (а.с. 29), однак судові повістки поверталися до суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 56-57, 72-73, 76-77, 82). Останнє повідомлено про дату розхгляду справи відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України.

Судом залучено до участі у справі засновника товариства в якості третьої особи - ОСОБА_2 , але судова повістка надіслана за його адресою наявною в реєстрі юридичних осіб, копії його паспорта, статуті підприємства (а.с. 9,11, 29), повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 88). ОСОБА_2 повідомлений про дату та час, місце розгялду спарви в порядку ч.11 ст. 128 ЦПК України.

Відповідач ПП «Інтрефрахт-1» та третя особа, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи участь своїх представників у розгляді справи не забезпечили, відзиву не подано, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подано.

Відповідач Криворізька РДА Дніпропетровської області, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, участь представника у розгляді справи не забезпечила, відзиву не подано, але на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника (а.с. 87).

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, беручи до уваги факт належного повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, неявку їх представників у судове засідання без повідомлення причин такої неявки, не надходження до суду відзиву, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів в силу ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали по справі, встановивши характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі слідуючих підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

В порядку цивільного судочинства, відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з нормою ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ПП «Інтерфрахт-1» (код ЄДРПОУ 21925363) є приватним підприємством, заснованим фізичною особою - ОСОБА_2 , який є власником підприєства (п. 1.1-1.2 статуту).

Відповідно до п. 5.2 Статуту власник може зідйснювати свої права по управлінню підприємством безпосередньо або через призаченого ним директора. При прийнятті (призначенні, обранні) власником директора з ним укладається контракт (договір, угода), в якому визначаються права, строки найняття, обов`язки і відповідальність директора, перед власником та трудовим колективом, умови матеріального забезпечення і звільнення з посад з урахуванням гарантій, передабчених контрактом (договором, угодою) та законаддавством України.

Відповідно до рішення № 1 від 31.07.2011 власник ПП «Інтерфрахт-1» ОСОБА_2 зняв з себе обов`язки директора ПП «Інтерфрахт-1», призначив директором ОСОБА_1 з 31.07.2011, зобов`язавши його внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с. 18). Відповідні відомості внесено до єдиного реєстру юридичних осіб (а.с. 19-21).

Наявність трудових відносин між ПП «Інтерфрахт-1» та ОСОБА_1 , як директором вказаного підприємства, підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , що містить запис про укладення трудового договору 01.08.2011, відповідно до наказу № 6 від 01.08.2011 (а.с. 35).

За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду ОСОБА_1 значився на посаді директора ПП «Інтерфрахт-1», а факт його перебування у трудових відносинах з вказаним підприємством підтверджується копією трудової книжки останнього (а.с. 35), а отже на ОСОБА_1 в питаннях його прийняття на роботу, звільнення, поширюються положення трудового законодавства.

Суд погоджується з позивачем, що спірні правовідносини сторін регулюються ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 23, ч. 4 ст. 24, п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 38 КзпП України, оскільки між сторонами існували трудові правовідносини, що підтверджено копією трудової книжки.

Як вказував позивач, контракт з ним не укладався.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основополодних свобод, заборонена примусова праця. Визначено, що ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Заборона примусової праці закріплена й у національному законодавстві України.

Так, ст. 43 Конституції України гарантує, що використання примусової праці забороняється. Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 р. № 14-рп/2004, від 16.10.2007 р. № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 р. № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно зі ст. ст. 2, 5-1 КЗпП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Окрім того, за приписами ст. 22 Кодексу законів про працю України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням власника ПП «Інтерфрахт-1».

У випадку відсутності рішення власника підприємства про звільнення директора, директору (керівнику) з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц (провадження № 61-11763св18), від 24 грудня 2019 року у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

Реалізуючи своє трудове право на припинення трудового договору з ПП «Інтерфрахт-1» щодо зайняття посади директора вказаного підприємства, ОСОБА_1 20.05.2021 подав власнику підприємства, уповноваженому на прийняття рішення про його звільнення з займаної посади, заяву про звільнення з посади директора з 04.06.2021, просив звільнити його з займаної посади директора на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) (а.с. 22).

Заява про звільнення надсилалася на відому позивачу адресу власника підприємства, яка одночасно є адресою місця знаходження ПП «Інтерфрахт-1», однак поштовий конверт повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 23).

Суд приходить до висновку, що за встановлених обставин справи, ОСОБА_1 подаючи заяву про його звільнення власнику підприємства, дотримався визначеної законодавством процедури, вжив заходів для завчасного попередив останнього про своє бажання звільнитися, шляхом направленням йому заяви, але рішення про звільнення не прийнято у зв`язку з тим, власник підприємства за його адресою вказаною в статуті підприємства, в копії його паспорту кореспонденцію не отримує, про інше місце проживання позивача як директора підприємства не повідомив, внесення відповідних змін до статуту не ініціював, на відомий позивачу номер телефону не відповідає, долею підприємства тривалий час не цікавиться, що фактично призводить до примусового виконання ОСОБА_1 обов`язків за посадою, яку він надалі не бажає займати.

А тому, суд приходить до висновку, що власник підприємства уповноважений на звільнення директора ОСОБА_1 , не розглянув по суті протягом передбачених законодавством строків заяву директора про звільнення, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків щодо вирішення питання про звільнення директора, прийняття в нього документації та печатки, а також по призначенню нового директора, або прийняттю на себе обов`язків по управлінню підприємством.

З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача, відповідачем в особі ПП «Інтерфрахт-1» були порушені трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Таке порушення права позивача є триваючим та може бути захищене судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; зміна правовідношення; припинення правовідношення (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом зазначеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

У постанові від 03.07.2019 року, в справі №61-11768св 18, Верховний Суд виклав позицію зазначивши, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

За таких обстави суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин припиненими є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомостей про ОСОБА_1 як керівника ПП «Інтерфрахт-1», суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», державний реєстратор, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Всі реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі проводяться відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Зазначеним законом передбачено порядок проведення кожної реєстраційної дії та перелік документів, який надається державному реєстратору для її проведення.

Статтею 35 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено перелік документів, що подається заявником для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, зокрема має бути надано документ про сплату адміністративного збору, тощо.

Ухвалене судове рішення у даній справі щодо задоволення позовної вимоги про визнання трудових відносин між сторонами у справі припиненими з 04.06.2021 року тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі. Водночас, враховуючи обов`язок засновників (учасників) юридичної особи щодо обрання нового виконавчого органу, визначену відповідальність за відповідність установчих документів, а також виключну компетенцію саме суб`єкта державної реєстрації приймати рішення щодо проведення реєстраційних дій залежно від виконання вимог щодо подання необхідних документів, ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вимога позивача щодо зобов`язання центру надання адміністративних послуг виключити запис про нього як про директора ПП «Інтерфрахт-1» є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстраційної служби, зобов`язуючи його вносити будь-які відомості до єдиного державного реєстру. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС № 758/1861/18 від 24 грудня 2019 року.

Право позивача про виключення відомостей про нього як директора ПП «Інтерфрахт-1» має бути реалізоване ним в порядку визначеному законом, зокрема відповідно до положень п.5.2 статут ПП «Інтерфрахт-1», згідно якого власник можу здійснювати права по управлінню підприємством безпосередньо або через призначеного директора. Тобто, у разі звільнення директора ОСОБА_1 обов`язок по управлінню підприємством покладається на ОСОБА_2 , який має право здійснювати управління підприємством безпосередньо, або призначити нового директора.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263- 265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Інтерфрахт-1, в особі ОСОБА_2, Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в особі Відділу з питань організації діяльності центрів надання адміністративних послуг та державної реєстрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання виключення даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ПП «Інтерфрахт-1» (ЄДРПОУ 21925363, юридична адреса: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Лозуватка, вул. Богуна, буд. 14) з 04 червня 2021 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Приватного підприємства «Інтерфрахт-1» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.В.Березюк